ДЕ ЮРЕ і ДЕ ФАКТО: актуальні питання соціально-правового захисту фармацевта в Україні

Звичайно, на першому місці виступає питання регулювання фармацевтичного ринку: відповідні закони, постанови Кабінету Міністрів України, розпорядження, рішення, нормативно-правова база. Але особливо хочеться зупинитися на нормативно-правовій базі, що стосується безпосередньо соціально-правового захисту фармацевтів та провізорів.

Цю тему Вінницька обласна асоціація фармацевтів «Кум Део» порушувала неодноразово. Зокрема, була організована і проведена науково-практична конференція «Якість, право та етика у фармації», підготовлено довідник «Збірник нормативно-правових актів» для фармацевтів та провізорів, проведено круглий стіл задля обговорення проєкту Закону України «Про самоврядування медичних професій в Україні».

Діюче законодавство, наприклад, гарантує надання можливості для фармацевтів, провізорів підвищувати свій професійний рівень. Так, стаття 77 Основ законодавства України про охорону здоров’я гарантує право фармацевтичних працівників на підвищення кваліфікації, перепідготовку не рідше одного разу на 5 років у відповідних закладах та установах. Якщо проходження передатестаційних курсів пов’язане з відривом від виробництва, тоді згідно з наказом про направлення на такі курси працівнику потрібно забезпечити відповідні компенсації.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва» від 28.06.1995 р. № 695 працівникам, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, і навчання інших професій з відривом від виробництва встановлені такі мінімальні державні гарантії:

• збереження середньої заробітної плати за основ­ним місцем роботи за час навчання;
• оплата вартості проїзду працівника до місця навчання і назад;
• виплата добових за кожен день перебування у розмірі, встановленому законодавством для службових відряджень.

Іногороднім працівникам протягом першого місяця навчання добові виплачуються в розмірі, встановленому для службових відряджень, а в наступні місяці до закінчення терміну навчання виплачується стипендія у розмірі 20% добових. На час навчання працівники забезпечуються гуртожитком готельного типу. У разі відсутності гуртожитку відшкодування витрат, пов’язаних з найманням житлового приміщення, проводиться в порядку, встановленому законодавством для службових відряджень.

Оплата проїзду працівників, які направляються на навчання з відривом від виробництва до місця навчання і назад, виплата добових за час перебування в дорозі і за час навчання, стипендії, відшкодування витрат, пов’язаних з найманням житлового приміщення, провадяться за місцем основної роботи.

Саме ці норми постанови Кабінету Міністрів України від 28.06.1995 р. № 695 мають надзвичайно велике значення для підвищення кваліфікації, професійних компетенцій, мотивації, професійного росту і кар’єри фармацевтичних працівників.

По-перше, одна із причин такого стану справ полягає в тому, що Постанова КМУ від 28.06.1995 р. № 695 приймалася 26 років тому, в інших соціально-економічних умовах. За вказаний період фармація з державної майже повністю трансформувалася в ринкову.

Сьогодні свої трудові відносини працівники аптечних закладів мають не з державою, а з роботодавцями, які, м’яко кажучи, в першу чергу дбають про прибуток, ніж про кваліфікацію працівників. Тому фармацевтичні працівники знаходяться у невизначеному стані «Спасение утопающих — дело рук самих утопающих».

По-друге, з одного боку, держава в особі Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками пильно перевіряє працівників на предмет проходження відповідних обов’язкових курсів, а з іншого — держава і роботодавець не забезпечують працівнику можливість повноцінно навчатися на курсах підвищення кваліфікації спеціалістів фармації.

По-третє, слід констатувати відсутність чітких законодавчих механізмів реалізації цих прав, низький рівень правової культури.

По-четверте, мають місце незнан­ня і невміння фармацевтичних працівників відстоювати свої права.

По-п’яте, наявність у суспільстві тенденції до штучного протистояння прав та інтересів пацієнтів, з одного боку і фармацевтичних працівників — з іншого.

Для того, аби захищати свої права, потрібно знати основні нормативно-правові акти, які захищають фармацевта:

• Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»;
• Кодекс законів про працю;
• Закон України «Про охорону праці»;
• Закон України «Про обов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійне захворювання, які призвели до втрати працездатності»;
• Наказ МОЗ СРСР від 29.01.1988 р. № 65, що продовжує діяти і сьогодні у зв’язку з вказівками МОЗ України від 28.05.1996 р. № 165;
• Наказ МОЗ України від 13.03.2020 р. № 663 «Про оптимізацію заходів по недопущенню занесення та розповсюдження на території України випадків COVID-19».

Фармацевтам та провізорам у першу чергу, а також усім громадянам необхідно знати, а чим же зумовлений правовий та соціальний захист фармацевтів:

• шкідливі та небезпечні умови праці;
• можливість інфікування фармацевтичного працівника при контакті з особами, які можуть бути носіями хвороби;
• підвищення ризику виконання постійних професійних обов’язків;
• особливо актуально підвищення ризику фармацевтичних працівників у зв’язку з епідемією коронавірусу COVID-19 та інших інфекційних захворювань.

Висвітлюючи проблему соціально-правового захисту фармацевтів, необхідно визначити, а які ж права має фармацевт. Згідно зі статтею 77 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» фармацевт має право:

• на належні умови професійної діяльності;
• на обов’язкове страхування за рахунок власника установи здоров’я у випадку нанесення шкоди їх життю і здоров’ю у зв’язку з виконанням професійних обов’язків у випадках, передбачених законодавством;
• на соціальну допомогу з боку держави у випадку захворювання, каліцтва і в інших випадках втрати працездатності.

Важливо знати, як роботодавець відповідає за забезпечення фармацевтів засобами індивідуального захисту. Це:

• забезпечення засобами індивідуального захисту як складова створення належних умов професійної діяльності працівників аптек; базові правила із забезпечення засобами індивідуального захисту працівників аптек встановлені в статті 163 Кодексу про працю і в статті 8 Закону України «Про охорону праці». Вищевказаними нормами перед­бачається, що на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами, а також роботах, пов’язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах працівникам видаються безкоштовні за встановленими нормами спеціальний одяг, взуття та інші засоби індивідуального захисту;
• роботодавець зобов’язаний за свій рахунок придбати, комплектувати, видавати й утримувати засоби індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів, що торкаються охорони праці;
• галузеві норми безкоштовної видачі спец­одягу, взуття й інших засобів індивідуального захисту, а також норми санітарного одягу і санітарного взуття діють сьогодні відповідно до наказу МОЗ України від 28.05.1996 р. № 165.

Також фармацевтам потрібно знати, як забезпечується їхня безпека в умовах COVID-19. Так, відповідно до наказу МОЗ України від 13.03.2020 р. № 663 «Про оптимізацію заходів по недопущенню занесення і розповсюдження на території України випадків COVID-19» в аптечному закладі повинні бути організовані особливі умови робочого процесу, щоб виключити інфікування фармацевтичних працівників при контакті з особами, які можуть бути носіями COVID-19.

Окрім іншого, роботодавець зобов’язаний забезпечити, а фармацевт чи провізор — обов’язково використовувати медичні маски; антисептичні засоби для рук; захисний щиток для очей/обличчя; чистий нестерильний ізоляційний (захисний) водовідштовхуючий халат з довгими рукавами; рукавички.

Діючим законодавством передбачена і відповідальність за порушення санітарно-протиепідеміологічних правил і норм, прописаних у наказі № 663, що може привести до зараження фармацевтичних працівників і поширення хвороби. А порушення з боку посадових осіб підприємств підпадають під кваліфікацію статті 325 Кримінального кодексу України, яка передбачає крім адміністративної (штраф), ще й кримінальну відповідальність (позбавлення волі на термін від 5 до 8 років).

У разі якщо аптечного працівника не забезпечили засобами індивідуального захисту і він захворів при виконанні ним своїх службових обов’язків:

• відповідно до статті 9 Закону України «Про охорону праці» він може розраховувати на відшкодування шкоди, нанесеної його здоров’ю;
• роботодавець може за рахунок власних коштів виплачувати додаткові суми потерпілим і членам їх сімей згідно з колективною або трудовою угодою;
• за фармацевтичними працівниками, які втратили працездатність у зв’язку з професійним захворюванням, зберігаються місце роботи, посада і середня заробітна плата на весь період до встановлення працездатності або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності (інвалідності);
• у випадку неможливості виконання потерпілим попередньої роботи проводиться його навчання і перекваліфікація, а також працевлаштування у відповідності з медичними рекомендаціями.

Сьогодні питання соціально-правового захисту фармацевтичних працівників є досить актуальними. Майже на всіх заходах, конференціях, семінарах, нарадах порушуються ці проблеми. Наприклад, багато уваги соціально-правовому захисту фармацевтів приділялось на 10-му ювілейному форумі «Оператори ринку медичних виробів», 10-му ювілейному міжнародному фармацевтичному форумі «АПТЕКИ СВІТУ», що відбувся 3–4 червня 2021 р. в Одесі.

Зрозуміло, що питання соціально-правового захисту фармацевтичних працівників не повною мірою відповідають вимогам часу і запитам фармацевтичної спільноти і суспільства. Тому воно потребує нових підходів, нових змін, спільного обговорення законопроєктів, нормативно-правових актів для врахування інтересів держави, бізнесу, роботодавців, фармацевтів та провізорів.

Позитивним моментом є те, що Комітет Верховної Ради України з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування приділяє увагу наближенню національного медичного законодавства до норм Європейського Союзу.

Протягом цього року Комітет працюватиме над:

• удосконаленням Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»;
• розроблятиме закон щодо співоплати медичних послуг;
• до­опрацьовуватиме законопроєкт «Про самоврядування медичних професій»;
• вноситиме зміни до законопроєкту «Про систему громадського здоров’я»;
• працюватиме над прийняттям нової редакції Закону України «Про лікарські засоби».

Наразі активно вивчається й обговорюється досвід загальнообов’язкового медичного страхування в інших країнах світу для впровадження його в Україні.

Велику надію ми покладаємо на 9-й Націо­нальний з’їзд фармацевтів України, де також будуть порушуватися ці питання.

Вінницька асоціація фармацевтів «Кум Део» послідовно й систематично проводить інформативну, роз’яснювальну роботу, виходячи зі своїх статутних завдань щодо захисту професійних прав своїх членів.

Так, у нас налагоджена співпраця зі «Спілкою юристів Вінниччини», спільно проводяться семінари, конференції, круглі столи на тему соціально-правового захисту фармацевтів, особ­ливо в період пандемії COVID-19. Як член Громадської ради при Державній службі України з лікарських засобів та контролю за наркотиками підтримую роботу з обговорення і внесення пропозицій щодо соціально-правового захисту працівників фармацевтичної галузі.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!