Всеукраїнський форум: почути один одного, щоб працювати по-новому

В середині березня 2005 р. в Центральному будинку офіцерів (м. Київ) відбувся Всеукраїнський форум керівників закладів, установ та органів управління охорони здоров’я. Організаторами заходу виступили Федерація роботодавців України та Українська федерація громадських організацій сприяння охороні здоров’я громадського суспільства. Ініціатором форуму став віце-прем’єр-міністр України, голова Федерації роботодавців України Анатолій Кінах.

Тематика форуму була визначена часом та подіями, які нещодавно відбулися на суспільно-політичній арені нашої держави, — «Стратегія розвитку охорони здоров’я України в нових умовах демократизації суспільства». На форум були запрошені народні депутати України, представники МОЗ України, керівники обласних та міських управлінь охорони здоров’я, депутати місцевих рад, головні лікарі лікувально-профілактичних закладів (ЛПЗ), директори науково-дослідних медичних установ, ректори вузів, керівники промислових підприємств медичної та фармацевтичної галузей, представники медичних громадських об’єднань, науковці та лікарі. Не обійшли увагою цей захід і чисельні представники засобів масової інформації.

Завдяки такому широкому представництву в учасників форуму виникла чудова можливість в режимі он-лайн обговорити подальшу стратегію розвитку вітчизняної системи охорони здоров’я. І цей шанс присутні використали сповна — на декілька годин зала, в якій проходив форум, стала своєрідною ареною для конструктивної боротьби думок, поглядів та переконань щодо подальшого реформування медичної та фармацевтичної галузей нашої держави.

Форум відкрив Володимир Грищенко, перший заступник голови Федерації роботодавців України, який зазначив, що цей захід проходить в той час, коли в державі склались реальні умови для запровадження європейських стандартів якості життя та соціального захисту населення. Передумовами для кардинальних позитивних змін мають стати оздоровлення та розвиток національної економіки, які водночас неможливо уявити без зміцнення здоров’я населення. Тому зацікавленість роботодавців у вирішенні проблем, які постали перед вітчизняною системою охорони здоров’я, очевидна. Яскравим підтвердженням того, що збереження та збільшення трудового потенціалу суспільства є актуальним для багатьох країн світу, стали VII Європейська регіональна конференція Міжнародної організації праці та спільна конференція парламенту Європейського Союзу та Міжнародної організації праці, що відбулись нещодавно. Питання, які на них розглядалися, стосувались переважно створення сприятливих умов для розвитку трудового потенціалу провідних держав світу. Учасники міжнародних зібрань наголошували, що основними факторами, які впливають на стан працездатності населення будь-якої країни, є рівень соціально-економічного добробуту людей та здоров’я суспільства. Таким чином, стан системи охорони здоров’я — одна зі складових збереження та примноження трудового потенціалу країни. Доповідач, однак, висловив занепокоєння щодо перспектив подальшого підвищення рівня працездатності населення нашої держави. Згідно з даними, які оприлюднив В. Грищенко, обсяги трудового потенціалу до 2015 р. в Україні можуть скоротитись на 36–58%. Особливо невтішною є ситуація на фоні демографічної кризи у нашій державі. Так, щорічне зменшення кількості населення на 1,2–1,4%, низька народжуваність, високий рівень еміграції працездатного населення за кордон дають підстави констатувати, що в Україні триває процес депопуляції, який згодом може призвести до незворотніх змін в економічній та політико-соціальній сферах нашої держави. Одну з провідних ролей в покращанні ситуації має зіграти саме система охорони здоров’я, але, на жаль, високий рівень захворюваності соціально-небезпечними хворобами, професійної патології та травматизму можуть свідчити про те, що медична галузь для виконання своїх функцій потребує негайного реформування. Одним зі способів її оздоровлення є зміна системи фінансування та запровадження нових методик раціонального використання коштів, тому присутніх дуже зацікавили запропоновані В. Грищенком шляхи збільшення грошових надходжень для медичної галузі та їх економії.

З точки зору роботодавців основними проблемами вітчизняної системи охорони здоров’я є низька заробітна плата медичних працівників та недостатнє забезпечення галузі ефективними лікарськими засобами і сучасною медичною технікою. Тому основні кошти мають бути направлені саме на їх вирішення. Головними передумовами раціонального використання коштів, наданих ЛПЗ з державного та місцевих бюджетів, мають стати: запровадження в стаціонарах системи науково-практичного та економічно обгрунтованого підходу до використання ліжкового фонду, збільшення питомої ваги денних стаціонарів та амбулаторно-поліклінічної ланки, в тому числі за рахунок розвитку в структурі надання медичної допомоги сектору сімейної медицини. Водночас мають бути переглянуті принципи фінансування ЛПЗ, які повинні стати більш динамічними за рахунок поєднання декількох підходів при розрахунках потреб медичних закладів у коштах. Вони мають грунтуватись не на показниках сумарної кількості ліжко-днів, а залежати від абсолютної кількості пролікованих хворих за звітний період, видів захворювань, з якими пацієнти були госпіталізовані до ЛПЗ, загальної кількості та вікової структури населення, яке згідно з адміністративним розподілом має обслуговуватись в даному ЛПЗ. Останнє має визначати базовий рівень фінансування медичних закладів та стати головним критерієм розрахунку потреб у коштах для проведення профілактичних заходів — вакцинації населення, профілактичних медичних оглядів, санітарно-просвітницької роботи тощо. Водночас має бути докорінно змінена система оплати праці медичних працівників, оскільки саме рівень заробітної плати є одним з об’єктивних показників стану галузі в цілому. Головним чинником, від якого залежатиме її розмір, має стати якість наданих медичних послуг. Для цього, безумовно, необхідно розробити систему параметрів оцінки їх якості. До створення такого кошторису мають бути залучені як працівники системи охорони здоров’я, так і економісти. Здоров’я населення як один з головних факторів забезпечення належного рівня його працездатності для держави повинне бути не аморфним поняттям, а мати свою ціну. І саме певні відсотки від вартості здоров’я людей має отримувати система охорони здоров’я та кожен її працівник. З іншого боку, ЛПЗ мають отримати більшу економічну й адміністративну автономію, що дозволить не лише краще визначити приорітетні потреби закладу та, відповідно, спрямувати необхідну кількість коштів на їх задоволення, але й заробляти гроші власним потенціалом.

Водночас, на думку доповідача, треба створювати умови для масштабного залучення до фінансування системи охорони здоров’я коштів фізичних та юридичних осіб, що дозволить медичним закладам отримувати додаткові надходження, а державі — зменшити бюджетні витрати на утримання хворих. Одним з кардинальних кроків у цьому напрямку має стати запровадження в нашій державі системи загальнообов’язкового медичного страхування. Сьогодні вже є яскраві приклади доцільності проведення подібних перетворень. Наприклад, за 3 останні роки при різних ЛПЗ України за безпосередньої участі Федерації роботодавців було створено 212 лікарняних кас. Завдяки коштам цих кас було проліковано більш ніж 5 млн громадян, яких вдалося забезпечити майже всіма необхідними лікарськими засобами та провести їхні клінічні обстеження.

Іншим напрямком розвантаження державного сектору охорони здоров’я має стати стимулювання розвитку приватної медицини. Здешевлення та позбавлення від елементів бюрократизму процедури отримання ліцензії на приватну медичну практику, відповідна нормативно-правова підтримка та сприятлива система оподаткування допоможуть суттєво знизити собівартість надання медичної допомоги приватними ЛПЗ та лікарями, що зробить її більш доступною для широких верств населення. Цим можна збільшити кількість паціентів, які нададуть перевагу лікуванню у приватних медичних закладах. Водночас заощаджені таким чином бюджетні кошти можуть бути спрямовані на додаткове фінансування державних ЛПЗ. Поступове збільшення в нашій державі кількості приватних медичних закладів стане додатковою передумовою для подальшого здешевлення вартості їх послуг. Також невід’ємною складовою стратегії діяльності приватних ЛПЗ має стати суспільно-солідарний елемент, коли такі медичні заклади нарівні з державними зможуть обслуговувати значну кількість організованих колективів чи населення, яке проживає на певній території. Замовниками медичних послуг у такому випадку зможуть стати не лише окремі приватні та юридичні особи, але й держава. Ці напрямки реформування передбачатимуть також надання приватним ЛПЗ та лікарям додаткових повноважень — права на виписування лікарняних листків, застосування наркотичних лікарських засобів тощо.

Шляхи реформування вітчизняної системи охорони здоров’я — тема доповіді міністра охорони здоров’я України Миколи Поліщука

Шляхи реформування вітчизняної системи охорони здоров’я — тема доповіді міністра охорони здоров’я України Миколи Поліщука

Водночас необхідно оптимізувати деякі складові діяльності вітчизняної системи охорони здоров’я. Зокрема забезпечити контроль за розподілом та витрачанням бюджетних коштів. Цю функцію повинні виконувати спеціальні комісії, до складу яких мають входити фахівці медичної та фармацевтичної галузей, представники державних органів влади, правоохоронних структур та громадських організацій. Необхідно відмовитись від подальшої реалізації тих державних програм зі збереження здоров’я населення, в ході розгляду яких буде виявлено їх недостатню ефективність. Водночас на зміну їм потрібно запропонувати нові рішення та проекти. Разом з тим доцільно скоротити перелік затверджених комплексних програм, що не фінансуються державою, з подальшою перспективою посилення потенціалу їх реалізації за рахунок бюджетних коштів.

Завершуючи свій виступ, В. Грищенко окреслив напрямки роботи, які сприятимуть поліпшенню ситуації в вітчизняній системі охорони здоров’я: зміна системи фінансування медичних закладів та оплати праці медичних працівників, залучення додаткових коштів та «розвантаження» державного сектору охорони здоров’я за рахунок розвитку приватної медицини.

Олександр Руднєв, голова Української федерації сприяння охороні здоров’я, у своєму виступі підтвердив необхідність спрощення та здешевлення процедури отримання документів на право приватної медичної практики. Водночас мають бути підвищені вимоги щодо рівня професійної підготовки майбутніх лікарів приватної практики та технічної відповідності приватних ЛПЗ стандартам надання медичної допомоги.

Однією з головних проблем фінансування медичної галузі, на думку виступаючого, є збільшення темпів інфляції та подорожчання лікарських засобів, медичної техніки, комунальних послуг та інших складових метеріально-технічного забезпечення функціонування ЛПЗ, зменшення додаткових державних асигнувань на розвиток системи охорони здоров’я. Тому цілком закономірно постає питання про фінансування медичної галузі в обсязі не менше 6% від ВВП, для порівняння — в 2005 р. видатки на охорону здоров’я заплановані в обсязі 3%. Окрім того, О. Руднєв погодився з тим, що приватний сегмент медичної галузі повинен мати перспективи стати доступним для широких верств населення. Показники, які підтверджують можливість цього, очевидні: нині в Україні функціонує понад 12 тис. приватних медичних клінік та центрів, які щорічно надають медичну допомогу більш ніж 10 млн громадян.

Окремим питанням, що потребує найшвидшого вирішення, є передача права на проведення атестації та акредитації фахівців та ЛПЗ фаховим медичним асоціаціям — практика, яка прийнята в багатьох розвинених країнах світу. Також громадські організації повинні відігравати важливу роль в розробленні галузевих нормативно-правових актів та контролі за використанням державних коштів. При цьому з’явиться реальна можливість для моніторингу думки суспільства щодо напрямків подальшого реформування системи охорони здоров’я. Зростання ролі фахових медичних асоціацій також сприятиме виробленню єдиної стратегії та плану дій на шляху вдосконалення медичної та фармацевтичної галузей.

О. Руднєв також висловив думку щодо необхідності створення Всеукраїнської організації роботодавців галузі охорони здоров’я. Це дозволить ефективніше реформувати медичну та фармацевтичну галузі «знизу» за безпосередньої участі працівників системи охорони здоров’я, сприятиме співпраці з урядом, профспілками та іншими органами виконавчої влади та громадськими організаціями.

Викликала резонанс думка Миколи Поліщука, міністра охорони здоров’я України, щодо причин, які призвели до виникнення проблем у вітчизняній галузі охорони здоров’я. Як зазначив міністр, розвитку негативних тенденцій багато в чому сприяє неспроможність, а інколи й небажання адміністрацій ЛПЗ працювати згідно з сучасними соціально-економічними вимогами. На підтвердження цього М. Поліщук оприлюднив такі дані: кошти, що виділяються медичним установам з бюджетів різних рівнів переважно розподіляються наступним чином: 20–25% йде на оплату комунальних послуг, 60–70% — на виплату заробітної плати медичним працівникам і лише 7–10% — на лікування хворих. Однією з головних причин, що сприяли виникненню подібної ситуації, є нераціональна кадрова політика на місцях. Підготовка вузами певної кількості лікарів відповідних спеціалізацій згідно з запитами керівників ЛПЗ не завжди себе виправдовує. Як свідчить практика, це сприяє необгрунтованій «гіпертрофії» штату медичних закладів переважно за рахунок вузькопрофільних спеціалістів. Водночас кількість підготовлених лікарів загальної практики — сімейної медицини вкрай незначна. Моніторинг ситуації щодо реальних потреб вітчизняної системи охорони здоров’я в спеціалістах мають проводити фахівці МОЗ України після ретельного вивчення ситуації, що склалась в медико-фармацевтичному секторі ринку праці.

На думку міністра, все це свідчить про необхідність реформування системи медичної освіти. Так, М. Поліщук поділився з присутніми планами МОЗ України щодо змін у цьому напрямку. З 5-го курсу вузу студенти будуть проходити спеціалізацію за фахом «лікар загальної практики». Після отримання диплому студенти, які навчались за державним замовленням, повинні будуть згідно з чинним законодавством відпрацювати 3 роки за місцем розподілу. Як запевнив присутніх доповідач, переважна кількість молодих спеціалістів буде направлена на роботу до сільських амбулаторій та фельдшерсько-акушерських пунктів.

В цілому з переліку більш ніж 140 медичних спеціальностей планується залишити не більше 40. Решта набудуть статусу субспеціальностей, оволодівати якими лікарі зможуть лише після отримання основної спеціальності. Доцільність існування в ЛПЗ певної кількості вузькопрофільних спеціалістів визначатиметься економічною та практичною необхідністю.

М. Поліщук окремо зупинився на можливості передачі деяких ЛПЗ до компетенції Міністерства соціального захисту України та створення на їх основі закладів медико-соціальної реабілітації. Передумовою доцільності прийняття такого рішення стала розповсюджена практика використання ліжкового фонду стаціонарів для регулярної медичної реабілітації хворих, які користуються пільгами, та малозабезпечених громадян. Подібні планові заходи, що не потребують повномасштабного залучення потенціалу ЛПЗ, доцільно проводити саме в закладах медико-соціальної реабілітації, оскільки вартість ліжко-дня в них суттєво менша порівняно з таким у медичних установах.

На думку М.Поліщука, вищезазначені зміни мають стати одними з ключових у реформуванні вітчизняної системи охорони здоров’я.

Учасники форуму також обговорили інші актуальні проблеми галузі. Так, народні депутати Василь Хара та Сергій Шевчук у своїх виступах наголосили на необхідності внесення змін до нормативно-правових актів, які регламентують діяльність медичної та фармацевтичної галузей. Назріла потреба у внесенні поправок до головного закону держави — Конституції, що повинні закріпити право громадян на забезпечення лікарськими засобами та відшкодування збитків, отриманих внаслідок порушення права на медичне обслуговування.

Пропозиція Миколи Проданчука, директора НДІ екогігієни та токсикології ім. Л.І. Медведя МОЗ України, про узаконення права лікаря на отримання гонорару, яке склалось історично, було із зацікавленістю сприйнято присутніми. На думку доповідача, ця процедура може бути такою: професійні лікарські асоціації мають розробити своєрідний прейскурант, який регламентуватиме максимальний обсяг лікарського гонорару залежно від стажу, професійної категорії, наукових звань та ступенів спеціаліста. При цьому М. Проданчук зазначив, що право на гонорар не означатиме його обов’язковість, — рішення про це має приймати лише пацієнт, але в жодному разі йому не може бути відмовлено в наданні медичної допомоги. Узаконення права на отримання гонорару може сприяти ліквідації тіньових розрахунків за медичні послуги, водночас це збільшить надходження до бюджету, оскільки оподаткування гонорарів може стати ще одним джерелом надходження коштів.

В ході подальших дискусій та обговорень учасниками форуму було прийнято рішення про доцільність створення Всеукраїнського об’єднання організації роботодавців галузі охорони здоров’я. Головою об’єднання обрано О. Руднєва. Основною метою діяльності цієї організації є представництво та захист законних прав та інтересів роботодавців. Об’єднання братиме активну участь в розробленні нормативно-правових актів, що регламентують діяльність медичної та фармацевтичної галузей, здійснюватиме координаційні та консультативні зв’язки працівників системи охорони здоров’я з профспілками, громадськими та фаховими організаціями, державними організаціями та закладами, проводитиме соціально-економічний аналіз та вивчення громадської думки щодо сучасного стану та перспектив розвитку вітчизняної системи охорони здоров’я з поданням відповідних рекомендацій до МОЗ України.

Результати форуму, як повідомлено, будуть передані А. Кінаху, який розгляне їх не лише як голова Федерації роботодавців України, але й як віце-прем’єр-міністр нашої держави. n

Олександр Сіроштан, фото Ігоря Кривінського

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті