Міністр охорони здоров’язвітує перед Верховною Радою

14 листопада міністр охорони здоровя України Віталій Москаленко виступив перед депутатами Верховної Ради на Дні уряду. Пропонуємо увазі читачів викладення виступу міністра та його відповіді на запитання народних депутатів.

Програма дій уряду «Реформи заради добробуту» має потужний блок питань з охорони здоров’я, у 2000 р. прийнято близько 20 законів із різних проблем галузі, в тому числі 7 прямої дії.

p_266_45_201100_ministr_.jpg (6778 bytes)

Віталій МОСКАЛЕНКО

Міністр охорони здоров’я України

За 3 роки законодавча та нормативна база у медичній галузі суттєво зміцнилася. Лише за 2000 р. підготовлено 10 проектів Указів та Розпоряджень Президента, 49 постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів, які вже прийняті і реалізуються. Зараз розробляється майже 50 нових актів уряду, що визначатимуть реформаторський вектор системи охорони здоров’я.

Один із його напрямів — поетапне збільшення державних асигнувань на охорону здоров’я, їх раціоналізація та ефективне використання.

Якщо у 1998 р. видатки на охорону здоров’я з бюджетів всіх рівнів становили 3,6 мільярда гривень, в 1999 р. — 3,8, то у 2000 р. обсяги досягли 4,52 мільярда гривень. На 2001 р. у проекті Державного бюджету передбачено 5,1 мільярда, тобто видатки за ці роки послідовно зросли на 1,5 мільярда гривень. Таким чином, фіксується, а не зменшується, як раніше, частка видатків на охорону здоров’я в обсягу валового національного продукту відносно 2000 р.

Орієнтиром для України повинні бути середні світові витрати на медико-санітарну допомогу, які, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, становлять 8% від всесвітнього валового внутрішнього продукту. Для довідки — в країнах з низьким і середнім рівнем доходів ці витрати не перевищують 4%, Україна ж має в 2000 р. лише 2,7%.

За витратами на охорону здоров’я в розрахунку на 1 жителя ми займаємо 111-те місце серед 191 країни та 8-ме місце серед країн колишнього Радянського Союзу. Перед нами — країни Балтії, Білорусь, Росія, Молдова і навіть Вірменія з її набагато біднішими ресурсами. Посідаючи 111-те місце у світі за питомими витратами на охорону здоров’я, Україна за інтегральним критерієм Всесвітньої організації охорони здоров’я знаходиться на 60-му місці в світі. Для порівняння — при значно кращому фінансуванні Росія займає лише 100-те місце, а найближча до нас Молдова — 91-ше. Це однозначно свідчить, що в Україні матеріальні і кадрові ресурси галузі використовуються із максимально можливою ефективністю.

Однак наші зусилля поки не приводять до помітного поліпшення стану здоров’я населення, адже діяльність, власне медичної галузі, як відомо, забезпечує не більше 10% його збереження.

Рівні захворюваності та смертності визначаються перш за все в комплексі немедичних причин, тому загальнодержавними є проблеми туберкульозу та СНІДу, вирішення яких неможливе без суттєвого покращання соціально-економічних умов життя. Зростає кількість хворих з хронічною патологією, з обтяжливим перебігом звичайних захворювань, що вимагають особливо витратних технологій лікування.

До цього слід додати, що суттєво не змінюється демографічна ситуація в Україні. Середня очікувана тривалість життя є меншою від цього показника в країнах Європи. Пенсіонери, діти, інваліди мають отримувати достатній, на рівні реальної потреби, обсяг медичної допомоги. Тож фактор рівня розвитку охорони здоров’я залишається актуальним, гострим та визначальним, він обумовлює і розподіл бюджетних коштів.

Для забезпечення доступності медико-санітарної допомоги в сільській місцевості протягом трьох років кількість поліклінік і амбулаторій збільшилася на 3,9%. Минулого року відкрито 86 амбулаторій, а до кінця 2000 р. планується збільшити їх кількість на 43. За останні роки в сільську місцевість було направлено понад 8,5 тис. лікарів — 60% випускників медвузів. У медичних закладах на селі збільшились обсяги телефонізації, забезпечення санітарним транспортом. До кінця поточного року буде здійснено централізовану закупівлю автотранспорту за рахунок коштів Держбюджету на 10,5 мільйона гривень, це близько 500 санітарних автомобілів.

Розпочалося реальне впровадження системи сімейної медицини. У тих регіонах, де вже діють такі інституції, відбувається скорочення відвідувань вузькопрофільних спеціалістів та зменшення викликів швидкої допомоги до 20%.

Лише цей захід дозволяє отримувати щорічну економію у розмірі близько 170 мільйонів гривень, а вивільнені кошти спрямувати на сучасні технології. Набуває більш широкого застовування програма «Цільовий принцип фінансування». Це дає можливість сконцентрувати кошти на виконання найбільш пріоритетних державних галузевих програм та комплексних заходів програмного характеру.

Серед них національні програми «Діти України», «Планування сім’ї», «Генетичний моніторинг», «Цукровий діабет», «Здоров’я літніх людей», програми імунопрофілактики та боротьби з туберкульозом, СНІДом тощо.

Завдяки комплексній дії низки програм та організації мережі сучасних відділень реанімації новонароджених вперше за роки незалежності вдалось досягти сталої тенденції до зменшення ранньої дитячої смертності з 14 на 100 тис. в 1997 до 12,8 в 1999 р., а за оперативними даними 9 місяців цей показник становить 12.

Також суттєво зменшилась і материнська смертність. Впровадження національної програми імунопрофілактики населення дозволило знизити захворюваність на керовані інфекції, охопити щепленням 96% дітей. Зараз в Україні не реєструється епідемічно-небезпечних та особливо небезпечних хвороб.

Дещо стабілізувався рівень онкологічної захворюваності, а в містах він навіть набув тенденції до зниження.

Уже наступного року планується 100% фінансове забезпечення потреб держави у вакцинах для профілактики інфекційних захворювань, зосередження значно більших централізованих коштів на протитуберкульозні заходи, закупівлю інсулінів та протипухлинних препаратів.

За 9 місяців 2000 р. із зведеного бюджету в цілому на охорону здоров’я спрямовано 386 мільйонів гривень — більше, ніж за аналогічний період 1999 р. При цьому питома вага видатків на охорону здоров’я в 2000 р. очікується на рівні 12% в обсязі зведеного бюджету проти 10,9% в 1999 р.

Вдалося досягти позитивної сталої тенденції щодо зменшення заборгованості із заробітної плати медичним працівникам. У 1999 р. ця заборгованість була зменшена на 135 мільйонів гривень, або на 49%, а за 10 місяців поточного року — ще на 71 мільйон.

На сьогодні поточна заборгованість за останніми оперативними даними становить лише 0,6 місяця, по регіонах — 77 мільйонів гривень. Зовсім немає заборгованості у Дніпропетровській, Луганській, Львівській, Черкаській областях і у Києві та Севастополі.

Проте, на сьогодні держава має перед медиками і моральний борг. Адже середній розмір заробітної плати в галузі становить лише 141 гривню.

Якщо в промисловості працівник в середньому отримує 328 гривень, науковець — 336, то середня заробітна плата лікаря становить лише 200 гривень. Але ж лікарі та інші медичні працівники несуть не тільки моральну професійну, але ще й кримінальну відповідальність.

Доречно нагадати, що відповідно до статті 77 «Основ законодавства України про охорону здоров’я» працівник медичної сфери має отримувати зарплату, не нижчу від середньої в промисловості.

Завдяки впорядкуванню мережі та штатів, що було здійснено за останні 3 роки, змінилася на краще структура витрат, яка забезпечує безпосередньо лікувально-діагностичний процес, зменшилася частка оплати праці у загальних видатках на охорону здоров’я.

Урядом схвалена «Концепція розвитку охорони здоров’я населення України», яка буде подана на затвердження Президенту України. Це важливий стратегічний документ, який був схвалений профільним комітетом Верховної Ради.

Концепція передбачає системні зміни у сфері охорони здоров’я. У першу чергу пропонується суттєво розширити позабюджетні джерела фінансування охорони здоров’я. Серед них чільні місця будуть посідати загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування, добровільне медичне страхування, кошти територіальних громад, цільові медичні збори, добровільні внески та пожертви юридичних та фізичних осіб тощо. При цьому обсяги державного фінансування також поступово зростатимуть.

Щодо фінансових проблем — МОЗ стало більш раціонально використовувати кошти Державного бюджету. Так, протягом 2000 р. проведено тендери на закупівлю лікарських засобів, виробів медичного призначення, медичного обладнання та санітарних автомобілів із застосуванням процедур відкритих та двоступеневих торгів. Це дозволило укласти контракти на закупівлю товарів та послуг на загальну суму 50 мільйонів гривень.

Економія бюджетних коштів вже дорівнює 5 мільйонам гривень, за рахунок яких додатково закуплено, зокрема протитуберкульозних препаратів на суму 2,4 мільйона гривень та 41 санітарний автомобіль на суму 868 тисяч гривень.

До позитивних тенденцій можна віднести зростання обсягу бюджетних асигнувань на медикаменти та харчування, що спрямовується із бюджетів усіх рівнів. Видатки на медикаменти зросли більше ніж у 2 рази за останні 3 роки. Витрати на харчування збільшилися у 1,5 разу.

За 9 місяців 2000 р. зросли обсяги виробництва вітчизняних лікарських засобів на 128 мільйонів гривень. Нині вітчизняна фарміндустрія на 38% забезпечує наш ринок медпрепаратів. Це створює суттєву економію коштів галузі та населення, адже українські ліки в середньому на 20–60% дешевші за імпортні аналоги.

Ми провадимо наполегливу роботу щодо залучення позабюджетних коштів. Це благодійні внески і кошти, отримані за страховими угодами, кошти підприємств та фінансування за міжнародними програмами тощо.

У 1999 р. надійшло близько 180 мільйонів гривень, а за 9 місяців поточного року — вже 259 мільйонів. Це більше ніж за минулий рік на 44%, а в порівнянні з 1998 — на 67%

Які реальні шляхи поліпшення фінансового стану галузі? По-перше, це необхідність багатоканального фінансування медичної сфери, розвиток і легалізація платних медичних послуг при одночасному зростанні державного фінансування. Вагомим внеском в цю справу може бути прийняття та поетапне запровадження закону України про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування, адже нині жодна країна в світі не фінансує галузь охорони здоров’я виключно із бюджету.

По-друге, запровадження гарантованого державою безоплатного рівня та обсягу медичної допомоги. Проект такої постанови Кабінету Міністрів вже підготовлено. Це дозволить захистити права громадянина на отримання як гарантованих державою медичних послуг, так і послуг більшого обсягу та вищої якості у державному та недержавних секторах медичної допомоги. Для цього необхідно розширювати і підтримувати мережу недержавних закладів охорони здоров’я і створити реальний ринок медичних послуг для активізації альтернативних джерел фінансування медицини.

Конкуренція між закладами охорони здоров’я з надання медичних послуг сприятиме зростанню їх якості, а також легалізації існуючих тіньових фінансових потоків у сфері охорони здоров’я.

По-третє, створення єдиного медичного простору у регіонах. Це усуне невиправдані бюджетні витрати на утримання паралельних медичних структур. Робота у цьому напрямку значно активізувалася в цьому році.

Необхідна також реальна підтримка власного фармацевтичного виробника для забезпечення фармацевтичного ринку дешевими та якісними ліками. Дійовим чинником могло б стати підвищення до 15% тендерної преференційної поправки до ціни продукції вітчизняного виробництва, а також врегулювання проблеми державного замовлення на закупівлю вакцин, інсулінів та препаратів для лікування соціально небезпечних хвороб.

Потрібна подальша реструктуризація системи охорони здоров’я зі зміщенням акцентів на первинну медико-санітарну допомогу. Це суттєво знизить потребу у високозатратній спеціалізованій допомозі. Усе зазначене вище потребує внесення відповідних змін до нормативно-правової бази медичної сфери, перш за все до «Основ законодавства України про охорону здоров’я» з метою їх приведення у відповідність до стандартів Європейського Союзу.

Позитивна бюджетна політика 2001 р. стосовно охорони здоров’я буде сприяти реалізації цих змін, адже передбачена низка принципових фінансових тенденцій:

1. Збільшення видатків на охорону здоров’я за зведеним бюджетом на 821 мільйон гривень, або на 19%.

2. Підвищення ролі Державного бюджету у зведеному бюджеті охорони здоров’я на 3,6%.

3. Збільшення обсягу видатків із Державного бюджету на виконання програм з охорони здоров’я у 2 рази і на централізоване придбання ліків і протезів у 3,4 разу.

4. Збільшення обсягів видатків по закладах і установах, підпорядкованих Міністерству охорони здоров’я в цілому на 289 мільйонів гривень.

Тільки спільні скоординовані зусилля всіх гілок влади у державі на покращання здоров’я народа приведуть до розквіту нашої незалежної держави, де житимуть багаті і здорові люди. Цьому сприятиме міжгалузева програма «Здоров’я нації», яка розробляється за дорученням Президента України.

Після свого виступу Віталій Москаленко відповів на численні письмові та усні запитання народних депутатів. Зокрема, міністр зазначив, що позитивні тенденції спостерігаються у фінансуванні придбання медикаментів, продуктів харчування, виконанні державних програм. Станом на 1.11.2000 р. витрачено на медикаменти 42,5 мільйона гривень (62% від запланованого), на харчування — 18,8 мільйона гривень (73%), що більше минулого року відповідно на 38 і 53%. Профінансовано національні програми імунопрофілактики — на 50%, профілактики СНІДу, наркоманії — на 53%, комплексні заходи боротьби з туберкульозом — на 50%, але ще не закінчена проплата тендерних угод.

Як повідомив міністр, Кабінет Міністрів України має переглянути ставки заробітної плати медичних та фармацевтичних працівників. Щоб привести їх у відповідність до статті 77 «Основ законодавства України про охорону здоров’я» необхідно додатково виділити 1,4 мільярда гривень.

Планується, що нові посадові оклади працівників соціально-бюджетної сфери будуть збільшені в середньому на 25%.

В. Москаленко зазначив, що в проекті бюджету наступного року передбачено 76 мільйонів гривень на 100% вирішення проблеми імунопрофілактики, на 100% планується забезпечити хворих на туберкульоз ліками (36 мільйонів). Вперше за останні роки передбачені кошти на лікування хворих онкологічного профілю (28 мільйонів).

В проекті бюджету наступного року вперше закладено 35 мільйонів на централізовану закупівлю інсуліну. Для стовідсоткового забезпечення хворих на цукрових діабет потрібно приблизно 132 мільйона гривень.

Щоб забезпечити у повному обсязі гарантований рівень надання безоплатної медичної допомоги, потрібно приблизно 12 мільярдів. Тобто сьогодні не вистачає близько 5–6 мільярдів, сказав В. Москаленко.

Прес-служба «Щотижневика АПТЕКА»


Комментарии

Нет комментариев к этому материалу. Прокомментируйте первым

Добавить свой

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

Другие статьи раздела


Последние новости и статьи