Чи запроваджена відповідальність за невстановлення платіжних терміналів?

Необхідно відзначити, що кінець 2011 р. дуже багатий на неочікувані події в законодавстві. Ще суб’єкти господарювання не до кінця розібралися з базами персональних даних, а на декого з них уже чекає інше нововведення.

Чи запроваджена відповідальність за невстановлення платіжних терміналів?Так, відповідно до пункту 14.7. статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», торгівці, які здійснюють підприємницьку діяльність у сфері продажу товарів, громадського харчування та послуг і які відповідно до закону повин­ні використовувати реєстратори розрахункових операцій, зобов’язані забезпечити можливість здійснення держателями спеціальних платіжних засобів розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням цих спеціальних платіжних засобів (як мінімум трьох міжнародних та/або внутрішньо­державних платіжних систем).

Одними з підстав такого нововведення є проведення в Україні Євро–2012 та можливий приїзд в Україну великої кількості іноземців.

У свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 29.09.2010 р. № 878 «Про здійс­нення розрахунків за продані товари (надані послуги) із використанням спеціальних платіжних засобів» встановлено, що суб’єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері продажу товарів, громадського харчування та послуг і які відповідно до закону використовують реєстратори розрахункових операцій, повинні здійснити перехід на обов’язкове приймання спеціальних платіжних засобів для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги):

  • до 1 липня 2011 р. — суб’єкти господарювання (крім суб’єктів малого підприємництва), які провадять господарську діяльність у населених пунктах із чисельністю населення понад 100 тис. осіб;
  • до 31 грудня 2011 р.:
  • суб’єкти малого підприємництва, які провадять господарську діяльність у населених пунктах із чисельністю населення понад 100 тис. осіб;
  • суб’єкти господарювання, включаючи суб’єкти малого підприємництва, які провадять господарську діяльність у населених пунктах із чисельністю населення від 25 до 100 тис. осіб.

Фактично в селах та селищах встановлення платіжних терміналів не потрібне. Але суб’єкти господарювання повинні отримати в органах місцевого самоврядування довідку про кількість населення у відповідному населеному пункті.

При цьому кількість платіжних терміналів має становити не менше ніж 50% кількості реєстраторів розрахункових операцій, а у разі наявності одного реєстратора розрахункових операцій суб’єкт господарювання зобов’язаний забезпечити приймання спеціальних платіжних засобів. Тобто, саме на цьому єдиному реєстраторі розрахункових операцій і слід обов’язково встановити платіжний термінал.

Кабінет Міністрів України зобов’язав звільнити від обов’язкового приймання спеціальних платіжних засобів для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) заклади громадського харчування закритого типу, які обслуговують певний контингент споживачів, зокрема особовий склад Збройних Сил та інших військових формувань, студентів, учнів та викладачів вищих, професійно-технічних, загальноосвітніх навчальних закладів, працівників промислових підприємств, підприємства торгівлі з торговельною площею до 20 кв. метрів (крім автозаправних станцій), а також суб’єкти господарювання, які провадять господарську діяльність у населених пунктах із чисельністю населення менше 25 тис. осіб.

У цьому контексті під поняттям «торговельна площа до 20 кв. метрів» розуміється площа всього торговельного об’єкта. Під дію цього нормативного акта не підпадають аптечні пункти та кіоски площею, що менша за вказану.

Необхідно також звернути увагу на пункт 3 цієї постанови, у ньому зазначено, що Міністерству економіки в установленому порядку необхідно подати на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо внесення змін до Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 р. № 833 стосовно забезпечення можливості використання спеціальних платіжних засобів під час здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги).

Чому цей пункт є важливим? Справа в тому, що саме на підставі порушення Порядку провадження торговельної діяльності та Правил торговельного обслуговування населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 р. № 833, можливе притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 155 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу посадових осіб суб’єкта господарювання. Але до цього часу в постанову Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 р. № 833 ніяких змін щодо платіжних терміналів внесено не було.

Тобто, фактично враховуючи саме це недопрацювання з боку Міністерства економіки, суб’єкти господарювання на сьогодні будуть в змозі уникнути застосування санкцій. Але все одно розгляд питання щодо застосування платіжних терміналів необхідно вирішувати або шляхом їх встановлення, або шляхом внесення відповідних змін до постанови Кабінету Міністрів України від 29.09.2010 р. № 878 «Про здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів» у частині встановлення підстав запровадже­ння платіжних терміналів. І тут величезна роль може належати саме громадським організаціям та новоутвореній Службі з регуляторної політики і підприємництва.

Проте, якщо суб’єктом господарювання встановлений платіжний термінал, то він відповідно до пункту 3.6. Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 р. № 614 повинен перепрограмувати реєстратор розрахункових операцій.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 29.09.2010 р. № 878 Антимонопольному комітету надане доручення проводити моніторинг розмірів комісійних винагород, установлених банками за операціями, здійсненими з використанням спеціальних платіжних засобів, і розмірів міжбанківських комісій, установлених платіжними організаціями, та в разі їх необґрунтованого підвищення вживати заходів, передбачених законодавством. Це пов’язано з тим, що банківським установам не завжди вигідно співпрацювати з суб’єктом господарювання у цих операціях.

Відповідно до пункту 1 постанови Національного банку України № 53 від 05.03.2008 р.: «Операції (приймання готівки для подальшого переказу, операції за допомогою спеціальних платіжних засобів та інші операції, пов’язані з рухом коштів, а також отримання інформації щодо стану рахунків) із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування, до яких згідно з їх функціональними можливостями належать банківські автомати самообслуговування, депозитні банкомати, платіжні термінали, термінали самообслуговування тощо, можуть здійснювати банки і небанківські фінансові установи, які відповідно до законодавства України отримали відповідну ліцензію/дозвіл щодо переказу коштів органів державної влади, що здійснюють державне регулювання відповідних ринків фінансових послуг і є платіжними організаціями та/або членами платіжної системи (далі — небанківські фінансові установи), а також суб’єкти господарювання, які уклали агентські договори з банками».

На практиці власники багатьох платіжних терміналів не є сьогодні ні банками, ні фінансовими установами, ні агентами установ банків. Щодо агентів, то договір із надавачем послуг мав би заключати банк. А власник термінала, який хоче мати право отримувати платежі від населення від імені банку, повинен укласти з таким банком агентський договір. Тому якщо суб’єкт господарювання — отримувач платежів укладає договір не з банком, а безпосередньо з компанією-термінальщиком, яка не має ліцензії на здійснення грошових переказів, то така діяльність здійснюється з порушенням норм чинного законодавства.

На сьогодні кількість торгових операцій, які здійснюються за допомогою платіжних карток, в Україні залишається вкрай низькою. Вона не перевищує 4% платежів. З точки зору фахівців, причиною низької частки безготівкових розрахунків за допомогою «пластику» залишається невисока офіційна заробітна плата. Проте свою роль грає психологічний фактор, оскільки населення України звикло розраховуватися готівкою.

У свою чергу, представники торгових організацій відзначають, що досі не вирішено питання, за чий рахунок повинні встановлюватися термінали (банків або торговців). Крім того, у разі встановлення платіжних систем торгові організації будуть вимушені платити комісію за проданий товар банкам. До того ж вартість кредиту, відкритого за платіжною карткою для клієнта, є дорожчою, ніж вартість звичайної позики в банку.

Переважно платіжні термінали встановлюють представники наступних сегментів бізнесу: торгові мережі, супермаркети, автозаправки, туристичний бізнес, страхові компанії, мережі ресторанів, готелі. Модель поведінки клієнтів Першого українського міжнародного банку добре характеризують тенденції в банківській системі в цілому. Зокрема, розраховуватися пластиковими картами в торгово-сервісних мережах воліють споживачі з середнім рівнем доходу (від 500 дол. США щомісяця) і вище. Платоспроможному покупцеві зручно використовувати карту для оплати покупок, минаючи зняття коштів у банкоматі, тим більше що проведення операції в терміналі для власника карти є безкоштовним.

У першому півріччі 2011 р. частка безготівкових платежів за платіжними картками Першого українського міжнародного банку становила близько 11%. Загалом в Україні в більшості випадків власники пластикових карт застосовують їх для зняття заробітної плати — 93,5% операцій у торгових мережах сьогодні припадає на готівку. Такий невисокий показник безготівкових платежів характерний для країн, що розвиваються. За даними статистики, у світі близько 80% транз­акцій у торгових мережах відбувається за готівковий розрахунок і тільки 20% — це транзакції через платіжні термінали. В економіках країн, що розвиваються, таких як Китай, Індія, це співвідношення 90/10%, у Росії 83% операцій здійснюється за готівку, а одним із лідерів за безготівковими розрахунками вважаються Сполучені Штати Америки, де тільки 40% операцій відбувається за готівкові грошові кошти.

Як висновок відзначимо, що платіжні термінали повинні встановлювати суб’єкти господарювання, які:

  • за законом повинні використовувати реєстратори розрахункових операцій та зобов’язані забезпечити можливість здійснення держателями спеціальних платіжних засобів розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням цих спеціальних платіжних засобів;
  • здійснюють діяльність у населених пунктах із кількістю населення більше ніж 25 тис.;
  • мають площу торговельного закладу більше ніж 20 кв. метрів.

І необхідно знати, що станом на 22.12.2011 р., тобто до внесення відповідних змін до Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 р. № 833, застосування санкцій неможливе.

У разі запровадження платіжних терміналів суб’єкт господарювання відповідно до пункту 3.6. Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 р. № 614, повинен перепрограмувати реєстратор розрахункових операцій.

Віталій Пашков

Коментарі

иванна 29.12.2011 10:09
как всегда - нет кассового аппарата - нет проблем,есть аппарат- проблемы тебе обеспечат несомненно.А кас.аппараты есть только в аптеках и супермаркетах.Магазины забиты мебелью и быт.техникой - сидят на едином налоге,вся торговля,по сути, в тени, а аптеки ,как всегда,крайние

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті