Доступ пацієнтів до інноваційних та дороговартісних ліків: що пропонують експерти?

У країнах із низьким рівнем доходу доступ пацієнтів до дорогих ліків часто супроводжується фінансовими бар’єрами порівняно з тими країнами, які мають високий показник доходу населення. Тому рівність доступу пацієнтів до дорогих ліків у таких країнах знаходиться під загрозою. Для того щоб вирішити дану проблему, їм необхідно мати ефективну систему цінового управління. Про варіанти фармацевтичної політики для країн із низьким рівнем доходу йтиме мова у II частині вебінару, який відбувся 25 січня та організатором якого виступила Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ).

Нагадаємо, що I частина вебінару стосувалася окреслення проблем доступу пацієнтів до ефективних, але водночас дороговартісних лікарських засобів у країнах Європейського регіону ВООЗ із низьким рівнем доходу.

Золтан Кало, професор економіки охорони здоров’я Центру оцінки технологій охорони здоров’я університету Semmelweis (Угорщина), у рамках другої частини вебінару більш детально зупинився на варіантах фармацевтичної політики для країн із низьким рівнем доходу для покращення доступу пацієнтів до дороговартісних лікарських засобів.

Доповідач перш за все окреслив основні аспекти фармацевтичної політики для країн із низьким рівнем доходу. Вона має складатися із:

контролю цін;
покращення переговорного потенціалу органу, який відповідає за оплату послуг охорони здоров’я;
інструментів, що сприяють правильному призначенню препаратів та виписуванню рецептів.

З. Кало також зазначив, що такі міжнародні організації, як ВООЗ, Організація економічного співробітництва і розвитку, Європейська комісія тощо, можуть сприяти реалізації процесів у сфері ціноутворення і реімбурсації в країнах із низьким рівнем доходу за допомогою розробки нормативних документів та настанов з метою:

забезпечення більш справедливого підходу в рамках здійснення зовнішнього реферування цін та паралельного імпорту між країнами задля зменшення впливу небажаних факторів;
впровадження договорів керованого доступу в країнах із більш низьким рівнем доходу з метою покращення доступу пацієнтів до дорогих лікарських засобів;
сприяння тому, щоб дані про ефективність та безпеку, вказані в договорах керованого доступу (Managed Entry Agreements — MEA), які використовують клінічні результати як критерії оплати, вважалися глобальним суспільним благом, з чого слідує, що їх необхідно публікувати задля зменшення невизначеності у клінічній оцінці технологій охорони здоров’я;
сприяння узгодженню термінології, концептуалізації альтернативних схем доступу та їх впровадженню тощо.

Зі свого боку, органи, які відповідають за розробку політики, а також проводять оплату за послуги охорони здоров’я в країнах із низьким рівнем доходу, мають усвідомити, що:

можна та необхідно впливати на ціни виробників на високому рівні в кожній із таких країн;
підвищення ефективності механізмів контролю цін надасть можливість покращити доступ пацієнтів до ліків.

Доповідач також зауважив, що якщо країни із низьким рівнем доходу матимуть комбінацію декількох механізмів контролю цін, то це, у свою чергу, сприятиме покращенню ситуації. Наприклад, застосовувати:

ціноутворення та перемовини (зовнішнє реферування цін, ціноутворення на основі вартості, міжнародні закупівлі);
ефективні умови реімбурсації, які дозволять уникнути небажаних наслідків для пацієнтів (договори керованого доступу, що ґрунтуються на фінансових показниках або на критеріях клінічних результатів, контроль за призначенням);
визначення строків платежів (передплата, відкладений платіж, оплата за отримані результати).

Далі доповідач окреслив варіанти механізму контролю цін фармацевтичних виробників при виведенні певного лікарського засобу на ринок. Це, зокрема:

застосування зовнішнього цінового реферування, що базується на принципах справедливості;
встановлення ціни, розрахованої за допомогою оцінки медичних технологій (ОМТ), тобто постачання за договорами керованого доступу;
державне фінансування з напрацювання доказової бази для терапевтичних засобів, відомості про ефективність та безпеку яких обмежені (наприклад орфанні препарати);
застосування механізмів відстрочки/розстрочки платежу для медичних технологій, які потребують великих фінансових витрат;
застосування альтернативних схем доступу для революційних методів лікування, у випадках, коли немає прийнятних методів або коли дані методи потрібні в невідкладному порядку.

Поінформував З. Кало і про варіанти політики щодо інструментів, які мають забезпечити раціональне призначення ліків. Як зазначив доповідач, у країнах із низьким рівнем доходу стандартні клінічні настанови для медичних працівників зазвичай відображають рекомендації, підготовлені у країнах із високим рівнем доходів, в яких не враховано місцеві економічні умови.

«Фармацевтичні компанії впливають на процес формування клінічних настанов, проте після публікації вони можуть не дотримуватися або їх дотримання може не контролюватися. У майбутньому протоколи лікування повинні бути підготовлені на основі систематичного огляду найкращих наявних місцевих даних з урахуванням місцевих пріоритетів у галузі охорони здоров’я та економічних обмежень», — наголосив він.

За словами З. Кало, органи, відповідальні за розробку та реалізацію політики, а також розпорядники бюджету приділяють найбільшу увагу доступу пацієнтів до дорогих ліків. Це ставлення необхідно змінити. Адже оскільки більшість пацієнтів із найбільш поширеними хронічними захворюваннями приймає генеричні лікарські засоби, успіх політики громадського здоров’я в поліпшенні стану здоров’я всього населення значною мірою залежить від успіху політики щодо застосування генеричних ліків. Доповідач підкреслив, що високоякісні та доступні за ціною генерики й біоаналоги повинні бути кращими варіантами лікування першої лінії, тому терапевтичні рекомендації та фінансові протоколи мають переглядатися у міру закінчення терміну дії патенту на дорогі ліки.

Нінель Кадирова, міжнародний експерт у сфері політики, стратегічного планування та економіки охорони здоров’я, зауважила, що доступ пацієнтів до дороговартісних ліків є важливим питанням для країн пострадянського простору, а також для країн Центральної та Східної Європи.

Як зазначила доповідач, багато країн мають певні фінансові проблеми при доступі до високоякісних та дороговартісних ліків, справедливості розподілу серед пацієнтів, які їх потребують. У деяких країнах частка витрат населення на лікарські засоби сягає 40–60%, але є країни, де цей показник доходить до 90% від загальної кількості витрат на ліки та медичні вироби.

Н. Кадирова зазначила, що левову частку витрат населення становлять не життєво важливі лікарські засоби, а другорядні препарати із низькою, а іноді й недоведеною ефективністю. Тому питання щодо раціонального застосування ліків, масштабного застосування інструментів, які регулюють доступність до ефективних та менш дороговартісних ліків, є однією зі стратегій, яку, на жаль, не використовують.

Велика увага приділяється ОМТ. Однак оскільки даний процес є вкрай складним, потребує спеціальних знань і вмінь, наявності кваліфікованих фахівців, деякі країни зупиняються на шляху до впровадження цього інструменту.

На переконання спікера, для того щоб ОМТ повноцінно запрацювала, необхідна політична підтримка органів державної влади.

На закінчення вебінару слід зазначити, що ініціатива Осло стосовно доступності населення країн із низьким рівнем доходу до дороговартісних ліків є свого роду нейтральною платформою для державного та приватного секторів, яка покликана визначити бачення справедливого та сталого доступу до ефективних, інноваційних та доступних ліків.

Оксана Миронюк

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!