Проблеми захисту медиків від лікарської помилки в Україні обговорили експерти

У законодавстві України немає чіткого визначення терміна «лікарська помилка». Ця невизначеність обумовлює відсутність захисту прав як лікарів, так і пацієнтів. З цього приводу 8 лютого в інформаційному агентстві «Інтерфакс-Україна» відбулася пресконференція на тему «Медичне право в Україні: стан, проблеми та можливі наслідки». Організаторами заходу виступили Федерація громадських медичних об’єднань України та Асоціація приватних медичних установ України.

Валерій Зукін, член правління Асоціації приватних медичних установ України, поінформував, що, за даними Українського медичного союзу, кожного дня в країні відкривають 2 кримінальні справи щодо лікарів. Після закінчення судового процесу 9 із 10 лікарів визнають винними, що не завжди є справедливим з точки зору правосуддя. Звичайно, внаслідок таких «справедливих» заходів лікарі відчувають недооціненість своєї тяжкої праці в суспільстві.

Вони отримують низьку заробітну плату і постійно знаходяться в зоні ризику. Тому молоді лікарі або залишають професію, або їдуть за кордон, де їх працю цінують більше.

Варто відмітити, що рівень трудової міграції лікарів і медичних сестер щороку підвищується. Студенти-медики після закінчення медичного університету (інституту) або залишають професію відразу, або уникають найбільш складних спеціальностей — хірург, акушер-гінеколог, педіатр.

За словами В. Зукіна, чіткого визначення лікарської помилки в нашому законодавстві немає. Це прогалина, яку майже за 30 років незалежності України не було усунуто. Усі провадження щодо лікарів відкривають за ч. 2 ст. 140 Кримінального кодексу України, а саме: неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником.

Михайло Радуцький, народний депутат України, голова Комітету Верховної Ради України з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування (далі — Комітет) у телефонному режимі зазначив, що на сьогодні юридичний та фізичний захист лікарів стає все більш актуальною проблемою в Україні.

Багато лікарів стають жертвами інтернет-буллінгу (образи через інтернет і соціальні мережі) через звинувачення, більшість з яких є вигаданими. «Комітет минулого року всіляко намагався сприяти прийняттю кількох законодавчих актів, спрямованих на юридичний захист лікарів. Зокрема, у проєкті закону «Про самоврядування медичних професій в Україні» містився цілий розділ щодо страхування медиків від лікарської помилки, але, на жаль, народні депутати не підтримали його», — зазначив він.

Окрім того, М. Радуцький поінформував що Комітет готує законопроєкт, у якому передбачено підвищену кримінальну відповідальність за напад на лікарів. Цим проєктом закону також покладатиметься обов’язок на силові структури, такі як Міністерство внутрішніх справ, забезпечувати постійну охорону лікарів, особливо приймальних відділень, екстреної медичної допомоги тощо.

Ірина Садов’як, перший заступник міністра охорони здоров’я України, зазначила, що у суспільства немає довіри до системи охорони здоров’я в цілому і це не проблема сьогодення, вона формувалася впродовж тривалого часу. «Не зважаючи на всі проблеми, які наявні в українській медичній системі, в умовах пандемії COVID-19 стало зрозуміло, що ми все ж таки маємо гідних лікарів та медичних працівників загалом», — підкреслила заступник міністра.

Окрім того, Міністерство охорони здоров’я проаналізувало подані до суду позови та визначило, що більшість із них стосується відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок погіршення стану здоров’я, що обумовлено наданням медичної допомоги неналежної якості.

На думку заступника міністра, помилковість певних дій медиків має оцінювати професійна спільнота, а рішення щодо того, винен лікар чи ні має приймати суд.

В’ячеслав Камінський, член-кореспондент Національної академії медичних наук України, доктор медичних наук, професор, заслужений лікар Украї­ни, президент Української федерації професійних медичних об’єднань, наголосив, що медична спільнота зацікавлена в тому, щоб дії медичних працівників були оцінені об’єктивно.

Окрім того, дії лікаря мають оцінюватися з точки зору презумпції професіоналізму. «На сьогодні суспільство, засоби масової інформації тощо трактують будь-які дії медичних працівників як дії зловмисників, що викликає недовіру до медиків», — підкреслив він.

Також, окрім моментів із юридичною та соціальною підтримкою медиків, необхідно оновити нормативні документи, на базі яких можна було б здійснити аналіз та визначити, чи була наявна в діях лікаря помилка. Стосовно критеріїв об’єктивності оцінки помилки медиків, ними можуть бути документи, затверджені МОЗ України, але при цьому вони мають бути підготовлені професійними асоціаціями.

Ірина Сисоєнко, медичний юрист, радник міністра охорони здоров’я України, народний депутат VIII скликання, віцепрезидент Української федерації професійних медичних об’єднань, зауважила, що в питанні захисту прав лікарів законодавство має бути послідовним, а впроваджені норми про такий захист — реальними в застосуванні. Не менш важливим є захист трудових прав лікарів у спорах із керівниками медичних закладів, що також має бути законодавчо врегульовано.

«Будь-яка професійна діяльність передбачає завдання шкоди внаслідок помилок, у тому числі медична діяльність передбачає заподіяння шкоди життю і здоров’я пацієнта. У багатьох країнах світу це стає предметом вивчення для створення відповідних навчальних програм, для того щоб професійні медичні об’єднання мали змогу вивчати такі медичні помилки та надалі самі медики у своїй діяльності їх не допускали», — зазначила І. Сисоєнко та додала, що медики також зацікавлені в тому, щоб медична помилка буле не лише предметом скарг, але й стимулом до підвищення кваліфікації та навчання.

Кроком уперед у питаннях законодавства має стати нормативне закріплення страхування медиків у їх професійній діяльності від лікарських помилок. Таке страхування — інструмент захисту лікаря, медичної сестри від компенсації завданої шкоди. Іншим питанням, яке потребує вирішення, є фізичний захист медиків під час надання медичної допомоги. Щороку кількість звернень медичних працівників щодо посягання на їхнє життя та здоров’я збільшується.

Як зауважила І. Сисоєнко, найбільше від фізичних нападів з боку пацієнтів потерпають працівники екстреної медичної допомоги. Ця проблема також має бути вирішена, відповідальність за такі дії має бути передбачена законодавством.

Підсумовуючи, учасники пресконференції зазначили, що для того щоб захистити права медичних працівників, необхідно:

  • удосконалити законодавство з медичного права;
  • підвищити роль професійних асоціацій в експертизі суперечливих випадків;
  • запровадити обов’язкове страхування відповідальності лікаря;
  • урегулювати діяльність засобів масової інформації у висвітленні медичних питань;
  • підвищити відповідальність за вчинення насильства проти медичного працівника під час виконання ним професійних обов’язків.
Пресслужба «Щотижневика АПТЕКА»

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті