Люди на фармацевтичному фронті зробили все, щоб наші громадяни не залишилися без ліків — Костянтин Косяченко

Незважаючи на широкомасштабну воєнну агресію росії проти України, фармацевтична галузь продовжує не тільки функціонувати, підлаштовуючись під нові умови, а й розвиватися. Про вплив війни на проведення оцінки медичних технологій (ОМТ) і фармацевтичний сектор, фармацевтичне самоврядування та стандарти освіти редакція «Щотижневика АПТЕКА» поговорила із завідувачем кафедри організації та економіки фармації, радником директора ДП «Державний експертний центр МОЗ України», Заслуженим працівником фармації, доктором фармацевтичних наук, професором Костянтином Косяченком.

— Костянтине Леонідовичу, Ви один з тих, хто стояв біля витоків запровадження ОМТ в Україні. Можете охарактеризувати поточний стан системи державної ОМТ в Україні, її вплив на забезпечення лікарськими засобами громадян?

— Методичну та роз’яснювальну роботу над запровадженням ОМТ в Україні розпочато нами давно. Було проведено численні заходи за участю представників законодавчої та виконавчої влади. У результаті Законом України від 19.10.2017 р. № 2168-VIII «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» було закладено засади здійснення ОМТ в нашій державі та визначено поняття «оцінка медичних технологій».

Протягом наступних років багато було зроблено для розробки та прийняття необхідних документів, які дали новий поштовх для розвитку ОМТ в Україні. На початку 2019 р. в ДП «Державний експертний центр МОЗ України» створено новий підрозділ — Департамент оцінки медичних технологій, який, на моє переконання, працює ефективно і бере активну участь у становленні ОМТ. Затверджено настанову з державної ОМТ для лікарських засобів.

Зараз мова йде про проведення ОМТ не лише щодо препаратів, включених до Національного переліку основних лікарських засобів. Говоримо також про госпітальну ОМТ — практичний інструмент для прийняття науково обґрунтованих рішень на рівні закладів охорони здоров’я. Відповідні тренінги вже проводяться на регіональному рівні. У листопаді такий тренінг відбувся на базі Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф. Гербачевського» Житомирської обласної ради, щоб практичні лікарі знали не лише про державний рівень ОМТ, де цей процес довгий та ємний, а й могли застосовувати госпітальну ОМТ під час прийняття управлінських рішень. У майбутньому планується проведення такої оцінки і для інших ліків, що закуповуються за бюджетні кошти, а також для медичних виробів. До 1 січня 2024 р. має бути розроблено та затверджено настанову з державної ОМТ, які не є лікарськими засобами.

ОМТ гарантує, що бюджетні кошти на державному та місцевих рівнях буде витрачено на клінічно ефективні, клінічно безпечні та економічно доцільні лікарські засоби.

Так, є певні нюанси, ОМТ в Україні ще розвивається, не всі мають розуміння цього мультидисциплінарного процесу, але назад шляху немає. ОМТ — це динамічний процес і не є уніфікованим для всіх країн, оскільки різняться системи фінансування охорони здоров’я, пріоритети, рівні захворюваності, групи пацієнтів тощо.

Чого не вистачає для ще вищої ефективності ОМТ в Україні? Нормативно-правове поле майже створено. Наступний крок, на якому також акцентують увагу експерти проєкту міжнародної технічної допомоги «Безпечні та доступні ліки для українців» (Safe, Affordable and Efficient Medicines — SAFEMed), — формування експертного середовища. На жаль, нам не вистачає кадрового потенціалу, фахівців на рівні держави та ринку, які б могли належним чином долучатися до процесу. Тому, на моє переконання, відповідне навчання мають пройти спеціалісти відповідних структурних підрозділів МОЗ України, аби мати щонайменше базові знання з ОМТ.

Насправді маємо говорити не лише про ефективність використання фінансових ресурсів, а й про те, що ОМТ дозволить на роки чи навіть десятиліття (бо горизонт планування — 5–10 років) вплинути на бюджет охорони здоров’я. Бюджет охорони здоров’я — це не тільки гроші. Це і зниження рівня захворюваності, інвалідизації, побічних явищ. Тобто здорова людина — найцінніший ресурс, який приносить більше користі державі. А правильне, якісне надання медичної допомоги — це те, на що робить акцент ОМТ.

Я впевнений, що в цілому ж завдяки ОМТ нам вдасться раціональніше використовувати бюджетні кошти і щороку економити сотні тисяч або навіть мільйони гривень.

— Чи вплинула широкомасштабна воєнна агресія росії проти України на проведення ОМТ в Україні?

— Вона не вплинула на стратегію розвитку ОМТ, але трохи відтермінувала запровадження нових напрямків. За нинішніх умов іноді виникають нові термінові потреби, необхідно закуповувати ліки, що застосовуються при травмах, спричинених обстрілами та вибухами. Зараз, враховуючи ситуацію в країні, ОМТ у багатьох випадках проводиться за скороченою процедурою. Але мені здається, що все ж таки потрібно робити, як у всьому світі. ОМТ — це тривалий процес, який може займати від 3 міс до 1 року, включає збір та аналіз інформації і допомагає прийняти правильне, виважене рішення.

— Зараз у професійній спільноті знову активізувалися дискусії щодо запровадження фармацевтичного самоврядування в Україні. Чи готові ми до нього і що маємо зробити для його запровадження?

— Моя позиція проста. Однозначно самоврядування в нашій професії потрібне, тому що, на жаль, на мою думку, сьогодні вона обмежується продажем ліків. Насправді ж фармацевт іноді може замінити лікаря або скоригувати призначену ним схему лікування. Професія фармацевта могла б стати одним з потужних інструментів на первинній ланці надання медичної допомоги. Натомість у нас знівелювали професію і, я думаю, що самоврядування повинно бути. Можливо, воно має бути відокремлене від медичних професій.

Крім того, було б доцільно також прийняти закон «Про фармацевтичну діяльність». Мені здається, що у нас по-різному трактують фармацевтичну діяльність, немає єдиного чіткого розуміння. В українському законодавстві визначено, що аптека — це заклад охорони здоров’я, а фармацевти — професіонали у галузі охорони здоров’я. Але фактично аптеки працюють на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами.

На мою думку, це потрібно змінювати. Самоврядування ж дає можливість делегувати активній частині професійного суспільства певні повноваження, а єдина самоврядна організація буде набагато потужнішою за наявні на сьогодні професійні асоціації, громадські організації. При цьому, на моє переконання, абсолютно кожний з практикуючих фармацевтів зобов’язаний входити до такої самоврядної організації. Має бути створено реєстр фармацевтичних працівників. У цілому ж самоврядування з єдиними встановленими для всіх правилами захищатиме професію фармацевта і демонструватиме свою ефективність.

— На початку листопада Міністерство освіти і науки України затвердило новий стандарт вищої освіти магістерського рівня за спеціальністю 226 «Фармація, промислова фармація». Якими є його особливості і чим він відрізняється від попереднього стандарту?

— Новий стандарт у цілому змінює парадигму фармацевтичної освіти. Найбільше мені подобається те, що нарешті заборонили заочну форму навчання, яку можна було обрати після отримання повної загальної середньої освіти. Тепер за спеціалізацією «Фармація» заочна форма є можливою тільки на основі здобутого освітнього ступеня фахового молодшого бакалавра, молодшого бакалавра.

Стандарт — це основа роботи всіх закладів вищої освіти (ЗВО) України. Навчальні програми ЗВО розроблятимуться на підставі визначеного єдиного стандарту.

Хочу додати, що наразі у фармації ведеться робота над 6 професійними стандартами:

«Фармацевт»;
«Промисловий фармацевт»;
«Асистент фармацевта»;
«Клінічний фармацевт»;
«Експерт з оцінки медичних технологій»;
«Професіонал з фармаконагляду».

Відповідні проєкти професійних стандартів було розміщено для громадського обговорення на сайті Національного агентства кваліфікацій і розроблено Галузевою радою з розробки професійних стандартів та професійних кваліфікацій у фармацевтичній галузі громадської організації «Об’єднання організацій роботодавців медичної та мікробіологічної промисловості України» (ООРММП України). Наразі громадське обговорення проєктів професійних стандартів продовжено, усі вони розміщені на сайті ООРММП України за посиланням: surl.li/dyspf. Тому закликаю всіх ознайомитися з проєктами та взяти участь у громадському обговоренні.

Коли такі професійні стандарти буде затверджено, спеціалісти фармації повинні будуть отримати і підтвердити свою кваліфікацію.

— Як, на Вашу думку, широкомасштабна воєнна агресія росії проти України вплинула на фармацевтичну галузь та аптечний ринок зокрема?

— Тут мова в першу чергу про людей, а не про фармацевтичний ринок. Українські фармацевтичні заводи відразу відреагували, відкрили склади і відвантажували всі необхідні для продовження лікування пацієнтів ліки. Адже при деяких захворюваннях перерва в лікуванні — це смерть пацієнта. Згадався випадок, коли у Житомирську обласну клінічну лікарню ім. О.Ф. Гербачевського доставлялися ліки для проведення гемодіалізу. Дорогою з Києва до Житомира вантажівку з препаратами розстріляли з танка. На щастя, водій вижив, але ліки було втрачено.

Загалом після 24 лютого фармацевтичний ринок впав, як і інші сектори економіки. Але, як виявилося, українські виробники ліків мають великий запас міцності і проявили найвищий рівень патріотизму, зробивши все від себе залежне, щоб українські пацієнти не залишилися без необхідного лікування.

Багато лікарських засобів у вигляді гуманітарної допомоги завезено в Україну з початку широкомасштабної воєнної агресії росії. На жаль, серед цієї допомоги трапляються і такі ліки, які підлягають утилізації.

Що стосується аптечного ринку, то в першу чергу хочу відзначити мужність фармацевтичних спеціалістів, які виходили на роботу, відкривали аптеки під обстрілами і надавали необхідну допомогу пацієнтам.

Ще раз наголошу, що мова не про ринок, а про людей на війні. Люди на фармацевтичному фронті зробили все, щоб наші громадяни не залишилися без ліків та допомоги.

Війна вплинула і на структуру продажу лікарських засобів. Якщо на початку війни в аптеках масово скуповували заспокійливі ліки, то потім їх замінили знеболювальні. Крім того, у групі ризику зараз ліки, виготовлені в росії чи білорусі.

— До речі, тема із забороною в Україні ліків, пов’язаних з росією чи білоруссю, знову на слуху. Як ви ставитеся до такої ініціативи?

— Прийнято відповідний закон (прим. ред.: Закон України від 22.05.2022 р. № 2271-IX щодо обмеження обігу ліків, виробництво яких розташовано в росії або білорусі, а також щодо вивезення лікарських засобів з України). І держава має його виконувати. Я абсолютно впевнений у тому, що політично від російського потрібно відмовлятися. Інша історія, що треба знаходити і пропонувати альтернативу для пацієнтів. Якщо бути відвертим, то для зарубіжних виробників може бути більш цікавим російський ринок, оскільки чисельність населення там в рази більша. Відповідно, вищі прибутки.

Але, з іншого боку, з часом у росії виникне дефіцит тих чи інших ліків, тому що у них не буде ні технологій, ні потрібних субстанцій, ні обладнання. Натомість в Україні буде протилежна ситуація: ми матимемо відповідні технології, субстанції та обладнання, але у нас змінилася логістика і маємо щонайменше зберегти наявний кадровий потенціал.

Катерина Горбунова

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!