Оцінка медичних технологій: вимірювання вартості та результатів лікування

Ми продовжуємо висвітлення тренінгу для Експертного комітету з відбору та використання основних лікарських засобів на тему «Оцінка медичних технологій», що відбувся 11–17 липня 2016 р. Тренінг організований проектом «Системи покращеного доступу до лікарських засобів та фармацевтичних послуг» (Systems for Improved Access to Pharmaceuticals and Services Program — SIAPS), який фінансується Агенцією США з міжнародного розвитку та міжнародним фондом «Відродження». Нагадаємо, у ході першого дня було розглянуто такі базові теми, як складові оцінки медичних технологій, підходи щодо отримання даних, основні елементи систематичного огляду літератури з точки зору особи, що здійснює оцінку, та економічної оцінки. Другий день було присвячено більш практичним питанням: підходам щодо вибору альтернативи для порівняння, вимірювання вартості та результатів лікування при економічній оцінці, аналізу впливу на бюджет прийнятих рішень. Тренінг проводили Золтан Кало (Zoltan Kalo), професор економіки охорони здоров’я, Марсель Ксанаді (Marcel Csanadi) та Андрас Інотаї (Andras Inotai).

Кроки економічної оцінки

Визначення програми оцінки включає всебічний детальний опис конкуруючих альтернатив. Важливо пам’ятати, що ними можуть бути не тільки лікарські засоби, а й медичні процедури тощо. Мають враховуватися такі деталі, як хто саме буде виконувати ті чи інші медичні процедури, як часто, за яких умов (амбулаторно чи у стаціонарі, відвідування вдома), як часто, на яку категорію населення поширюватиметься охоплення тією чи іншою технологією та ін. Дуже важливо детально описати всі ці обставини, адже від них залежить загальна вартість медичної технології.

10500001 10500002 10500003
Золтан Кало Марсель Ксанаді Андрас Інотаї

Далі проводиться розрахунок фактичних переваг для здоров’я для технологій, що вивчаються, в ході якого визначають потенційні типи змін стану здоров’я населення, оцінюють інкрементальний показник збережених років життя, якості життя та ін., розглядають переваги в часовому контексті та розраховують фактичні переваги для здоров’я. Слід мати на увазі, що переваги для здоров’я, отримані сьогодні, важать більше, ніж ті, що будуть отримані завтра.

При розрахунку фактичної вартості медичної технології враховуються програмні витрати, економія коштів у сфері охорони здоров’я та ін. При цьому гроші, зекономлені зараз, мають більше значення, ніж кошти, що будуть збережені у майбутньому. На наступному етапі приймають рішення, керуючись правилом прийняття рішень. При цьому заздалегідь проводиться вибір відповідного правила прийняття рішень — визначають, який результат буде вважатися добрим та яким чином будуть інтерпретуватися результати дослідження. На завершення оцінюється чутливість аналізу — проводиться розрахунок вартості та наслідків згідно з правдоподібними значеннями неточних перемінних та визначається вплив оцінки на рішення.

Вибір альтернативи для порівняння

Золтан Кало відмітив, що найважливіше питання в економічній оцінці — з якою технологією слід порівнювати інкрементальний показник економічної доцільності? При виборі технології для порівняння необхідно обрати ту, що конкурує з новою технологією. Це може бути технологія, що використовується нині, та, що використовувалася в минулому, або навіть та, що може використовуватися в майбутньому. Загальним правилом при виборі альтернативи для порівняння є те, що при аналізі необхідно розглядати закінчене лікування, а не часткове втручання. Слід зазначити, що одна й та сама технологія може бути економічно доцільною, наприклад, тільки у разі використання у певної групи пацієнтів (наприклад група ризику за віком чи професією) або в якості другої лінії терапії.

Вимірювання витрат при економічній оцінці та збір місцевих даних щодо вартості

Розрахунок фактичної вартості в економічній оцінці включає розрахунок програмних витрат, дисконтовану вартість та економію коштів. Оцінку цих витрат можна проводити з різних точок зору: соціальної, платника, провайдера медичних послуг, пацієнта або роботодавця.

При оцінці витрат з соціальної точки зору враховуються всі медичні та немедичні витрати, втрата продуктивності та допомога у зв’язку з інвалідністю. З точки зору платника (наприклад фонду медичного страхування), значення мають загальні витрати на охорону здоров’я та відрахування, прив’язані до відшкодування надавачам медичних послуг. У свою чергу, провайдер медичних послуг враховує тільки витрати, що впливають на його видатки, а роботодавець — втрату продуктивності та витрати на заміну працівника. При оцінці витрат з точки зору пацієнта враховуються витрати «з кишені», втрачений заробіток та вартість догляду для сім’ї.

Цікавим є питання, чи включати в аналіз доплату, яку здійснює пацієнт за часткової реімбурсації, наприклад, на лікарські засоби. У цьому випадку слід враховувати повну вартість лікарського засобу, адже якщо брати до уваги тільки ту вартість, що реімбурсується, то, з економічної точки зору, найбільш економічно доцільною виявиться повна відсутність реімбурсації. Таким чином, при розрахунках необхідно враховувати повну вартість лікування навіть за часткової реімбурсації.

До основних категорій витрат належать:

  • прямі витрати платників на потреби охорони здоров’я (медичні та немедичні витрати);
  • прямі витрати пацієнтів на потреби охорони здоров’я (наприклад витрати «з кишені»);
  • непрямі витрати пацієнтів (наприклад втрачений дохід, догляд членами сім’ї, ранній вихід на пенсію);
  • непрямі витрати в інших секторах (наприклад втрата продуктивності);
  • непрямі державні витрати (наприклад виплати, пов’язані з вдосконаленням інфраструктури, вартість створення «ноу-хау»);
  • нематеріальні витрати: важко розрахувати (наприклад біль, тривожність).

Прямі медичні витрати включають видатки на медичні ресурси, необхідні безпосередньо для медичного втручання: наприклад, лікарські засоби, діагностика, товари медичного призначення, медичні спеціалісти, госпіталізація. Прямі немедичні витрати — це, перш за все, видатки на немедичні ресурси, які необхідні безпосередньо для медичного втручання. Наприклад, транс­портні витрати, домашній догляд, спеціальні дієти, вартість неспеціалізованого догляду.

Важливо враховувати вартість догляду, який надається членами сім’ї, друзями та волонтерами. У деяких випадках ці витрати можуть становити значну частину всіх витрат (наприклад у разі деменції або тяжких психічних розладів). Крім того, різні підходи до оцінки непрямих витрат через втрату продуктивності можуть призвести до дуже різних результатів (наприклад підхід з точки зору трудового капіталу, методу функціо­нальних витрат та ін.). У свою чергу, при оцінці нематеріальних витрат (біль та страждання) необхідно уникати подвійного врахування (у вартості та якості життя).

При оцінці технології слід враховувати не тільки витрати, а й відповідну економію. Серед статей бюджету, де економія коштів може відмічатися найчастіше, необхідно виділити уникнення госпіталізації (зменшення прямих медичних витрат), зменшення кількості рецидивів (скорочення прямих медичних витрат), меншу кількість побічних реакцій (зменшення витрат на додаткове лікування), меншу кількість днів, проведених на лікарняному (підвищення продуктивності).

При проведенні розрахунків варто пам’ятати, що чим більша кількість пацієнтів, тим нижчі середні витрати на одного пацієнта.

Відповідаючи на запитання щодо можливості трансферу даних, отриманих в інших країнах, тренер підкреслив, що в більшості випадків це неможливо, адже зазвичай є суттєві відмінності в економічних параметрах. Адже фінансування та надання медичних послуг специфічне в кожній країні, тому використання ресурсів у них відрізняється. За можливості слід використовувати місцеві дані медичного страхування.Навпаки, клінічні дані, отримані в інших країнах, можуть бути використані для аналізу.

Для оцінки вартості певної медичної технології необхідно визначити відповідний діапазон витрат залежно від дизайну дослідження, його перспектив та досліджуваних програм, а саме обрати найбільш відповідну перспективу, визначити характеристики технологій, які порівнюються, перевірити актуальність класифікації витрат (медичні, немедичні, соціальні) та розрахувати їх масштаб. З цією метою слід зібрати інформацію щодо ресурсів для проведення втручання, процесу перебігу захворювання («рух пацієнтів»), потенційної різниці у наданні медичної допомоги та цільової аудиторії або користувачів оцінки вартості.

Далі проводять вимірювання змін ресурсів, включених у дослідження, а саме — кількості використаного медичного ресурсу. Із соціальної точки зору, сюди може входити час пацієнта чи особи, яка забезпечує нагляд, або інші ресурси. Виділяють декілька підходів до вимірювання кількості використаного медичного ресурсу: проспективний (наприклад безпосередній збір даних щодо звичайних візитів, невідкладної допомоги, фармакотерапії; використання опитувальників, щоденників пацієнтів), ретроспективний (наприклад використання бази даних платника, адміністративних баз даних надавача допомоги), оцінка на основі експертних виснов­ків (наприклад клінічні протоколи, опитування лікарів та ін.) та використання попередніх досліджень у таких самих умовах.

При оцінці ринкової вартості медичних послуг варто пам’ятати, що хоча теоретично ціни на одиницю ресурсів залежать від альтернативної вартості, на практиці ціна на одиницю ресурсів має бути наближена до ринкової ціни (наприклад заявленої ціни, звичайної купівельної ціни). Якщо є інформація щодо фактичної ціни і можна припустити, що вона відображає вартість, цю цифру можна помножити на відповідну кількість використання послуг, щоб отримати загальну вартість. Втім, у сфері охорони здоров’я цей процес може бути ускладнений двома проблемами: часто цін на відповідні зміни однієї конкретної медичної послуги не існує (наприклад при комплекс­ній оплаті), а також наявні ціни можуть не відображати соціальну цінність ресурсів.

Існують два основні підходи щодо загального визначення вартості медичних технологій — «згори вниз» та «знизу вгору». Метод «згори вниз» базується на розрахунку загального бюджету на визначені послуги, такі як госпіталізація або консультація лікаря згідно з практичними правилами. При цьому зміни ресурсів розглядаються в пакеті, наприклад, вартість одного дня госпіталізації після хірургічного втручання. Перевагою цього методу є його простота, а недоліками — низька чутливість та висока залежність від даних, що збираються на постійній основі. Такий метод рекомендується для оцінки витрат, які виникли через довгий час після втручання.

У разі використання методу «знизу вгору» проводиться детальний аналіз змін використання ресурсів для певного втручання, що вимагає визначення всіх заходів, які лежать в основі маніпуляції, а також витратних матеріалів та часу персоналу, пов’язаних із технологією. Використання цього методу рекомендується, коли зміни вносяться до існуючих послуг (додається стадія або дослідження). До переваг цього методу належить фокусування на місцевому контексті, а до недоліків — висока вартість проведення таких розрахунків та наявність ризику, що всю увагу буде зосереджено на одному конкретному контексті.

Таким чином, витрати на потреби охорони здоров’я представляють собою суму використаних ресурсів, помножену на вартість одиниці. Якщо ми говоримо про національну систему медичного страхування, збір даних з електронних заяв може бути використаний як їх джерело. Важливо, щоб в цьому випадку зберігалася послідовність у виборі одних і тих самих векторів витрат при різних економічних оцінках.

Первинний збір місцевих даних може базуватися на отриманні інформації від місцевих надавачів медичної допомоги, даних проспективних неінтервенційних досліджень, аналізі підгрупи місцевих пацієнтів у ході III фази клінічних досліджень, опитуванні пацієнтів, а також дослідженні ринку/методі експертних оцінок. Як другорядні джерела для збору даних можуть бути використані публікації, бази даних (платника, лікарні, реєстри), опубліковані тарифи/вартість послуг, щорічні звіти та попередні подання для оцінки.

Але навіть при використанні місцевих даних є певні обмеження та складності, а саме:

  • відсутність записів щодо послуг поза межами державної медичної допомоги;
  • обмежена інформація щодо послуг за поперед­ньою оплатою (консультації лікаря загальної практики, госпітальне застосування лікарських засобів);
  • неправильне кодування медичних послуг (наприклад для збільшення прибутків);
  • відсутність усталеної традиції дотримуватися національних протоколів лікування;
  • відсутність традиції використання економічних даних при прийнятті рішень;

У цьому контексті виникає питання, яким чином в українських реаліях експерти можуть отримати необхідні дані. Тому часто озвучується загальноприйнята думка: «у нас немає якісних даних, тому ми не можемо впровадити оцінку медичних технологій», але насправді, як підкреслив тренер, ідеальні дані і не потрібні. Не існує ідеальних даних для економічної оцінки: практичне запитання — наскільки неправильними мають бути дані, щоб не бути корисними. У свою чергу, пошук «абсолютної точності» ускладнює роботу, підвищує вартість досліджень з оцінки медичних технологій та потребує обґрунтування з точки зору покращення рішень. Тренер закликав почати використовувати дані, щоб робота експертів стала прозорою, навіть якщо місцеві дані обмежені та низької якості. А спроби зібрати та користуватися місцевими даними покажуть, яким чином можна підвищити їх якість, а також сформулювати принципи визначення вартості. Стандартні показники вартості можуть бути опубліковані державним офісом з оцінки медичних технологій (довідник вартості).

Наприклад, для того щоб зібрати дані, можна обрати три медичних центри, в яких порівняно просто отримати всю необхідну для аналізу інформацію щодо «шляху пацієнта». При цьому важливо знати реальну вартість послуг та ліків, що надаються, а не прайсову, адже можуть надаватися знижки.

Оскільки оцінка вартості зазвичай здійснюється впродовж тривалого часу, то виникає необхідність коригування даних з огляду на показник часу та інфляцію. Фактор часу полягає у тому, що люди мають тенденцію цінувати товари або послуги, які споживаються зараз, вище, ніж ті, які будуть споживатися колись у майбутньому. Ресурси, які не витрачаються зараз, можуть інвестуватися за справжньою ставкою прибутковості, отже, є альтернативна вартість використання цих коштів зараз.

При прийнятті місцевих рішень щодо економічної доцільності курс обміну валют та паритети купівельної спроможності не мають великого значення. Порівняйте ціни з готовністю платити (наприклад з граничними показниками) для вашої країни, за необхідності порівняйте з даними, наявними в інших країнах. Якщо дані (наприклад ціни) наявні лише щодо інших країн, враховуйте обмеження конвертації цін в інших краї­нах до локального контексту.

Підсумовуючи викладене, тренер звернув увагу на те, що вартість медичних послуг різна у різних місцях, а тлумачення даних щодо вартості може відрізнятися — необхідно пам’ятати про ці обмеження. Збір даних щодо вартості має бути невеликим та включати базу даних платника та інші другорядні джерела. Якщо є можливість впливу на систему охорони здоров’я, слід сприяти спрощенню збору даних для прийняття рішень. Якщо один дослідницький проект містить якісні дані, варто зробити його доступним для інших подібних проектів. Наявність найбільш розповсюджених показників вартості допомагає підвищити однорідність методології визначення вартості та знизити вартість проведення оцінки медичних технологій.

Вимірювання результатів лікування при економічній оцінці. Корисність, QALY, DALY

Одиниця вимірювання наслідків має включати покращення здоров’я внаслідок застосування всього спектру медичних технологій та давати змогу порівнювати різні медичні технології.

Існує декілька методів оцінки стану здоров’я: експертний висновок/експертна організація, за існуючими даними літератури та шляхом вимірювання. Експертний висновок дозволяє досить дешево і реалістично оцінити стан здоров’я, але, на жаль, часто експерти мають різні погляди на питання як (потенційні) пацієнти. Літературні джерела дають змогу оцінити велику кількість даних, але при цьому слід враховувати чи можна популяцію визначеної роботи порівняти з популяцією, яка буде оцінюватися (наприклад вік, тяжкість захворювання тощо) та чи були одиниці вимірювання та методологія, застосовані в роботі, точними (наприклад валідованими). Вимірювання є найбільш точним методом оцінки здоров’я, який в той же час вимагає залучення значних ресурсів.

Яким чином можна визначити корисність тієї чи іншої технології для здоров’я? Корисність — це кількісне вираження певного стану здоров’я, якому віддає перевагу особа, або здатності особи до певного стану здоров’я в умовах невпевненості. Існує загальноприйнята шкала корисності, яка включає фіксовані (референтні) точки: корисність 0.0 — мертвий; корисність 1.0 — пов­ністю здоровий пацієнт. Стани, гірші за «мертвий», можуть мати негативні значення показників корисності. Корисність визначають шляхом безпосереднього вимірювання або опосередковано шляхом використання зваженого індексу корисності (індекс EQ-5D, SF-6D).

До методів оцінки стану здоров’я належать шкала оцінок, часовий компроміс та стандартний ризик.

У рамках методу часовий компроміс об’єктам пропонують дві альтернативи, наприклад прожити 40 років із хронічним захворюванням чи 30 років повністю здоровим, та ці часові проміжки варіюють до тих пір, поки респондент не обере одну з двох альтернатив. Часовий компроміс створений спеціально для використання в охороні здоров’я. Якщо об’єкт не визначився між альтернативою 40 років тривалості життя з хронічним станом здоров’я та 30 років в ідеальному здоров’ї, його значення преференції х/t=30/40=0,75.

При застосуванні методу стандартного ризику об’єкту також пропонується дві альтернативи — хронічне захворювання або лікування з двома можливими результатами: об’єкт одразу повертається до ідеального стану здоров’я зі збереженими роками t життя (вірогідність р) або об’єкт одразу ж помирає (вірогідність 1–р). При цьому ймовірність р варіює до тих пір, поки респондент не обрав одну з двох альтернатив. Таким чином, оцінка преференції стану і на час t дорівнює р. Багато спеціалістів вважають метод стандартного ризику золотим стандартом, оскільки він вирішує проблему невпевненості. Метод стандартного ризику забезпечує більш високу оцінку преференції порівняно з методом часового компромісу щодо того ж стану у тих самих об’єктів.

Опосередковане вимірювання корисності за допомогою інструментів HRQoL — це система класифікації станів здоров’я з оцінками преференції, що базується на великій кількості критеріїв. При цьому обрані дослідником стани здоров’я оцінюються населенням за допомогою безпосередніх методів оцінки. При цьому використовуються такі опитувальники, як матриця Rosser-Kind, індекс EQ-5D, HUI, HUI2, HUI3, SF-6D. Виникає питання, кого опитувати про відносну корисність кожного стану здоров’я? Пацієнтів? Вони переоцінюють стан здоров’я та цінність терапії, але знають про стан здоров’я. Медичних працівників (наприклад лікарів)? Вони знають про стан здоров’я, але, оскільки знають потенційні результати, недооцінюють стан здоров’я, а також переоцінюють цінність своєї професії. Загальне населення? Воно, на жаль, не знає про стан здоров’я, але при цьому є утримувачем системи охорони здоров’я (платники податків) та потенційним майбутнім користувачем медичної технології. Тому найкраще опитувати загальне населення, попередньо надавши інформацію щодо стану здоров’я при певному захворюванні.

Неоднорідність медичних технологій та результатів лікування вимагає універсальної моделі показника якості життя, інтегрованого із тривалістю життя. Саме таким показником є збережені роки якісного життя, або QALY. Це універсальний показник результату лікування, який застосовується до всіх пацієнтів та до всіх захворювань та дозволяє проводити порівняння серед усіх нозологій. QALY поєднує як показник якості життя (захворюваність), так і тривалість життя (смертність). При цьому тривалість життя коригується за показником якості життя на основі преференцій. QALY використовується при аналізі корисності витрат для розрахунку інкрементальної вартості нової терапії для збереження одного року життя у порівнянні з відповідною альтернативою. QALY підходить для об’єднання різних результатів лікування: довготривалого здобуття років життя, короткострокового погіршення якості життя (QoL) (побічні дії) та довготривалого покращення якості життя (QoL). QALY дає можливість створити об’єктивний рейтинг медичних технологій.

З іншого боку, використання QALY пов’язано з певними проблемами та неодноразово піддавалося критиці з етичної, методологічної та концептуальної точки зору. Застосування QALY також призводить до витрат, які необхідно порівняти з вартістю альтернативи неправильного рішення, прийнятого без застосування підходу QALY. Але наразі ця методологія є найбільш доцільною і широко застосовується для прийняття рішень у сфері охорони здоров’я.

До вимірювання стану здоров’я можна підійти й з іншого боку, а саме — вимірявши тягар захворювання. Визначення тягаря захворювання дозволяє підвищити ефективність розподілу витрат у системі охорони здоров’я з обмеженими ресурсами (пріоритезація). Крім того, дослідження тягаря захворювання доцільне при визначенні незадоволених потреб у сфері охорони здоров’я, а також соціально незахищених груп, забезпечення порівнюваного показника результату втручання. Так, може визначатися економічний тягар захворювання (вартість захворювання), що включає прямі медичні витрати, прямі немедичні витрати та непрямі витрати, або оцінюватися втрата здоров’я, що включає втрату капіталу здоров’я через ранню смертність та погіршення якості життя.

Тягар захворювання можна виражати у роках життя із поправкою на інвалідність (DALY). DALY об’єднує два показники — роки втраченого життя (YLL) та роки прожитого життя з урахуванням інвалідності (YLD). Вплив певного захворювання на смертність обчислюється на основі різниці між тривалістю життя та віком, в якому наступила смерть, та виражається в роках втраченого життя (YLL). Метод стандартизовано шляхом використання показників середньої тривалості життя жінок в Японії (82,5 року) та умовного значення — 80 років для чоловіків.

У свою чергу, YLD вимірює вплив захворюваності на DALY з урахуванням таких факторів, як ступінь інвалідності, асоційованої з несмертельним станом (показники інвалідності), відносна важливість здорового життя в різному віці (показники віку) та часова преференція (цінність здоров’я, отриманого зараз, порівняно з цінністю здоров’я, отриманого в майбутньому, — дисконтування на 3%). DALY широко використовується ВООЗ для порівняння стану охорони здоров’я в різних країн, а саме для дослідження тягаря захворювання, економічної доцільності (вартість/уникнення DALY) та прийняття науково обґрунтованих політичних рішень.

105056

Таким чином, DALY — це одиниця виміру впливу захворювання з точки зору часу, втраченого через передчасну смерть (смертність, роки втраченого життя), та часу, прожитого з інвалідністю (захворюваність, роки, прожиті з інвалідністю). У теперішній формі DALY може частково застосовуватися для вимірювання тягаря захворювання (DALY не враховує вартість). DALY також критикувався через застосування при розрахунку тягаря захворювання з етичної та методологічної точки зору, а також при розрахунку в аналізі корисності витрат. DALY критикували в основному через дисконтування, показники віку та методи розрахунку показників інвалідності. У той же час наразі DALY — найбільш розповсюджена модель для розрахунку тягаря захворювання. Існують дані про те, що DALY є хорошим показником для розрахунку витрат в країнах з нерозвиненою оцінкою медичних технологій. Однак DALY не створена для аналізу економічної доцільності.

Правила прийняття рішення — визначення граничного показника економічної доцільності

Згідно з правилом прийняття рішень для прийняття рішення застосовують інкрементальний коефіцієнт економічної доцільності. Для його використання необхідно визначити граничний допустимий показник для співвідношення витрат до переваг лікування, що, наприклад, розраховуються у QALY. При цьому граничні показники можуть бути очевидні (опубліковані) та не­очевидні (неопубліковані), останні громадськість може все одно розрахувати на основі рішень, що приймаються експертами. Слід підкреслити, що граничних показників може бути декілька (нижній та верхній, або зміна граничного показника залежно від тяжкості захворювання) і вони можуть прив’язуватися до ВВП країни, базуватися на думці платників податків (готовність платити), формуватися на основі реферування (наприклад вартість року діалізу).

На думку тренера, краще оголосити значення граничних показників для прийняття рішення, аби усунути корупційні ризики. До переваг використання граничного показника належить послідовність в прийнятті рішень та підвищення прозорості. До недоліків цього підходу слід віднести складність визначення рівня граничного показника, а також те, що він не враховує інші фактори. Крім того, є ризик що деякі виробники будуть підвищувати вартість технології до досягнення граничного показника.

За необхідності економічну доцільність технології можна підвищити шляхом звуження цільових груп пацієнтів (лише пацієнти високого ризику або лише застосування другої лінії терапії). Крім того, маючи результати аналізу економічної доцільності, які є недостатніми для реімбурсації медичної технології або лікарських засобів, можна на основі цих даних вести переговори з виробником про зниження вартості лікування. У цьому разі, якщо країна є референтною для інших, компанія-виробник може надавати їй конфіденційну знижку. Іншим шляхом покращення економічної доцільності є розподіл фінансових ризиків, наприклад, можна укласти договір про зниження ціни на ліки при обсягах продажу вище певного порогового рівня тощо. Також можна отримати знижку залежно від обсягу закупівель. Ще одним варіантом розподілу ризиків є оплата за результат або розподіл ризиків на основі результатів лікування. Цей підхід вимагає ведення детальної медичної звітності, фінансові видатки на ведення якої теж можна перекласти на виробника медичної технології.

Вирішення проблеми невпевненості. Детерміністичний аналіз чутливості, ймовірнісний аналіз чутливості

Аналіз чутливості — це дослідження того, як невпевненість у результаті математичної моделі або системи може бути розподілена за різними джерелами невпевненості вхідних параметрів. Виділяють два типи аналізу чутливості: детерміністичний та ймовірнісний (випадковий). Детерміністичний аналіз використовує вхідні перемінні з певними числами (одномірний, двомірний або декілька перемінних). Ймовірнісний аналіз чутливості використовує модель, що розраховує результати на основі випадкових значень перемінних. При цьому може тестуватися лише одна перемінна (однофакторний аналіз чутливості) або дві та більше перемінних одночасно (багатофакторний аналіз чутливості).

Таким чином визначається параметр, що найбільше впливає на прийняття рішення. Часто це ціна. Найбільш важливі фактори для прийняття рішення доцільно перевіряти прискіпливіше. Визначення пріоритетів для перевірки дуже важливе, адже неможливо перевірити все.

Критерій впливу на бюджет

Аналіз впливу на бюджет — це визначення фінансових наслідків прийняття та розповсюдження нової медичної інтервенції в певних ситуаціях або в контексті системи, беручи до уваги неминуче обмеження ресурсів. Аналіз впливу на бюджет є важливою частиною комплексної економічної оцінки медичної технології, який все частіше необхідний поряд з аналізом економічної доцільності перед затвердженням формуляру або відшкодуванням.

Метою проведення аналізу впливу на бюджет є розрахунок фінансових наслідків прийняття та розповсюдження нового медичного втручання в рамках певних умов охорони здоров’я або контексту системи з урахуванням неминучого обмеження ресурсів. Аналіз впливу на бюджет передбачає, яким чином зміни комбінації лікарських засобів та інших видів терапії, які застосовуються для лікування певних станів здоров’я, вплинуть на витрати на цей стан. Цей підхід може застосовуватися для планування бюджету, прогнозування та розрахунку впливу змін медичної технології на розмір страхових внесків, методи фінансування та стимулювання у схемах медичного страхування.

Виділяють дві моделі аналізу впливу на бюджет: статична та динамічна. Статична модель передбачає простий розрахунок впливу на витрати через зміну одного або двох факторів, залишаючи все інше незмінним. Такий підхід може бути достатнім, якщо альтернативний та референтний сценарії досить схожі, а вірогідності добре відомі. Динамічна модель враховує невпевненість — вірогідність клінічних результатів, а також непрямі наслідки (наприклад більше уваги до діагностики пацієнтів, зміни у використанні ресурсів, інша участь пацієнтів в оплаті).

Слід зазначити, що аналіз впливу на бюджет ігнорує витрати пацієнтів та суспільства. Так, багато втручань виявляються дешевшими в аналізі впливу на бюджет порівняно із аналізом економічної доцільності.

Для аналізу впливу на бюджет визначають кількість пацієнтів з точки зору лікування, проводять розрахунок вартості одного дня лікування та очікуваної дози згідно з очікуваною практикою лікування для певного показання. Далі визначають ризик використання технології, яка підлягає відшкодуванню, поза показаннями, затвердженими для відшкодування, а також очікувані продажі технології, яка розглядається. Таким чином визначається чистий вплив на бюджет.

У наступних статтях ми продовжимо знайомити наших читачів із базовими засадами оцінки медичних технологій та практичними підходами щодо її застосування.

Євгенія Лук’янчук,
фото Сергія Бека
Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Цікава інформація для Вас:

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті