Медичне страхування. Закладення нових основ економіки охорони здоров’я

14 листопада 2000 р. Президент України Леонід Кучма підписав указ №1223 про проведення в Києві та Київській області експерименту щодо впровадження обов’язкового соціального медичного страхування, про що повідомлялося у «Щотижневику АПТЕКА», № 48 (269).

Як повідомив редакцію начальник Управління медичного страхування, нових медичних технологій та експлуатації медичних закладів Міністерства охорони здоров’я України Василь Григорович, законопроект щодо обов’язкового соціального медичного страхування вже погоджений з більшістю зацікавлених міністерств та відомств України, а також розглянутий на Раді соціального партнерства та у профспілках. За словами Василя Григоровича, Міністерство охорони здоров’я вже готове до того, щоб внести цей законопроект на розгляд Верховної Ради.

p_272_01_090101_Grigorovich.jpg (11173 bytes)

Василь ГРИГОРОВИЧ

Начальник Управління медичного страхування, нових медичних технологій та експлуатації медичних закладів Міністерства охорони здоров’я України

– Впровадження обов’язкового медичного страхування дозволить закласти нові основи економіки охорони здоров’я, без запровадження яких марно чекати покращання економічного становища галузі, та дозволить підвищити доступність і якість медичної допомоги населенню.

Одним із шляхів вивчення механізмів впровадження медичного страхування на  загальнодержавному рівні є проведення регіональних експериментів. Так, відповідно до Указу Президента України від 14 листопада 2000 р. такий експеримент має проводитись у Києві та Київській області.

Вважаю, що проведенню таких складних експериментів має передувати серйозна підготовча робота, а результати їх аналізу дозволять уникнути помилок та недоліків. Впровадження обов’язкового медичного страхування має бути виваженим та обережним, оскільки затвердження недостатнього розміру страхового внеску, несвоєчасна перебудова системи організації медичної допомоги та затримка у впровадженні комп’ютерної мережі може значно ускладнити процес надання медичної допомоги населенню.

Детальніше про впровадження системи обов’язкового соціального медичного страхування в Україні Василь Григорович розповів у розмові з нашим кореспондентом.

— Перш за все, слід наголосити, що належний стан фінансування системи охорони здоров’я є запорукою успішного функціонування цієї системи і забезпечення відповідного рівня якості та обсягів медичної допомоги населенню. Для України, яка перебуває у складній економічній ситуації, визначення моделі подальшого розвитку системи охорони здоров’я, реформування фінансового забезпечення галузі є надзвичайно актуальним.

В європейських країнах існують різні моделі організації фінансування системи охорони здоров’я. Система фінансування охорони здоров’я в Україні на сьогодні не забезпечує механізмів економічного стимулювання закладів охорони здоров’я в наданні медичної допомоги, в ефективному використанні наданих їм коштів. За таких умов відсутня прозорість фінансування галузі: населення, сплачуючи податки, не в змозі контролювати використання коштів, які спрямовуються на охорону здоров’я. Бюджетні видатки на охорону здоров’я досягли критичної межі і становлять лише близько трьох відсотків валового внутрішнього продукту, що майже втричі менше мінімуму, рекомендованого ВООЗ.

Декларовані державою гарантії щодо надання медичної допомоги населенню не виконуються, внаслідок чого громадяни змушені сплачувати все більші суми за медичні послуги. Різко активізувався тіньовий ринок медичних послуг.

Слід враховувати, що розвиток недержавної системи охорони здоров’я на зразок такої, скажімо, як у США, в Україні неможливий. Це зумовлено перш за все низькою платоспроможністю населення та менталітетом наших громадян. Крім того, в Україні проголошено політику соціального захисту населення, отже, ринкові перетворення в нашій країні, у тому числі в галузі охорони здоров’я, мають відбуватися з урахуванням цього факту.

Саме тому для України найбільш оптимальним є перехід від системи охорони здоров’я, що фінансується з державного бюджету, до системи, яка базується на соціальному медичному страхуванні. До речі, переважна більшість країн Центральної та Східної Європи, а також СНД зробили вибір і вже знаходяться на різних етапах реформування фінансового забезпечення галузі.

– Які переваги такої системи охорони здоров’я?

– Позиція у питанні вибору моделі фінансування системи охорони здоров’я, яка базується на соціальному страхуванні, зумовлена привабливістю основних її принципів. Головний з них — це принцип солідарності, який передбачає надання допомоги з боку суспільства у разі необхідності.

Базова програма обов’язкового соціального медичного страхування, тобто базовий обсяг медичної допомоги, має бути рівною для кожного застрахованого незалежно від його особистого внеску, розмір якого залежить від рівня доходів.

Передбачається, що платниками внесків (страхувальниками) для працюючого населення мають стати роботодавці, а для тих, хто має офіційний статус безробітного, а також для дітей, інвалідів і пенсіонерів — місцеві органи самоврядування. Такий підхід дозволить створити умови для соціально справедливого розподілу коштів суспільства у сфері надання медичних послуг, передусім малозабезпеченим громадянам, тобто багатий платить за бідного, a здоровий — за хворого.

Oбов’язкове медичне страхування має здійснювати Фонд медичного страхування, який повинен бути самостійною самоврядною некомерційною організацією і контролюватися державними органами та Наглядовою радою, до складу яких мають входити представники застрахованих, роботодавців, профспілок. Кошти зазначеного Фонду будуть спрямовуватися суворо за цільовим призначенням, тобто лише для оплати медичних послуг застрахованим. За цим повинен бути встановлений жорсткий державний і громадський контроль.

На нашу думку, саме такий підхід буде визначальним для закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування».

Створення і запровадження в Україні системи обов’язкового медичного страхування нерозривно пов’язане з реформуванням системи соціального забезпечення і страхування в цілому. Саме тому Верховна Рада, затвердивши Концепцію соціального забезпечення населення України (див. «Щотижневик АПТЕКА», № 49 (270)), визначила медичне страхування як один з основних видів соціального страхування, що повністю відповідає світовому досвіду, відповідним конвенціям та рекомендаціям Міжнародної організації праці та ВООЗ.

Слід наголосити, що ключовим у основах законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування і законі «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування», який буде прийнято, є те, що страховиками виступатимуть некомерційні організації. Однак це не означає, що комерційним страховим організаціям не буде місця на ринку соціальних послуг.

Безперечно, у країні буде й надалі розвиватися добровільне страхування за індивідуальними пенсійними програмами і добровільне медичне страхування, яке дозволить високозабезпеченим категоріям населення отримувати більш широкий і якісний набір медичних послуг.

– Як вплине впровадження системи медичного страхування на розвиток системи охорони здоров’я?

– Система медичного страхування покликана забезпечити надання доступної безоплатної якісної медичної допомоги в медичних закладах будь-якої форми власності та відомчого підпорядкування, а також контроль за формуванням та використанням коштів соціального медичного страхування з боку держави, з боку громадян через профспілки та інші об’єднання, а також з боку роботодавців; запобігти надмірній комерціалізації системи соціального забезпечення в цілому і системи охорони здоров’я зокрема; забезпечити право на вибір лікаря і медичного закладу самими пацієнтами та розв’язання спірних питань і конфліктних ситуацій між пацієнтом і медичним закладом; сприяти перебудові структури управління та організації системи охорони здоров’я відповідно до вимог ринкової економіки.

Для працівників охорони здоров’я ця система забезпечить гарантовану оплату праці, оскільки виплати на обов’язкове медичне страхування є не знеособленим податком, a цільовим внеском, який має надходити регулярно.

Введення обов’язкового медичного страхування створить умови для економічного стимулювання закладів охорони здоров’я та медичних працівників у наданні медичної допомоги належних обсягів та якості, необхідності та економічної зацікавленості в освоєнні ними нових медичних технологій, підвищення кваліфікації.

Згідно зі статтею 49 Конституції України, кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності, дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.

– Незважаючи на певні складності, соціальне медичне страхування є перспективним. Про це свідчить і кількість страхових компаній, що його здійснюють, і кількість застрахованих громадян…

– Дійсно. Кількість закладів охорони здоров’я, які уклали угоди із страховими компаніями про надання медичної допомоги застрахованим за добровільним медичним страхуванням, збільшилась з 339 у 1999 р. до 436 станом на 1.07.2000 р., тобто зросла на 28 відсотків.

Про активізацію участі закладів охорони здоров’я в медичному обслуговуванні застрахованих за програмами добровільного медичного страхування свідчить такий показник, як кількість угод, укладених закладами охорони здоров’я із страховими компаніями. Порівняно з 1999 р. за перше півріччя поточного року цей показник збільшився на 6 відсотків.

У цілому в Україні минулого року закладами охорони здоров’я надано медичну допомогу 270 тис. громадян, які уклали угоди зі страховими компаніями, за що додатково одержано близько 6 млн грн. За перше півріччя 2000 р. ці показники склали відповідно 308 тис. осіб та близько 5 млн грн.

За 1999 р. найбільш питома вага коштів, одержаних від страхових компаній, припадає на заклади охорони здоров’я Донецької області (27%, або 1,6 млн грн.), Харківської (16,1%, або 932,7 тис. грн.), Вінницької (12%, або 696,3 тис. грн.), Київської (9,1% або 526,4 тис. грн.), Запорізької (6,7%, або 392,6 тис. грн.) та м. Києва (15%, або 900 тис. грн.).

За перше півріччя 2000 р. найбільше коштів від страхових компаній за надання медичної допомоги застрахованим одержали заклади охорони здоров’я Донецької області (більше 2 млн грн., або 44% всіх коштів, одержаних від страхових компаній), Київської (643,1 тис. грн., або 13,5%), Вінницької (440,2 тис. грн., або 9,2%) та м. Києва (775,1 тис. грн., або 16,2%). У Кіровоградській, Миколаївській, Рівненській, Закарпатській, Волинській, Одеській областях добровільне медичне страхування громадян ще не набуло достатнього розвитку.

– Які переваги загальнообов’язкового соціального медичного страхування перед бюджетним фінансуванням?

– На відміну від добровільного, загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування розглядається як один з видів соціального страхування. При такій системі держава визначає перелік основних послуг, які надаються застрахованим, перелік груп населення, що підлягають страхуванню, регулює розмір страхового внеску, вирішує спірні питання та визначає основні правила функціонування системи.

Слід сказати, що загальнообов’язкове соціальне медичне страхування має певні переваги перед бюджетним фінансуванням. Забезпечуються більш вагомі позиції охорони здоров’я в системі суспільних пріоритетів. Наявність між споживачем медичних послуг — пацієнтом і їх виробником — медичним закладом проміжної ланки — Фонду медичного страхування забезпечує незалежний, більш ефективний контроль за діяльністю медичних установ, за якістю та ефективністю медичної допомоги. І головне, це грунтується не на адміністративних, а на економічних засадах.

Медичне страхування, спрямоване на реалізацію подальшого впровадження економічних методів управління, передбачає: відхід від залишкового методу формування ресурсів галузі, поєднання бюджетних і позабюджетних коштів; гармонійний розвиток медичних закладів різних форм власності; господарську самостійність закладів охорони здоров’я; соціально-економічну та юридичну відповідальність медичних закладів за результати своєї діяльності; зміщення акценту на амбулаторно-поліклінічну допомогу, спрямоване на економію державних коштів.

– Які основні напрямки використання коштів, спрямованих на охорону здоров’я?

– 6,7 млрд грн. підуть на оплату наданої застрахованим громадянам медичної допомоги в обсязі базової програми загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування; на створення страхових резервів, а також створення та фінансування поточної діяльності Фонду. Бюджетні асигнування (4,4 млрд грн.) будуть спрямовані на фінансування закладів психіатричної, наркологічної, протитуберкульозної служб, санаторно-курортних закладів охорони здроров’я, санітарно-епідеміологічних закладів, а також на пільгове забезпечення громадян лікарськими засобами та виробами медичного призначення, протезування; державних цільових програм.

Сергій Коловоротний
Фото Євгена Кривши


Цікава інформація для Вас:

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Інші статті розділу


Останні новини та статті