Роль і місце фармаконагляду у регулюванні обігу лікарських засобів: чи відповідають українські вимоги європейським правилам?

Минуло майже 8 міс з моменту набрання чинності нової редакції Порядку проведення експертизи реєстраційних матеріалів на лікарські засоби, що подаються на державну реєстрацію (перереєстрацію), а також експертизи матеріалів про внесення змін до реєстраційних матеріалів протягом дії реєстраційного посвідчення (далі — Порядок), затвердженої наказом МОЗ України від 23 липня 2015 р. № 460 (далі — наказ МОЗ № 460). Про те, як відбувається експертиза документів, що надаються заявниками за результатами здійснення фармаконагляду, з якими труднощами стикнулися заявники та експерти при виконанні нових вимог вітчизняного законодавства, які питання у них виникають та наскільки українське законодавство щодо фармаконагляду відповідає європейському, для читачів нашого видання розповіла Олена Матвеєва, кандидат медичних наук, директор Департаменту післяреєстраційного нагляду ДП «Державний експертний центр МОЗ України».
6567— Олено Валеріївно, скажіть, будь ласка, яких принципових змін зазнав Порядок у новій редакції порівняно з попередньою?

— Принципових змін зазнали не лише кратність і періодичність проведення певних процедур та вимоги до реєстраційних (перереєстраційних) матеріалів, але й критерії експертної оцінки наданих заявником матеріалів, що визначають подальший обіг лікарських засобів в Україні.

Як і раніше, в Україні у клінічній практиці можуть застосовуватися лише зареєстровані препарати. Отже, процедура реєстрації залишилася обов’язковою. Щодо перереєстрації, то Україна відмовилася від цієї процедури на регулярній основі (кожні 5 років). Вітчизняним законодавством, як і європейським, передбачена однократна перереєстрація, за винятком ситуацій, пов’язаних із фармаконаглядом. Після перереєстрації заявник отримує безстрокове реєстраційне посвідчення за умови здійснення нагляду за безпекою своїх лікарських засобів, надання з відповідною періодичністю регулярно оновлюваних звітів з безпеки (РОЗБ) та внесення змін до матеріалів реєстраційного досьє з будь-яких причин.

При цьому в Україні, як і в ЄС, до складу реєстраційних (перереєстраційних) матеріалів входять короткий опис системи фармаконагляду, дані про Уповноважену особу, відповідальну за його здійснення, та/або контактну особу, відповідальну за здійснення фармаконагляду в Україні.

Щодо реєстраційних матеріалів, то в Україні, як і в країнах ЄС, Порядком визначена обов’язкова наявність плану управління ризиками (ПУР). Цей документ вимагається при реєстрації будь-яких препаратів, навіть генериків (за винятком ліків рослинного походження і гомеопатичних лікарських засобів, що реєструються за спрощеною процедурою). Однак ПУР може вимагатися і в інших випадках.

При перереєстрації в Україні, як і в ЄС, заявник у складі перереєстраційних матеріалів, серед іншого, повинен надати Доповнення до огляду клінічних даних (ДОКД) та ПУР (якщо застосовно). Зважаючи на відсутність у багатьох заявників досвіду щодо складання ПУР та ДОКД, наказом МОЗ № 460 передбачений дворічний перехідний період. Після цього зазначені вище документи обов’язково мають бути надані у складі реєстраційних (перереєстраційних) матеріалів.

Основним оціночним критерієм подальшого знаходження препарату на фармацевтичному ринку України при проведенні процедури перереєстрації є співвідношення користь/ризик. Лише за умови, коли користь переважає над ризиком, про що об’єктивно, переконливо та обґрунтовано повинна свідчити проведена заявником оцінка, на препарат надаватиметься безстрокове реєстраційне посвідчення.

— На Вашу думку, що обумовило зростання ролі фармаконагляду у ЄС та Україні?

— Існує низка причин, що зумовила такі зміни. Однією з ключових є розуміння того, що застосування будь-якого препарату у клінічній практиці пов’язано з певними ризиками. При цьому попередження виникнення несприятливих наслідків при застосуванні лікарських засобів є значно результативнішим, ніж їх усунення. Тому відбулося зміщення вектора при здійсненні фармаконагляду з так званого реактивного на проактивний шляхом впровадження системи управління ризиками. Відповідно були переглянуті підходи до процедур, і фармаконагляд зайняв у них відповідне місце.

— Якими документами врегульовано здійснення фармаконагляду заявниками у ЄС?

— Регламентом № 726/2004 (щодо ліків, зареєстрованих за централізованою процедурою) та Директивою 2001/83/EC передбачено, що у країнах ЄС з метою постійного нагляду за безпекою та ефективністю застосування лікарських засобів власники торгових ліцензій повин­ні створити та підтримувати системи фармаконагляду та системи якості, опис яких необхідно представити у вигляді майстер-файлів системи фармаконагляду (МФСФ).

Аналогічні вимоги висуваються до заявника в Україні (Порядок здійснення нагляду за побічними реакціями лікарських засобів, дозволених до медичного застосування, затверджений наказом МОЗ України від 27.12.2006 р. № 898 (зі змінами) (далі — наказ МОЗ № 898)). Вони передбачають створення, забезпечення та гарантії функціонування належної системи фармаконагляду. Це є обов’язковою умовою знаходження препарату на вітчизняному ринку, оскільки система фармаконагляду дозволяє здійснювати моніторинг безпеки ліків та визначати будь-які зміни у співвідношенні користь/ризик.

— З якою метою створюються настанови, зокрема з належних практик фармаконагляду, та чи розуміють заявники значущість цього документа?

— Слушне запитання. Дійсно, варто окремо зупинитися на цьому документі. Дивно, але у листах до Державного експертного центру (далі — Центр) заявники нерідко запитують про статус національної настанови з фармаконагляду та чи є її положення обов’язковими до виконання.

Спробуємо розібратися на європейському прикладі. У ЄС поряд із Регламентом № 726/2004 та Директивою 2001/83/ЕС існує настанова з належної практики фармаконагляду (GPvP). Директива/Регламент — це документи імперативного характеру. У них прописано, хто, що і в які терміни повинен робити, зокрема, щодо здійснення фармаконагляду. А настанова — це роз’яснювальний документ, в якому визначено, як саме це необхідно робити.

Станом на сьогодні ми докладаємо максимум зусиль з метою створення аналогічної управлінської моделі в Україні. Співробітники Центру разом із фармацевтичною спільнотою прагнуть до створення одного документа, в якому мають бути задекларовані вимоги до здійс­нення фармаконагляду (замість 8 чинних наказів МОЗ, з яких лише наказ МОЗ № 898 є ключовим. А роз’яснення, як це робити, надається у настанові «Лікарські засоби. Належні практики фармаконагляду», затвердженій наказом МОЗ України від 21.05.2015 р. № 299 (далі — Настанова)).

У національному вступі до Настанови зазначено, що створення цього документа обумовлено потребою усіх зацікавлених сторін у наявності інструменту, який дозволив би належним чином здійснювати фармаконагляд. При цьому не виключається, що можуть бути застосовані альтернативні підходи за умови їх відповідного наукового обґрунтування. Ця Настанова являє собою рекомендації для планування та здійснення нагляду за лікарськими засобами. Правовий статус цієї Настанови відповідає правовому статусу відповідної настанови у ЄС, з якою вона гармонізована.

Сподіваюся, що надана відповідь попередить подальші звернення заявників з приводу правового статусу та значущості Настанови, а також сприятиме її використанню з метою оптимізації здійснення фармаконагляду.

— Розкажіть, будь ласка, детальніше про майстер-файл системи фармаконагляду (МФСФ).

— Відповідно до статті 1 (28E) Директиви 2001/83/EC, а також модуля ІІ.В.3 GPvP у МФСФ повинен міститися опис системи фармаконагляду для одного або декількох препаратів власника торгової ліцензії. Для різних категорій лікарських засобів власник торгової ліцензії може, у разі необхідності, застосовувати окремі системи фармаконагляду. Кожна така система має бути описана в окремому файлі. Ці файли повинні сукупно охоплювати усі лікарські засоби власника торгової ліцензії, для яких дозвіл на продаж надано відповідно до Директиви 2001/83/EC або Регламенту (ЄС) № 726/2004. МФСФ — це серйозний та чималий документ.

Зважаючи на це, при реєстрації (перереєстрації) лікарського засобу у п. 1.8.1 Модуля І досьє власник торгової ліцензії у ЄС або заявник в Україні повинен надати короткий опис системи фармаконагляду.

Стаття 8 (3) (I) Директиви 2001/83/EC і, відповідно, додаток 6 наказу МОЗ № 460 передбачають, що резюме системи фармаконагляду має включати такі елементи:

  • документ, який підтверджує, що заявник має в своєму розпорядженні кваліфіковану особу, відповідальну за фармаконагляд;
  • контактну інформацію кваліфікованої особи;
  • заяву, підписану заявником про те, що заявник має необхідні ресурси для виконання завдань і обов’язків з фармаконагляду;
  • посилання на місце, де зберігається МФСФ.
— Наскільки європейські положення щодо МФСФ та короткого опису системи фармаконагляду заявника знайшли відображення в українських документах?

— Вітчизняні вимоги до МФСФ цілком гармонізовані з європейськими, описаними у Директиві 2001/83/EC. В Україні вони знайшли відображення у Порядку, затвердженому наказом МОЗ № 460, розділі 8 наказу МОЗ № 898, а також у Модулі II.A Настанови, де зазначено, що «Подання узагальнених даних про систему фармаконагляду в уповноважений орган є вимогою для видачі реєстраційного посвідчення».

— Яка інформація повинна надаватися заявником при реєстрації/перереєстрації лікарського засобу щодо системи фармаконагляду та МФСФ?

— Відповідно до Порядку заявник не повинен надавати МФСФ при реєстрації/перереєстрації препарату. Згідно із законодавством вимагається короткий опис системи фармаконагляду заявника. Відповідно до п. 1.8.1. додатку 6 Порядку короткий опис системи фармаконагляду заявника повинен включати:

  • гарантійний лист заявника про те, що він має необхідні ресурси для виконання завдань та зобов’язань з фармаконагляду в Україні відповідно до законодавства;
  • доведення того, що заявник має у своєму розпорядженні Уповноважену особу, відповідальну за фармаконагляд, та/або контактну особу Уповноваженої особи заявника в Україні для його здійснення;
  • контактні дані Уповноваженої особи, відповідальної за фармаконагляд, та/або контактної особи Уповноваженої особи заявника в Україні для його здійснення, якщо вона інша, ніж Уповноважена особа, відповідальна за здійснення фармаконагляду, а також адреса, де здійснюється основна діяльність з фармаконагляду;
  • зазначення місцезнаходження МФСФ, де він зберігається, та його номера, якщо такий наявний.
— Відповідно до яких документів функціонує Уповноважена особа, відповідальна за фармаконагляд (УОВФ/QPPV), в ЄС та в Україні?

— У ЄС діяльність Уповноваженої особи, відповідальної за фармаконагляд (QPPV), врегульована низкою документів, а саме:

  • Регламентом (ЄС) № 726/2004;
  • Директивою 2001/83/ЕС;
  • Guideline on good pharmacovigilance practices (GVP)» Модуль І, I.C.1.

В Україні вимоги до УОВФ або контактної особи, відповідальної за фармаконагляд, містяться у наступних документах:

  • Порядок (п. 1.8.1 додатку 6, додатки 15, 17, 26), затверджений наказом МОЗ № 460);
  • Порядок здійснення нагляду за побічними реакціями лікарських засобів, дозволених до медичного застосування, затверджений наказом МОЗ України від 27 грудня 2006 р. № 898 (п. 8.1.1.);
  • Настанова «Лікарські засоби. Належні практики фармаконагляду», де представлені технічні підходи до планування та здійснення належної практики фармаконагляду, від 21.05.2015 р. № 299. Модуль I, П І.С.1.1, П І.С.1.2, П І.С.1.3.
— Чи в усіх компаніях призначено осіб, відповідальних за здійснення фармаконагляду? Які їх повноваження та обов’язки?

— В Україні в усіх компаніях призначені особи, відповідальні за здійснення фармаконагляду (контактні особи). Це особа з вищою медичною або фармацевтичною освітою, яка повинна мати базову підготовку у сфері фармконагляду та несе відповідальність за ефективне здійснення збору, оцінки і надання в експертний орган достовірної інформації про побічні реакції/відсутність ефективності лікарських засобів, а також будь-яких інших даних, необхідних для оцінки ризику і користі при медичному застосуванні препарату. Переважно це — фахові спеціалісти, які до тонкощів знають особливості здійснення фармаконагляду й щиро віддані цій справі. Напередодні професійного свята медичних працівників мені хотілося б подякувати Р. Батталовій, Т. Броун, А. Войтенко, О. Вірсті, Г. Кордеро, Т. Призимірську, Д. Савченко, В. Усенко та усім колегам, хто творчо та сумлінно відповідає за здійснення фармаконагляду в Україні.

Проте серед уповноважених осіб трапляються люди, які мають недостатній рівень базових знань з фармаконагляду, недостатньо обізнані з вимогами вітчизняного законодавства щодо його здійснення. Натомість сучасне законодавство вимагає активної участі уповноважених осіб у процедурних процесах, оскільки основним критерієм знаходження препарату на фармацевтичному ринку України є позитивне співвідношення користь/ризик. Байдужість, пасивність та негативне ставлення до нововведень не на часі, оскільки це, у першу чергу, негативно впливає на якість та терміни проведення процедур, що тягарем лягає на плечі компаній.

— Що таке співвідношення користь/ризик? Для чого і коли проводиться його аналіз?

— Як зазначено у п. 2.23 наказу МОЗ № 898 «Співвідношення ризик/користь — співвідношення кількісної та якісної оцінки виявлених факторів небезпечних властивостей лікарського засобу при його медичному застосуванні, що погіршують перебіг захворювання або є причиною розвитку нових шкідливих впливів лікарського засобу на організм та якість життя пацієнта, до позитивного впливу лікарського засобу на серйозність та тяжкість перебігу захворювання».

Препарат реєструється на підставі даних, що підтверджують його ефективність за конкретними показаннями в досліджуваній популяції за умови, що користь переважає над ризиком.

Проте профіль безпеки препарату зазвичай стає відомим «без вуалі» лише у післяреєстраційний період, оскільки коло людей, які застосовують ліки, стає ширшим, процес зазнає впливу факторів ризику тощо. Тому аналіз співвідношення користь/ризик необхідно проводити протягом усього життєвого циклу препарату для сприяння та захисту здоров’я населення і підвищення безпеки пацієнтів шляхом ефективної мінімізації ризиків.

Після видачі реєстраційного посвідчення оцінку користі та ризиків препаратів заявник повинен здійснювати постійно, навіть якщо вони використовуються протягом тривалого часу, для розуміння та підтвердження того, що співвідношення користь/ризик залишається сприятливим. Не виключено, що за результатами спостереження можуть з’явитися важливі ризики чи співвідношення користь/ризик стати несприятливим. У цьому разі заявник повинен розробити та впровадити заходи з вивчення таких ризиків та їх мінімізації у форматі Плану управління ризиками (ПУР).

Аналогічним є підхід у ЄС (Настанова з належних практик з фармаконагляду (GVP). Модуль VII B.2.).

— Чи обов’язково надавати аналіз співвідношення користь/ризик при проведенні процедури перереєстрації?

— Згідно з п. 10 Порядку державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів і розмірів збору за їх державну реєстрацію (перереєстрацію), затвердженого Постановою КМУ від 26 травня 2005 р. № 376 (зі змінами) «Перереєстрація лікарського засобу здійснюється МОЗ на підставі заяви, реєстраційних матеріалів та висновку Центру, який містить, зокрема, відомості щодо співвідношення очікуваної користі до можливого ризику під час застосування лікарського засобу (крім активного фармацевтичного інгредієнта та продукції in bulk), складеного у визначеному МОЗ України порядку». Відповідно до п. 2.3. додатку 15 Порядку, затвердженого наказом МОЗ України № 460, до складу документів, що надаються заявником при перереєстрації, заявником надається Доповнення до огляду клінічних даних (ДОКД), де має бути представлено співвідношення користь/ризик.

— Які документи містять аналіз співвідношення користь/ризик?

— Аналіз співвідношення користь/ризик міститься у ДОКД. Його структура визначена у п. 2.3. додатку 15 Порядку. Також цей аналіз міститься у РОЗБ, структура якого затверджена наказом МОЗ № 898 (додаток 4). Відповідно до п. 9.4. РОЗБ заявник повинен представити «Звіт про аналіз співвідношення ризик/користь».

— Чому аналіз співвідношення користь/ризик необхідно проводити за кожним показанням окремо?

— Неможливо оцінити препарат загалом щодо співвідношення користь/ризик, якщо він має більше ніж одне показання до застосування. Це зумовлено тим, що співвідношення користь/ризик може мати свої особливості стосовно окремо взятих показань. Лише у післяреєстраційниному періоді при широкому застосуванні препарату стає зрозуміло, при яких показаннях користь переважає над ризиками, а при яких — навпаки.

Яскравим прикладом може бути ситуація з метамізолом натрію, який всім відомий як анальгін. Оцінка співвідношення користь/ризик цього препарату при гострому болю не викликає сумнівів і є сприятливою за умов його застосування, як зазначено в його інструкції — не довше 3 днів у добовій дозі не вище 1000 мг. Проте застосування метамізолу натрію при лікуванні артрозу виявилося абсолютно недоцільним. Оскільки тривале безперервне застосування цього лікарського засобу у добовій дозі вище ніж 1000 мг зумовлює розвиток аплазії кісткового мозку, при цьому протизапальна дія є надто слабкою. Оскільки ризики перевищували користь, препарат при цьому показанні був заборонений до застосування.

Аналізуючи перереєстраційні матеріали, експерти стикаються з ситуаціями, коли заявник при певних показаннях не може довести, що препарат був корисним після реєстрації чи останньої перереєстрації. Це стає підґрунтям для прийняття рішення заявником або експертом про вилучення певних показань з інструкції для його медичного застосування. Тому для препаратів, які мають більше ніж одне показання, співвідношення користь/ризик слід оцінювати та представляти за кожним показанням окремо. Якщо існують важливі розбіжності у профілі користь/ризик серед популяцій в межах показання, оцінку користь/ризик слід представити для популяції, якщо це можливо.

Такий підхід до аналізу співвідношення користь/ризик є абсолютно співзвучним з вимогами ЄС (Настанова з належних практик з фармаконагляду (GVP). Модуль VII B.5.18.1.).

— Чи має право регуляторний орган рекомендувати заявнику надати аналіз співвідношення користь/ризик незалежно від процедури перереєстрації?

— Відповідно до п. 8.1.1 наказу МОЗ № 898 Уповноважена особа/контактна особа Уповноваженої особи заявника, відповідальна за фармаконагляд, гарантує та надає на всі офіційні запити Центру додаткову інформацію, необхідну для оцінки співвідношення користь/ризик при медичному застосуванні лікарського засобу, терміново надає повні звіти, у тому числі інформацію про обсяги продажу препарату або про кількість пацієнтів, які застосовували цей лікарський засіб; забезпечує надання будь-яких даних, необхідних для оцінки співвідношення ризик/користь, включаючи інформацію про дослідження з безпеки у післяреєстраційний період.

Така необхідність найчастіше буває зумовлена кризовими ситуаціями або при вирішенні спірних питань.

В ЄС (відповідно до ст. 16 (3а) Регламенту (ЄC) № 726/2004) Європейське агентство з лікарських засобів (European Medicines Agency — ЕМА) може вимагати від власника реєстраційного посвідчення в будь-який момент надати дані, які підтверджують, що співвідношення користь/ризик залишається позитивним.

Повернемося до процедурних питань та документів з фармаконагляду, що підлягають експертній оцінці. Продовжимо із зобов’язань заявника у контексті гарантій здійснення фармаконагляду.

З метою проведення моніторингу безпеки та ефективності препаратів при їх медичному застосуванні відповідно до вітчизняного законодавства заявник повинен створити, забезпечити та гарантувати функціонування системи фармаконагляду в Україні, що є обов’язковою умовою знаходження препарату в обігу. Система фармаконагляду має складатися з певних елементів, що дозволяють моніторувати безпеку лікарського засобу та визначати будь-які зміни співвідношення ризик/користь (п. 8.1. наказу МОЗ № 898).

З огляду на вищезазначене при проведенні процедури реєстрації лікарського засобу відповідно до наказу МОЗ України № 460 заявник надає гарантійний лист щодо забезпечення функціонування належної системи фармаконагляду, в тому числі в Україні (п. 4.19 Додатку 1 наказу МОЗ № 460). У цьому листі заявник інформує про те, що він має необхідні ресурси для виконання завдань та зобов’язань з фармаконагляду в Україні відповідно до законодавства із зазначенням місцезнаходження МФСФ, де він зберігається, та його номера, якщо такий наявний.

У контексті гармонізації законодавчої бази України в сфері обігу лікарських засобів з європейським законодавством наказом МОЗ України № 460 передбачено надання заявником ПУР при проведені процедури реєстрації.

— Які вимоги до ПУР?

— Почнемо з процедури реєстрації. ПУР надається при реєстрації лікарського засобу, окрім традиційних рослинних та гомеопатичних препаратів, що реєструються за спрощеною процедурою, а також для ліків, що походять з країн ЄС та були перереєстровані на території ЄС до червня 2012 р., крім випадків, коли ПУР необхідний за результатами проведеної оцінки співвідношення користь/ризик.

Згідно з п. 1.8.2. Додатку 5 та п. 1.8.2. Додатку 6 наказу МОЗ № 460 детальний опис системи управління ризиками надається у вигляді ПУР, формат та структура якого затверджені законодавчо. ПУР чи його оновлену версію необхідно надавати у таких випадках:

  • при реєстрації будь-якого лікарського засобу, крім традиційних рослинних та гомеопатичних лікарських засобів, що реєструються за спрощеною процедурою;
  • при змінах, що потребують нової реєстрації, зокрема нової лікарської форми, нового способу введення, нового процесу виробництва біотехнологічного лікарського засобу, педіатричних показань та інших суттєвих змін у показаннях;
  • при появі нових даних, що впливають на співвідношення користь/ризик лікарських засобів, поточну специфікацію, план з фармаконагляду, заходи з мінімізації ризиків чи їх ефективність, або протягом 60 днів після досягнення важливих результатів щодо фармаконагляду чи мінімізації ризиків;
  • на вимогу Центру протягом 60 днів після надання запиту.

ПУР є обов’язковим для надання через 2 роки з дати введення в дію Порядку. До настання зазначеного строку ПУР надається за наявності.

ПУР повинен подаватися у форматі окремого документа (окремі томи на паперовому або електронному носії) відповідно до структури, передбаченої законодавством. Випереджаючи запитання, хочу нагадати заявникам, що структура ПУР та правила його заповнення прописані у проекті нової версії наказу МОЗ № 898. Вкотре після його останнього оприлюднення у березні 2016 р. та обговорення проект перепогоджується у МОЗ. Сподіваємося, що після затвердження цього документа подібні запитання не виникатимуть.

Однак заявник може консультуватися з Центром щодо необхідності подання ПУР та його змісту до подання заяви на реєстрацію чи внесення змін.

Стосовно перереєстрації, то ПУР не надається для традиційних рослинних та гомеопатичних ліків, а для усіх інших препаратів він надається, якщо це застосовно. Думаю, що на цьому слід зупинитися детальніше, особливо для заявників, препарати яких були перереєстровані в ЄС до 2012 р. Звертаю увагу таких заявників на те, що останнє речення примітки до Додатку 15 наказу МОЗ № 460 складається з декількох фраз. На мою думку, багато непорозумінь виникає через те, що заявники добре знають першу частину цього речення і не звертають увагу на те, що написано після коми. А там зазначено, що виключенням є випадки, коли ПУР необхідний за результатами проведеної оцінки співвідношення користь/ризик.

Що це означає? У разі, якщо у наданих документах заявник чітко зазначає, що протягом останнього періоду спостереження виявлено важливі ризики, він повинен ними управляти. Це можливо лише в єдиний спосіб — шляхом створення ПУР. До речі, на сьогодні ЕМА переглядає модуль V (вже закінчився період консультацій), і в оновленому модулі V наголошується на тому, що ПУР повинні зосереджуватися на важливих виявлених та важливих потенційних ризиках і відсутній інформації. Це чітко зазначено в оновленому модулі SVII «Identified and potential risks»:

  • V.B.4.8.1. RMP module SVII section «Identification of safety concerns in the initial RMP submission»
  • V.B.4.8.1.a. RMP module SVII sections «Risk considered important for inclusion in the safety specification» and «Risk not considered important for inclusion in the safety specification»
  • V.B.4.8.2. RMP module SVII section «Identification of safety concerns with a submission of an updated RMP»
  • V.B.4.8.2.a. RMP module SVII section «Newly identified risks of the product»
  • V.B.4.8.2.b. Justification on the safety concerns re-classification (deletion, addition, downgrade and/or upgrade)
  • V.B.4.8.3. RMP module SVII section «Details of important identified and potential risks, and missing information».

Однак доволі часто експерти стикаються з нерозумінням з боку заявників щодо здійснення управління важливими ризиками.

Чомусь зараз серед більшості іноземних заявників панує хибна думка, що перереєстрація препарату, яка відбулася до 2012 р., повністю звільняє їх від процесу управління ризиками.

Нагадую заявникам, що у разі виявлення важливих ризиків незалежно від етапу життєвого циклу лікарського засобу та попередніх вимог законодавства, нових виявлених важливих ризиків (через менеджмент сигналу) чи відновлення попередньої сигнальної активності, зміни співвідношення при проведенні оцінки користь/ризик необхідне проведення управлінських заходів з боку заявника. Це можливо задекларувати єдиним способом — через створення та надання ПУР. Саме це означає фраза «якщо застосовно» до ПУР у п. 1.13. Додатку 15.

— Чи планується створення репозиторію на сайті Центру щодо резюме ПУР?

— Цей репозиторій створений і знаходиться на сайті Центру. Для того щоб ним скористатися, слід зробити такі кроки:

1. Зайти на сайт Державного експертного центру http://www.dec.gov.ua/index.php/ua/.

2. Зайти в розділ «Фармаконагляд» http://www.dec.gov.ua/index.php/ua/   farmakonaglyad.

3. Перейти в рубрику «Важливі ризики лікарських засобів та управління ними» http://www.dec.gov.ua/index.php/ua/ vazhlivi-riziki-likarskikh-zasobiv-ta-upravlinnya-nimi.

Там розміщено правила користування інструментом, розробленим фахівцями Департаменту післяреєстраційного нагляду Центру. Заплановано, що репозиторій (усі його сторінки) буде наповнений до кінця липня 2016 р. й регулярно оновлюватиметься.

— Розкажіть, будь ласка, про доповнення до огляду клінічних даних (ДОКД).

— ДОКД є обов’язковим для надання через 2 роки з дати введення в дію Порядку. До настання вказаного строку цей документ надається за наявності, а у разі відсутності необхідно надавати останній РОЗБ лікарського засобу.

У разі відсутності ДОКД при перереєстрації заявник зобов’язаний підготувати та надати його для експертизи до Центру протягом 2 років після введення в дію Порядку (Додаток 15 наказу МОЗ № 460).

У перехідний період дії наказу МОЗ України № 426 (у редакції наказу МОЗ України № 460) щодо надання вказаних матеріалів (ПУР (якщо застосовно), ДОКД) необхідно поінформувати Центр про можливі терміни надання зазначених матеріалів задля дотримання терміну їх надходження до Центру відповідно до законодавства.

— З якими проблемами стикнулися експерти при проведенні оцінки Доповнення до огляду клінічних даних?

— За період з листопада 2015 р. до теперішнього часу в Департамент Центру надійшло і проаналізовано 79 досьє на препарати, в яких наявні ДОКД. У 23% з них була виявлена низка недоліків.

Так, при проведенні аналізу співвідношення користь/ризик при медичному застосуванні лікарського засобу така оцінка проводилася не за кожним з показань, якщо їх більше, ніж одне.

Не завжди коректно обиралися методики для оцінки співвідношення користь/ризик, особливо для препаратів з діагностичними показаннями або тих, що використовуються для первинної профілактики;

Як відомо, ДОКД має охоплювати період, який минув з дати останньої реєстрації/перереєстрації, до 90 днів перед поданням заяви, що відповідає вимогам українського законодавства (п. 2.3 додатку 15 Порядку). Більшість заявників виконали вимоги законодавства, однак 8% заявників не дотрималися зазначених термінів.

Наголошую, що положення українського законодавства щодо ДОКД цілком відповідає європейським підходам. Вимоги щодо подачі ДОКД у ЄС прописані у Guideline on the processing of renewals in the centralised procedure (централізована процедура) і CMDh Best Practice Guide On The Processing Of Renewals In The Mutual Recognition And Decentralised Procedures (децентралізована процедура і процедура взаємного визнання).

В обох документах прописано, що у ДОКД повинні аналізуватися дані за період, що минув з моменту реєстрації/перереєстрації, до 90 днів до подачі на перереєстрацію. Заявка на перереєстрацію подається не пізніше ніж за 9 міс до закінчення дії дозволу на маркетинг. Тому незрозумілими є пояснення заявників стосовно ДОКД, яким охоплено зовсім інший, ніж має бути, період спостереження.

— Дякуємо, Олено Валеріївно, за вичерпні та ґрунтовні відповіді. Пропонуємо у наступному інтерв’ю висвітлити питання щодо регулярно оновлюваних звітів з безпеки та стану проектів документів з регулювання фармаконагляду.
Олена Приходько

Коментарі

Виталий Усенко 24.06.2016 8:50
Цікаво, які норми будуть в ЄС після виходу Великобританії з ЄС і що трапиться з Європейськой агенцією по оцінці лікарських засобів, що в Лондоні і що взагалі буде з централізованою процедурою реєстрації лікарських забобів в ЄС. Дискуссія в Politico.EU вже почалась - Pharma, researchers, NHS face uncertainty after Brexit win - http://www.politico.eu/article/pharma-researchers-nhs-face-uncertainty-after-brexit-win/

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті