Фармацевтичне самоврядування необхідне, але потрібен компроміс — професійна спільнота

Як раніше повідомляло наше видання, на початку листопада за ініціативою та на базі Національного фармацевтичного університету (НФаУ) проведено круглий стіл на тему «Професійне самоврядування у фармацевтичному секторі галузі охорони здоров’я». Більше 200 учасників обговорили законодавчі ініціативи щодо самоврядування у сфері охорони здоров’я в Україні, переваги та недоліки запропонованої моделі фармацевтичного самоврядування. У рамках дискусійної панелі представники центрального апарату та територіальних органів Державної служби України з лікарських засобів та конт­ролю за наркотиками (Держлікслужба), громадських організацій, практичної фармації та освітяни поділилися власними думками щодо оптимальної моделі фармацевтичного самоврядування в Україні.

Держлікслужба також долучилася до опрацювання винесеного у вересні на громадське обговорення законопроєкту щодо самоврядування у сфері охорони здоров’я (далі — законопроєкт). Про це повідомив Володимир Короленко, заступник голови Держлікслужби. Відомство підготувало та направило в МОЗ України відповідні зауваження до законопроєкту. Так, у Держлікслужбі вважають, що проєктом передбачено наділення організацій професійного самоврядування деякими повноваженнями, які більш притаманні ознакам державних. Тому у відомстві вважають, що перелік повноважень самоврядних організацій потрібно додатково узгоджувати та доопрацьовувати.

Також за результатами аналізу законопроєкту встановлено ознаки монополізації представницьких функцій самоврядними організаціями. Зокрема, вказується, що вони представляють професійну спільноту в міжнародних професійних відносинах. При цьому громадські організації мають аналогічні функції, що може призводити до конфлікту повноважень між цими організаціями.

Стосовно благодійних внесків як додаткових джерел фінансування, то, на переконання фахівців Держлікслужби, запровадження їх може створювати значний корупційний ризик. Питання дисциплінарної відповідальності фармацевтичних працівників вже достатньо врегульовані чинним законодавством про працю, і новели законопроєкту у разі визнання доцільності виділення такої відповідальності у спеціальному законі потребують належних змін трудового законодавства.

Відповідно до проєкту закону положення про повноваження організацій професійного самоврядування для медичної професії набувають чинності в момент державної реєстрації відповідної палати. При цьому не передбачено набрання чинності положеннями щодо фармацевтичної палати, і це питання слід також доопрацювати.

Крім того, законопроєктом не передбачено включення до складу робочої групи з питань проведення установчих загальних зборів представників медичних та фармацевтичних професій представників Держлікслужби, яка є регуляторним органом у фармацевтичній сфері.

Є певні суперечності із положеннями Закону України від 19.11.1992 р. № 2801-XII «Основи законодавства України про охорону здоров’я». Так, прикінцевими положеннями законопроєкту передбачено внесення змін до закону № 2801, згідно з якими організація професійного самоврядування здійснює контроль за фармацевтичними працівниками щодо їх фармацевтичної діяльності. Однак законом № 2801 такий контроль вже покладено на державу. Тобто потрібно або виключити відповідне положення із законопроєкту, або додатково передбачити зміни, які б знімали з держави повноваження з цього контролю.

Підсумовуючи, В. Короленко підкреслив, що в цілому Держлікслужба підтримує запровадження фармацевтичного самоврядування, але запропонований законопроєкт потрібно доопрацювати, врахувавши думки всіх зацікавлених сторін, і тільки тоді подавати на розгляд у Парламент.

Сергій Лебедь, начальник Держлікслужби в Рівненській обл., наголосив, що розвиток професійного самоврядування — це безальтернативний шлях до демократії, тому ініціатива з його запровадження в Україні заслуговує на всебічну підтримку. Однак в умовах військової агресії росії проти України питання фармацевтичного самоврядування не є першочерговим. Якщо ж ця реформа буде реалізована в мирний час, то виникають такі питання:

1. Які саме повноваження делегуватимуться самоврядній фармацевтичній організації? Доцільно зосередитися не на передачі певних державних функцій фармацевтичній палаті, а на наділенні її такими функціями, які б вирішили проблеми, що наразі не врегульовані. Наприклад, повноваження із забезпечення добросовісної конкуренції між учасниками фармацевтичного ринку; сприяння етичному професійному просуванню продукції; захист репутації фармацевтичного працівника тощо.

2. Чи буде відрізнятися Палата фармацевтів від наявних численних громадських організацій фармацевтичного спрямування? Адже певні з них просувають інтереси бізнесу, які й створили ці громадські організації.

Ст. 1 законопроєкту передбачено, що професійний збір може сплачуватися як представниками фармацевтичних професій, які входять в організації професійного самоврядування, так і їх роботодавцями. «Тобто якщо роботодавець сплачуватиме за своїх працівників цей збір, то він і буде визначати позицію Палати фармацевтів. Незрозуміло, як тоді бути з дотриманням прав фармацевтів при здійсненні ними професійної діяльності за відсутності профспілкового руху як такого. Адже наймані працівники в аптечних закладах сьогодні беззахисні перед своїм роботодавцем. Мова про 13-годинну робочу зміну, роботу однієї людини в зміні, в тому числі в темну пору доби, покладання обов’язків, не передбачених посадовими інструкціями, офіційна мінімальна заробітна плата і т.д. Фармацевти знову залишаться сам на сам зі своїми проблемами», — зауважив С. Лебедь.

3. У пояснювальній записці до проєкту зазначається, що він потребує направлення до Національного агентства з питань запобігання корупції. Тому варто дочекатися висновку цієї експертизи, оскільки самоврядування необхідне задля недопущення надмірного впливу держави та ризиків корупції з боку державних чиновників. А от як саме буде захищена фармацевтична спільнота від корупції з боку посадових осіб новоутвореної Палати фармацевтів в разі наділення їх відповідними повноваженнями, поки невідомо. Зокрема, корупційні ризики можуть виникати в питаннях видачі свідоцтва про право здійснення фармацевтичної діяльності, погодження нормативно-правових актів, затвердження галузевих стандартів. Натомість державний чиновник завжди в полі зору антикорупційних органів, він щорічно подає публічну декларацію про свої доходи і т.д. Тому невідомо, чи повною мірою поширюватиметься антикорупційне законодавство на посадовців таких Палат.

На завершення С. Лебедь зауважив, що на сьогодні спостерігається наявність прихованого лобізму на всіх рівнях влади. Тому чи можливо в умовах відсутності в Україні Закону «Про лобізм» досягнути незалежності такої організації, навіть якщо вона буде створена з нуля? Чи не буде нова самоврядна організація займатися відстоюванням інтересів не спільноти, а окремих учасників ринку, наприклад, при розробці проєктів нормативно-правових актів, які стосуються питань здійснення фармацевтичної діяльності та погодження галузевих стандартів.

Володимир Руденко, директор громадської спілки «Аптечна професійна асоціація України» (АПАУ), доктор фармацевтичних наук, професор, заслужений працівник охорони здоров’я України, також вважає, що законопроєкт потрібно доопрацьовувати, та переконаний, що деякі учасники створення самоврядування хочуть, щоб саме вони видавали ліцензії бізнесу на провадження діяльності у фармацевтичному секторі. Однак немає такої практики в Європейському Союзу, до складу якого рухається Україна. Там професійні фармацевтичні організації можуть видавати лише індивідуальні ліцензії для допуску фармацевтичних працівників до здійснення фармацевтичної діяльності. Тому в Україні повноваження з видачі ліцензії фармацевтичному бізнесу мають залишитися за державою.

У цілому АПАУ підтримує прийняття цього законопроєкту, але після його детального доопрацювання, щоб він міг повноцінно захищати права фармацевтичних працівників, які, у свою чергу, мають дотримуватися Етичного кодексу фармацевтичних працівників.

Однак самоврядний орган не повинен стати новим каральним органом. Він має сприяти розвитку самоосвіти та постійному безперервному професійному вдосконаленню. При цьому фармацевти повинні нести певну дисциплінарну відповідальність за порушення Етичного кодексу чинного законодавства. Самоврядна організація не повинна перетворитися в лобістський орган.

Алла Котвіцька, ректор НФаУ, професор, доктор фармацевтичних наук, заслужений діяч науки і техніки України не підтримала ідею щодо того, аби дозвіл на роботу у фармацевтичній діяльності видавався самоврядною організацією. Адже відповідного фахівця 5–6 років навчає заклад вищої освіти, який має відповідну ліцензію та акредитацію. Тим самим гарантується, що випускник закладу — фахівець, і він не потребує додаткових дозволів, щоб займатися фармацевтичною діяльністю.

В. Руденко погодився, що самоврядна організація не повинна проводити додаткові іспити для осіб, які завершили навчання в закладі вищої освіти.

Лариса Просяник, голова правління громадської організації «Вінницька обласна асоціація фармацевтів «Кум Део (З Богом)»», зазначила, що з моменту опублікування у 2016 р. першого законопроєкту з самоврядування у сфері охорони здоров’я він так і не був прийнятий. Причини цьому є як об’єктивні, так і суб’єктивні: неготовність держави, суспільства, фармацевтичної спільноти до впровадження самоврядування.

Представники фармацевтичної діяльності самі повинні усвідомити, навіщо їм самоврядування, і мати особисту мотивацію щодо його впровадження. Тому зусилля законотворців, громадських організацій та науковців необхідно зосередити на роз’ясненні положень законопроєкту суб’єктам професійної діяльності, проведенні просвітницької роботи серед спеціалістів.

У зв’язку з розгалуженістю фармацевтичного сектору у фармспільноти є сумніви, що одна самоврядна організація зможе впоратися з усіма його напрямками

На переконання Олени Пруднікової, голови ГО «Всеукраїнське об’єднання «Миколаївська фармацевтична асоціація Фармрада», доопрацьовувати цей законопроєкт недоцільно. Натомість варто повністю розробити новий, який стосуватиметься виключно фармацевтичного самоврядування. При цьому до його розробки варто долучити представників Держлікслужби та наукової спільноти, щоб його положення були фаховими та захищали інтереси фармацевтичних працівників.

Алла Немченко, завідувач кафедри організації та економіки фармації НФаУ, доктор фармацевтичних наук, професор, відмітила, що в запропонованому законопроєкті є значні ризики, і він потребує суттєвого доопрацювання. Зокрема, на її думку, до керівного складу самоврядної організації мають входити лише особи з незаплямованою репутацією та ті, які були обрані за результатами конкурсного відбору.

Костянтин Косяченко, завідувач кафедри організації та економіки фармації Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, доктор фармацевтичних наук, професор, зазначив, що правила для працівників зазвичай встановлюють роботодавці, не є винятком і фармацевтична сфера. Тому в першу чергу потрібно приймати закон про фармацевтичну діяльність, який би регулював питання, хто повинен бути власником аптеки, яку кваліфікацію повинні мати особи, які надають фармацевтичну допомогу, тощо. Тільки після цього варто обговорювати запровадження в Україні фармацевтичного самоврядування. Тому що без визначених правил для фармацевтичної діяльності навряд чи вдасться запровадити самоврядування, яке б задовольнило всі сторони.

Захист фармацевтичного працівника та євроінтеграційність мають бути основою законопроєкту, а всі інші положення — лише дотичними до цього. Таку думку висловив завідувач кафедри організації і економіки фармації Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, доктор фармацевтичних наук, професор Богдан Громовик.

Олександр Севрюков, заступник директора з фармацевтичних питань аптечної мережі «9-1-1», звернув увагу, що фармація — це ціла галузь, і вона не повинна регулюватися лише однією Палатою. Наприклад, якщо взяти медичну сферу, то вона поділена на конкретні однорідні спеціальності. Однак фармація не однорідна, вона включає науку, освіту, оптову та роздрібну торгівлю тощо. Усі вони мають свою специфіку, потребують конкретних фахівців та мають різні напрямки своєї діяльності. Тому, з точки зору О. Севрюкова, не можна всю галузь об’єднувати в одну Палату, її слід поділити за конкретними напрямами.

За результатами круглого столу розроблено проєкт Резолюції, з яким можна ознайомитися в попередній публікації.

Зауважимо, що 14 листопада МОЗ оприлюднено звіт про громадське обговорення законопроєкту. Протягом місяця з дня його опублікування надійшло 58 звернень із пропозиціями до положень проєкту. З урахуванням знач­ної кількості пропозицій та зауважень законопроєкт направлено на доопрацювання.

Євген Прохоренко

Цікава інформація для Вас:

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті