Лікарська політика України: говорять науковці

09 Квітня 2012 3:48 Поділитися
14 березня відбулася II Всеукраїнська науково-освітня інтернет-конференція «Формування Національної лікарської політики за умов впровадження медичного страхування: питання освіти, теорії та практики», у рамках якої провідні науковці та практичні працівники галузі охорони здоров’я поділилися своїми здобутками стосовно найбільш актуальних для фармацевтичного сектору тем — референтного ціноутворення, медичного страхування та державного регулювання діяльності суб’єктів ринку.

Зміна пріоритетів

Лікарська політика України: говорять науковціУ заході, що відбувся на базі кафедри організації та економіки фармації Національного фармацевтичного університету, взяли участь 58 фахівців вищих медичних та фармацевтичних навчальних закладів, державних органів, а також практичних працівників галузі охорони здоров’я з України, Казахстану, Туркменістану. Актуальні питання формування національної лікарської політики обговорювалися в режимі онлайн.

Конференцію розпочала з привітання Алла Немченко, завідувач кафедри організації та економіки фармації Національного фармацевтичного університету, доктор фармацевтичних наук, професор, заслужений діяч науки та техніки України. А. Немченко представила доповідь на тему «Історичні аспекти та сучасні організаційно-економічні напрямки формування націо­нальної лікарської політики: термінологія, наука та освіта», у якій розкрила основні тенденції розвитку фармацевтичного ринку (таблиця).

Таблиця

Основні тенденції в зміні пріоритетів на фармацевтичному ринку

Кінець ХХ ст. Початок ХХІ ст.
Пріоритети охорони здоров’я щодо фармацевтичної індустрії Рівноправність охорони здоров’я та фармацевтичної індустрії
Вирішення поточних проблем фармації та охорони здоров’я переважно в паралельному напрямку Єдиний комплексний підхід до вирішення проблем фармації та охорони здоров’я
Контрольований лікарський бюджет та обмеження на лікарські препарати, що виписуються Інтегрований бюджет охорони здоров’я та фармації.
Значення ціни як категорії незмінної та пріоритетної Конфронтація між категоріями ціни та якості
Неоднозначне ставлення до інноваційних препаратів з боку споживачів Ціноутворення на інноваційні препарати зумовлено фармакотерапевтичним ефектом
Регулювання ціноутворення на лікарські засоби, систему страхування та відшкодування вартості Конкурентне ціноутворення на лікарські засоби, систему страхування та відшкодування вартості

Зупинившись на проблемах організаційно-економічної термінології, Алла Немченко підкреслила неправомірність використання термінів «маржа» та «маржинальність», які застосовували ще в 60–70 роки ХХ ст. На її думку, більш доцільним буде визначення «торгові надбавки та їх рівень відповідно до товарообігу».

Стосовно формування національної лікарської політики доповідачка висловила точку зору, згідно з якою Україні слід звернути увагу на досвід країн Європи та США, де діє система HTA (Health Technology Assessment — Оцінка технологій в охороні здоров’я). HTA спрямована на узагальнення інформації про медичні, соціальні, економічні та етичні питання, що пов’язані з використанням новітніх технологій у сфері охорони здоров’я (медичних і фармацевтичних) на основі принципів системності, прозорості, обґрунтованості, об’єктивності та незалежності. Національні органи систем HTA в різних країнах відрізняються за своїми обов’язками та повноваженнями, однак це мають бути незалежні наглядові й консультативні органи чи структури, що підпорядковуються урядові.

Щодо цінової політики А. Немченко також звернула увагу на досвід Європи, де в багатьох країнах існує державне регулювання цін на реімбурсовані або рецептурні препарати. У ряді країн проводять переговори держави з виробниками фармацевтичної продукції щодо ціни на неї. На рівні дистриб’юторів та аптек застосовуються збори, регресивний, лінійний або диференційний типи націнки.

А. Немченко запропонувала концепцію формування національної лікарської політики, базою для якої стануть фармакоекономічна оцінка, національний перелік лікарських засобів, фармакоекономічний аналіз методом «витрати — ефективність», формулярна система, стандарти лікування, система оцінки технологій в охороні здоров’я та страхова рецептура.

Переваги референтного ціноутворення

Костянтин Косяченко, докторант кафедри організації та економіки фармації НФаУ, презентував методологію соціально-ефективної цінової політики єдиних роздрібних цін на лікарські засоби в Україні. У доповіді було представлено методику формування системи референтних цін, яка передбачає аналіз соціально-економічної ефективності її впровадження та можливість коригування. Доповідач зазначив, що впровадження системи референтних цін дозволить:

  • підвищити доступність фармацевтичної допомоги населенню за рахунок зниження її вартості, оптимізації цінової політики операторів фармацевтичного ринку з урахуванням системи референтних цін;
  • забезпечити рівний доступ до гарантованого обсягу фармацевтичної допомоги незалежно від регіону проживання; раціоналізувати видатки бюджету на фармацевтичне забезпечення населення шляхом чіткого визначення їх обсягів та зниження компенсації його вартості;
  • забезпечити прозорість та ефективний контроль ціноутворення під час проведення закупівель лікарських засобів за державні кошти.

Інтегрований підхід

Ольга Посилкіна, завідувач кафедри економіки та управління підприємства Національного фармацевтичного університету, професор, поінформувала про резерви створення інтегрованих логістичних систем у фармації для підвищення ефективності лікарського забезпечення населення України.

О. Посилкіна зазначила, що сучасний етап розвитку фармацевтичної логістики пов’язаний зі створенням інтегрованих систем, що дозволяють об’єднати зусилля керівництва компанії, її структурних підрозділів та логістичних партнерів для управління матеріальними та фінансовими, інформаційними, сервісними потоками в інтегрованій структурі фармацевтичного бізнесу: «проектування — закупівля — виробництво — розподіл — продаж — сервіс». На думку О. Посилкіної, інтегрований підхід дозволяє усунути основ­ні недоліки, характерні для фрагментованої логістики у фармації, такі як недостатній рівень логістичного обслуговування клієнтів, створення надмірних запасів фармацевтичної продукції, невисока оборотність обігових коштів, повільний або недостатній обмін інформацією між партнерами та ін.

Фокус на витрати

Доповідь Зої Мнушко, завідувача кафедри менеджменту та маркетингу у фармації Національного фармацевтичного університету, професора, була присвячена розробці підходів до прогнозування витрат, пов’язаних з усуненням проявів побічної реакції лікарських засобів.

З. Мнушко підкреслила, що питання безпеки застосування лікарських засобів та раціо­нальної фармакотерапії потребують розробки механізму підрахунку витрат від прояву побічних реакцій на лікарські засоби, який дозволить оптимізувати витрати на медичне обслуговування та досягти найбільш ефективних результатів лікування. Доповідач обґрунтувала доцільність проведення фармакоекономічного аналізу з урахуванням прямих витрат у разі виникнення побічних реакцій лікарських засобів та запропонувала метод їх обчислення для визначення більш ефективних та менш витратних препаратів.

Вирішення ліко-пов’язаних проблем

Андрій Зіменковський, професор кафедри клінічної фармації, фармакотерапії та медичної стандартизації Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, доктор медичних наук, представив модель діяльності клінічного провізора під час реалізації фармацевтичної опіки в аптечному закладі.

Доповідач зазначив, що процес надання фармацевтичної опіки передбачає взаємодію всіх учасників медикаментозного процесу впродовж усієї фармакотерапії. Медикаментозний процес включає такі етапи: призначення лікарського засобу, його розподіл, відпуск (в аптечному закладі), видача (в лікувальному закладі), власне фармакотерапія, моніторинг застосування, відміна та заміна тощо. На кожному етапі медикаментозного процесу можуть виникати так звані ліко-пов’язані проблеми.

А. Зіменковський нагадав, що наказом МОЗ України від 31.10.2011 р. № 723 «Про затверд­ження Ліцензійних умов впровадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами» передбачено діяльність клінічного провізора в аптечному закладі. «Це відкриває нові можливості в розвитку фармацевтичного сектору, а саме — впровадження багатовекторної фармацевтичної опіки через фахову діяльність клінічного провізора в аптечних закладах України», — зауважив доповідач.

Взагалі фармацевтична опіка включає наступні етапи:

  • оцінка потреби пацієнта в застосуванні лікарських засобів та виявлення існуючих або потенціальних ліко-пов’язаних проблем;
  • опрацювання плану фармацевтичної опіки для усунення та/або попередження проблем фармакотерапії;
  • дотримання плану фармацевтичної опіки;
  • моніторинг та перегляд плану фармацевтичної опіки;
  • оцінка отриманих результатів.

А. Зіменковський нагадав про те, що фармацевтична опіка, яка надається клінічним провізором в аптеці, можлива в персоніфікованій (спрямованій на пацієнта та фармацевтів) та колективній (спрямованій на фармацевтів та лікарів) формі.

Персоніфікована опіка проводиться щоденно, рутино, у міру виникнення питань, пов’язаних із комунікацією фармацевтичного працівника з відвіду­вачами аптеки. Для її формування ведуться персоніфіковані медикаментозні профілі з подальшою оцінкою медикаментозного процесу. У результаті цієї діяльності для конкретного хворого формується індивідуалізований план фармацевтичної опіки, що передбачає активне залучення пацієнта до власного процесу фармакотерапії.

Модель колективної опіки формується на основі результатів аудиту рецептури, що надійшла в аптечний заклад за певний період, аналізу ідентифікованих та задокументованих ліко-пов’язаних проблем в аптеці. Аналіз та формування шляхів їх вирішення є обов’язковим при цьому різновиді опіки.

Доповідач запропонував алгоритм менеджменту ліко-пов’язаних проблем в аптеці, що базується на рецепті:

  • відбір для експертизи рецептів, оформлених на рецептурному бланку або на іншому, проте з наявністю персональних даних лікаря (прізвище, ім’я, по батькові та печатка) для можливості здійснення зворотного зв’язку та формування баз даних лікарів;
  • ідентифікація ліко-пов’язаних проблем із заповненням карти для документування кожного випадку їх виявлення;
  • формулювання зауважень щодо оформлення рецептів та виявлених ліко-пов’язаних проблем;
  • визначення потенційних рішень для попередження їх подальшої появи;
  • оформлення результатів аудиту рецепту у форматі «протоколу оцінки якості рецепту».

За словами А. Зіменковського, процес надання фармацевтичної опіки для клінічного провізора є інструментом реалізації його цілей, визначених щоденними функціональними обов’язками. Кожна інформаційна одиниця насичення фармацевтичної опіки спонукає певне фармацевтичне втручання як фахову дію, і клінічний провізор несе відповідальність за його наслідки.

На думку доповідача, активне залучення клінічного провізора до менеджменту медикаментозного процесу в аптечному закладі сприятиме ідентифікації ліко-пов’язаних проблем та вирішенню більшості з них ще на первинному етапі надання фармацевтичної опіки населенню.

Мовою соціології

Вікторія Назаркіна, кандидат фармацевтичних наук, доцент кафедри організації та економіки фармації Національного фармацевтичного університету, представила доповідь на тему «Сучасні проблеми державного регулювання фармацевтичної діяльності».

В. Назаркіна повідомила про те, що в 2010–2011 рр. науковцями кафедри було проведено соціологічне дослідження щодо проблем державного регулювання фармацевтичної діяльності в Україні. У ньому взяли участь 230 осіб, що мали вищу освіту та стаж роботи за фахом не менше 5 років. За результатами анкетування 47% опитуваних вважають, що у фармацевтичному секторі поряд з негативними тенденціями мають місце й позитивні. 35% висловили точку зору, що пересилюють позитивні ознаки, 13% — негативні, 5% ще не сформували висновків.

Серед основних проблем розвитку сектору найбільш вагомими респонденти назвали економічну нестабільність та невизначеність перспектив розвитку країни (75 респондентів), постійні зміни в законодавстві (73 особи), неврегульованість рецептурного відпуску лікарських засобів (67 опитуваних) та низьку доступність лікарських засобів для населення (64 особи).

Більшість фахівців схилялася до думки, що найбільш ефективними у сфері обігу лікарських засобів є економічні (77 респондентів), правові (48) та соціальні (45) методи. Відповідно до результатів дослідження, для України в умовах обмежених фінансових ресурсів, які виділяються на потреби системи охорони здоров’я, особливого значення набуває створення дієвих організаційно-правових механізмів державного регулювання діяльності у сфері обігу лікарських засобів з метою ефективного забезпечення населення якісними та доступними лікарськими засобами, а також фармацевтичними послугами належної якості.

Залишаються невирішеними проблеми щодо остаточного узгодження проекту Закону України «Про лікарські засоби», не впорядковано рецептурний відпуск препаратів, не розроблено порядок безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів, а також механізм компенсації вартості ліків; не запроваджено механізм державного замовлення на виробництво й поставку основних (життєво необхідних) лікарських засобів для лікування соціально небезпечних захворювань за державними програмами.

Грип в Україні

Наприкінці заходу Люсине Сімонян, аспірант кафедри організації та економіки фармації Національного фармацевтичного університету, презентувала маркетингове дослідження фармацевтичного ринку противірусних та антибактеріальних препаратів для лікування грипу та постгрипозної пневмонії.

Доповідач зазначила, що, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, 25–30% населення у світі щорічно хворіє на грип. Із них майже у 40% відзначають ускладнення внаслідок пневмонії. Частота гострих пневмоній серед дорослих, яких госпіталізують з грипом в епідемічний періо­д, досягає 55–65%, при інших гострих респіраторних інфекціях — 8,1%. Загальні витрати на лікування грипу та постгрипозної пневмонії становлять близько 10 млрд дол. США щорічно. Водночас в Україні кожного року на грип та гострі респіраторні інфекції хворіють близько 11–15 млн осіб. Один хворий коштує державі приблизно 145–200 грн.

«За даними Українського центру грипу, збитки від кожної епідемії грипу та гострих респіраторних інфекцій становлять близько 10 млрд грн.», — повідомила Л. Сімонян. За її словами, аналіз економічних збитків та обґрунтування методів запобігання захворюваності є одним з етапів зменшення витрат при епідемії грипу. Л. Сімонян було проаналізовано 37 антибактеріальних та 35 противірусних препаратів та імуно­стимуляторів, зареєстрованих в Україні в 2011 р. У результаті з’ясувалося, що серед антибіотиків найбільшу питому вагу мають препарати цефтриаксону (24,3%) та норфлоксацину (18,9%), серед противірусних та імуностимуляторів — інтерферон (32,4%) та озельтамівір (21,62%).

Крім того, вивчали динаміку продажу антибактеріальних препаратів в Україні за 2009–2011 рр., яка демонструє, що обсяги реалізації препаратів цього класу постійно зростають (за останні 3 роки — на 12,5%). Це дозволяє припустити, що й надалі темпи продажу таких лікарських засобів будуть збільшуватися.

Л. Сімонян зазначила, що значна варіація розрахованих коефіцієнтів ліквідності цін на антибактеріальні препарати свідчить про високі темпи підвищення цін у період 2009–2011 рр. завдяки збільшенню попиту в період пандемії. Доповідач зазначила, що при цьому конкуренція на ринку антибактеріальних препаратів певною мірою стабільна.

Конференція завершилася жвавою диску­сією. Усі доповіді викликали велику зацікавленість аудиторії. Учасники конференції зазначили, що її проведення в режимі онлайн має багато переваг порівняно з традиційними методами організації науково-практичних заходів.

Прес-служба «Щотижневика АПТЕКА»

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті