Проблеми інтелектуальної власності в Україні — глобальні виклики та виклики у сфері фармації

9 грудня 2019 р. у конференц-залі «Колізей» Торгово-промислової палати України відбувся круглий стіл, організований юридичною компа­нією «Віннер», який присвятили обговоренню різноманітних проблем сучасності, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності. Власне, тематика круглого столу передбачала як обговорення загальних питань щодо проблем та перспектив у протидії розповсюдженню контрафакт­ної продукції в Україні, так і шляхів вирішення конкретних наявних проблем, у тому числі у сфері фармації.

Відкрив захід вступним словом керуючий партнер юридичної компанії «Віннер», кандидат юридичних наук, адвокат Ігор Ясько, який привітав учасників та повідомив про те, що його компанія постійно отримує звернення та запитання на тему захисту прав інтелектуальної власності. Саме через велику кількість таких звернень виник­ла ідея проведення круглого столу, на якому запрошені спікери — практикуючі адвокати, судді та інші фахівці розкрили би основні аспекти вирішення проблемних питань зі сфери інтелектуальної власності в Україні.

Специфіка захисту окремих об’єктів права інтелектуальної власності

Алла Дідук, кандидат юридичних наук, доцент, завідувач сектору патентного права відділу промислової власності Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України, тренер-консультант Національної школи суддів України, експерт-юрист з проблем права інтелектуальної власності у Східноєвропейському агентстві розвитку (EEDA, Словаччина), повідомила про специфіку цивільно-правового захисту комерційної таємниці та ноу-хау в Україні.

Вона нагадала, що права на об’єкти інтелектуальної власності належать до виключних, або монопольних прав особи, а комерційна таємниця та ноу-хау відносяться багатьма фахівцями до категорії нетипових об’єктів інтелектуальної власності. Нетиповість полягає в тому, що їм притаманні такі властивості й ознаки, які не зовсім підпадають під класичну схему об’єктів цивільних прав, — до них складно застосувати такі пропрієтарні цивільні права, як право володіння, користування, розпорядження, що обумовлено їх специфікою. Статтею 177 Цивільного кодексу України (ЦКУ) серед об’єктів цивільних прав визначено також і результати інтелектуальної, творчої діяльності, що, по суті, не можна віднес­ти до речей або майна, а отже, фактично мова йде про благо.

Як пояснила спікер, в авторському праві закон охороняє форму вираження, а в патентному — зміст. При цьому для комерційної таємниці та ноу-хау є своя специфіка через їх змістове наповнення та тому що в певних випадках вони можуть виступати і як форма, і як зміст. На відміну від речей, до таких об’єктів зазвичай застосовують поняття «використання», яке здійснюється на власний розсуд або ж шляхом надання дозволу іншим особам.

Стосовно комерційної таємниці, визначення якої подано в статті 505 ЦКУ, експерт зауважила, що особа самостійно визначає режим доступу до неї. Проте з огляду на специфіку об’єкта, стосовно нього відсутній охоронний документ, тому особи самостійно мають визначати його в Положенні про конфіденційну чи комерційну інформацію або ж укладати договір про її нерозголошення. Ноу-хау взагалі не отримало відповідного законодавчого закріплення в Україні та також немає охоронного документа, однак він може передаватися окремим специфічним договором про передачу ноу-хау. Така специфіка об­умовлює специфіку їх захисту.

Митний реєстр, РРО та кешбек для боротьби з правопорушеннями

Олександр Громико, президент Української асоціації виробників, співзасновник Коаліції «За детінізацію економіки», виступив з доповіддю на тему «Як проблеми контрафакту та конт­рабанди впливають на економіку України. Реалії та шляхи вирішення». Він розпочав з того, що відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 397 Митного кодексу України (МКУ) у разі підозри на порушення прав інтелектуальної власності щодо товарів, митні формальності щодо яких здійснюються без подання митної декларації, органами доходів і зборів призупиняється виконання митних формальностей щодо них. Відповідно, до них можуть бути застосовані заходи щодо сприяння захисту прав інтелектуальної власності, у тому числі їх поміщення у митний режим знищення.

Спікер зазначив, що на виконання ст. 398 МКУ в Україні створений і ведеться митний реєстр об’єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону. Реєстр регулярно оновлюється та доступний на сайті Державної фіскальної служби України, для включення об’єкта права інтелектуальної власності до нього правовласник самостійно подає заяву до Державної митної служби України (ДМС). Відповідно, після подання заяви для переміщення через митний кордон України товарів, об’єкти права інтелектуальної власності на які зареєстровані в реєстрі, необхідний відповідний дозвіл правовласника.

За словами О. Громико, з одного боку, реєстр сприяє захисту прав інтелектуальної власності, з іншого — наразі все одно лише невелика кількість товарів відомих торгових марок і брендів проходить чесний митний контроль. Основне завдання контрафактів — використання чужого імені для продажу власного товару за нижчою ціною, і контрафактні товари, як і контрабандні, руйнують будь-яку чесну конкуренцію на ринку. Для виправлення даної ситуації Українська асоціація виробників ініціювала заходи, які б унеможливили торгівлю зазначеними товарами в Україні, й одним з них стало впровадження обов’язкового застосування реєстраторів розрахункових операцій (РРО).

На думку спікера, фіскалізація є звичайною європейською практикою, адже держава повин­на контролювати роздрібну торгівлю не лише великих суб’єктів господарювання, а й малих. Однак він наголосив, що не вважає РРО панацеєю, оскільки в країні відсутній контроль ланцюга поставок товару від моменту його реалізації виробником до моменту продажу суб’єктом господарювання кінцевим споживачам.

Механізм «кешбек» (компенсація споживачам частини суми штрафних санкцій за порушення встановленого порядку проведення розрахункових операцій), який передбачено Законом України від 20.09.2019 р. № 128-IX, О. Громико назвав потужним механізмом, який унеможливлює корупційну складову, адже в даному випадку підприємцю складно домовитися зі споживачем про відклик скарги.

Доступність ліків без зловживання правами інтелектуальної власності

Кандидат юридичних наук, доцент, адвокат, керівник Центру гармонізації прав людини та прав інтелектуальної власності, керівник секції фармацевтичного права комітету медичного та фармацевтичного права Національної асоціа­ції адвокатів України Оксана Кашинцева представила презентацію на тему запобігання зловживанням правами інтелектуальної власності у сфері фармації в контексті законопроєкт­них ініціатив. За її словами, на сьогодні розроблено 3 законопроєкти, метою яких є вирішення проб­леми доступності лікарських засобів в Україні через призму їх ціни. Мова йде про:

  • проєкт Закону України від 06.09.2019 р. № 2089 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення доступності лікарських засобів для громадян»;
  • проєкт Закону України від 11.10.2019 р. № 2259 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо реформи патентного законодавства)»;
  • проєкт Закону України від 29.08.2019 р. № 1199 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації окремих положень законодавства Європейського Союзу у сфері інтелектуальної власності».

Проблема доступності ліків в Україні за наведеною спікером статистикою дійсно велика, адже фінансування бюджетної програми закупівель лікарських засобів для українських пацієнтів на 2019 р. покриває тільки 40% загальної потреби. Через недофінансування громадяни змушені витрачати на життєво необхідні їм ліки власні кош­ти, які тільки у 2017 р. становили 54 млрд грн. О. Кашинцева зауважила, що при цьому ціни на ліки в Україні високі, тому інколи вигідніше придбати необхідний препарат за кордоном. Так, наприклад, порівняння цін на деякі окремо взяті препарати в Україні порівняно з цінами в краї­нах Європейського Союзу виявило, що у нас вони в 2–3 рази вищі. А дослідження засвідчили, що 50% вартості ліків в Україні становлять кошти, які закладаються для просування препарату на ринку включно з рекламою, й причиною цього явища є відсутність відповідних законодавчих запобіжників.

Крім цього, згідно з дослідженням щодо того, скільки ж патентів видається в Україні у сфері охорони здоров’я, виявилося, що за кількістю виданих патентів Україна займає 4-те місце серед європейських країн. Однак серед численних заявок на патентування лише 2 заявки на патентування винаходу подані за міжнародною процедурою та 0 заявок за цією процедурою — на патентування корисної моделі. О. Кашинцева наголосила, що причиною такої ситуації є недосконалість юридичних механізмів у сфері інтелектуальної власності, яка й дозволяє спекуляції, патентний тролінг та встановлення фактично штучних монополій.

Стосовно трьох вищезазначених законопроєктів спікер відмітила, що проєкт Закону України № 1199 не виносився на розгляд профільного комітету, а його норми дублюють ті, що пропонувалося встановити законопроєктом № 7538 від 01.02.2018 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правової охорони винаходів та корисних моделей». Проєкт № 2259 також, по суті, є проєктом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, серед його ініціаторів — Роксолана Підласа, радник міністра та заступник голови Комітету з питань економічного розвитку, та Михайло Радуцький, голова Комітету з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування. Проєкт № 2089, ініційований Ольгою Стефанишиною та Олександрою Устіновою, виносився на розгляд профільного комітету вже двічі та, за словами спікера, дійсно потребує до­опрацювання в частині забезпечення гарантування безпеки та якості лікарських засобів, які ввозитимуться через механізм паралельного імпорту. Крім того, пролунало твердження щодо необхідності обме­жити паралельний імпорт тільки тими краї­нами, у яких встановлено сувору регуляторну практику щодо реєстрації лікарських засобів, — це краї­ни Європейського Союзу, США, Канада, Японія та Австралія.

Отже, для законопроєктів № 2259 та № 2089, які стоять на порядку денному Парламенту, розгляд по суті ще попереду, але, на думку О. Кашиної, саме проєкт № 2259 має всі перспективи бути підтриманим. Таким чином, проєкт № 2089 навряд чи буде підтриманий, а в разі прийняття проєкту № 2259 частина його положень втратить актуальність. Тому цілком імовірно, що найбільш спірне питання — паралельного імпорту, згодом буде розглядатися окремо, доопрацьоване та подане в новому нормативно-правовому акті з урахуванням отриманих профільним комітетом пропозицій.

Конфіденційна інформація у сфері охорони здоров’я

Суддя Жовтневого районного суду м. Дніп­ро, тренер-викладач Національної школи суддів України Максим Ходаківський зазначив, що тема конфіденційної інформації у сфері медицини є також актуальною сьогодні через певну проб­лематику з практичними аспектами її застосування. У зв’язку зі змінами в чинному законодавстві та реформуванням вітчизняної галузі охорони здоров’я між пацієнтом і лікарем встановлюються якісно нові відносини, й однією з умов їх трансформації є належний рівень регламентації збереження конфіденційної інформації у сфері охорони здоров’я.

Попри структурованість таких понять, як «конфіденційна інформація у сфері охорони здоров’я», «лікарська таємниця», «медична таємниця», в Україні все ще немає їх чіткої правової регламентації. Законодавство оперує багатьма визначеннями в цій сфері, й проблема їх чіткої правової регламентації, пов’язаної з їх використанням і захистом, певною мірою впливає на практичну діяльність. Якщо звернутися до Єдиного державного реєстру судових рішень, за відповідним посиланням наявно близько 17 тис. судових рішень. Більшість із цих рішень стосується витребування конфіденційної інформації органами досудового розслідування, під час якого в цілях кримінального провадження необхідно встановити певну медичну інформацію стосовно конкретної фізичної особи. У цілях цивільного провадження у більшості випадків така інформація затребується для того, щоб встановити психічний стан особи в момент здійс­нення правочину.

За словами спікера, великим пластом судових спорів, пов’язаних з конфіденційною інформацією, є захист інформації, яка була розповсюджена закладами охорони здоров’я. При цьому, якщо аналізувати судову практику, то є велика кількість спорів про захист інформації, яка була розповсюджена саме психіатричними закладами. З даного питання Верховний суд України вказав на те, що не є розповсюдженням інформації про психічний стан особи таке розповсюдження, за якого інформація надана безпосередньо пацієнту, якщо лікувальний заклад вжив заходів для її збереження.

Отже, аналізуючи вітчизняну практику та практику Європейського суду з прав людини, можна говорити про те, що з подібного роду інформацією, якщо тільки вона не передається самому пацієнтові, необхідно дотримуватися обережності як в її розповсюдженні, так і в отриманні, наприклад, судом, адвокатами виключно за допомогою визначених законом процесуальних важелів.

Ліна Лисенко,
фото ЮК «Віннер»

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті