Поширення дезінформації та фейків про вакцинацію має на меті ослаблення України — експерти

10 лютого в рамках Всеукраїнського форуму «Україна 30. Коронавірус: виклики та відповіді» обговорювалися питання поширення пандемії COVID-19 та шляхи її подолання, у форматі запитання-відповіді відбулася панельна дискусія «Дезінформація і міфи про вакцинацію та COVID-19 — аналіз даних та масштаб інфодемії». У дискусії взяли участь журналісти, експерти з медіа та пропаганди. Модератором заходу виступив Максим Саваневський, керуючий партнер компанії з social impact-комунікацій «PlusOne».

ДОСЛІДЖЕННЯ ВАКЦИНАЛЬНИХ НАСТРОЇВ

Максим Саваневський поінформував, що «PlusOne» проведено дослідження щодо ключових тем, які обговорюють українці, та стосовно того, чи ці теми згенеровані природнім способом чи штучним. За ключовими наративами (обговорення) протягом останніх 2 міс переважали дві теми: щодо вакцин від «Pfizer» та Sputnik V. Понад 70% обговорень стосувалися в першу чергу якісних характеристик препаратів. Однак на відміну від інших країн, де тема вакцинації обговорюється як важлива та очікувана подія, в Україні вакцинаторський наратив фактично відсутній. Тобто немає обговорень того, що в Україну почнуть постачати вакцини і життя зміниться на краще.

Найбільше дискусій у соціальних мережах стосувалися вакцини виробництва компанії «Pfizer». Половина всіх обговорень відбувалася в соціальній мережі «Facebook». На другому місці клауд-месенджер «Telegram», у якому переважає найбільше поширення негативної інформації про цю вакцину.

Доповідач відмітив, що негативне сприйняття суспільством вакцини компанії «Pfizer» формують переважно російські медіа, українські медіа з яскраво вираженою проросійською риторикою і популярні проросійські блогери. Їх ключовими темами для обговорення була гіперболізація різних новин, пов’язаних з летальними випадками після щеплення. Зокрема, повідомлялося ледь не про десятки смертей, поширювалися фейки про жахливі наслідки вакцинації в Ізраїлі, випадки паралічу, смерті лікарів тощо. Піку ці обговорення досягли після оприлюднення інформації, що в Норвегії від щеплень вакциною від «Pfizer» померло 23 особи. При цьому спочатку згадувалося про смерть людей віком старше 80 років, потім вказувалося, що це були пенсіонери, а згодом поширювалася інформація без згадки про вікову групу, говорили лише про смерть 23 норвежців.

Останніми популярними фейковими темами для обговорення стосовно вакцини «Pfizer» стали нібито заяви:

  • європейських лікарів, які, усвідомлюючи всю шкідливість вакцини, намагаються попередити про це людей шляхом якихось секретних повідомлень у закритих чатах і т.ін.;
  • про примусовість вакцинації лікарів у США, у яких немає можливості від неї відмовитися;
  • про те, що винахідник вакцини не щеплювався нею через страх побічних ефектів.

Водночас інформація про вакцину Sputnik V, навпаки, висвітлювалася в позитивному ключі, без згадки про негативні сторони. Так, зафіксовано кілька основних тез, які стосувалися того, що:

  • вакцина є якісною і український Уряд цілеспрямовано намагається її не допустити на вітчизняний ринок, бо не вважає українців за людей;
  • Російська Федерація (РФ) готова локалізувати виробництво цієї вакцини на території України;
  • російську вакцину чекають як прояв партнерства і, що це, нібито, буде гуманітарна допомога РФ;
  • російська вакцина значно дешевша, але українців змушують купувати дорожчі вакцини;
  • відмова від Sputnik V — це свідоме вбивство українців тощо.

Після того, як стало відомо, що Україна уклала угоди про поставки китайської вакцини, почалися інформаційні вкиди про нездатність української влади організувати процес вакцинації.

За словами доповідача, таку інформаційну кампанію в основному реалізовували проросійські канали в Україні, проросійські народні депутати та блогери, колишні представники української влади, що наразі переховуються в Росії та російські медіа.

Стосовно інших вакцин, то їх обговорюють значно менше. Був лише невеликий пік обговорень, коли з’явилася інформація, що в разі використання вакцини компанії «Moderna» з’являється достатньо високий рівень антитіл проти COVID-19.

Максим Скубенко, редактор проєкту «VoxCheck», звернув увагу на те, що в Україні досить давно існують антивакцинальні групи, особливо в соціальних мережах, і їх слід розглядати як частину інформаційної війни.

«Те, що ми знаємо про інсайди: частину з них створили не українці. Їх створено або в Китаї, або в Росії. Тобто існує певний перелік наративів і міфів, які важливі в довгостроковій перспективі для тих, хто хоче ослабити Україну. І вакцинація серед них також», — зауважив М. Скубенко та додав, що в рамках моніторингу проєктом «VoxCheck» фейків у «Facebook» з квітня 2020 р. виявлено 500 «унікальних» фейків про вакцинацію, тобто тих, які не пов’язані між собою. Ці фейки в проєкті «VoxCheck» спростували, і наразі йде процес занесення їх до міжнародної бази недостовірної інформації про вакцинацію.

Доповідач наголосив, що антивакцинальна пропаганда — це проблема не лише України, оскільки вплив Китаю, Російської Федерації стосовно цієї теми відчувається в усьому світі. Також ця тема поширюється й у зв’язку з внутрішніми настроями в країні через брак освіти, постійні залякування з телеекранів і від політиків, які не цураються розповідати різні теорії змови щодо вакцин. У зв’язку з цим у населення накопичуються негативні антивакцинальні настрої. За його словами, за час пандемії в Україні зареєстровано найбільшу кількість фейків про вакцинацію серед усіх країн світу.

Галина Петренко, директор «NGO Detector Media», зауважила, що на сьогодні частина українців продовжує дивитися російські телеканали. Таким чином люди й отримують дезінформацію, у тому числі й про COVID-19. Згідно з даними опитування ці канали дивляться близько 15% українців і найвищий рівень довіри до російського телебачення спостерігається в південних та східних областях. Зокрема, найвищий показник довіри (до 20%) зафіксовано в Донецькій обл.

Другою групою телеканалів, які активно розповсюджували велику кількість дезінформаційних наративів, у тому числі й щодо COVID-19, є українські канали з проросійською риторикою, які нещодавно підпали під санкції Ради національної безпеки і оборони України. Такі канали активно поширювали інформацію про коронавірус. Наприклад, ще восени з’явилися повідомлення про те, що народний депутат України Віктор Медведчук домовився про постачання вакцини Sputnik V, але українська влада через суто політичні питання відмовлялася від неї.

«Далі ми будемо бачити, чи ці наративи переходять на якісь інші телеканали з подібною риторикою, чи вони переходять до мережі Інтернет», — зауважила Г. Петренко.

ЧОМУ ВІДСУТНІЙ ПОЗИТИВНИЙ НАРАТИВ?

Наталя Гуменюк, співзасновниця Лабораторії журналістики суспільного інтересу, зазначила, що відповідальність за відсутність позитивних тем для обговорень лежить в основному на медіа. Напередодні вакцинальної кампанії в Україні Лабораторія журналістики суспільного інтересу провела 3 дослідження: національне опитування, в ході якого цікавилися у людей, чому вони бояться робити щеплення; контент-аналіз соцмереж і бета-моніторинг усіх досліджень про вакцини і коронавірус. Згідно з даними досліджень, наративи швидко змінюються. Наприклад, дослідження антивакцинаторів у соціальних мережах показало, що вони дійсно активізувалися під час пандемії, але все одно найбільший наратив був політичним, а саме: як критика, так і просування російської вакцини.

Водночас у ході національного опитування половина респондентів називала страх виникнення побічних ефектів однією з причин небажання робити щеплення. Близько 40% також бояться того, що вакцини занадто швидко виготовлені і не пройшли всіх етапів клінічних випробувань. На запитання, яку інформацію вони хотіли б отримувати, респонденти в основному відповідали, що їм потрібні дані про побічні ефекти, про сертифікацію вакцин, умови зберігання та їх дотримання під час транспортування безпосередньо до місць щеплень. Також 10% опитаних заявили, що вони бояться робити щеплення через те, що їм буде вживлено «чіпи» та що це вигідно винятково фармацевтичним компаніям.

З огляду на це виникає питання: чи потрібно вести дискусії стосовно того, як боротися з фейками? Адже це є дещо пасивним підходом, оскільки він направлений лише на 10% населення. Водночас є велика частка людей, яким просто бракує конкретної інформації про вакцини для прийняття рішення — робити щеплення чи ні. Наприклад, чи буде біль у місці введення препарату, чи потрібно робити щеплення особам, які вже перехворіли і т.ін. Тому, на переконання доповідача, перед початком інформаційної кампанії слід дізнаватися в людей, що саме їх цікавить і зосереджуватися саме на наданні їм потрібної інформації.

На це М. Скубенко зауважив, що існує цілий ряд наративів і фейків, у яких йдеться про те, що всі вакцини неякісні та викликають аутизм. Такі повідомлення не звучать абсурдно на фоні інформації про чіпізацію населення. Тобто це вже скоріше маніпуляція, а не фейки. У зв’язку з цим, коли починається вакцинація, люди під впливом таких повідомлень будуть дуже сумніватися в необхідності її проведення, і найбільше таких тем поширюється саме на телебаченні.

Останні наративи щодо вакцинації стосувалися того, що українська влада закупила неякісні препарати. Цю інформацію поширювали українські канали, власники яких є опозиціонерами. Відповідно, їх риторика зводиться до того, що всі дії влади апріорі є негативними. І в даному разі це суперечить інтересам українців, оскільки ці наративи є небезпечними, адже виборці, які підтримують позицію таких каналів, не вірять, що вакцини є безпечними. При цьому, якщо до глядачів таких телеканалів додати ще людей, які дивляться проросійські або російські телеканали, то виникає ситуація, коли велика частина населення боїться робити щеплення і без різних абсурдних тем на зразок чіпізації. Тому саме наявність таких наративів у медійному просторі є найбільшою проблемою вакцинальної кампанії.

Н. Гуменюк додала, що дослідження Лабораторії журналістики суспільного інтересу показало, що позитивно до вакцинації ставляться люди, які працюють у сфері розваг, туризму, екології. Тобто у цих сферах найбільш політично нейтрально сприймається вакцина і, якщо загалом тему вакцинації деполітизувати, у медійному просторі залишиться більше місця науковцям, лікарям, які зможуть з точки зору доказової медицини пояснювати, що вакцинація є безпечною. Однак у той же час вона висловила сумнів, що в українських реаліях стане можливою деполітизація цієї теми.

ІНФОРМАЦІЙНА КАМПАНІЯ В ЄВРОПІ ТА США

Пітер Померанцев, британський журналіст, телевізійний продюсер та письменник, експерт з медіа та пропаганди, повідомив, що інформаційний спротив вакцинації в країнах Європи та США існував із самого початку пандемії, зокрема, серед правих політичних груп, які займалися поширенням різних конспірологічних повідомлень стосовно вакцинації проти COVID-19. Наприклад, що пандемія вигадана і потрібна лише для контролю над населенням. В Європейському Союзі (ЄС) ці наративи створювалися здебільшого в соціальних мережах, а в Сполучених Штатах Америки більше на телебаченні. Однак потім ці теми використовували такі країни, як РФ, Китай, що їх гіперболізували.

Університет Джона Гопкінса (Johns Hopkins University) провів порівняння ставлення до вакцинації в різних країнах. Так, у Великобританії 81% населення готові вакцинуватися, в Італії — 83%, у Німеччині — 71%, а в Україні — 49%. Проте українські показники не сильно відрізняються від Іспанії, в якій готові зробити щеплення 54% населення, Франції — 58%, Казахстану — 40%, Туреччини — 31%.

П. Померанцев відмітив, що згідно з даними досліджень особи молодого віку більш скептично налаштовані до вакцинації. Можливо, це пов’язано з тим, що вони отримують інформацію із соціальних мереж, де розповсюджується найбільший відсоток фейків. Також, можливо, це пов’язано з етнічною динамікою, оскільки, наприклад, у США та ЄС серед етнічних меншин нижчий відсоток готових вакцинуватися, частково у зв’язку з тим, що в них історично сформувався скепсис до держави загалом і до медичних інституцій зокрема.

РОЛЬ ЖУРНАЛІСТІВ В АНТИВАКЦИНАТОРСЬКІЙ КАМПАНІЇ

Г. Петренко зауважила, що в медіа, які цілеспрямовано розповсюджують дезінформацію, журналісти не є тими людьми, які ухвалюють остаточне рішення про те, що говорити та як подавати інформацію. Вона поінформувала, що в 2020 р. соціальні мережі посіли друге місце після національного телебачення серед джерел інформації, які користуються найбільшою популярністю. Це, на думку доповідача, негативний фактор, адже, як би не критикували традиційні медіа, у них є редакційний контроль, а в соціальних мережах взагалі ніхто нічого не контро­лює. Тому якщо вплив соціальних мереж зростатиме, це стане великим викликом для суспільства.

Н. Гуменюк додала, що третина англомовних сайтів писала про COVID-19, використовуючи різні гіперболізовані заголовки. Це робилося для отримання якнайбільшої кількості кліків від користувачів, а отже, й прибутків, через що частина населення отримувала перебільшену інформацію.

На її переконання, оскільки у світі аудиторія є фрагментованою, то найкраще, що можна зробити, це зрозуміти, хто ці групи, та як потрібно обговорювати з ними вакцинацію. Наприклад, релігійні люди менш готові вакцинуватися, але вони часто довіряють релігійним діячам. Відповідно, треба запрошувати до інформаційної кампанії для релігійного населення саме таких лідерів.

РОЛЬ ДЕРЖАВИ В ПРОТИДІЇ АНТИВАКЦИНАЛЬНИМ НАСТРОЯМ

П. Померанцев зазначив, що держави використовують різні метафори у боротьбі з коронавірусом, щоб мотивувати населення своєї країни вакцинуватися. У США та Великій Британії використовуються тези, що протидія COVID-19 — це «війна». І в цьому є певні позитивні сторони, зокрема, коли йдуть порівняння з Другою Світовою Війною і з тим, як люди об’єднувалися перед обличчям спільного ворога. Однак є й негативний бік, адже в боротьбі з коронавірусом дуже важливо, щоб люди самостійно приймали велику кількість рішень, а військова метафора створює пасивне мислення. Куди ефективніші метафори використовують у Південній Азії (Південній Кореї, Тайвані). Там від самого початку пандемії часто використовується порівняння зі стихійним лихом — штормом, ураганом тощо. Ця метафора набагато краща за військову, оскільки змушує людей думати, як їм самостійно боротися з цим лихом і як допомагати іншим. Тому такі «гучні» метафори дають людям відчуття, що вони разом працюють над подоланням проблеми.

На переконання спікера, у ситуації з коронавірусом дуже важливо використовувати кілька джерел комунікації — через лікарів, релігійних діячів, громадянське суспільство, а держава повинна давати лише загальний напрямок боротьби.

Н. Гуменюк наголосила, що ключова відповідальність журналістів — давати, у тому числі політикам, переконливу, засновану на фактах інформацію. Тому, можливо, дійсно слід посилити відповідальність за все, що стосується наукової журналістики, журналістики у сфері охорони здоров’я. Адже запит на це у населення існує.

М. Скубенко погодився з тим, що в Україні немає єдиного голосу, який говорив би відповідно до позитивного наративу, і він висловив сумнів, що такий голос з’явиться. Доповідач зауважив, що в державі є багато сімейних лікарів, у яких також іноді бувають різні думки, тому Уряд країни відповідає за те, щоб сімейні лікарі отримували та доносили своїм пацієнтам якісну інформацію.

РЕКОМЕНДАЦІЇ УКРАЇНЦЯМ

Г. Петренко порадила українцям поки не розбиратися в інформації щодо всіх вакцин, які є в світі, а почекати поставок в Україну конкретних препаратів і тоді вже цікавитися саме їх якісними характеристиками.

Н. Гуменюк зауважила, що протягом останніх 2 міс уже понад 150 млн осіб вакцинувалися проти COVID-19. Тому якщо за цей час ніяких категоричних побічних ефектів та протипоказань до вакцинації не було виявлено, то можна із впевненістю сказати, що це є безпечною процедурою.

М. Скубенко додав, що після закупівлі Україною вакцин можна сміливо йти робити щеплення.

Євген Прохоренко,
фото з сайту ukraine30.com
Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті