Підсумкова колегія МОЗ: час діяти

20 квітня під час розширеного засідання Колегії МОЗ України було підбито підсумки діяльності галузі охорони здоров’я України у 2010 р. та обговорено реалізацію Програми економічних реформ на 2010–2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава». У заході взяли участь представники Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, академіки НАМН України, керівники апарату МОЗ України, начальники голов­них управлінь охорони здоров’я з регіонів України, керівники вищих медичних навчальних закладів, головні позаштатні спеціалісти МОЗ України.

Відкриваючи засідання, Ілля Ємець, міністр охорони здоров’я, зазначив, що сьогодні на суспільство очікує складний та відповідальний час, адже зміни в медичній галузі вже традиційно є найскладнішими в державах навіть з найкращим економічним розвитком.

Ефективність охорони здоров’я залежить не тільки і не стільки від фінансових та матеріальних витрат, скільки від організації лікувального процесу, якості підготовки та кваліфікації фахівців, створення умов для здорового способу життя та праці. Проведення реформування, а фактично — створення нової системи охорони здоров’я — єдиний шлях для забезпечення належного рівня медичного обслуговування населення України. Адже за роки незалежності система галузі охорони здоров’я, успадкована з радянських часів, так і не була адаптована до сучасних вимог та суспільних потреб.

Перша частина виступу міністра присвячувалася стану медичної галузі в Україні та тенденція­м діяльності профільного міністерства, що відзначались протягом 2010 р.

Сучасна медико-демографічна ситуація в Україні

На початок 2011 р. населення України становило 45 778,5 тис. осіб. За 2006–2010 рр. кількість населення скоротилася на 1,151 млн осіб, а протягом минулого року — на 184,4 тис. осіб.

У динаміці чисельності населення на регіо­нальному рівні є певні відмінності, зумовлені особливостями як природного, так і механічного руху. Інтенсивні депопуляційні процеси відбуваю­ться у Вінницькій, Житомирській та Чернігівській областях. До цієї ж групи можна віднести також Київську, Одеську, Сумську та Черкаську області.

Високий рівень народжуваності, низька смертність сприяли тому, що у Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській та Рівненській областях до 2003 р. чисельність населення зростала, а пізніше темпи скорочення населення були значно меншими, ніж в решті регіонів країни. Слід зазначити, що у Волинській, Закарпатській, Рівненській областях та у Києві у 2010 р. зафіксовано переважання кількості народжених над числом померлих.

Характерною особливістю України є високий рівень постаріння населення. Нині частка осіб віком 60 років і старше становить понад 20% всіх мешканців України. Аналіз динаміки народжуваності свідчить, що, починаючи з 2002 р., абсолютне число народжених зростає. Зокрема, у 2010 р. дітей народилося на 37,3 тис. більше, ніж у 2006 р., внаслідок збільшення числа потенційних матерів — жінок дітородного віку, народжених у першій половині 1980-х років. Надзвичайно низька народжуваність, яка навіть наполовину не забезпечує відновлення чисельності населення, відзначається в Донецькій, Луганській, Сумській, Харківській, Дніпропетровській, Запорізькій та Полтавській областях.

Причини смерті населення нашої країни в 2010 р. такі:

  • хвороби системи кровообігу (66,6% усіх померлих);
  • новоутворення (12,7%);
  • зовнішні причини смерті (6,2%);
  • хвороби органів травлення (3,8%);
  • хвороби органів дихання (2,8%).

За попередніми даними, в Україні у 2010 р. середня очікувана тривалість життя при народженні порівняно з 2009 р. збільшилася на 0,2 року і становить 69,8 року для обох статей. При цьому на 0,18 року (з 64,37 до 64,55) ця величина збільшилась для чоловіків і на 0,21 року (з 74,84 до 75,05) — для жінок.

Фінансування охорони здоров’я

Загальний обсяг видатків зведеного бюд­жету на охорону здоров’я у 2010 р. становив 39411,5 млн грн., у тому числі з державного бюджету — 7263,9 млн грн., з якого державний бюджет МОЗ України становив 4693,4 млн грн., та місцевий — 32147,6 млн грн.

Планові видатки на охорону здоров’я із загального фонду зведеного бюджету на душу населення у 2010 р. становили 849,9 грн. проти планових 2009 р. 646,1 грн., що на 31,6% більше.

Середня заробітна плата в галузі у 2010 р. становила 1633 грн. (у промисловості — 2584 грн., співвідношення до охорони здоров’я — 1,58; в освіті — 1893 грн., співвідношення до охорони здоров’я — 1,15).

Створені нерівні умови оплати праці, зрозуміло, викликають невдоволення серед працівників галузі та є причиною різкого падіння престижу професії медика, відтоку висококваліфікованих фахівців, що негативно впливає на якість надання медичної допомоги.

Позитивним досягненням є затвердження Порядків виплати надбавки за вислугу років посадовим особам державної санітарно-епідеміологічної служби України та лікарям і фахівцям з базовою та неповною вищою медичною освітою державних та комунальних закладів охорони здоров’я.

У 2010 р. медичну допомогу надавали близько 197 тис. лікарів та 430 тис. молодших спеціалістів з медичною освітою.

Забезпеченість лікарями по Україні становила 43,2 на 10 тис. населення.

У закладах охорони здоров’я до цього часу залишаються неукомплектованими 19,2 тис. лікарських посад, у тому числі 5,8 тис. — у сільській місцевості. Існують кадрові проблеми у фтизіатричній, патологоанатомічній, рентгенологічній, лабораторній та санітарно-епідеміологічній службах.

Законотворча діяльність

Міністр наголосив, що серед першочергових завдань у напрямку подальшого розвитку галузі — вдосконалення нормативно-правової бази системи охорони здоров’я, приведення її у відповідність з нормами та принципами міжнародного права спільно з представниками органів законодавчої та виконавчої влади, науковцями у сфері медицини, держави і права. МОЗ України як центральний орган виконавчої влади у галузі охорони здоров’я постійно вдосконалює законодавство, розробляє нормативно-правові акти, активно співпрацює з Комітетом Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, іншими комітетами Верховної Ради України, Кабінетом Міністрів України, іншими міністерствами та відомствами, які беруть участь у розробці законодавчих актів, що стосуються галузі охорони здоров’я.

МОЗ України постійно здійснює моніторинг законопроектів, які виносяться на розгляд Верховної Ради України народними депутатами України.

Так, у 2010 р. опрацьовано та проведено експертизу 97 законопроектів, які знаходяться на розгляді у Комітеті Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, керівництвом МОЗ України забезпечено інформаційний супровід 6 законопроектів, розроблених профільним міністерством.

Базовим концептуальним законодавчим актом, який підготовлено Міністерством з цього питання, є проект Закону України «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я». У ньому визначені ключові норми щодо забезпечення законодавчого підґрунтя для системної реформи медичного обслуговування.

Ще один законопроект «Про особливості діяльності закладів охорони здоров’я» підготовлено з метою окреслення правового поля для провадження господарської діяльності закладами охорони здоров’я державної та комунальної форми власності, а також забезпечення єдиних підходів щодо медичного обслуговування закладами охорони здоров’я всіх організаційно-правових форм.

Проектом Закону України «Про загальнодержавну систему надання екстреної медичної допомоги» передбачено створення ефективної системи надання екстреної медичної допомоги з об’єднанням всіх ресурсів (медичних, кадрових, наукових, технічних), які залучені до надання екстреної медичної допомоги з єдиним державним центром управління.

З метою мінімізації можливих ризиків у ході реалізації реформ та відпрацювання моделей реформ підготовлено законопроект «Про проведення у Донецькій, Дніпропетровській та Вінницькій областях експерименту з реформування системи охорони здоров’я».

Також розроблено та подано до Кабінету Міністрів України проект Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування».

Розвиток первинної медико-санітарної допомоги

Одним із основних пріоритетних напрямів державної політики є розвиток первинної медико-санітарної допомоги. На виконання Загальнодержавної програми розвитку первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини у регіонах України розроблено та затверджено відповідні місцеві програми та заходи; проведено ретельний аналіз ресурсного забезпечення, мережі та основних показників діяльності закладів охорони здоров’я, що надають первинну медико-санітарну допомогу населенню, підготовлено план реорганізації первинного рівня надання медичної допомоги у кожному регіоні; вивчено позицію та готовність медичних працівників та населення до структурно-функціональної реорганізації первинного рівня надання медичної допомоги відповідної адміністративної території.

У новій редакції Бюджетного кодексу Украї­ни від 08.07.2010 р. враховано пропозицію Міністерства охорони здоров’я щодо фінансування сільських закладів охорони здоров’я з районного бюджету, що створило передумови для централізації з 1 січня 2011 р. коштів територіальних громад району на рівні районного бюджету та передачі господарсько-майнових комплексів сільських закладів охорони здоров’я з балансу сільських та селищних рад у спільну власність територіальних громад району (міста). Це забезпечило більш ефективне використання обмежених ресурсів сільських закладів охорони здоров’я для підвищення доступності та якості медичних послуг для сільських мешканців.

Розширено мережу закладів первинного рівня, суттєво активізовано роботу із створення центрів первинної медико-санітарної допомоги: на сьогодні в Україні вже відкрито 40 цент­рів, ще 645 передбачається створити у 2011 р.

Проведено зустрічі з представниками ВООЗ, ООН, Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) та інших організацій, під час яких обговорено проб­лемні питання реформування галузі охорони здоров’я в Україні, зокрема первинного рівня надання медичної допомоги, та залучення ресурсів міжнародної технічної підтримки — зовнішніх експертів з метою більш ефективного здійснення реформ з урахуванням найкращого вітчизняного та світового досвіду.

Завершується опрацювання низки нормативно-правових актів, якими будуть затверджені структура, положення, табелі оснащення, зміни до Ліцензійних умов та критеріїв акредитації закладів охорони здоров’я, що надають первинну медико-санітарну допомогу, методика розрахунку вартості та оплати медичних послуг, перелік та обсяги медичних послуг на первинному рівні надання медичної допомоги тощо.

Наказом Вищої атестаційної комісії України від 29.04.2010 р. № 273 затверджена наукова дисципліна зі спеціальності «Загальна практика — сімейна медицина» (14.01.38), створено Інститут сімейної медицини при Національній медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика та Буковинському державному медичному університеті.

Міністерство опрацьовує питання щодо внесення змін до постанови КМУ від 26.09.2006 р. № 1361 «Про надання одноразової грошової допомоги деяким категоріям випускників вищих навчальних закладів» стосовно внесення випуск­ників вищих медичних навчальних закладів, які направляються на роботу в сільську місцевість, до переліку випускників, яким надається одноразова грошова допомога у п’ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати.

Кінцевим результатом структурної перебудови первинної медичної допомоги має стати створення таких центрів первинної медичної допомоги, які об’єднають амбулаторії загальної практики — сімейної медицини та фельдшерсько-акушерські пункти. Створення центру є підґрунтям для впорядкування маршруту пацієнта і надасть можливість впорядкувати медичну допомогу на вторинному і третинному рівнях.

Стаціонарна медична допомога

В Україні стаціонарну допомогу надають 2442 заклади: 2176 лікарень та 266 диспансерів зі стаціонарами. Реорганізація мережі лікувально-профілактичних закладів, яку здійснює МОЗ України, призвела до зменшення їх кількості на 45 (при цьому кількість дільничних лікарень зменшилась на 34 в основному за рахунок реорганізації їх у сільські амбулаторії).

Міністр повідомив, що тривають заходи щодо оптимізації ліжкового фонду та розширення мережі стаціонарно-замінних видів допомоги, забезпечення ефективності їх використання. Кількість ліжок порівняно з минулим роком зменшилася в цілому на 2793, скорочення ліжкового фонду відбулося за рахунок закладів місцевого підпорядкування.

Передбачається введення фінансування медичних закладів залежно від кількості ліжок та чисельності населення, якому надає­ться медична допомога. Відповідно відбуватиметься перехід від утримання закладів охорони здоров’я до оплати медичних послуг. Міністр зазначив, що настав час для створення ефективних ринково-орієнтованих механізмів фінансування системи охорони здоров’я. Вони полягають, зокрема, у розвитку державно-приватного партнерства, концентрації ресурсів для фінансування пріоритетних проектів та залученні позабюджетних джерел фінансування.

Окремим пунктом доповіді стала реформа екстреної медичної допомоги, яка сьогодні базується на проекті Закону України «Про загальнодержавну систему надання екстреної медичної допомоги». Він передбачає побудову чіткої вертикальної системи надання такої допомоги, виокремлення догоспітального та госпітального етапів.

Тетяна Бахтеєва, голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я (Комітет), підкреслила, що робота галузі у 2010 р. відбувалася в умовах виходу зі складної фінансово-економічної та політичної кризи 2008–2009 рр. Консолідація всіх гілок влади надала країні унікальний шанс провести реформу, спрямовану на поліпшення якості медичної допомоги. Вперше за всі роки незалежності влада наголосила, що так більше продовжуватися не може — охорона здоров’я не може чекати та потребує кардинальних змін.

Досягненням 2010 р. стало прийняття Верховною Радою України законодавчих актів, підготовлених профільним Комітетом. Це нова редакція Бюджетного кодексу України щодо фінансування сільських закладів охорони здоров’я з районного бюджету, який суттєво покращив умови фінансування сільської медицини. 30.06.2010 р. прийнято в першому читанні законопроект про внесення змін до Закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз», який нині готується до другого читання. Минулого року прийнято нову редакцію Закону України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення». Т. Бахтеєва з приємністю констатувала той факт, що активізувалася робота Комітету з НАМН України, і значна заслуга в цьому належить Андрію Сердюку, президенту Академії.

Незважаючи на позитивні результати, вона визнала, що демографічна ситуація в Україні залишається загрозливою. Щогодини в Україні помирає 86 людей, а народжуються тільки 52, в туберкульозних диспансерах перебувають на обліку 500 тис. осіб, а 2 млн українських сімей страждають на жіноче та чоловіче безпліддя. Кожні 2 години помирає дитина віком до 1 року.

На думку народного депутата, особливу увагу керівництво МОЗ України має приділити боротьбі з онкологічними захворюваннями та хворобами системи кровообігу. Особливу стурбованість викликає швидке поширення вірусних гепатитів серед населення, а також погіршення стану здоров’я дитячого населення.

Т. Бахтеєва також зазначила, що профільний Комітет вже неодноразово дорікав МОЗ України на хронічне запізнення з розробкою галузевих програм. За останні 5 років не було ще жодної програми, реалізація якої б розпочиналася з початку бюджетного року, і 2010 р. не став винятком. Минулого року закінчився термін дії Державної програми запобігання та лікування серцево-судинних і судинно-мозкових захворювань та Державної програми «Дитяча онкологія», а проекти концепцій нових програм досі не затверджено.

Особливу стурбованість народний депутат висловила щодо збоїв постачання вакцин у регіони. У 2010 р. потреба регіонів у вакцинах була задоволена не більше ніж на 50–60%, у 2011 р. планово вакциновано лише 10–15% дітей. Паспорт бюджетної програми з закупівель вакцин на 2011 р. досі не затверджено, тендерні процедури не проведені, у зв’язку з чим Т. Бахтеєва зробила припущення, що в регіони вакцини будуть поставлені не раніше осені, що повністю дискредитує державний підхід у сфері захисту населення від інфекційних захворювань.

Уже не перший рік Комітет наголошує на недостатній законотворчій активності МОЗ. Особ­ливо гостро нині постало питання розробки нормативних документів для забезпечення ініційованої Президентом України реформи системи медичного обслуговування населення. На думку Т. Бахтеєвої, проект Закону України «Про проведення у Вінницькій, Дніпропетровській та Донецькій областях експерименту з реформування системи охорони здоров’я» має багато недоліків.

Вона зазначила, що до закінчення сесії Верховної Ради України залишилося 5 пленарних тижнів, тому якщо зазначений законопроект, а також проекти Законів України «Про загальнодержавну систему надання екстреної медичної допомоги», «Про особливості діяльності закладів охорони здоров’я» та «Про особливості діяльності закладів охорони здоров’я» не будуть прийняті, реформа охорони здоров’я може бути поставлена під загрозу зриву.

Андрій Сердюк, академік, президент НАМН України, зазначив, що медична наука повинна стати фундаментом реформ охорони здоров’я, започаткованих Президентом України. Серед основ­них напрямків реформування:

  • переорієнтація на профілактику, первинну медико-санітарну допомогу,
  • формування здорового способу життя;
  • зміна механізмів фінансування та управління якістю медичних послуг;
  • структурна перебудова з формуванням відповідної мережі медичних закладів, реформування функції медичної допомоги за рівнями;
  • базова підготовка нового покоління управлінців і економістів для галузі;
  • розробка необхідної нормативно-правової бази;
  • науковий супровід реформування охорони здоров’я з обов’язковим опрацюванням концепції розвитку медичної науки на кожні 3 роки, відповідно до якої плануються наукові дослідження;
  • інноваційний характер наукових досліджень;
  • відповідність фундаментальних і прикладних досліджень принципам профілактичної і доказової медицини.

Валерій Івасюк, радник секретаря Ради національної безпеки та оборони України (РНБО), наголосив, що систему профілактичної та лікувальної медицини та державу в цілому дискредитує пов­ний дисонанс змісту статті 49 Конституції України з практикою та дійсністю; ряд провокативних заяв політиків; повна дез­організація та некерованість системи управління у сфері охорони здоров’я.

Стан медицини досяг свого критичного рівня, тому Раїса Богатирьова, секретар РНБО, виступила з ініціативою щодо створення концепції нової національної політики України в сфері охорони громадського здоров’я та надання медичної допомоги, яка передбачатиме:

  • внесення змін до ст. 49 Конституції України;
  • закладення нових принципів державного, адміністративного, фінансового управління у цій сфері на принципах взаємовідповідального фінансування витрат на профілактику та лікування захворювань з державного та недержавного секторів економіки;
  • створення єдиного медичного та санітарно-протиепідемічного простору; максимальне забезпечення адміністративної відповідальності керівників комунальних закладів охорони здоров’я за реалізацію політики Президента України в сфері охорони здоров’я та виконання наказів МОЗ;
  • визначення загальнодержавних програм, які повинні бути профінансовані першочергово;
  • приведення у відповідність з європейськими стандартами порядку реєстрації фармацевтичної продукції, створення в Україні націо­нальної фармацевтичної індустрії;
  • перегляд правових та адміністративних взаємовідносин між системою профілактичної та лікувальної медицини та системою санітарно-епідемічного нагляду;
  • забезпечення сприяння з боку держави залучення до захисту прав медиків та пацієнті­в інститутів уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судової влади, адвокатури;
  • створення механізмів обов’язкової участі неурядових громадських об’єднань медиків та пацієнтів у прийнятті державних рішень та контролі за їх виконанням;
  • перегляд системи середньої та вищої медичної освіти;
  • комплекс заходів для входження України в загальноєвропейській медичний простір.

Вікторія Коваль, голова Центрального комітету профспілки працівників охорони здоров’я України, зауважила, що будь-які зміни в галузі не відбудуться без підтримки медичної спільноти, тому в першу чергу розробникам реформи необхідно вирішити, за які кошти та в який спосіб буде покращуватись життя медичних працівників.

Неодноразові звернення профспілки до владних структур не дають бажаних результатів, тому 17–18 травня відбудеться спільна акція протесту профспілок працівників охорони здоров’я, освіти та науки, культури, соціальної сфери, державних установ на захист своїх прав на достойну оплату праці.

Завершуючи засідання, І. Ємець зазначив, що реформа — це завдання величезної складності, проте її результат виправдає всі докладені зусилля. 2011 р. стане вирішальним, адже саме сьогодні закладаються перші цеглини в фундамент нової системи охорони здоров’я. Міністр також пообіцяв присутнім, що на наступній колегії МОЗ України, присвяченій підсумкам 1 півріччя 2011 р., вже будуть представлені перші результати експерименту.

Ганна Барміна,
фото Сергія Бека

Комментарии

Нет комментариев к этому материалу. Прокомментируйте первым

Добавить свой

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

Другие статьи раздела


Последние новости и статьи