Болючі проблеми вітчизняної фармацевтичної освіти: крик душі викладача

Серед таких я вбачаю істотне зниження якості підготовки спеціалістів фармації, що, зокрема, спричинено «бумом» на запровадження заоч­ної форми навчання та відкриття спеціальності 226 «Фармація, промислова фармація» в приватних закладах вищої освіти немедичного профілю, що не мають належної навчальної бази та достатньої кількості науково-педагогічних працівників необхідної кваліфікації.

Також необхідно відмітити відсутність дієвої системи моніторингу та контролю щодо забезпечення якості фармацевтичної освіти (частково ця проблема стала вирішуватися із запровадженням ліцензійних інтегрованих іспитів «Крок 1, 2, 3»).

Ще однією причиною, на мою думку, є цілковита втрата інтересу молоді до перспективи працювати у сфері фармацевтичної освіти і науки у зв’язку з вкрай низьким рівнем оплати праці та неналежним фінансуванням цієї сфери, що призвело до тотального постарішання та катастрофічного дефіциту науково-педагогічних фармацевтичних кадрів.

При цьому розрив між фармацевтичною освітою, наукою та фармацевтичною практикою невпинно зростає. Також досі відсутні затверд­жені стандарти вищої освіти за спеціальністю 226 «Фармація, промислова фармація» у зв’язку з тим, що на рівні Міністерства охорони здоров’я України загальмовано процес затвердження переліку спеціалізацій у рамках даної спеціальності, а саме: 226.01 «Фармація» та 226.02 «Промислова фармація».

Окрім цього, варто відмітити істотне зниження якості підготовки провізорів-інтернів, зокрема, на етапі проходження заочної частини інтернатури, що пов’язано з цілим комплексом причин.

На окрему увагу заслуговує проблема невключення питань фармацевтичної освіти до Стратегії розвитку медичної освіти в Україні, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 р. № 95-р, а також нестворення профільної групи експертів МОЗ України за напрямом «Фармація. Клінічна фармація. Клінічна фармакологія», що, зокрема, мала б опікуватися питаннями розвитку фармацевтичної освіти і науки (чинний перелік та склад груп експертів МОЗ України затверджено наказом МОЗ України від 28.10.2020 р. № 2455).

Також сьогодні відбувається гальмування процесу розгляду низки важливих для сфери підготовки фармацевтичних кадрів проєктів наказів МОЗ України, а саме:

• «Про інтернатуру для спеціалістів фармації»;
• «Про внесення змін до Переліку назв циклів спеціалізації та вдосконалення лікарів і провізорів у вищих медичних (фармацевтичних) закладах (факультетах) післядипломної освіти» (зокрема в частині, що стосується провізорських спеціальностей);
• «Про внесення змін до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78. Охорона здоров’я» (в частині, що стосується фармацевтичних посад).

Відбувається й гальмування процесу розробки нового Порядку проведення атестації провізорів, що є вимогою Положення про систему безперервного професійного розвитку фахівців у сфері охорони здоров’я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 р. № 302 (атестація провізорів до цього часу здійснюється відповідно до істотно застарілого Положення про проведення іспитів на передатестаційних циклах, затвердженого наказом МОЗ України від 18.05.1994 р. № 73 (із змінами)).

Важливими є відсутність у провізорів особистої мотивації або обов’язкової вимоги щодо регулярного підвищення кваліфікації, зокрема, на циклах тематичного удосконалення в закладах післядипломної медичної (фармацевтичної) освіти. При цьому відмічається поява великої кількості провайдерів послуг щодо безперервного професійного розвитку провізорів, відсутність контролю за якістю заходів безперервного професійного розвитку, що проводяться цими провайдерами.

І в паралелі з цим відсутність національних стандартів з належної аптечної практики (Good Pharmaceutical Practice — GPP) й належної практики фармацевтичної освіти (Good Pharmaceutical Education Practice), а також відсутність затвердженої Концепції розвит­ку фармацевтичного сектору галузі охорони здоров’я України на 2021–2025 роки, одним з розділів якої має бути «Наукова діяльність та освіта» тощо.

На мою думку, з метою активізації процесу вирішення вищезгаданих проблем можна запропонувати МОЗ України:

1. Створити групу експертів МОЗ України за напрямом «Фармація. Клінічна фармація. Клінічна фармакологія».

2. Чітко визначити, який саме підрозділ профільного міністерства є відповідальним за сферу фармацевтичної освіти. Розглянути доцільність створення на даному етапі окремої експертної групи з розвитку фармацевтичної освіти і науки у складі Директорату медичних кадрів, освіти і науки МОЗ України. Причому ця експертна група має працювати в постійній зв’язці з Директоратом фармацевтичного забезпечення МОЗ України та Державною службою Украї­ни з лікарських засобів та контролю за наркотиками (Держлікслужба).

3. Залучити експертів МОЗ України та провідних фахівців фармації (представників Держлікслужби України, закладів освіти, наукових та експертних установ, професійних асоціацій) до розробки дорожньої карти невідкладних заходів щодо вирішення нагальних проблем та забезпечення розвитку фармацевтичної освіти і нау­ки в Україні, зокрема шляхом напрацювання необхідного пакету нормативно-правових актів та нормативних документів.

Щиро сподіваюся, що мій «голос волаючого в пустелі» як представника системи фармацевтичної освіти буде почутий, і що є певне раціональне зерно в наданих вище пропозиціях!

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!