ІІ щорічний форум з фармацевтичного права

Фінансові, інвестиційні та податкові аспекти фармацевтичного бізнесу

Форум відкрив Євгеній Сінкєвіч, який привітав учасників заходу та побажав їм плідної роботи та конструктивних рішень.

Євген Живодерніков, заступник генерального директора маркетингової компанії «SMD», висвітлив сьогоднішній стан фармацевтичного ринку, відмітив деякі тенденції за окремими сегментами, базуючись на аналізі даних за 2011 р. Зокрема, у роздрібному сегменті фармацевтичного ринку України намітилася тенденція до поступового збільшення частки дієтичних добавок, лікувальної косметики та засобів персональної гігієни, що виражається в позитивному прирості обсягів продажу в грошовому та натуральному вираженні. Темпи приросту середньозваженої вартості упаковки лікарських засобів перевищили такі індексу інфляції внаслідок зміщення споживчого попиту в бік більш дорогих товарів. Темпи приросту середньозваженої вартості упаковки вітчизняних виробників випереджали аналогічний показник іноземних компаній у 2010–2011 р., що, можливо, було зумовлено такими чинниками, як закупівля субстанцій за новою ціною, вихід із ринку дешевих застарілих препаратів, випуск нових дорожчих генеричних копій).

Є. Живодерніков охарактеризував і коротко проаналізував діяльність основних учасників товаропровідного ланцюжка, відзначивши високу концентрацію на ринку дистриб’юторів. Регуляторними чинниками, що впливають на динаміку розвитку фармринку, доповідач назвав регулювання цін на лікарські засоби, ліцензійні умови діяльності, зміни в Митному кодексі України, контроль якості препаратів, державну реєстрацію лікарських засобів, правила просування продукції на ринку і законодавчу підтримку національного виробника. Зовнішньоекономічна та макроекономічна ситуація в країні також впливають на динаміку розвитку фармацевтичного ринку. Зокрема, такими чинниками є ситуація на зовнішніх ринках збуту, динаміка світового фармацевтичного ринку, рівень інфляції та стабільність курсу іноземних валют, інвестиційний клімат, податкова політика в країні тощо.

Олена Макеєва, керуючий партнер аудиторської компанії «Аксенова та партнери», аудитор, розповіла про податкові аспекти маркетингових видатків фармацевтичних компаній. Згідно з п. 14.1.108 Податкового кодексу України (далі — ПК) маркетингові послуги (маркетинг) — це послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчення ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управління рухом продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі, послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу; з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги). Друга частина п. 14.1.108 ПК є більш інформативною — тут конкретизується поняття «маркетинг», що дуже важливо під час складання договору про надання рекламних/маркетингових послуг.

Для убезпечення бізнесу від податкових ризиків доповідачка порадила чітко формулювати поняття рекламних/маркетингових послуг в договорах з контрагентами, якнайчастіше використовувати термін «реклама». У разі застосування терміна «маркетинг» під час документального оформлення необхідно конкретизувати, які саме послуги маються на увазі. Згідно з ПК витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверд­жують здійснення платником податку витрат. У п. 138.10.3 ПК передбачено, що до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, включаються витрати на збут, зокрема витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів. У разі якщо маркетингові та рекламні послуги придбаваються у нерезидента, витрати на такі послуги враховуються при визначенні податкових зобов’язань з урахуванням обмежень, встановлених п. 139.1.13 ПК. До складу витрат не включають:

• витрати, понесені (нараховані) у зв’язку з придбанням у нерезидента послуг з консалтингу, маркетингу, реклами, окрім витрат, зроблених на користь постійних представництв нерезидентів в обсязі, який не перевищує 4% доходу (виручки) від реалізації продукції (за винятком ПДВ та акцизного податку) за рік, який передує звітному. При цьому не включаються до складу витрат суми, сплачені нерезидентам з офшорним статусом;
• витрати, не пов’язані із здійсненням господарської діяльності, а саме: витрати на організацію й проведення прийомів, презентацій, свят, розваг і відпочинку, придбання і поширення дарунків.

15 лютого поточного року наказом Державної податкової служби України № 123 затверджено узагальнюючу податкову консультацію щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат. Зокрема, у документі дано відповідь на запитання: чи включаються витрати, понесені на оплату рекламних, маркетингових послуг та мотиваційних виплат, на користь дистриб’юторів або роздрібних реалізаторів. Так, якщо в договорі поставки або в договорі комісії між виробником (імпортером) або власником торгової марки та продавцем (дистриб’ютором або роздрібним торгівцем) передбачена оплата рекламних, маркетингових послуг, у тому числі мотиваційних виплат, до складу витрат виробника (імпортера), власника торгової марки, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, включаються витрати, понесені виробником (імпортером) або власником торгової марки на оплату таких послуг та виплат на користь дистриб’юторів або роздрібних торгівців, з урахуванням обмежень п. 139.1.13 ПКУ.

Окрему увагу О. Макеєва приділила документальному оформленню окремих рекламних та маркетингових послуг. Часто компанії стикаються з цією проблемою при необхідності вивчення та дослідження ринку. У такому разі для правильного оформлення документації необхідні: наказ керівника (із зазначенням мети дослідження, відповідальної особи); тендерні пропозиції; договір у письмовій формі, у якому конкретизуються вимоги до дослідження; звіт про проведення дослідження; акт виконаних робіт, у якому детально описується, яке дослідження проводили, у яких містах, скільки респондентів опитано тощо.

У разі якщо маркетингове дослідження має конфіденційних характер, компанії необхідно мати положення про конфіденційну інформацію. У ньому має бути прописано, яка конкретно інформація вважається такою, а також порядок зберігання такої інформації й доступ третіх осіб. При рекламуванні (виготовленні й розміщенні реклами у пресі, на телебаченні, радіо, в інтернеті тощо) пакет необхідних супровідних документів має включати: наказ керівника (мета, відповідальна особа); тендерні пропозиції; договір у письмовій формі; макети реклами; зразки реклами (після надання послуги); фотозвіт; ефірні довідки; детальний акт виконаних робіт.

Світлана Мусієнко, партнер, керівник фармацевтичної та податкової практики міжнародної юридичної фірми «DLA Piper», розповіла про трансформацію бізнесу від некомерційного представництва до дочірньої компанії. Iсторично найпоширенішою формою присутності іноземних фармвиробників в Україні було некомерційне представництво. Серед його переваг можна назвати спрощений бухгалтерський облік та звітність, неоподаткування подат­ком на прибуток підприємств, спрощену процедуру працевлаштування іноземних громадян. Недоліками є обмеженість видів діяльності та здійснюваних операцій для суб’єктів, які обрали некомерційне представництво, а особливості його оподаткування спричинюють постійну підвищену увагу податкових органів, що може загрожувати рекласифікацією в комерційне представництво. В Україні «допоміжна та підготовча діяльність» (п. 14.1.193 ПК) некомерційних представництв відносно діяльності материнської компанії звільняється від оподаткування. Таким чином, якщо види діяльності, які здійснює представництво, мають підготовчий або допоміжний характер, їх здійснення не вимагає утворення постійного представництва. Доходи представництва, отримані від допоміжної або підготовчої діяльності, не підлягають оподаткуванню податком на прибуток.

Некомерційним представництвам слід уважно ставитися до здійснення своєї діяльності, щоб не дати податковим органам можливості знайти в ній ознаки господарської. Інакше представництво зобов’яжуть змінити форму господарювання на постійне представництво, як у випадках реалізації продукції та послуг, укладання угод на реалізацію продукції/послуг від імені материнської компанії або третіх осіб. У зону податкового ризику також потрапляє здійснення діяльності, що співпадає з основним видом діяльності материнської компанії за установчими документами (наприклад клінічні дослідження), здійснення діяльності на користь третіх осіб (наприклад просування та рекламування продукції брендів, що не належать материнській компанії). Альтернативою присутності іноземних компаній на ринку України, окрім представництва, є дочірня компанія. Варіантами використання дочірніх компаній за функціями є: торговельна компанія; сервісна компанія; торговельна + сервісна компанія; торговельна компанія (лікарські засоби) + торговельна компанія (інша продукція).

Що ж необхідно врахувати при переході від некомерційного представництва до дочірньої компанії? Перш за все треба обрати оптимальну структуру залежно від функцій (торговельна, сервісна), розробити ефективну модель фінансування з точки зору обкладення ПДВ та ціноутворення, визначитися, як переводити активи та співробітників з некомерційного представництва. Доцільним у процесі переходу до дочірньої компанії буде рішення не ліквідовувати некомерційне представництво, залишивши на ньому деякі види діяльності, які не знаходяться в зоні ризику. Як підсумок, доповідач зазначила, що для ведення бізнесу слід шукати компромісну модель, яка, задовольняючи комерційні вимоги, не призводила б до істотних податкових та регуляторних ризиків.

Дмитро Михайленко, партнер юридичної фірми «ОМП», висвітлював питання подат­кового планування діяльності фармкомпаній, прокоментувавши узагальнюючу подат­кову консультацію щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат, затверджену наказом Державної податкової служби України від 15.02.2012 р.№ 123, про яку йшлося вище. У цілому роз’яснення зміцнює правову позицію замовників таких послуг у разі можливих суперечок з органами податкової служби, а саме, у ньому позитивно вирішені наступні питання:

• мерчандайзинг, бонуси за просування/промоцію товару, мотиваційні виплати вважаються нормальними для бізнес-практики і можуть включатися до складу валових витрат як витрати на збут: рекламу, маркетинг, передпродажну підготовку товару;
• такі виплати можуть бути встановлені в договорах поставки або комісії. Однак це не означає, що вони не можуть бути врегульовані в інших договорах, спеціально укладених між замовником і дистриб’ютором;
• такі витрати може нести не тільки роздрібний продавець, а й власник торгової марки, виробник продукції та дистриб’ютор. Мотиваційні виплати можуть адресуватися роздрібним продавцям, які вже придбали товари в замовника і перепродають їх. Відповідно, вагомість аргументу контро­люючих органів про неможливість включення таких витрат до валових в силу того, що право власності на товар, щодо якого здійснюються маркетингові заходи, уже не належить замовнику послуг, після видання податкового роз’яснення значно зменшується.

Однак, Державна податкова служба Украї­ни зазначила, що для визнання витрат за податком на прибуток, як і в будь-якому іншому випадку, придбання послуг має бути підтверджено первинними документами, а самі послуги мають бути пов’язані з господарською діяльністю. В узагальнювальній податковій консультації мотиваційні виплати (бонуси) прирівняно до маркетингових/рекламних послуг, що тягне за собою нарахування ПДВ на вартість таких послуг, оскільки маркетингові/рекламні послуги є об’єктом обкладення ПДВ. Загалом роз’яснювальна практика Державної податкової служби України не виключає, на думку доповідача, можливості надання бонусів у вигляді безповоротної фінансової допомоги (подарунка у грошовій формі), що не обкладається ПДВ.

Якщо надання таких бонусів (безповоротної фінансової допомоги) буде наслідком зустрічних зобов’язань обдаровуваного (тобто вони надаються як за вчинення якихось дій, наприклад, за дострокове погашення дебіторської заборгованості, за точність закупівельних прогнозів, за дотримання визначеного асортименту товарів при закупівлі), то вони можуть кваліфікуватися як оплата за маркетингові та/або рекламні, та/або інші послуги (залежно від характеру зустрічних зобов’язань отримувача бонусу). Умовами для визнання мотиваційних виплат (бонусів) як оплати маркетингових послуг є наступні обставини:

• за покупцем закріплено обов’язок перед особою, яка виплачує бонуси, вчинити певні дії, які сприяють вирішенню завдань замовника із просування товарів на ринку;
• виплата бонусів зумовлена ​​виконанням даних дій;
• вчинення таких дій і факт надання маркетингових послуг слід оформити документально.

В іншому разі суми, що виплачуються, мають трактуватися як безповоротна фінансова допомога, а оподатковувані доходи з податку на прибуток — відображатися в одержувача коштів; такі суми не є об’єктом обкладення ПДВ у одержувача. Узагальнююча консультація Державної податкової служби України № 123 не стосується питань зниження вартості товарів/надання знижок. Податкові наслідки у зв’язку зі зниженням вартості товарів регулюються п. 140.2 ПК для цілей податку на прибуток та ст. 192 ПК для цілей ПДВ. За загальним правилом при наданні знижки оподатковувані доходи продавця і витрати покупця зменшуються на суму такої знижки. Те ж відбувається й із зобов’язаннями за ПДВ продавця (податковим кредитом покупця): якщо вони є платниками ПДВ, то й сам товар обкладається ПДВ. У разі з лікарськими засобами, які в принципі не обкладаються ПДВ, зменшення податкових зобов’язань та податкового кредиту не відбувається. Тобто, в останньому випадку операція з надання знижки є нейтральною для учасників господарського обігу з точки зору ПДВ.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!