Врятуй життя! Перші кроки домедичної допомоги при невідкладному стані

25 Липня 2022 11:25 Поділитися
Згідно із законодавством України до осіб, що зобов’язані надавати домедичну допомогу людині у невідкладному стані, належать, зокрема, фармацевтичні працівники. Різноманітні тяжкі ситуації можуть статися прямо біля вас, але, на жаль, практичного досвіду надання такої допомоги багато хто з нас не має. Зважаючи на гостру актуальність цього питання, 22–24 червня 2022 р. Інститутом підвищення кваліфікації спеціалістів фармації Національного фармацевтичного університету (НФаУ) було проведено цикл практичних онлайн-семінарів, присвячених наданню домедичної допомоги, у тому числі й у воєнний час. Захід був орієнтований на фармацевтичних працівників. Семінар провела кандидат медичних наук, доцент кафедри фармакології та фармакотерапії НФаУ Наталія Жаботинська .

Теорія та практика домедичної допомоги — це те, що дійсно рятує життя. У цьому контексті Н. Жаботинська вказала на результати важливих досліджень. Було продемонстровано, що якщо 30% населення країни вміє надавати домедичну допомогу (тобто кожний третій), то рівень виживання людей на первинному етапі (до приїзду швидкої) зростає на 70%.

Розглядаючи цю тему, насамперед варто визначитися з ключовим поняттям. Домедична допомога — це невідкладні дії та організаційні заходи, спрямовані на врятування та збереження життя людини у невідкладному стані та мінімізацію наслідків впливу такого стану на її здоров’я, що здійснюються на місці події особами, які не мають медичної освіти, але за своїми службовими обов’язками повинні володіти основними практичними навичками з рятування та збереження життя людини, яка перебуває у невідкладному стані, та відповідно до закону зобов’язані здійснювати такі заходи та дії.

«Тобто фактично домедична допомога відбувається від початку невідкладної ситуації (з моменту того, як щось трапилося з людиною) і до моменту приїзду бригади екстреної медичної допомоги (ЕМД) або інших професійних рятувальників, які вже будуть продовжувати надавати цю домедичну допомогу», — пояснила спікер.

Н. Жаботинська звернула особливу увагу на те, що домедична допомога спрямована саме на рятування життя і в жодному разі не на лікування людини, яка перебуває в певному стані.

За якими алгоритмами надається первинна домедична допомога?

Як зазначила спікер, основою надання домедичної допомоги є Протокол надання домедичної допомоги DRs-CABC (рис. 1).
«Цей протокол затверджений всіма міжнародними стандартами. Тож, всі, хто вміє надавати домедичну допомогу, працюють саме за цим алгоритмом», — відмітила Н. Жаботинська.

Рис. 1 Протокол надання домедичної допомоги DRs-CABC

Загальне визнання цього протоколу допомагає злагоджено надавати долікарську допомогу. Адже в разі необхідності всі, хто знає цей алгоритм, будуть розуміти послідовність дій один одного.

Важливо відмітити, що DRs-CABC — алгоритм надання домедичної допомоги у мирний час. Для умов війни було розроблено та узгоджено інший порядок дії — Протокол огляду тактичної медицини CABCDE (рис. 2).

«Це той протокол, який застосовується у воєнних і бойових умовах. Він затверджений у країнах НАТО. Оскільки з 2014 р. Україна перейшла на стандарти надання домедичної допомоги в умовах тактичної медицини (тобто в умовах бойових дій) НАТО, то, безумовно, ми всі повинні працювати за цим протоколом», — наголосила спікер.

Рис. 2 Протокол огляду тактичної медицини

Принципова відмінність між алгоритмами DRs-CABC та CABCDE полягає у зміні пріоритетності перших пунктів. Якщо в умовах мирного часу першочерговим є огляд місця події на предмет безпеки та визначення рівня свідомості, то в умовах бойових дій першим пунктом є зупинка критичної кровотечі та відновлення прохідності дихальних шляхів.

Аби алгоритм CABCDE легше запам’ятовувався, українською мовою було створено абревіатуру КОЛЕСО, яка має таку розшифровку: К — кровотеча, О — огляд дихальних шляхів, Л — стан легень, Е — ефективність дихання, С — робота серця, О — огляд всього тіла, оцінка свідомості, обігрів (рис. 2).

«На мою особисту думку, переклад не дуже коректний, але, можливо, для щоденного вживання КОЛЕСО зручніше і зрозуміліше», — прокоментувала Н. Жаботинська.

Особиста безпека на першому місці

Перший пункт алгоритму домедичної допомоги в умовах мирного часу — це огляд місця події з метою визначення потенційної небезпеки.

Необхідно переконатися, що немає небезпеки для того, хто надає домедичну допомогу (наявність активного транс­портного руху, електрики, тварини з непередбачуваною поведінкою, загазованість тощо).

« Головним гаслом надання домедичної допомоги є рятування життя, але не ціною власного . Дивіться, якщо ви, наближаючись до постраждалого, не оціните небезпеку та отримаєте травму, ви вже не зможете допомогти ні цій людині, ні собі. І ви автоматично переходите в ранг «постраждалого». Тобто важливо в першу чергу захистити себе.

Що стосується особистого захисту, згідно із законом, відповідно до всіх протоколів ви повинні надавати допомогу тільки у рукавичках. Не можна оглядати постраждалого без рукавичок. Особливо це актуально, якщо є кровотеча. Ніхто не відмінив захворювання, які передаються через кров. Якщо ви неправильно наддасте людині допомогу та інфікуєтеся самі, то всі питання будуть тільки до вас», — наголосила Н. Жаботинська.

У цьому контексті спікер звернула особливу увагу на важливість повної комплектації автомобільних аптечок, до складу яких входять усі необхідні засоби особистої безпеки.

Наближення до постраждалого

Підходьте до постраждалого спереду — з боку голови, обличчя, щоб він вас бачив та розумів, що ви не становите небезпеки.

«Ви повинні оцінити ситуацію навколо постраждалого. Якщо ми говоримо про воєнні дії, ви повинні, за можливості, побачити наявність у нього зброї. Зброя може бути під пораненим, десь біля нього. І це також небезпечно для вас.

Коли ви підходите до постраждалого, ви повинні це робити спокійно, рівно, без агресії та метушні. Якщо людина у свідомості, вона буде розуміти, що ви підходите з добрими намірами», — пояснила викладач.

Важливо працювати на рівні обличчя потерпілого (перед лежачими присядьте). За можливості варто створити комфортні умови, забезпечте відчуття захищеності.

Дотики до постраждалого мають бути легкими, акуратними, дбайливими. Тримайте постраждалого за руку або плече, контакт з головою або іншими частинами тіла не рекомендується.

Подивіться уважно на постраждалого і отримайте загальне враження: стать; вік; чи є видимі рухи грудної клітки; у якому знаходиться положенні (природньому, неприродньому, що могло зумовити таке положення); як одягнений (щоб зрозуміти соціальний статус постраждалого); чи є підтікання крові на одягу, чи калюжа навколо окремих ділянок тіла; чи є видимі пошкодження чи сторонні предмети в тілі; чи стогне, плаче, кличе на допомогу, мовчить. Зверніть увагу на все, що може вам підказати стан людини.

Визначення рівня свідомості

«Ви мене чуєте?», — саме це питання першочергово треба поставити для перевірки свідомості людини. Чому так?

«Якщо ви питаєте «що з вами трапилося» чи «як вас звуть?» і таке інше, ви одразу очікуєте від людини якоїсь розлогої відповіді. Однак може виникнути ситуація, що людина вас чує, але вона не може сказати. Внаслідок травми, інсульту, якоїсь іншої ситуації. А якщо ви питаєте: «Ви мене чуєте?», людина може якимось рухом (наприклад очей, руки, ноги, голови) дати зрозуміти, що вона вас дійсно чує», — пояснила Н. Жаботинська.

Наступні кроки визначення свідомості включають такі дії:

  • якщо відповіді немає, обережно торкніться людини за плечі та голосно повторіть питання;
  • якщо відповіді або іншої реакції постраждалого немає, натискаємо на трапецеподібний м’яз (це достатньо болюча маніпуляція, яка може викликати реакцію постраждалого).

Якщо відповіді або іншої реакції постраждалого немає, вважаємо, що свідомість відсутня. У військових цей алгоритм скорочується. Ми лише 1 раз питаємо «Ти мене чуєш?». Відсутність відповіді відразу розцінюється як непритомність і необхідність надати домедичну допомогу.

Пошук помічника

Цей пункт виконується за можливості та має такі нюанси:

  • звертаємося до конкретної людини;
  • просимо підготувати або знайти телефон;
  • називаємо номер виклику бригади екстреної допомоги: 103 або 112.

Критичні кровотечі: виявлення та зупинка

Критичні кровотечі є основними причинами смерті на догоспітальному етапі як в мирний час, так і в умовах бойових дій. Висока смертність пов’язана з несвоєчасним наданням медичної допомоги. Адже у такому разі значення має кожна хвилина. Так, наприклад, при кровотечі з магістральних судин кінцівок смерть може настати протягом 2 хв.

Тож, на етапі первинного огляду обов’язково необхідно виявити саме критичну кровотечу та одразу її зупинити. Огляд не продовжується, поки критичну кровотечу не буде зупинено!

Наявність хоча б трьох із наведених ознак є свідченням критичної кровотечі:

  • наявність на поверхні, на якій розташований постраждалий, плями крові діаметром близько 0,5 м, яка збільшується;
  • наявність рани в критичній ділянці тіла (внутрішня поверхня плеча, стегна, шия);
  • інтенсивно просяклий кров’ю одяг у зоні критичних ділянок тіла (пальпаторно);
  • відчуття пульсації крові в просяклій кров’ю критичні ділянці тіла.

Єдиним ефективним методом зупинки критичної крово­течі є негайне накладення джгута (Есмарха, Combat Application ourniquet — САТ, імпровізовані джгути з підручних матеріалів — тканини, ременя).

Правила накладання джгута:

  • якщо ми не бачимо поранення, то джгут накладається максимально високо на плече/стегно;
  • якщо ми бачимо рану, джгут накладається на 5–6 см вище рани;
  • джгут Есмарха, ремінь не можна накладати на голу шкіру (накладаємо на одяг або підкладаємо тканину);
  • під джгут САТ не потрібно підкладати тканину, за можливості людина може накласти його самостійно (входить до оснащення військовослужбовців);
  • після накладання джгута обов’язково слід вказати час його накладання;
  • частина тіла, де накладений джгут, має бути у зоні видимості, доступна для огляду (не накриваємо ковдрою, одягом).

Як зрозуміти, що джгут накладено правильно?

Для цього після накладення джгута необхідно перевірити 3 важливі критерії:

1) кровотеча зупинена;

2) кінцівка, на яку було накладено джгут, стала блідою (не синьою (!); у разі вираженого посиніння необхідно трохи послабити джгут, але не до відновлення кровотечі);

3) відсутність пульсу на периферії (якщо це верхня кінцівка — променева артерія, якщо нижня — або підколінна ямка, або тильна поверхня стопи).

Прохідність дихальних шляхів

На етапі надання домедичної допомоги першою причиною загибелі людей є кровотечі, а друге місце посідає порушення прохідності дихальних шляхів. Тобто людині складно дихати. Це може бути наслідком травми, неправильного положення постраждалого тощо. Ознаками непрохідності дихальних шляхів є наступні:

  • постраждалий відповідає на запитання короткими реченнями із задишкою;
  • наявний ціаноз (синюшність шкіри);
  • постраждалий неспокійний;
  • спостерігається свистяче, хрипле, шумне, булькаюче дихання.

Одним з основних методів відновлення прохідності дихальних шляхів є запрокидування голови (одночасно однією рукою давимо на лоб постраждалого, а іншою рукою двома пальцями підтягуємо підборіддя вгору). Спікер зауважила, що у разі підозри на травму голови або шийного відділу хребта застосовується інший метод — виведення нижньої щелепи вперед без запрокидування голови. Він називається методом Сафара — положення за головою пацієнта; руки на його нижній щелепі, великі пальці на підборідді, дія — висуваємо нижню щелепу трохи вперед, великими пальцями відкриваємо рот постраждалого (рис. 3).

Рис. 3 Відновлення прохідності дихальних шляхів

Метод «бачу — чую — відчуваю»

Наступний крок — перевірка наявності дихання. В інтернеті розповсюджені поради щодо використання для перевірки дихання дзеркальця, пір’їнку. Однак для ефективного надання домедичної допомоги важливо користуватися достовірним методом «бачу — чую — відчуваю».

Для перевірки дихання цим методом необхідно нахилитися до голови постраждалого, при цьому своє обличчя ми повертаємо у бік його грудної клітки (рис. 4). Таким чином ми можемо побачити рухи грудної клітки, почути дихальні шуми та відчути рух повітря на своїй щоці. Таке спостереження проводиться протягом не більше 5–10 с.

«Для того щоб полічити 10 с, ми в голос говоримо: 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30. Це чітко 10 с. Тобто вам не потрібно шукати телефон, таймер, когось питати», — наголосила Н. Жаботинська.

Рис. 4 Метод «бачу — чую — відчуваю»

Норма дихальних рухів у дорослого — 16–20/хв (2–3/10 с). Якщо у постраждалого дихання не визначається або відмічається 1 дихальний рух за 10 с — вважаємо, що постраждалий не дихає та починаємо серцево-легеневу реанімацію після виклику бригади ЕМД.

Виклик бригади ЕМД

«Звертаю вашу увагу, що спочатку ми повинні виконати первинний огляд і тільки потім викликати бригаду ЕМД . Чому? Тому що диспетчер швидкої буде ставити вам питання. Ви не зможете на них відповісти, якщо не оглянете постраждалого. У свою чергу, якщо ви не зможете на них відповісти, то, відповідно, бригада ЕМД не зможе правильно оцінити ситуацію, у якій ви опинилися», — відмітила Н. Жаботинська.

Перш за все диспетчер представляється, називає свій номер — про всяк випадок варто його запам’ятати. Далі диспетчеру необхідно надати наступну інформацію у певній послідовності:

  • кількість постраждалих, стать, приблизний вік;
  • що трапилося (дуже коротко, акцент на кровотечу або неможливість надати допомогу). «Ось тут я повертаюся до ситуації особистої безпеки, коли ви домедичну допомогу повинні надавати в рукавичках. Якщо ви не маєте рукавичок, не можете їх знайти, то ви обов’язково повинні швидкій сказати, що я бачу кровотечу, але я не можу її зупинити, тому що я не маю рукавичок або не знаю як», — наголосила спікер;
  • адреса (якщо ви знаєте точну адресу, називайте орієнтири, на які може звернути увагу бригада ЕМД);
  • хто викликав (перехожий, родич, сусід тощо), номер телефону (у бригади можуть виникнути в дорозі додаткові питання до вас, особливо якщо ви точно не знаєте місце свого знаходження);
  • розмову закінчуємо тільки після того, як її закінчить диспетчер.

На цьому закінчується первинний огляд постраждалого. У реальному житті він займає до 2 хв. Усе відбувається дуже швидко, тож важливо мати в голові чіткий алгоритм дій та відпрацьовані навички. Більш детально ознайомитися з усіма матеріалами практичного семінару та наглядно побачити виконання важливих маніпуляцій можна на Youtube-каналі Інституту підвищення кваліфікації спеціалістів фармації НФаУ за посиланням: youtu.be/nP-BDIZRtZA, https://youtu.be/WI8DTCtzYas, https://youtu.be/q5zi9kxRuVg.

Римма Москаленко
Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Володимир 13.11.2023 4:28
Я военный и мы действуем по протоколу ТССС алгоритм MARCH. Нечего выдумывать КОЛЕСО, когда во всем мире военные используют этот протокол и алгоритм. Тем более, все эти средства находятся в аптечке военного. А чем фармацевты будут оказывать домедичную допомогу-непонятно.LOL!

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті