Як ліки отримують свої назви? Головне про неймінг препаратів

Кожен препарат має 3 назви — хімічну, генеричну та торгову. Хімічна назва відображає склад та структуру лікарського засобу. Генерична, або міжнародна непатентована назва (МНН) прийнята для використання в усьому світі для зручності ідентифікації препарату. Кожна МНН унікальна, але містить основу, яка є загальною для інших лікарських засобів того ж класу. Для пересічного громадянина хімічна та генерична назви можуть бути незрозумілим набором літер, які важко запам’ятати та ще важче вимовити. Тому торгову назву найчастіше обирають коротку, зрозумілу та легкозапам’ятовувану. Є певні закономірності в тому, як ліки отримують свої назви.

Хімічна назва

Кожен лікарський засіб має хімічну назву, яка відображує його молекулярну будову та забезпечує хімічну ідентифікацію.

Наприклад, натрію 2-[(2,6-дихлорфеніл)аміно]феніл]ацетат — це хімічна назва диклофенаку натрію, поширеного нестероїдного протизапального препарату.

Ця наукова назва часто є надто довгою та громіздкою й майже ніколи не використовується для ідентифікації препарату в клінічній практиці (за винятком, можливо, найпростіших сполук) та в маркетингу.

Хімічна назва важлива для хіміків, фармацевтів і дослідників, які працюють з ліками на хімічному рівні.

Вона, на відміну від інших назв, є незалежним поняттям, тобто не є власністю, зареєстрованою як товарний знак, і може вільно використовуватися.

Міжнародна непатентована назва

МНН — загальна назва діючої речовини, яка входить до складу лікарського засобу, надається під час реєстрації активного інгредієнту. МНН також позначається терміном «генерична назва».

МНН затверджується офіційними органами, не є власністю певного виробника, не захищена патентом.

Іноді генерична і хімічна назви збігаються (у відносно нескладних молекул).

Непатентовані найменування призначені для використання у фармакопеях, під час маркування, в інформації про продукт, у рекламі та рекламних матеріалах, у літературі наукового характеру та нормативних документах про лікарські засоби, а також у якості основи для назв продуктів.

Основу системи МНН у тому вигляді, в якому вона існує зараз, було закладено в 1950 р. резолюцією WHA3.11 Все­світньої асамблеї охорони здоров’я, а функціонувати вона розпочала у 1953 р., коли було опубліковано перший Перелік міжнародних непатентованих найменувань фармацевтичних речовин.

Сьогодні зведений перелік МНН включає близько 7 тис. найменувань і збільшується щороку.

Існування міжнародної номенклатури фармацевтичних речовин у формі МНН є вкрай важливим для чіткої ідентифікації препаратів, їх безпечного призначення та відпуску пацієнтам, а також для обміну інформацією між фахівцями охорони здоров’я та вченими в усьому світі.

Найменування, яким надається статус МНН, обирає Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) за рекомендацією представників Консультативної групи експертів ВООЗ з Міжнародної фармакопеї та фармацевтичних препаратів.

Кожна МНН є унікальною, але може містити елементи, притаманні всім лікарським засобам, які належать до одного класу. Вони вказують на спільні риси, як-от: захворювання, при яких ці препарати призначають, їх дія на організм тощо. Завдяки цим загальним основам лікар або фармацевт може зрозуміти, що ця речовина належить до групи субстанцій, що мають схожу фармакологічну активність.

Наприклад, декілька препаратів, що застосовуються при цукровому діабеті ІІ типу підпадають під один клас — аналоги глюкагоноподібного пептиду-1 (glucagon-like peptide-1 — GLP-1). Лікарські засоби цього класу мають різні торгові назви, проте їх генерична назва закінчується на «-тид» — ліраглутид, ліксісенатид, дулаглутид.

Наявність закінчення «-празол» може вказувати на те, що препарат хімічно пов’язаний з класом сполук, які називаються бензімідазолами і мають подібні функції. Наприклад, лансопразол, езомепразол, і омепразол — усі вони направлені на зниження кислотності шлункового соку, і призначаються для лікування пацієнтів з виразками та печією.

Префікс допомагає відрізнити препарат від інших ліків того ж класу. Наприклад, префікс «е-» відрізняє езомепразол від омепразолу, який має дещо іншу хімічну структуру.

Основа «-стат-» трапляється у назвах препаратів, які є інгібіторами ферментів. Наприклад, аторвастатин, розувастатин, симвастатин належать до одного класу інгібіторів, які блокують ключовий фермент у процесі виробництва холестерину в організмі. У результаті ці «статини», що знижують рівень холестерину, використовуються для запобігання серцево-судинним захворюванням, таким як інфаркт та інсульт.

Деякі генеричні препарати можуть впливати на кілька мішеней в організмі та використовуватися при багатьох захворюваннях. Наприклад, лікарські засоби із закінченням «-афіл», такі як тадалафіл, сиденафіл, варденафіл, належать до класу препаратів, які розслабляють гладку мускулатуру та розширюють кровоносні судини. Хоча їх зазвичай призначають при еректильній дисфункції, їх також можна використовувати для лікування пацієнтів з легеневою артеріальною гіпертензією, особливим типом підвищеного артеріального тиску, який впливає на артерії серця та легенів.

Деякі поширені закінчення представлені в табл. 1 та 2.

Торгова назва

Торгова, або торговельна назва препарату — це назва, надана лікарському засобу, під якою планується його розміщення на ринку. Наприклад, диклофенак натрію продається під різними торговими марками: Диклак, Діфадол, Вольтарен та ін.

Торгова назва запатентована і є власністю компанії-виробника. У неймінгу можуть використовувати словотворчі елементи, що дають інформацію про склад або фармакологічну природу препарату. Часто це хімічні, анатомічні та інші терміни, переважно латинського та давньогрецького походження.

Наприклад, словотвірний елемент «алг» (від гр. άλγος — біль) може бути наявний у назвах знеболювальних лікарських засобів, наприклад, Алгезикам. А в назві препарату Анальгін використовується префікс «ан» у значенні заперечення. Таким чином, назва препарату означає «відсутність болю».

У назвах лікарських засобів, призначених для лікування пацієнтів зі шкірними захворюваннями, часто використовується грецький корінь «дерма» (δέρμα — шкіра), наприклад Дермазол, Дермаклін, Дермабін тощо.

Від інших грецьких слів походять назви деяких ліків, що застосовуються при захворюваннях кишечнику, шлунка. Зокрема, в назвах лікарських засобів можуть бути наявні такі словотворчі елементи, як «ентеро» (έντερα — кишки) — Ентерожерміна, Ентерол, Ентерофурил; «гастер» (γαστήρ — живіт) — Гастрикумель, Гастритол, Гастроцепін тощо.

У назвах деяких препаратів, призначених для лікування пацієнтів із цукровим діабетом, використовується елемент «глі» (від грец. γλυκός — солодкий), наприклад, Глібенкламід, Глібомет, Гліклазид та ін.

У назвах жарознижувальних та протизапальних лікарських засобів може траплятися корінь «пір» (від грец. πυρ — вогонь), наприклад Анапірон, Бупірол, Піроксикам тощо.

Наявність у назві словотвірного елемента «хол» (від гр. ολή — жовч) може свідчити про те, що цей препарат призначений для лікування пацієнтів із захворюваннями жовчного міхура, наприклад Алохол, Холелесан.

А на основі латинського кореня «кор» (cor — серце) утворено назви багатьох лікарських засобів, що застосовуються при серцево-судинних захворюваннях: Валокордин, Коріол, Корвалол та ін.

Назви комбінованих препаратів можуть представляти собою складноскорочені слова, утворені від повних назв речовин. У якості прикладу можна навести препарат Андипал (метамізол натрію (Анальгін), бендазол гідрохлорид (Дібазол), папаверину гідрохлорид) або Папазол (папаверину гідрохлорид, бендазолу гідрохлорид).

Бували випадки, коли назву доводилося змінювати у зв’язку з великою кількістю помилок. Наприклад, омепразол спочатку продавали під назвою Losec, проте у зв’язку з тим, що його часто плутали з сечогінним засобом Lasix, торгову марку було змінено на Prilosec. Але нова назва призвела до нової плутанини, на цей раз з антидепресантом Prozac. Після закінчення терміну дії патенту компанія-виробник представила езомепразол (Nexium) як запатентований замінний препарат.

Бренд

Бренд — це добре відомий, популярний продукт, що має певну символіку (логотип та інші візуальні елементи), яку споживач легко впізнає. Кожен бренд є торговою маркою, але не кожна торгова марка є (чи може стати) брендом.

Іноді в назві бренду (у межах загальноприйнятих вимог) може бути закодовано певне повідомлення, яке має створювати позитивні асоціації. Наприклад слово «victoria» з латинської означає «перемога» (Віктоза; застосовуються при цукровому діабеті) або «левітувати» (Левітра; призначають при еректильній дисфункції).

У неймінгу фармбрендів часто використовують літери «X», «Y» і «Z», оскільки така назва містить натяк на високо­технологічність, звучить науково (Xanax, Xyrem, Zosyn). А от букв «H», «J» і «W» можуть уникати, оскільки їх важко вимовити в деяких мовах. Препарати, призначені для жінок, можуть містити в назві літери «S», «M» або «L» для отримання м’якшого звуку (наприклад, протизаплідні таблетки Alesse, Yasmin, Seasonale).

За назвою препарату також часто можна здогадатися, на кого переважно націлений маркетинг — професійну аудиторію або пацієнта. Якщо на професійну аудиторію, то часто перевага віддається назві, яка вказує на хімічний склад лікарського засобу, а якщо на споживача — тоді назві, яку легко вимовити та запам’ятати.

Грамотний неймінг може зробити набагато більше, ніж просто просування препарату. Він може сприяти зменшенню стигми навколо певних захворювань. Найменування, які не схожі на «страшні» назви хімічних речовин, мають більше шансів увійти в народну мову; люди частіше будуть говорити про ліки і патологію, при якій їх призначають, будь то психічні захворювання, еректильна дисфункція чи інші табуйовані захворювання.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!