Постанови Кабінету Міністрів України № 1121 та № 1122: невдала робота над помилками?

Не минуло й трьох тижнів після внесення подання Президентом України щодо конституційності Постанов Кабінету Міністрів України від 10.09.2008 р. № 827 «Про ліквідацію Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення», від 10.09.2008 р. № 837 «Питання здійснення державного контролю якості лікарських засобів», від 17.10.2008 р. № 955 «Про заходи щодо стабілізації цін на  лікарські засоби і вироби медичного призначення», від 19.11.2008 р. № 1022 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2008 р. № 837 і від 17 жовтня 2008 р. № 955», як Уряд прийняв нові постанови, зміст яких суттєво нічим не відрізняється від постанов № 827 та № 837. Нагадаємо, що дію останніх було зупинено до розгляду їх конституційності Конституційним Судом. Прийнявши нові постанови, Кабінет Міністрів на папері скасував положення постанови № 837, не чекаючи висновок Конституційного Суду. І хоча цей крок Уряду прогнозувався, він точно не був сприйнятий індустрією як новорічний подарунок. Адже фармацевтичну галузь передусім цікавить питання, що ж насправді трапилось і які наслідки цього?

У конституційному поданні Президента стверджувалося, що постанови Кабінету Міністрів України № 827 та № 837 ухвалено всупереч нормам Конституції України, а саме: нормам статті 1 (згідно з якою Україна є правовою державою), статті 8 (згідно з якою в  Україні визнається і діє принцип верховенства права), частини 2 статті 19 (згідно з якою органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України), пункту 9–1 статті 116 (згідно з яким Кабінет Міністрів України утворює, реорганізовує та ліквідує відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади).

На думку Президента, Кабінет Міністрів має повноваження утворювати центральні органи виконавчої влади виключно на  підставі закону, яким було б прямо передбачено створення відповідного органу. А тому, приймаючи рішення про утворення центрального органу виконавчої влади з контролю якості лікарських засобів, уряд мав діяти відповідно до Законів України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та «Про лікарські засоби», за якими виключно законами встановлюються органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, та відповідні повноваження таких органів. Законом «Про лікарські засоби» спеціальним органом державного контролю якості лікарських засобів (і аж ніяк не центральним органом виконавчої влади) визначено Державну інспекцію з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров’я України з безпосередньо підпорядкованими їй державними інспекціями з контролю якості лікарських засобів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі. Незважаючи на певну застарілість, положення Основ законодавства України про охорону здоров’я також не враховані при прийнятті Урядом постанов, спрямованих на  реформування галузі охорони здоров’я.

Одним з основних аргументів конституційного подання Президента було твердження, що утворивши центральний орган виконавчої влади — Державну інспекцію з контролю якості лікарських засобів та наділивши її відповідними контрольними повноваженнями, Кабінет Міністрів України діяв усупереч Конституції та згаданим законодавчим актам. Постановою Уряду № 1121 було затверджено чергове Положення про Державну інспекцію з контролю якості лікарських засобів, у пункті 1 якого зазначено, що «Державна інспекція з контролю якості лікарських засобів є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра охорони здоров’я».

Отже, як бачимо, стосовно основного спірного положення суттєвих змін не відбулося. Чи слід це розуміти так, що Кабінет Міністрів недостатньо сумлінно попрацював над  «помилками», виявленими Президентом? І чи означатиме це все внесення найближчим часом ідентичного подання з боку гаранта Конституції? Ці питання поки залишаються без відповіді.

А тим часом фармринок знову відчує на собі переваги активного піклування держави. І, на жаль, його вкотре не спитають, чи потребує він такого піклування.

Борис Даневич, партнер,
адвокат Катерина Галенко, юрист
Адвокатська фірма «Паритет»

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!