Настанова ВООЗ з належної практики вирощування та збору лікарських рослин

3. Належна практика збору лікарських рослин

У цьому розділі відображено загальні стратегії та базові методи дрібно- та крупномасштабного збору свіжих матеріалів лікарських рослин. Практика збирання має забезпечувати виживання дикої популяції та збереження її природного середовища. Організаційним планом збору передбачається схема встановлених рівнів збирання врожаю та описано відповідні методи збору, прийнятні для кожного виду та частини лікарської рослини, що використовуються (коріння, листя, плоди тощо). Збір лікарських рослин породжує низку складних природо­охоронних та соціальних питань, які повинні вирішуватися на місцевому рівні окремо для кожного конкретного випадку. Як відомо, ці питання широко відрізняються від регіону до регіону, тому не можуть бути цілком висвітлені у цій настанові.

Більш детальні вказівки можна знайти у Настанові WHO/IUCN/WWF щодо збереження лікарських рослин (WHO/IUCN/WWF Guidelines on the conservation of medicinal plants. Gland, Switzerland, IUCN — The World Conservation Union (formerly known as the International Union for Conservation of Nature and Natural Resources), 1993), яка нині перебуває на стадії перегляду для всебічного врахування балансу між обґрунтованим застосуванням та захистом лікарських рослин.

3.1. Дозвіл на збір

У деяких країнах перед збиранням будь-яких рослин у дикій природі необхідно отримувати дозвіл на збір та інші документи від урядових органів та землевласників. Тому ще на стадії планування треба передбачити достатній період, необхідний для розгляду та видачі таких дозволів. Слід вивчити та дотримуватися вимог національного законодавства, зокрема національних «червоних книг».

Для рослинних матеріалів, призначених для експорту з країни збору, необхідно за вимогою отримувати дозволи на експорт, фітосанітарні сертифікати, дозволи від Конвенції з міжнародної торгівлі видами дикої флори і фауни, що знаходяться під загрозою (Convention on International Trade in Endangered Species of Wild Fauna and Flora — CITES) (для експорту та імпорту), сертифікати CITES (для реекспорту) та інші дозвільні документи.

3.2. Технічне планування

Перш ніж ініціювати збиральну експедицію, необхідно встановити географічне розповсюдження та густину популяції цільового виду лікарської рослини. Слід брати до уваги такі фактори, як відстань від домашньої бази та якість цільової рослини/рослин у місці зростання. Після визначення місця збору слід отримати місцеві та/або регіональні дозволи на збір, як це вказано в розділі 3.1.

Треба оволодіти основною інформацією щодо цільового виду (таксономія, розповсюдження, фенологія, генетичне розмаїття, репродуктивна біологія та етноботаніка). Слід також проаналізувати та відобразити у збиральному організаційному плані природні умови, зокрема дані топографічного, геологічного характеру, щодо особливостей ґрунту, клімату та вегетації у місці, де планується збір.

З метою розробки «пошукового профілю» цільових видів лікарських рослин треба провести дослідження їх морфології та мінливості популяцій.

Корисним польовим інструментом, особливо для непідготовлених працівників, можуть слугувати фотографії та інші ілюстрації цільової лікарської рослини/рослин з книжок та зразкових гербаріїв, а також етнографічні дані (за загальноприйнятими та місцевими назвами) цільового виду та частин рослин. При зборі у місцях, де зустрічаються подібні види або сторонні види з подіб­ними морфологічними характеристиками, можуть стати у нагоді ботанічні ключі та інші таксономічні ідентифікаційні допоміжні засоби.

Повинна бути належним чином організована швидка, безпечна та надійна доставка персоналу, обладнання, провіанту та зібраних лікарських рослинних матеріалів. Слід сформувати збиральну бригаду, члени якої добре знайомі з належними методами збору та транспортування, навчені поводженню з обладнанням та матеріалами лікарських рослин, зокрема методам очистки, сушки та зберігання. Навчання персоналу слід проводити на регулярній основі. Обов’язки всіх працівників, задіяних у збиральному процесі, мають бути чітко визначені письмовими документами. Усі зацікавлені сторони, зокрема виробники, торгові організації та органи влади, несуть відповідальність за захист та збереження цільових видів лікарських рослин.

Необхідно проаналізувати соціальний вплив польового збору на місцеві громади і невпинно відстежувати екологічний вплив цієї діяльності на навколишнє середовище. На площі (площах) збирання має бути забезпечена стабільність природного ареалу (ареалів) та підтримка життєздатних популяцій цільових видів.

3.3. Вибір лікарських рослин для збирання

За можливості відібрані для збирання види або ботанічні різновиди повинні співпадати з тими, що вказані у національних фармакопеях або рекомендовані іншими авторитетними національними документами країни кінцевого споживача як джерело (вихідний матеріал) для отримання відповідного рослинного лікарського засобу. За відсутності таких національних документів, відбір видів або ботанічних різновидів слід здійснювати згідно з фармакопеями або іншими авторитетними національними документами інших країн. Якщо лікарська рослина раніше не використовувалася і вводиться вперше, види та ботанічні різновиди для збирання мають визначатися та документуватися як вихідний матеріал, що застосовується або описаний у традиційній медицині країни-виготовлювача.

Збиральники лікарських рослин та виробники матеріалів лікарських рослин та рослинних лікарських засобів повинні готувати ботанічні зразки з метою їх подачі до регіонального або націо­нального гербарію для аутентифікації. Подані зразки мають зберігатися тривалий час і за належних умов. Має бути вказано прізвище ботаніка або іншого експерта, що проводив ботанічну ідентифікацію або аутентифікацію. Якщо лікарська рослина недостатньо відома для населення, слід вести та підтримувати відповідну документацію щодо її ботанічної ідентичності.

3.4. Збір

Методи збирання повинні забезпечувати дострокове виживання диких популяцій та їх навколишнього середовища. Слід визначити щільність популяції цільових видів у місці (місцях) збору; не підлягають збору ті види, що рідко зустрічаються. Забезпечення належної демографічної структури популяції рослин є одним з важливих чинників, що сприяють регенерації джерел отримання лікарських рослинних матеріалів. Операційні плани слід співвідносити з видом та цільовою частиною рослини (коріння, листя, плоди тощо), призначеної для збирання; мають вказуватися рівень та метод збирання. А функція гарантувати, що покупець зібраних матеріалів лікарських рослин не піддає цей вид ризику, покладається на державу або уповноважені органи з охорони довкілля.

Для забезпечення якнайвищої можливої якості як сировинних матеріалів, так і готових продуктів, збір лікарських рослинних матеріалів слід здійснювати протягом відповідного сезону або проміжку часу. Добре відомо, що кількісний вміст біологічно активних компонентів залежить від стадії дозрівання та розвитку рослини. Це також стосується нецільових токсичних або отруйних інгредієнтів, властивих тій чи іншій рослині. Найкращий час для збирання (пік якості сезону або часу доби) має визначатися швидше відповідно до якості та кількості біологічно активних інгредієнтів, аніж до загального обсягу врожаю цільових частин лікарських рослин.

Слід впроваджувати винятково такі системи збору врожаю, що не спричинюють руйнівного впливу на довкілля. Тут може існувати безліч відмінностей для різних видів рослин. Наприклад, коли ведеться збір коріння дерев або кущів, не можна рубати основні корені, слід уникати перерізання стрижневих коренів. Лише деякі бокові корені підлягають виокремленню і збиранню. При збиранні видів, первинним матеріалом для застосування яких є кора, не можна позбавляти дерева кори повністю або оперізуючи стовбур: слід зрізати та збирати поздовжні смуги кори вздовж одного боку дерева.

Лікарські рослини не повинні збиратися у місцевостях (або біля них), де застосовують або виявлено високий рівень пестицидів чи інших можливих контамінантів, наприклад, на узбіччях доріг або дренажних каналів, над копальнями, поблизу звалищ та промислових підприємств, що можуть продукувати токсичні викиди. Крім того, треба уникати збору лікарських рослин в межах або поблизу діючих пасовищ, у тому числі на узбережжях річок, що знаходяться нижче по течії від пасовищ, — щоб не допустити мікробної контамінації виділеннями тварин.

Протягом збору слід видаляти сторонні домішки та нецільові частини лікарських рослин, зокрема токсичних бур’янів, а також лікарські рослинні матеріали, що розклалися.

Зазвичай зібрана сировина матеріалів лікарських рослин не повинна вступати у прямий контакт із ґрунтом. Якщо застосуванню підлягають підземні частини (наприклад коріння), весь налиплий ґрунт необхідно видаляти з рослин одразу ж після збору. Зібрані матеріали поміщаються у чисті корзини, мішки або інші добре вентильовані ємності чи дірчасту тканину, що вільні від сторонніх речовин, зокрема залишків рослин попереднього збору.

Після збору лікарська рослинна сировина може піддаватися відповідній попередній обробці, зокрема видаленню небажаних матеріалів та контамінантів, миттю (для видалення домішок ґрунту), сортуванню та різанню. Зібрані матеріали лікарських рослин мають бути захищені від комах, гризунів, птахів та інших шкідників, а також від худоби та домашніх тварин.

Якщо місце збору розташоване на певній відстані від обробного підприємства, перед транс­портуванням може виникати необхідність у провітрюванні лікарської рослинної сировини або її висушуванні на сонці.

Якщо ведеться збір більше ніж однієї частини лікарських рослин, різні види лікарських рослин або їх частин треба збирати окремо і транспортувати у різних ємностях. На всіх етапах слід уникати перехресної контамінації.

Збиральне обладнання, зокрема серпи, мачете, секатори, ножиці, пилки та інший механічний інструментарій слід утримувати в чистоті та справному стані. Їх частини, що протягом збору перебувають у безпосередньому контакті з матеріалами лікарських рослин, мають бути вільні від домішок мастил та інших контамінантів.

3.5. Персонал

Місцеві спеціалісти, що несуть відповідальність за проведення польового збору, повин­ні пройти офіційне або неофіційне практичне навчання з ботаніки та мати практичний досвід роботи на полях. Вони мають відповідати за підготовку всіх збирачів, які не мають достатніх технічних знань для виконання різноманітних завдань, що виникають в ході збору рослин. Крім того, вони повинні контролювати працівників і вести повну документацію виконаних робіт. Польовий персонал має бути належно підготовлений в галузі ботаніки і вміти розпізнавати лікарські рослини за їх загальними назвами і, в ідеальному варіанті, науковими (латинськими) найменуваннями.

Місцеві фахівці мають виконувати функцію обізнаних інформаційних посередників між немісцевими співробітниками та місцевими громадами і збирачами. Усі задіяні у процесі збирання врожаю мають добре знати призначені для збору цільові види лікарських рослин і вміти відрізнити їх від ботанічно ідентичних та/або морфологічно подібних видів. Збирачі мають також отримувати інструктажі з усіх питань, пов’язаних із захистом довкілля та збереженням видів рослин, а також із соціальним значенням збережувального (ресурсо-ефективного) збору лікарських рослин.

Команда збирачів повинна дбати про забезпечення благополуччя та безпеки персоналу та місцевих мешканців на всіх етапах збирання та реалізації лікарських рослин. Персонал має бути захищений від контакту з токсичними рослинами та такими, що можуть спричиняти ураження шкіри, а також від впливу отрут тваринного походження та комах, що переносять інфекційні захворювання. Для цього за необхідності застосовують відповідний захисний одяг, зокрема рукавиці (докладніше описано у розділі 4.7.).

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!