Як запобігти тотальному — економічному та фізичному — дефіциту ліків в Україні?

Ще наприкінці минулого тижня Уряд визнав необхідність рішучих дій щодо недопущення колапсу медикаментозного забезпечення населення України. 8 квітня у приміщенні Міністерства охорони здоров’я (далі — МОЗ) України відбулося чергове засідання комісії Громадської ради при МОЗ України з питань діяльності фармацевтичної галузі (далі — Комісія). Зайве говорити, що ключовим питанням, яке розглядалося Комісією, стала безпрецедентно загрозлива ситуація, що виникла в роботі фармацевтичного ринку в зв’язку з фатальним скупченням різноджерельних, але односпрямованих векторів: пасивного (об’єктивного) — пов’язаного зі стабільно стрімким курсовим падінням гривні, та активного (суб’єктивного) — пов’язаного з новаціями в оподаткуванні лікарських засобів та виробів медичного призначення. Наше видання відстежує динаміку ситуації у «стрім-онлайн»-режимі. І нині вже очевидно не лише для фахівців галузі, але й (що найгірше) для пересічних громадян — відвідувачів аптек: за всі роки незалежності нашої держави такого небезпечного поступу по лезу ножа й над урвищем безодні не відбувалося. Агов! Де ти, новий майдане фармацевтичної галузі (адже на нинішньому тлі 2008 рік здається квіточками!)? Певно, що не за горами. Як не за горами й така дрібниця, як колапс медикаментозного забезпечення України — і як неминучий наслідок, безпосередні втрати громадянами життів та здоров’я. Це лещата. Такого економічного тиску фармринок не витримає. Що ж це, справді, коїться на очах у здивованої публіки? Уряд голосує і подає на розгляд до парламенту одне рішення (7% ПДВ на першому постачанні чи ввезенні), — а з-під пера законотворців виходить зовсім інше (наскрізне оподаткування на всіх етапах ланцюга та ставка «по пов­ній» для імпортних ліків при перетині митного кордону). Зазначимо, позиція МОЗ України стосовно ПДВ на ліки з самого початку була сталою, а саме: оподаткування лише при першому постачанні або ввезенні в Україну, ставка 7% для всієї фармацевтичної продукції (у тому числі імпортної), введення в дію з початку наступного року (або принаймні з липня 2014 р.).
Однак, як прозвучало на засіданні Комісії, у цій ситуації каміння все одно полетить у бік профільного міністерства: «Що ж ви мовчали?» — «Ми не мовчали: ми попереджали і Уряд, і депутатів, і суспільство, але до нас не дослухалися». — «Значить, треба було голосніше попереджувати!..». Якесь замкнене хибне коло… Усе це дуже нагадує сиву притчу, як про Іванова написали в газеті, що він виграв у лотерею сто тисяч. Наступного дня вийшло спростування: не Іванов, а Петров — і не в лотерею, а в преферанс — і не сто тисяч, а п’ять гривень — і не виграв, а програв. Але ж, панове, час прийти до тями і подивитися правді в очі: усі ці непорозуміння між різними сходинками владної драбини не просто результуватимуть, а вже сьогодні результують найгіршим з усіх можливих наслідків: тотальним — тобто як економічним, так і фізичним — дефіцитом ліків в Україні. Цікаво виходить: заходи із запобігання катастрофі фінансовій призведуть до катастрофи соціальної? Як запобігти цьому найбільш песимістичному сценарію розвит­ку подій — радилися на засіданні Комісії: від парламентського корпусу — народний депутат Володимир Дудка , від МОЗ України — міністр Олег Мусій та представники низки департаментів відомства, від інститутів громадянського суспільства — не лише члени Комісії на чолі з її головою Тамарою Литвиненковою , але й голова Громадської ради при Державній службі України з лікарських засобів Тетяна Котляр , а також представники інших, у тому числі споживчих громадських об’єднань. Зауважимо, що на цьому заході наочно проконтурувався курс на прозорість та відкритість для громадськості, виголошений новим керівництвом МОЗ України: до сьогодні Комісія (склад якої в нинішній каденції Громадської ради при МОЗ України налічує 12 представників інститутів громадянського суспільства, у тому числі нашого спеціалізованого видання) ще не знала засідань, які б проходили при такому високому представництві запрошених учасників і такому широкому залученні зацікавлених сторін.

Відкриваючи засідання, Тамара Литвиненкова зазначила, що ані роз’яснення Державної інспекції України з контролю за цінами, ані лист Міністерства доходів і зборів України та роз’яснення до цього листа не задовольнили операторів фармринку, оскільки залишили без конкретних відповідей дуже багато вкрай важливих питань. «Тут уже, як кажуть, роз’яснення зайві. Такі роз’яснення лише заплутують, натомість усім операторам і так усе зрозуміло: у таких умовах працювати не зможе ніхто. Працювати собі на збиток — це, по-перше, алогічно, по-друге, є індикатором корупції. Навряд чи хтось, навіть найбільш соціально відповідальний, захоче і зможе наражатися на такий ризик, щоб вести бізнес на цих умовах. Народними депутатами Володимиром Дудкою та Андрієм Шипко було подано на розгляд Верховної Ради України законопроект (№ 4637) щодо відтермінування та коригування даних норм та положень Закону України від 27 березня 2014 р. № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» у частині оподаткування операцій з лікарськими засобами та виробами медичного призначення (адже цей закон був ухвалений з порушенням чинного податкового законодавства України та не передбачав перехідного періоду для суб’єктів господарювання, внаслідок чого зупинилися поставки фармацевтичної продукції), — але поки він буде розглянутий парламентом, оператори мають якось функціонувати в рамках існуючого законодавства. Також набуває все більшої актуальності формування цін на лікарські засоби за переліками, що підлягають державному регулюванню. За ініціативою Комісії Громадська рада при МОЗ України зверталася до Міністерства економічного розвитку і торгівлі, проте відповідей, на жаль, досі нема і невідомо, чи надійдуть вони найближчим часом», — повідомила голова Комісії та звернулася за порадою до народного депутата. — Що може зробити громадськість для допомоги органам державної влади, зокрема законодавчим органам, аби дієво й у найкоротші терміни вирішити виниклі проблеми. Митниця наполягає на ставці 20%. Ніхто з операторів на 20% не згоден. Тим часом продукція стоїть на митниці, а в деяких ЗМІ ситуація висвітлюється так: «Поки фармацевтичні компанії ділять надприбутки, населення залишається без ліків». Натомість для пересічного пацієнта фармкомпанія — це аптека (він інших не знає). То хто мені скаже, де вони ті надприбутки в наших сьогоднішніх, до «не можу» зарегульованих і заінспектованих аптек? Тож, врешті, якими повинні бути наші дії?..».

Свою відповідь народний депутат України Володимир Дудка вибудував у напрямку від стратегічних основ до тактично-прикладних позицій. Він погодився з попереднім оратором і висловив глибокий сум з приводу того, що в очах суспільства — як серед населення, так і серед політикуму — для фармацевтичного сектору створено хронічний та стійкий негативний імідж. Під будь-які вибори, будь-які соціальні катаклізми завжди піднімаються тези про фармацевтів, які заробляють на здоров’ї людей, про їх надприбутки тощо. Так було у 2009 р., у 2008 р., на початку 2000-х тощо, — тобто, ця ситуація тягнеться роками, і чим вона перманентно загрозлива — позиція усіх 300 тис. наших колег, що працюють у фармації, виявляється апріо­рі програшною. Широко тиражуються заяви на кшталт: препарати купують за 1 дол. США, на офшорах націнюють і продають в Україні за 4 дол., заробивши 300% прибутку. Усі цю інформацію отримали і, певно, більшість їй повірили: адже хто з пересічних громадян знає, що 85% імпортних ліків завозять в Україну через 5 компаній-імпортерів, які мають виключно прямі контракти з зарубіжними компаніями-виробниками. У цьому контексті народний депутат висловив переконання в необхідності створення довгострокового інформаційного проекту, який би не прикрашав і не захищав, а об’єктивно інформував суспільство про діяльність (у тому числі про проблеми) фармацевтичного сектору — діяльність не просто корисну, а необхідну для народу України. Громадська думка змінюється повільно, втім, за декілька років роботи такого проекту фармгалузь могла б набути іміджу такої, яка доставляє здоров’я пацієнтам, при цьому застосовує високотехнологічні методи, вкладає значні інвестиції у створення якісного, ефективного та безпечного препарату тощо.

Торкаючись болючої цінової тематики, В. Дудка зауважив, що попереджав керівництво Уряду про неминуче здорожчання ліків внаслідок запровадження ПДВ (не кажучи про безліч технічних та технологічних проблем), — однак отримав впевнену відповідь, що запровадження 7% ПДВ призведе, навпаки, до зниження цін на ліки. Натомість, посилаючись на аналітичні дані, отримані ним вранці від керівника компанії «МОРІОН», народний депутат повідомив, що протягом 1-го тижня квітня українські препарати здорожчали на 7%, а ліки зарубіжного виробництва — на 15%: таким є сумний сумарний результат запровадження ПДВ на ліки і девальвації національної валюти. Крім того, дефектура вже нині в деяких аптеках сягає 50%. Підсумовуючи, В. Дудка висловив своє особисте переконання в тому, що запроваджувати ПДВ на ліки можна і навіть потрібно Втім, є певні «але», які, можливо, мають ще більше значення, ніж сам ПДВ. Це стосується таких питань, як проблеми виробів медичного призначення, препаратів, щодо яких діє обмежена націнка, тощо: ці моменти не були враховані завчасно, що й зумовило низку додаткових проблем.

Зі свого боку, міністр охорони здоров’я України Олег Мусій зауважив: «На жаль, при підготовці антикризового закону справді була допущена неточність, що дала можливість митним органам застосувати до імпортних ліків ставку ПДВ на рівні 20%. Кабінет Міністрів виправив цю помилку, і я наполягатиму на негайному внесенні відповідного законопроекту на розгляд Парламенту, оскільки без відповідних змін, на мою думку, з дня на день фармринок може бути паралізованим».

О. Мусій також нагадав присутнім, що він:

– впродовж останнього часу неодноразово, насамперед на засіданнях Уряду, однозначно висловлювався проти невідкладного введення ПДВ на ліки як непідготовленого та надто ризикованого кроку, — кроку, наслідки якого сьогодні вже очевидні для всіх. У цьому питанні позиція МОЗ України залишається сталою: якщо вже ніяк не можна залишити ліки як найбільш соціально значущий товар у категорії пільгової продукції щодо оподаткування, то максимально жорсткою мірою може стати норма 7% ПДВ за першим ввезенням (на митну територію України) або першим відпуском з українського заводу. А введення цієї ставки має відбутися не раніше 1 січня 2015 р. — щоб дати фармацевтичній галузі можливість підготуватися до роботи в нових, абсолютно для неї не притаманних та незвичних умовах. У разі неможливості такого відтермінування щонайменший період введення цієї податкової новації має становити, відповідно до чинного українського податкового законодавства, півроку: коротший період є неприйнятним;

– завжди був прихильником прозорої системи електронних торгів, більше того, — продовжує пропонувати керівництву держави зробити МОЗ України пілотним міністерством щодо введення цієї важливої новації (це ж стосується і редукціонів);

– як і раніше, вважає абсолютно необхідним прийняття законів «Про медичні вироби» та «Про референтне ціноутворення» (тим більше, що прийняття останнього включено в програму «100 днів Уряду») вже найближчим часом;

– завжди всіляко підтримував дерегуляцію системи охорони здоров’я в Україні, як і уникнення дублювання функцій між МОЗ та іншими галузевими органами державної влади — шляхом приведення їх взаємодії в нормальне русло, можливо, за підтримки Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва;

– уже впродовж багатьох років обстоює ідею, роздержавлення системи управління шляхом професійного самоврядування: як охорони здоров’я — через введення лікарського та медсестринського самоврядування, так і фармацевтичного сектору — через запровадження самоврядування фармпрацівників (нині робоча група з професійного самоврядування працює в Комітеті Верховної Ради України за активної участі представників МОЗ України).

Серед інших (планових) тем, що стояли на порядку денному засідання Комісії, було розглянуто питання щодо:

1) кваліфікаційних вимог до персоналу — пункти 1.3., 3.5.7., 4.1., 4.4.;

2) дотримання розмірів граничних постачальницько-збутових та граничних торговельних (роздрібних) надбавок — пункт 2.8., абзац 5;

3) доставки лікарських засобів;

4) вимог до оптової торгівлі, не гармонізованих з вимогами Ліцензійних умов щодо імпорту лікарських засобів з наказом МОЗ від 30.10.2001 р. № 436 (різні вимоги до кваліфікації уповноважених осіб та оформлення документів за результатами вхідного контролю) — необхідність гармонізації з вимогами нової редакції Належної дистриб’юторської практики (доповідачі: Т. Литвиненкова, Т. Котляр);

Пилип Снєгірьов, фото автора

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Інші статті розділу


Останні новини та статті