Аналіз результатів всеукраїнського анкетування фахівців фармації. За матеріалами Всеукраїнської конференції «АПТЕКА–2007»

Після недовготривалого передноворічного «антракту» «Щотижневик АПТЕКА» продовжує висвітлювати доповіді, які пролунали з трибун всеукраїнської фармацевтичній конференції «АПТЕКА–2007». Сьогодні ми пропонуємо до вашої уваги аналіз результатів загальноукраїнського анкетування фахівців фармацевтичної галузі, яке проводилося Національним фармацевтичним університетом (доктор фармацевтичних наук, професор кафедри організації економіки фармації Алла Немченко) та Донецьким медичним університетом (кандидат фармацевтичних наук, доцент кафедри організації економіки фармації Віктор Хоменко та асистент кафедри організації економіки фармації І. Ярмола) за підтримки Державної служби лікарських засобів та виробів медичного призначення (Держслужба) та Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів МОЗ України (Державна інспекція).

Опитування проводилося наприкінці 2006 – початку 2007 р. Його мета — вивчення думок фахівців фармацевтичної галузі й розробка рекомендацій щодо удосконалення державного та регіонального управління фармацевтичним сектором за умов його реформування.

Слід зазначити, що таке дослідження досить вчасне. Адже в умовах глобалізації та інтеграції вітчизняної економіки в цілому та окремих її галузей у світові системи, а також у зв’язку з необхідністю реформування системи охорони здоров’я України особливого значення набуває проблема формування соціально ефективного законодавства — медичного та фармацевтичного, з обов’язковим урахуванням сучасних тенденцій зміни пріоритетів на фармацевтичному ринку, а також міжнародного досвіду, відповідних стандартів та норм.

Анкетуванню передувала досить ґрунтовна підготовча аналітична робота. Так, дослідники провели системний аналіз світового фармацевтичного ринку та встановили основні тенденції зміни пріоритетів на ньому, серед яких слід відзначити рівноправність охорони здоров’я та фармацевтичної індустрії, єдиний комплексний підхід до вирішення проблем фармації й охорони здоров’я та наявність інтегрованого бюджету охорони здоров’я й фармації.

Також було досліджено принципи державного управління галуззю 28 країн світу, серед яких в  окремі групи було виділено 15 «старих» країн ЄС, 8 з 12 «нових» членів Євросоюзу (Угорщина, Литва, Польща, Словаччина, Словенія, Чехія, Болгарія та Румунія), та розвинені країни інших континентів, що мають раціональні системи охорони здоров’я та медикаментозного забезпечення, солідарного та громадського медичного страхування (США, Канада, Австрія, Японія та Туреччина).

Враховуючи важливість ефективного державного регулювання для економічного і соціального розвитку України та попередній досвід співіснування країни в союзній системі, було також проаналізовано сучасні державницькі засади управління галуззю в країнах СНД.

Отримані результати досліджень, детально ознайомитися з якими можна на сайті www.apteka.ua, підтвердили необхідність всебічного аналізу сучасного законодавчого забезпечення фармацевтичної діяльності й обігу лікарських засобів в Україні та вироблення на цих засадах рекомендацій щодо поліпшення та підвищення ефективності роботи органів державного управління. Основні зусилля з регулювання фармацевтичного ринку, на думку дослідників, мають концентруватися у двох головних напрямках: управління якістю та забезпечення доступності медикаментозної допомоги населенню. Практичне здійснення державного регулювання за цими напрямами покладено на органи виконавчої влади, історичний аналіз діяльності яких також було проведено дослідниками.

Отже, перейдемо до самого анкетування та його результатів.

Віктор Хоменко Віктор Хоменко розповів присутнім, що відбір фахівців для участі в анкетуванні здійснювався на основі цілеспрямованого вибору експертів з урахуванням таких чинників: залучення до опитування усіх регіонів (областей) України та сфер діяльності за чотирма групами (керівники державних органів, аптечних закладів, фармацевтичних підприємств та представники фармацевтичної громадськості). Брали до уваги також освітній та кваліфікаційний рівень, а також професійний стаж роботи опитуваних. У всеукраїнському опитуванні взяли участь 39 керівників органів державного управління, 654 керівники аптечних закладів, 73 працівники, які обіймали керівні посади у фармацевтичній промисловості, та 207 представників фармацевтичної громадськості з 26 регіонів України. Всі респонденти мали вищу освіту, а 11 з них — науковий ступінь кандидата наук.

Основні зусилля з регулювання фармацевтичного ринку мають бути спрямовані на управління якістю та поліпшення медикаментозного забезпечення населення

Під час дослідження фахівці галузі були опитані щодо їх оцінки ефективності роботи органів державного управління. Робота Державної інспекції та її територіальних підрозділів оцінювалась усіма опитуваними в цілому як ефективна (більше 50%). Діяльність Держслужби респонденти оцінювали в цілому як ефективну, але з окремими проблемами. Такої думки дотримуються державні службовці (трохи більше 70%) та близько 50% серед інших груп респондентів.

Серед існуючих проблем в системі державного та регіонального управління фармацевтичною галуззю найбільш суттєвими є формальне ставлення органів влади до громадської думки та відсутність науково-методичних досліджень, про що зазначили відповідно 69,2 та 59,0% державних службовців, 69,4 та 40,8% керівників аптечних закладів, 60,3 та 42,5% представників фармацевтичної промисловості, 72,0 та 25,8% представників фармацевтичної громадськості.

Негативний тиск та лобіювання інтересів фінансово-промислових груп вважають суттєвою проблемою 17,9% державних службовців, 29,8% фахівців аптек, 41,1% представників фармацевтичної промисловості та 34,8% представників громадськості. 24% опитаних працівників аптек, 32,9% представників фармацевтичної промисловості та 39,1% представників громадських організацій вказали на непрофесійні дії державних службовців. Цікаво, що цю проблему визнали також і 17,9% опитаних державних службовців.

Серед існуючих проблем в  системі державного та регіонального управління фармацевтичною галуззю найбільш суттєвими є формальне відношення органів влади до громадської думки та відсутність науково-методичних досліджень

Серед напрямків удосконалення системи державного та регіонального управління фармацевтичною галуззю найбільш ефективним респонденти визнали створення єдиного регуляторного органу, який матиме статус центрального. Це відмітили 53,8% державних службовців, 42,7% працівників аптек, 41,1% представників фармацевтичної промисловості та 40,1% представників громадськості. На 2-му місці за ефективністю, на думку державних службовців, є удосконалення роботи органів регіонального управління, на 3-му — відновлення в галузі вертикалі державного управління. Однакове значення мають покращання роботи діючих урядових органів та перерозподіл функцій і повноважень між органами державного та регіонального управління та професійними асоціаціями.

37% аптечних працівників, які брали участь в анкетуванні, відмічають доцільність удосконалення роботи діючих урядових органів державного управління галуззю. В цій категорії 34,6% віддають перевагу перерозподілу функцій та повноважень між органами управління та професійними асоціаціями. Трохи більше 30% респондентів з практичної фармації вважають, що необхідно поліпшити виконання органами регіонального управління покладених на них функцій та обов’язків. Лише 23,7% вбачають можливим та ефективним відновлення вертикалі в  державному управлінні галуззю. Цей напрям не вважається ефективним і серед представників фармацевтичної промисловості та фармацевтичної громадськості (відповідно 21,9 та 19,8% респондентів).

Права держави як керівної структури суспільства виражаються об’єктивними потребами встановлення системи забезпечення та впровадження принципів регуляторних функцій. Анкетуванням встановлено, що незважаючи на досить високу питому вагу (від 59,0% державних службовців до 75,4% представників фармацевтичної громадськості) відповідей респондентів всіх категорій, які очікують, що система державного та регіонального управління галуззю будуватиметься на поєднані принципів демократизації, централізації та децентралізації, все ж наступним за вагомістю є принцип централізації влади. Незначна кількість фахівців галузі віддають перевагу саме децентралізації в державному управлінні.

Таким чином, оптимальне співвідношення централізації та децентралізації у побудові структури управління фармацевтичною галуззю є досить вагомим для фахівців. Слід враховувати переваги централізації, серед яких — оптимізація контролю та координації, узгодження інтересів усіх управлінських та ринкових структур тощо.

Результати дослідження свідчать, що визначальним негативним чинником, який ускладнює розвиток фармацевтичної галузі, є недосконалість відповідної законодавчої та нормативно-правової бази. Важливим стримуючим фактором на думку 61,5% опитаних державних службовців, 62,4% працівників аптечних закладів, 56,2% представників фармацевтичної промисловості та 62,3% представників фармацевтичної громадськості є відсутність ефективної національної лікарської політики.

Недостатній рівень розвитку вітчизняної фармацевтичної промисловості вважається третьою за вагомістю перешкодою на шляху оптимізації забезпечення населення лікарськими засобами серед усіх груп респондентів. Серед інших проблем фахівцями були відзначені недосконалість оптової ланки реалізації лікарських засобів і диспропорція в організації фармацевтичної допомоги та аптечної мережі.

Таким чином, формування системи державного управління галуззю має передбачати здійснення цілеспрямованих перетворень, направлених на зміни в органах управління та удосконалення їх діяльності в сфері законотворення і розроблення державних програм розвитку фармацевтичного сектору.

Серед найважливіших пріоритетів розвитку державної політики щодо розвитку фармацевтичної галузі державні службовці вважають удосконалення системи державного та регіонального управління фармацевтичною галуззю, в той час як усі інші категорії респондентів віддають перевагу розвитку законодавчого забезпечення і встановленню реальних гарантій доступної та якісної фармацевтичної допомоги населенню.

Доповідач зазначив, що вироблення і становлення сучасних принципів реформування фармацевтичної галузі вимагає цілісного та комплексного підходу. У зв’язку з цим дослідники пропонували респондентам дати відповіді на запитання щодо характеру необхідних змін з урахуванням ринкової та соціальної складової. Враховуючи отримані результати, пріоритетним для фахівців галузі є проведення змін на основі соціальних та ринкових трансформацій в Україні, на 2-му місці — створення конкурентних відносин, що базуються на нормах фармацевтичної етики. Найменш популярною є жорстка система реформування, перевагу якій віддали не більше 15% респондентів.

Вироблення та становлення сучасних принципів реформування фармацевтичної галузі вимагає цілісного й комплексного підходу

Серед можливих інструментів державного управління, які мають застосовуватись у фармацевтичній галузі, найбільш ефективним і пріоритетним всі респонденти визнали ліцензування виробництва, оптової та роздрібної реалізації лікарських засобів. З різним ступенем важливості, але також практично усіма опитаними фахівцями на 2-ге–3-тє місця за ймовірною ефективністю були поставлені податкові пільги, контроль цін на життєво необхідні лікарські засоби та атестація фармацевтичних кадрів.

Далі В. Хоменко зазначив, що постійний пошук вітчизняної моделі реформування фармацевтичної галузі стикається з низкою перешкод, характер яких пов’язаний як з існуючою структурою органів управління, так і з підходами до управління, що склалися історично. Більшість опитаних державних службовців і працівників аптек зійшлись на тому, що труднощі пов’язані з відсутністю необхідної нормативно-правової бази (це відмітили відповідно 66,7 та 48,2%).

Питома вага відповідей представників фармацевтичної промисловості та громадськості (відповідно 45,2 та 40,1%) свідчить, що перешкоди, ускладнення, пов’язані з недосконалим законодавчим забезпеченням, посідають 2-ге за значимістю місце. На думку державних службовців другою за ускладнюючим впливом є відсутність взаємодії в галузі та державі (48,7%).

Взагалі, представники фармацевтичної промисловості та громадськості основні труднощі вбачають у дублюванні повноважень державними органами управління (відповідно 52,1 та 58,5%). Аптечні працівники ставлять цю перешкоду на 2-гу позицію (46,9%). Недопустимим вважають виконання однотипних функцій різними органами управління і третина державних службовців. Водночас цікаво, що відсутність необхідних повноважень у відповідях всіх учасників посідає проміжне положення, коливаючись на рівні 11–15,4%.

Ще однією негативною рисою, впливу якої зазнають певною мірою всі структури ринкового господарювання, є адміністративний тиск з боку вищих органів та бюрократизм. Всі категорії опитаних розмістили цей чинник на 4-му місці (23,1% — державні службовці, 20,5% —аптечні працівники, 31,5% — представники фармацевтичної промисловості та 28,0% — представники галузевих громадських організацій).

Доповідач також повідомив, що за оцінками 7,7% державних службовців, 16,4% працівників аптечного сектору, 30,1% представників фармацевтичної промисловості та 28% представників громадськості на реформування галузі негативно впливає некомпетентність управлінських кадрів, яка, можливо, зумовлена відсутністю відповідної освіти та кваліфікації, недостатнім досвідом роботи на управлінських посадах та незнанням специфіки галузі взагалі. Неефективне планування та прогнозування розвитку фармацевтичної галузі є ще одним фактором, негативний вплив якого необхідно обов’язково усунути. Це відмічають 5,1% державних службовців, 16,5% працівників аптечного сектору, 13,7% представників фармацевтичної промисловості та 14% представників громадськості.

Майже 20% респондентів — представників фармацевтичної громадськості вважають, що існують труднощі, пов’язані з відсутністю мотивації державних службовців. Такої ж думки дотримуються 11% опитаних представників промисловості, 9,3% працівників аптек і лише 5,1% державних службовців. Антиреформістське лобіювання розглядається як перешкода 10,6% опитаних з числа фармацевтичної громадськості, приєднуються до цієї думки менше 10% респондентів інших категорій.

Підводячи підсумки аналізу анкетування, В. Хоменко наголосив, що сукупність організаційних елементів, які забезпечують ефективну діяльність державної управлінської системи, мають посідати одне з найважливіших місць у роботі органів державного управління, а сучасні механізми менеджменту, маючи конкретний цілеспрямований характер, — узгоджуватись з пріоритетами державної політики щодо розвитку фармацевтичного сектору галузі охорони здоров’я України.

Більш детально з результатами загальноукраїнського анкетування, а також з іншими матеріалами Всеукраїнської фармацевтичної конференції «АПТЕКА–2007» можна ознайомитися на сайті www.apteka.ua n

Олександр Устинов, фото Ганни Кодоли

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті