Якість передусім! За матеріалами виїзної колегії МОЗ України


Як вже повідомляло наше видання (див. «Щотижневик АПТЕКА» № 31 (702) від 10.08.2009 р.), 31 липня в Одесі під головуванням міністра охорони здоров’ я України Василя Князевича відбулося розширене засідання підсумкової виїзної колегії МОЗ України. У засіданні взяли участь перший заступник міністра охорони здоров’ я України, Головний державний санітарний лікар України Олександр Біловол, заступники міністра охорони здоров’ я України Валерій Бідний, Володимир Юрченко, Василь Лазоришинець та Ігор Яковенко, головний державний інспектор України з контролю якості лікарських засобів Геннадій Падалко, міністр охорони здоров’ я АР Крим, начальники обласних управлінь охорони здоров’ я, державні санітарні лікарі областей, ректори вищих навчальних закладів, члени колегії МОЗ України та ін. Під час засідання було проаналізовано результати діяльності галузі за І півріччя 2009 р. та окреслено основні напрямки подальшого розвитку сфери охорони здоров’я.

У зазначений період часу основні зусилля було сконцентровано на вирішенні завдань, визначених Президентом та урядом України, що викладені у програмі діяльності Кабінету Міністрів України «Подолання впливу світової фінансово-економічної кризи та поступальний розвиток», у розділі 5.5 якої — «Забезпечення надання високоякісних і доступних медичних послуг» — передбачено 29 завдань, 10 з яких мають бути виконані у 2009 р. Серед них:

  • зміцнення кадрового потенціалу, укладення договорів про обов’язкову роботу в медичних закладах протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу медичного спрямування випускників, які навчалися за державним замовленням;
  • розроблення законопроекту щодо запровадження загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування;
  • розроблення та затвердження стандартів та протоколів про надання населенню медичної допомоги, передусім первинної;
  • оптимізація мережі закладів первинної медико- санітарної допомоги;
  • перегляд низки чинних програм з метою визначення пріоритетів (з урахуванням суспільної значущості та бюджетних можливостей);
  • розроблення державної програми розвитку санаторно-курортної галузі на 2010–2020 роки;
  • забезпечення населення високоякісними лікарськими засобами та виробами медичного призначення за доступними цінами;
  • раціоналізація системи пільгового забезпечення населення медичними послугами;
  • систематичне проведення серед населення роз’яснювальної роботи щодо запобігання інфекційним хворобам, зокрема необхідності щеплень проти них;
  • розроблення Концепції державної санітарно-епідеміологічної служби України.
Василь Князевич
Василь Князевич

Міністр охорони здоров’я України Василь Князевич наголосив, що 2009 р. для галузі є роком якості, в той час наступний, 2010 — має бути роком диспансеризації. Виходячи з цього, особливо важливими є тема реформування галузі з метою побудови такої моделі надання медичної допомоги, яка б забезпечила її належну якість та доступність, та забезпечення населення якісними, ефективними, безпечними лікарськими засобами і виробами медичного призначення за доступною ціною. Саме про це піде мова в нашій публікації.

Ігор Яковенко
Ігор Яковенко

Питанню реформування галузі була присвячена доповідь заступника міністра охорони здоров’я України Ігоря Яковенка. Розпочавши доповідь з питань змін в законодавстві, І. Яковенко зазначив, що реформа галузі має носити комплексний характер, і, відповідно, законодавчі та нормативно-правові акти теж необхідно змінювати комплексно. У першу чергу необхідно змінити понятійний апарат (визначення термінів), який є застарілим. Далі — дати чітке визначення рівнів медичної допомоги, тобто що таке є первинний, вторинний, третинний рівні, а також четвертий рівень — науково-дослідних інститутів. У законодавстві не визначені чіткі обов’язки різних рівнів управлінь охорони здоров’я (обласного, міського, районного). Відсутнє базове поняття гарантованого і негарантованого рівнів медичної допомоги. Потребує врегулювання спеціалізація медичних закладів, яка має ґрунтуватися на результатах їх інвентаризації.

У І півріччі 2009 р. на виконання рішень уряду МОЗ України, зокрема, було утворено Міжвідомчу комісію з питань оптимізації мережі закладів охорони здоров’я, розроблено Концепцію програми формування єдиного медичного простору системи охорони здоров’я України, проект розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення плану заходів щодо подальшого розвитку системи надання медичної допомоги в Україні в умовах фінансово-економічної кризи», який було презентовано В. Князевичем 15.05.2009 р. на нараді з питань інтеграції медичної науки та освіти в систему практичної охорони здоров’ я (Полтава) та 20.05.2009 р. на парламентських слуханнях на тему «Шляхи реформування охорони здоров’я та медичне страхування в Україні». На сьогодні проект розпорядження та план заходів доопрацьовується спільними зусиллями МОЗ України та проекту ТАСІС.

Основним серед визначених напрямів удосконалення первинної медико-санітарної допомоги є створення окремої юридичної особи — центру первинної медико- санітарної допомоги у вигляді комунального некомерційного підприємства.

Запорукою цілісності та ефективності надання первинної медико-санітарної допомоги є створення системи, в якій пацієнт згідно зі своїм вибором закріплюється за сімейним лікарем. Такий підхід надасть можливість застосувати принцип подушного фінансування, де відповідно до нормативу на кожного закріпленого пацієнта виділяється встановлена сума коштів. Таким чином, у лікаря, який має гарну репутацію, буде більше пацієнтів і, відповідно, більший розмір оплати праці. При цьому держава здійснюватиме регулювання цього процесу шляхом встановлення середнього нормативу обслуговування на одного лікаря 1500 осіб у місті і 1200 — у сільській місцевості.

Окрім створення центрів первинної медико-санітарної допомоги на рівні районів та міст обласного підпорядкування та закріплення пацієнтів за сімейним лікарем згідно з його вибором, її вдосконалення потребує здійснення подушного фінансування за принципом «кошти йдуть за пацієнтом» (за нормативами на кожного мешканця + стимулююча оплата), прискорення підготовки лікарів загальної практики/сімейної медицини, розробки чіткої системи направлень пацієнтів з первинного на вторинний і третинний рівень надання медичної допомоги, запровадження системи заохочення пацієнтів первинної ланки шляхом розвитку профілактичних напрямків діяльності, розвиток усіх дозволених законом організаційно-правових форм діяльності лікарів загальної практики/сімейної медицини (включаючи приватну практику і підприємництво).

Коллегия

У запропонованій системі фінансування важливе місце посідатимуть стимулюючі виплати. Тобто кожен сімейний лікар у рамках здійснення профілактичних закладів складатиме «лікарський паспорт» кожного закріпленого за ним пацієнта, тим самим визначивши категорію осіб, які мають проходити лікування на другому і третьому рівнях надання медичної допомоги. Будь-які позапланові направлення на лікування (окрім ургентних та екстрених) будуть здійснюватися з урахуванням коштів, що формують стимулюючу частину оплати праці сімейного лікаря. Саме в такий спосіб реалізується принцип «кошти йдуть за пацієнтом». Він реалізується і в тому разі, коли сімейний лікар буде працювати на умовах підприємництва.

Прозорість системи гарантується чітко визначеними критеріями для направлення пацієнтів з первинного на вищі рівні надання медичної допомоги.

Слід зазначити, що у районному центрі первинної медико- санітарної допомоги частина підрозділів, такі як діагностичне, консультативне відділення, кабінет довіри, маніпуляційний кабінет, кабінет щеплень, денний стаціонар та інші, розміщені в поліклініці та призначені обслуговувати сімейних лікарів, які працюватимуть на дільницях. У містах дільниці розташовуються пропорційно кількості мешканців у мікрорайонах, в сільській місцевості за дільницею закріплюються села та селища відповідно до нормативу.

Удосконалення вторинної та третинної медичної допомоги потребує завершення процесу інвентаризації закладів охорони здоров’ я, що була розпочата МОЗ України у 2009 р. і надала можливість визначити в кожному регіоні конкретну потребу щодо кількості закладів та їх спеціалізації. Як підкреслив І. Яковенко, дані інвентаризації показали їх невпорядкованість. Та структура, яка існує в Україні, не дає можливості надавати всі необхідні спеціалізовані види медичної допомоги у кожному окремо взятому регіоні. Отримані дані стануть підґрунтям для перепрофілювання закладів або зміни їх спеціалізації відповідно до реальних потреб населення при збереженні існуючої мережі. Запропоновані типи закладів відповідають європейській класифікації. Це зокрема такі:

  • станції швидкої медичної допомоги;
  • лікарні широкого профілю, включаючи лікарні для надання інтенсивної допомоги постраждалим та хворим із гострими захворюваннями та загостренням хронічних;
  • лікарні загального профілю (планового лікування пацієнтів);
  • лікарні відновного лікування;
  • спеціалізовані заклади охорони здоров’ я (дитячі, протитуберкульозні, психіатричні, інфекційні лікарні, перинатальні центри, стоматологічні поліклініки);
  • хоспіси;
  • заклади медико-соціальної допомоги (сестринського догляду);
  • інші заклади, які спеціалізуються з урахуванням демографічної ситуації та потреб населення.

Широка спеціалізація закладів охорони здоров’ я відповідно до реальних потреб населення надасть можливість застосувати підхід, що використовується в більшості цивілізованих країн світу, — створення госпітальних округів.

Госпітальний округ, як правило, орієнтується на 100–150 тис. населення та певні параметри надання медичної допомоги, а саме — забезпечення виконання не менше 3 тис. хірургічних втручань із застосуванням загального знеболювання на рік, прийняття не менше 400 пологів на рік.

В Україні адміністративна структура дозволяє ефективно провести процес створення госпітальних округів. Країна налічує близько 250 міст обласного значення і вдвічі більше сільських районів, таким чином, на базі будь- якого з таких міст шляхом включення сільських районів до регіону обслуговування можна створити госпітальний округ, що в свою чергу дозволить раціоналізувати систему надання медичної допомоги населенню. На сьогодні вже зроблено перші кроки в цьому напрямку, зокрема реалізовано пілотні проекти зі створення госпітальних округів у низці регіонів України.

Основною формою для надання медичної допомоги на третинному рівні мають стати університетські клініки. Наказом МОЗ України від 07.11.2008 р. № 642 затверджено примірне положення про університетську клініку при державному вищому навчальному закладі (закладі післядипломної освіти) III–IV рівнів акредитації МОЗ України. Така клініка повинна об’єднувати надання медичної допомоги, підготовку кадрів та впровадження наукових розробок у галузі медицини. Базою університетських клінік повинні стати вищі навчальні заклади, які існують у 18 регіонах країни, та обласні лікарні, а в деяких випадках — спеціалізовані лікарні. На сьогодні вже створені та функціонують університетські клініки при Донецькому національному медичному університеті ім. Максима Горького, Харківському національному медичному університеті, Одеському державному медичному університеті, Івано- Франківському державному медичному університеті та Кримському державному медичному університеті ім. С.І. Георгієвського. Однак створені університетські клініки поки що не відповідають вимогам надання високоспеціалізованої медичної допомоги, організації навчання та наукового процесу.

Для здійснення комплексної реформи галузі необхідно запровадити таку систему фінансування, яка б відповідала і європейським стандартам, і українським реаліям. Необхідно у відносно короткий термін перевести заклади охорони здоров’ я в статус комунальних або казенних підприємств, що дозволить їм виступати повноцінними партнерами у стосунках з органами влади та пацієнтами, а головне — сприятиме підвищенню відповідальності за надання медичної допомоги завдяки запровадженню договірних відносин між закладом охорони здоров’ я і розпорядником ресурсів.

Необхідно також у стислі терміни створити районні відділи охорони здоров’ я, які від імені влади будуть виступати стороною при складанні програми надання медичної допомоги. Згідно з укладеними договорами заклади охорони здоров’я будуть отримувати ресурси не під кількість ліжок, метрів, людей, повітря, а під конкретні завдання з надання медичної допомоги відповідно до видів захворювань.

Перебудова системи фінансування передбачає внесення змін до Бюджетного кодексу України, які дозволять сконцентрувати бюджетні кошти на рівні району або міста обласного підпорядкування, а також провести раціональний їх перерозподіл на обласному рівні в межах госпітальних округів. Сама система фінансування повинна включати 3 основні форми залежно від завдань, що поставлені перед закладом охорони здоров’ я. Ті з них, що надають невідкладну медичну допомогу, а також пов’ язані з лікуванням складних, соціально небезпечних захворювань, залишаються бюджетними установами і фінансуються відповідно до діючої на сьогодні системи за кодами бюджетної класифікації. Центри первинної допомоги, жіночі консультації будуть отримувати подушне фінансування та стимулюючі доплати за ефективність лікувально-профілактичних заходів. Комунальні некомерційні підприємства, до яких належать, зокрема, лікарні відновного лікування, хоспіси, заклади медико- соціальної допомоги (їх пропонується передати до сфери діяльності Міністерства праці та соціальної політики), пологові будинки — отримуватимуть кошти на основі договорів про державну закупівлю медичних послуг та мають використовувати їх за принципом глобального бюджету.

Необхідно ввести чітке визначення державних гарантій надання медичної допомоги та запровадження механізму надання платних медичних послуг, що потребує розробки відповідних цін і тарифів. Так, на безоплатній основі має надаватися гарантований рівень медичної допомоги (екстрена та невідкладна, первинна медико- санітарна допомога, стаціонарна — у? разі гострого захворювання та в невідкладних випадках, дітям, вагітним та роділлям, хворим за направленням медико- соціальних експертних комісій, долікарська медична допомога сільським мешканцям, санаторно-курортна допомога інвалідам і хворим у спеціалізованих та дитячих закладах оздоровлення, утримання дітей у будинках дитини, медико- соціальна експертиза втрати працездатності) та медичні послуги відповідно до договорів, укладених з місцевою владою (в порядку черги, визначеної лікарем, тільки за направленням лікаря первинного рівня або головного спеціаліста). У разі відсутності ургентності, загострення хвороби та направлення від лікаря первинної ланки або головного спеціаліста надаватимуться платні медичні послуги за цінами, що регулюються державою. Регулювання цін не стосується приватних закладів охорони здоров’я.

Закінчуючи доповідь, І. Яковенко повідомив, що МОЗ України розроблено 54 нормативних акти, необхідні для втілення реформ у життя. Вони розіслані до медичних університетів, і міністерство чекає на пропозиції щодо їх удосконалення.

Геннадій Падалко
Геннадій Падалко

Головний державний інспектор України з контролю якості лікарських засобів Геннадій Падалко доповів про результати діяльності Держлікінспекції у І півріччі 2009 р. Він наголосив на тому, що тільки завдяки спільним зусиллям і підтримці з боку МОЗ України Держлікінспекція проходить шлях становлення. У ході плідної співпраці цих двох центральних органів виконавчої влади створено дієвий механізм контролю якості лікарських засобів, який вже зараз дає результат. Далі доповідач зупинився на деяких аспектах роботи Держлікінспекції, про які наше видання вже неодноразово інформувало читачів (див. «Щотижневик АПТЕКА» № 30 (701) від 3.08.2009 р., № 31 (702) від 10.08.2009 р., № 32 (703) від 17.08.2009 р., а також на сайті www.apteka.ua). Було наголошено на необхідності використання в роботі напрацювань вітчизняних вчених, зокрема української фармакопеї, яка створена першою на теренах СНД, відповідає усім європейським стандартам, а керівник ДП «Державний фармакопейний центр якості лікарських засобів» Олександр Гризодуб включений до наглядової ради однієї з найпрестижніших фармакопей світу — США.

Абсолютно новим напрямком діяльності Держлікінспекції став моніторинг цін на лікарські засоби. Раніше Державна служба лікарських засобів та виробів медичного призначення проводила моніторинг лише 60 найменувань, на сьогодні — це близько 2000, моніторинг проводиться у майже 200 населених пунктах України. Такий підхід дає можливість державі контролювати реальній рівень цін на ліки. До колегії Держлікінспекцією було видано буклет, який містить інформацію про стан та динаміку цін на деякі лікарські засоби, який викликав жваву зацікавленість аудиторії.

Г. Падалко зазначив, що в найближчій перспективі результати цієї копіткої роботи будуть покладені в основу встановлення граничних цін на лікарські засоби після прийняття розробленого Держлікінспекцією проекту відповідної постанови Кабінету Міністрів України, яка дозволить втримати необґрунтований ріст цін на ліки, визначити реальну ціну на лікарські засоби, а також допомогти державі заощадити кошти при відшкодуванні їх вартості. Ще одне нововведення Держлікінспекції — запровадження системи термінових повідомлень про заборону реалізації лікарських засобів за допомогою SMS.

Але залишається ще чимало завдань, які потребують тісної співпраці з усіма суб’єктами системи охорони здоров’я. Кінцевою метою діяльності Держлікінспекції є створення в Україні дієвої системи державного контролю, яка забезпечить для споживачів можливість отримувати якісні, ефективні та доступні ліки.

Коментуючи виступ головного державного інспектора України з контролю якості лікарських засобів В. Князевич висловив побажання, щоб в кожному регіоні Держлікінспекція працювала спільно з обласним управлінням охорони здоров’я та обласною СЕС, — тільки таким чином можна досягти ефективності контролю по всіх напрямках. Він зазначив, що необхідно гарантувати якість не тільки ліків, але й виробів медичного призначення та медичної техніки, і таким чином допомогти лікарю, надавши можливість лікувати якісними та ефективними препаратами, і громадянину, який ці препарати зможе отримувати за доступною ціною. Для цього результати всіх перевірок мають публікуватися в профільних ЗМІ із зазначенням назві фірми і прізвища винної особи, після чого із залученням судової гілки влади діяльність таких порушників на фармацевтичному ринку має бути припинена.

Олександр Устінов,
фото Любові Столяр

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Інші статті розділу


Останні новини та статті