Доступні та ефективні ліки для населення: основні тенденції в стратегії держави

23–24 січня 2014 р. У Києві відбулося розширене засідання Колегії МОЗ України, під час якого було підбито підсумки діяльності галузі охорони здоров’я за 2013 р. та визначено пріоритети, завдання та перспективи розвитку на майбутнє. У рамках цього заходу 23 січня у ДП «Державний експертний центр МОЗ України» (далі — ДЕЦ) проведено круглий стіл, присвячений питанням доступності для населення ефективних лікарських засобів, у якому взяли учать керівництво профільного міністерства, ДЕЦ, Державної служби України з лікарських засобів (далі — Держлікслужба України), Міністерства охорони здоров’я АР Крим, департаментів охорони здоров’я усіх регіонів країни.

Олександр Толстанов, заступник міністра охорони здоров’я УкраїниЯк наголосив Олександр Толстанов, заступник міністра охорони здоров’я України, наша країна задекларувала прагнення до впровадження європейських стандартів як щодо розвитку фармацевтичного сектору, так і надання медичної допомоги. Саме тому керівники охорони здоров’я повинні глибоко розумітися на особливостях стандартизації медичної допомоги, фармаконагляду, вітчизняної формулярної системи, які є ефективними інструментами вдосконалення системи охорони здоров’я. Особливу увагу, за його словами, необхідно приділити створенню клініко-фармацевтичної служби в закладах охорони здоров’я, консолідуючи з цією метою зусилля фахівців охорони здоров’я усіх рівнів.

Олена Нагорна, генеральний директор ДЕЦБільш детально про розвиток цієї служби в Україні розповіла Олена Нагорна, генеральний директор ДЕЦ. Одним із основних завдань галузі охорони здоров’я є забезпечення населення якісними, безпечними та ефективними ліками відповідно до їх об’єктивних потреб. За дорученням Міністерства охорони здоров’я ДЕЦ бере участь у регулюванні всіх етапів обігу лікарських засобів, окрім їх виробництва. Кінцевим етапом обігу лікарських засобів є їх медичне застосування та відповідальне самолікування, які в ідеалі повинні здійснюватися за принципами раціональної фармакотерапії.

Відповідно до визначення ВООЗ, раціональна фармакотерапія — це таке застосування лікарського засобу, при якому кожен пацієнт отримує препарат відповідної якості, що відповідає умовам його клінічної ситуації, за найнижчою ціною для себе та для суспільства. За даними ВООЗ, у світі понад 50% ліків використовуються нераціонально. Така ж проблема характерна і для України. Як підкреслила О. Нагорна, у 2012 р. серед 20 лікарських засобів — лідерів продажу в аптечному сегменті 12 торгових назв належать до препаратів симптоматичної дії.

Дещо краща ситуація в госпітальному секторі, де близько 25% препаратів, що входять до топ-20 лідерів споживання, є симптоматичними, тобто не входять до першої лінії лікування.

Які ж механізми забезпечення умов для раціо­нальної фармакотерапії? Відповідно до міжнародної практики вона можлива за умови впровадження фармаконагляду, формулярної системи та стандартів медичної допомоги.

На даний час низкою нормативних документів в Україні визначено порядок функціонування та впровадження зазначених механізмів забезпечення раціональної фармакотерапії. Такі завдання визначені окремими статтями Основ законодавства про охорону здоров’я, дорученнями Президента України від 19 квітня 2012 р. щодо підвищення ефективності забезпечення населення лікарськими засобами, Концепцією розвитку фармацевтичного сектору галузі охорони здоров’я України на 2011–2020 роки та іншими документами.

Генеральний директор ДЕЦ зазначила, що належне забезпечення раціональної фармакотерапії потребує не лише нормативного супроводу, але й формування сучасних знань та навичок, які б на практиці дали можливість фахівцю визначити, наскільки відповідає проведена терапія умовам клінічної ситуації та потребам конкретного хворого. Необхідно залучати спеціалістів, які володіють знаннями не лише з основ фармації, фармакології, клінічних дисциплін, але й обізнані в клінічній фармакології, новітніх інформаційних технологіях, фармакоекономічних та фармакоепідеміологічних дослідженнях.

Сьогодні в Україні вказаним кваліфікаційним вимогам відповідають клінічні провізори, які випускаються з 2005 р. На сьогодні таких фахівців випускають 7 ВНЗ ІV рівня акредитації.

Доступні та ефективні ліки для населення: основні тенденції в стратегії держави

Відповідно до наказу МОЗ України від 23 лютого 2000 р. № 33 «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров’я» передбачено введення посади клінічного провізора в закладах охорони здоров’я з розрахунку 1 посада на 300 лікарняних ліжок, але не більше 2 посад на лікарню. Проте, незважаючи на те, що такі фахівці широко використовуються в міжнародній практиці, проблема працевлаштування клінічних провізорів у закладах охорони здоров’я України, де їх участь у забезпеченні належної фармакотерапії могла б стати неоціненною, досі не вирішена. Наприклад, станом на листопад 2012 р. лише 3 із 138 випускників Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького працювали на посаді клінічного провізора, аналогічна ситуація і з випускниками інших ВНЗ.

На думку О. Нагорної, це пов’язано з відсутністю єдиної служби клінічного провізора, яка б об’єднувала головного позаштатного спеціаліста МОЗ України за спеціальністю «клінічна фармакологія та клінічна фармація», головних спеціалістів за аналогічною спеціальністю МОЗ АР Крим, департаментів охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також клінічних провізорів лікарні. Не менш важливим моментом є той факт, що керівники лікувально-профілактичних закладів практично всіх регіонів не працевлаштовують клінічних провізорів, пояснюючи своє небажання відсутністю фінансування. Проте дані закордонних досліджень свідчать про значну економію коштів за рахунок попередження розвитку побічних реакцій. Так, в економічно розвинених країнах 15–20% витрат лікарень обумовлені саме побічними реакціями лікарських засобів.

Завершуючи доповідь, генеральний директор ДЕЦ внесла наступні пропозиції:

  • створити клініко-фармацевтичну службу системи охорони здоров’я, регіональні відділи та забезпечити кадрами її локальний рівень;
  • внести зміни до наказу МОЗ України № 33, передбачивши введення 1 посади клінічного провізора на 100 стаціонарних ліжок та 1 посади на 25 лікарів, що здійснюють амбулаторний прийом;
  • відновити державне замовлення у ВНЗ фахівців за спеціальністю «клінічна фармація»;
  • внести зміни до наказу МОЗ України від 14.03.2011 р. № 142 «Про вдосконалення державної акредитації закладів охорони здоров’я», передбачивши наявність посади клінічного провізора як одну з вимог акредитації стаціонарного закладу охорони здоров’я.

Тетяна Думенко, директор департаменту раціональної фармакотерапії та супроводження державної формулярної системи ДЕЦТетяна Думенко, директор департаменту раціональної фармакотерапії та супроводження державної формулярної системи ДЕЦ, представила доповідь «Удосконалення формулярної системи: від загальнонаціонального до регіонального рівня».

Уперше про необхідність створення формулярної системи зазначалося в Державній програмі забезпечення населення лікарськими засобами на 2004–2010 роки, затвердженій постановою КМУ від 25.07.2003 р. № 1162.

Методика створення формулярів лікарських засобів, положення про Державний, регіональний та локальний формуляри лікарських засобів, про Центральний формулярний комітет МОЗ, регіональні формулярні комітети затверджені наказом МОЗ України від 22.07.2009 р. № 529 «Про створення формулярної системи забезпечення лікарськими засобами закладів охорони здоров’я».

Відповідно до протокольного доручення Прем’єр-міністра України від 16 червня 2010 р. голів обласних адміністрацій зобов’язано контро­лювати стан впровадження формулярної системи і щоквартально звітувати з цього питання перед Урядом.

З 2012 р. набула чинності стаття 14-1 Основ законодавства України про охорону здоров’я, відповідно до якої визначено 4 галузевих стандарти у сфері охорони здоров’я: стандарт медичної допомоги, клінічний протокол, лікарський формуляр та табель матеріально-технічного оснащення.

У Концепції розвитку фармацевтичного сектору галузі охорони здоров’я України на 2011–2020 рр. також зазначено, що раціональне використання ліків забезпечується за допомогою формулярної системи, клінічних протоколів медичної допомоги, фармацевтичного обслуговування та протоколів провізора (фармацевта). Науково-технічний супровід діяльності Центрального формулярного комітету, у тому числі проведення експертних робіт, забезпечує ДЕЦ. У регіонах створено регіо­нальні формулярні комітети, а в лікувальному закладі мають бути створені фармакотерапевтичні комісії. Проте, як зазначила Т. Думенко, наприкінці 2012 р. не більше ніж у 40% лікувально-профілактичних закладів було сформовано фармакотерапевтичні комісії. Це робить впровадження формулярної системи недостатньо ефективним. Також було відзначено, що в деяких регіонах застосовується формальний підхід до опрацювання формуляра та створення регіональних, локальних формулярів.

У розробці Державного формуляра лікарських засобів беруть участь ДЕЦ, Держлікслужба України, Державний науковий центр лікарських засобів, науково-дослідні інститути, що входять до НАМН, вищі навчальні медичні/фармацевтичні заклади. З 2009 р. видано 5 випусків Державного формуляра лікарських засобів як у друкованому вигляді, так і на СD-диску. Останню версію щороку отримують усі випускники вищих медичних та фармацевтичних навчальних закладів. Проект 6-го випуску нещодавно оприлюднено для громадського обговорення на сайті профільного міністерства.

Формулярна система на всіх рівнях постійно супроводжується методологічно, моніторується департаментом раціональної фармакотерапії та супроводження державної формулярної системи ДЕЦ. Останнє здійснюється шляхом аналізу звітів регіональних формулярних комітетів, який дозволяє виявити формуляри, створені «під копірку». Оскільки немає абсолютно однакових регіонів, тому не може бути ідентичних формулярів.

Про те, що формулярна система та використання формулярів мають позитивний результат, свідчить збільшення реалізації лікарських засобів, що включені до Державного формуляра у 2011 та 2012 р. практично в усіх регіонах.

Олена Ліщишина, директор департаменту стандартизації медичної допомоги ДЕЦСистему стандартизації як елемент забезпечення якості медичної допомоги висвітлила Олена Ліщишина, директор департаменту стандартизації медичної допомоги ДЕЦ. Стандартизація є невід’ємним елементом управління якістю медичної допомоги. З 1992 р. у цьому напрямку проводилася активна робота, і станом на кінець 2012 р. в Україні існувало 3595 окремих нормативних документів зі стандартизації медичної допомоги, а саме:

  • алгоритми, переліки заходів, схеми медичної допомоги — 14;
  • інструкції та методичні рекомендації — 39;
  • клінічні протоколи, протоколи надання медичної допомоги — 2342;
  • нормативи — 997;
  • стандарти та критерії надання медичної допомоги — 191.

Проте в ході оцінки вказаних документів виявлено наступні проблеми:

  • стандарти розроблені експертним методом (на основі фахового консенсусу), а не на принципах доказової медицини;
  • документи розроблені за спеціальністю, а не за клінічною темою (діагнозом), тому на одну нозологію затверджено 5–6 і більше протоколів/стандартів;
  • є непоодинокі випадки, коли протоколи входять у протиріччя один з одним, включають незареєстровані в Україні ліки тощо;
  • відсутній механізм їх впровадження, моніторингу ефективності наданої медичної допомоги.

Ці проблеми потребували негайного вирішення, тому була прийнята відповідна нормативно-правова база, а саме наказ МОЗ України від 28.09.2012 р. № 751 «Про створення та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги в системі МОЗ України» та наказ МОЗ України від 11.09.2013 р. № 795 «Про моніторинг клінічних індикаторів якості медичної допомоги». Ці нормативно-правові акти зареєстровані Міністерством юстиції в установленому порядку.

Сучасна нормативна база передбачає створення пов’язаних між собою медико-технологічних документів: адаптованих клінічних настанов, стандартів медичної допомоги, уніфікованих клінічних протоколів медичної допомоги.

Адаптована клінічна настанова, де зосереджені актуальні наукові знання, являє собою наукове обґрунтування рішень стосовно подальшого розвитку, ресурсного забезпечення, виявлення чинників незадовільної медичної допомоги, а також передбачає професійне удосконалення. Стандарт медичної допомоги містить критерії якості надання медичної допомоги. Уніфікований клінічний протокол — інструмент для управління результатами, обсягами та ресурсами медичної допомоги.

Впровадження галузевих стандартів медичної допомоги здійснюється шляхом розробки локальних протоколів. За наявності стандартів лікування, уніфікованого протоколу, адаптованого з клінічної настанови, та локального протоколу, їх використання у повсякденній медичній практиці дозволяє досягти бажаного результату лікування.

Невід’ємним компонентом медичної допомоги є розвиток фармацевтичної допомоги та забезпечення раціональної фармакотерапії. Знач­ною мірою це залежить від впровадження протоколів провізора (фармацевта), особливо коли йдеться про відповідальне самолікування безрецептурними препаратами.

На виконання доручення МОЗ України для забезпечення доступності медико-технологічних документів створений спеціалізований інформаційний ресурс — реєстр медико-технологічних документів (www.dec.gov.ua/mtd/index.html), у якому представлені сучасні документи, розроб­лені на засадах доказової медицини. У цій базі також зібрані всі документи зі стандартизації, починаючи з 1992 р. О. Ліщишина запросила присутніх активно користуватися цим ресурсом, зазначивши, що реєстр відвідують в середньому 25 осіб на день (як професіонали, так і пацієнти).

Сучасна система стандартизації орієнтована на створення умов для:

  • належного рівня професіоналізму в кожному закладі охорони здоров’я;
  • відновлення довіри та розвитку партнерських відносин між пацієнтом та медичним працівником;
  • забезпечення доступу до адекватної медичної допомоги.

Завершуючи доповідь, О. Ліщишина нагадала, що наказом МОЗ України від 08.10.2012 р. № 786 «Про визначення головної організації у сфері розробки медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги, проектів нормативних актів щодо медичного, в тому числі фармацевтичного, обслуговування та фармаконагляду» ДЕЦ визначено як головну організацію у сфері розробки медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги. Співробітники цієї установи завжди готові співпрацювати з регіонами з усіх питань, що пов’язані з розробкою медико-технологічних документів, зокрема, локальних протоколів.

Олена Матвєєва, директор департаменту післяреєстраційного нагляду ДЕЦОлена Матвєєва, директор департаменту післяреєстраційного нагляду ДЕЦ, виступила з доповіддю «Системи фармаконагляду в Україні: законодавчі положення, результати та перспективи. Роль клінічного провізора в системі фармаконагляду». Вона повідомила, що у 2013 р. Україна досягла оптимального рівня репортування про випадки побічних реакцій лікарських засобів, рекомендованого ВООЗ, — отримано 365 повідомлень на 1 млн населення. Усього за рік надійшло 19 655 повідомлень і 16 638 внесено до бази. На сьогодні база даних департаменту післяреєстраційного нагляду ДЕЦ містить понад 79 тис. спонтанних повідомлень про побічні реакції лікарських засобів.

Минулого року серед загалу повідомлень отримано 10 повідомлень про відсутність ефективності лікарських засобів та 16 — про летальні наслідки побічних реакцій лікарських засобів.

У 2013 р. на 13% порівняно з 2012 р. збільшилася кількість закладів охорони здоров’я, з яких надходили повідомлення про випадки побічних реакцій. Незважаючи на це, усього лише 57% лікувально-профілактичних закладів України беруть участь у фармаконагляді. 45,8% з цих закладів охорони здоров’я надають від 1 до 3 повідомлень про випадки побічних реакцій, 34,9% — 4–10 повідомлень, 18,1% — 11–50 повідомлень і лише 1,07% — 51–100 повідом­лень на рік. Це значно знижує об’єктивність оцінки безпеки застосування ліків у самому закладів охорони здоров’я і виявлення проблем, пов’язаних із застосуванням ліків.

О. Матвєєва повідомила, що розширено коло репортерів про побічні реакції, до якого долучилися не лише лікарі та заявники, а й медсестри, фельдшери, акушери, провізори, фармацевти, пацієнти та їх представники. Використовуючи лише метод спонтанних повідомлень для збору інформації про побічні реакції, важко вирішити нагальні проблеми, що стосуються безпеки та ефективності лікарських засобів. Сьогодні галузь охорони здоров’я потребує впровадження активних методів здійснення фармаконагляду. Особливо це актуально в контексті виконання державних цільових програм.

Однак метод активного фармаконагляду не повинен застосовуватися повсякденно. Його слід використовувати у разі, коли виявлено проблему, що потребує вивчення та вирішення. Доповідач продемонструвала приклади реалізованих у 2013 р. проектів з активного фармаконагляду в Україні. Це ретроспективне дослідження впливу антиретровірусної терапії на функцію нирок у хворих на ВІЛ-інфекцію (за сприяння ВООЗ) та епідеміологічне дослідження «Вивчення стану імунітету проти кашлюку у дітей, щеплених вакциною для профілактики дифтерії, правця та кашлюку та встановлення епідеміо­логічної ефективності вакцинації» (за сприяння МОЗ України). Отримані результати, зокрема, дозволили зробити рекомендації, що сприяють убезпеченню подальшого застосування тенофовіру, зниженню ризику виникнення несприятливих наслідків при лікуванні тенофовірвмісними схемами та підвищенню результативності профілактичного застосування вакцини для профілактики дифтерії, правця та кашлюку.

За словами О. Матвєєвої, саме клінічний провізор може ефективно координувати процеси пасивного та активного фармаконагляду у закладі охорони здоров’я. Вона представила результати аналізу, проведеного професором Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького Андрієм Зіменковським щодо напрямків діяльності клінічного провізора у закладі охорони здоров’я, відповідно до якого клінічний провізор може здійснювати:

  • експертну діяльність (проведення оцінки листків лікарських призначень, ідентифікація проблем, пов’язаних із ліками, визначення частки препаратів, що не входять до формуляра, у листках лікарських призначень);
  • інформаційну та клінічну діяльність (вивчення проблем, пов’язаних із ліками, розробка заходів з їх мінімізації, здійснення фармацевтичної опіки, інформування медичної громадськості медичного закладу з питань раціональної фармакотерапії);
  • моніторинг безпеки та ефективності ліків у стаціонарах;
  • клініко-економічну діяльність (проведення АВС/VEN-аналізу, розрахунок вартості нераціональної фармакотерапії);
  • діяльність, пов’язану із формулярною системою (реалізація завдань фармакотерапевтичної комісії, участь у розробці, перегляді та оновленні локального формуляра лікарських засобів).

Серед напрямків подальшого розвитку системи фармаконагляду в Україні: спрямування уваги на збір інформації про випадки серйозних побічних реакцій, управління ризиками, застосування активних методів збору інформації; посилення виконавчої дисципліни та вмотивованості лікарів щодо виконання наказів МОЗ України з питань здійснення фармаконагляду шляхом внесення змін до порядку акредитації медичного закладу; покращення рівня інформування лікарів з питань безпеки ліків; вирішення кадрових та технічних проблем; внесення змін та доповнень до законодавчої бази України в розрізі здійснення фармаконагляду; створення клініко-фармацевтичної служби.

Олексій Соловйов, голова Держлікслужби УкраїниОлексій Соловйов, голова Держлікслужби України, зазначив, що сьогодні наші пацієнти і лікарі мають ті ж інструменти для боротьби з тим чи іншим захворюванням, як і у ЄС: згідно з вітчизняним законодавством, в Україну не можна ввезти і зареєструвати лікарський засіб, який не відповідає європейським стандартам GMP і за своїми якісними характеристиками не відповідає показникам, визначеним Європейською Фармакопеєю.

Проте в період формування вітчизняної законодавчої бази на український ринок потрапили препарати, які не проходили досліджень, передбачених сучасними вимогами реєстрації. О. Соловйов запропонував МОЗ України проаналізувати всі генеричні препарати, які є в нашій країні, і відповісти на питання: з якими препаратами вони порівнювалися при державній реєстрації і які дослідження при цьому проводилися.

Сьогодні тільки завдяки здійсненню фармаконагляду можна виявити неефективні або малоефективні препарати. Він звернув увагу присутніх, що попри позитивну динаміку надходження повідомлень про випадки побічних реакцій лікарських засобів, надзвичайно малою є кількість отриманих повідомлень про відсутність ефективності лікарських засобів. На його думку, це свідчить про недостатню ефективність системи фармаконагляду.

У відповідь на це директор департаменту післяреєстраційного нагляду ДЕЦ відзначила, що абсолютна кількість повідомлень про відсутність ефективності лікарських засобів не є критерієм, що дозволяє оцінювати ефективність системи фармаконагляду. Збір інформації про випадки відсутності ефективності лікарських засобів розпочатий не так давно, що значною мірою зумовлює невелику кількість повідомлень. Вона також додала, що оцінка відсутності ефективності — досить складний та відповідальний процес, що потребує від лікаря аналізу кожного окремого випадку. Особливо важко оцінити відсутність ефективності антибіотиків, противірусних, антигіпертензивних препаратів. Наприклад, ефективність антибіотика великою мірою залежить від чутливості збудника до препарату, що не завжди вдається визначити до його призначення. Ефективність антигніпертензивних препаратів групи інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) залежить від фармакогенетичних факторів. Тому ці препарати виявляють ефективність у 60–70% пацієнтів. Відсутність ефективності лікування не можна ототожнювати з відсутністю ефективності лікарського засобу. Можливо, лікарі з огляду на це і підходять до оцінки ефективності препаратів, що також може бути причиною незначної кількості повідомлень про відсутність ефективності лікарських засобів.

Стимулювати надання таких повідомлень лікарями та застосування методу спонтанних повідомлень можливо шляхом постійної просвітницької роботи у цьому напрямку.

Сучасні підходи до державного регулювання цін на лікарські засоби висвітлила Тетяна Донченко, директор Департаменту з питань якості медичної та фармацевтичної допомоги МОЗ України. Одним із пріо­ритетних напрямків діяльності Міністерства є вирішення питання економічної доступності лікарських засобів, особливо для соціально незахищених верств населення. Принципи ціноутворення на ліки, які нині реалізуються в Україні, відповідають основним вимогам вітчизняного законодавства та міжнародній практиці. Базові механізми ціноутворення наступні: контроль прибутку суб’єктів господарювання, що працюють на фармацевтичному ринку, встановлення граничного рівня оптово-відпускних цін на лікарські засоби, у тому числі декларування зміни оптово-відпускної ціни, встановлення референтних цін.

Т. ДонченкоПід час доповіді розглядалися особливості диференційованого регулювання цін на лікарські засоби в роздрібному та госпітальному сегменті. Т. Донченко також торкнулась питання реалізації Пілотного проекту щодо запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою (далі — Пілотний проект). За її словами, 22 січня прийнято постанову КМУ, відповідно до якої не лише подовжується термін реалізації Пілотного проекту, але й буде надана можливість аптечним закладам отримати кошти за відпущені у грудні 2013 р. ліки (прим.ред.: станом на 31 січня текст постанови не оприлюднено). Постановою КМУ також передбачена можливість перенесення препарату з ІІ до І групи часткового відшкодування вартості, що буде сприяти зниженню цін на лікарські засоби цієї категорії та підвищить рівень їх доступності для пацієнтів.

Т. Донченко поінформувала присутніх, що 14 серпня Урядом було прийнято постанову № 732 «Про реалізацію Пілотного проекту щодо запровадження державного регулювання цін на препарати інсуліну». Використання інструментів зовнішнього та внутрішнього реферування цін на цю групу препаратів, на її думку, дасть змогу знизити рівень цін на інсуліни, привівши їх до рівня країн з подібними соціально-економічними та медичними показниками.

У перспективі держава надасть підтримку і хворим на цукровий діабет ІІ типу, які налічують понад 90% загальної кількості хворих на цукровий діабет. Розроблено відповідний проект постанови КМУ «Про реалізацію пілотного проекту щодо запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування осіб, хворих на діабет типу ІІ», яким передбачено, що відшкодування вартості буде здійснюватися для 3 міжнародних непатентованих назв лікарських засобів, що використовуються як препарати першої лінії при лікуванні цукрового діабету ІІ типу.

Таким чином, удосконалення механізмів державного регулювання цін на лікарські засоби, у першу чергу, для лікування поширених та соціально-значимих хвороб на практиці дає можливість не лише сформувати об’єктивні ціни на внутрішньому ринку України, але й підвищити економічну доступність лікування.

Василь Нетяженко, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «терапія»Більш детально про результати реалізації Пілотного проекту розповів Василь Нетяженко, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «терапія», наголосивши, що з виділених у 2013 р. державою на реалізацію Пілотного проекту 191,636 млн грн. використано 164, 642 млн грн., тобто 85,91%.

Він додав, що не в усіх регіонах ставлення спеціалістів охорони здоров’я до Пілотного проекту було оптимістичним. Проте проведена інформаційна робота, метою якої стало мотивування лікарів до участі в проекті, таки дала позитивний результат.

В. Нетяженко зазначив, що більшість регіонів використали 90–100%  коштів у 2013 р. Серед областей, які використали кошти, виділені на Пілотний проект, нижче середнього показника по Україні: Київ (81,84%), Дніпропетровська (81,11%), Львівська (68,4%) області, Севастополь (51,69%), Донецька (43,42%), Одеська (42,98%) області.

Результативність Пілотного проекту, за словами спеціаліста, можна оцінити за такими показником, як зменшення кількості інсультів як одного із тяжких ускладнень гіпертонічної хвороби. Порівняно з 2012 р., у 2013 р. цей показник знизився на 6,4%.

Ще одним підтвердженням результативності Пілотного проекту стали дані, отримані з Харківської обл. Було підраховано кількість викликів екстреної (швидкої медичної допомоги) до хворих з гіпертонічною хворобою та проведено їх порівняння з аналогічними даними за 2012 та 2013 р. Виявилося, що кількість таких викликів до хворих з гіпертонічною хворобою зменшилася на 3,7%.

Проте залишається невирішеним питання тривалості лікування антигіпертензивними препаратами. Так, на жаль, лише 44% пацієнтів із гіпертонічною хворобою, що отримали лікарські засоби в рамках Пілотного проекту, приймали їх більше 3 міс.

В. Нетяженко завершив виступ оприлюдненням результатів, які очікуються у 2014 р. внаслідок впровадження Пілотного проекту. Це зниження смертності від серцево-судинних захворювань у працездатному віці (20–65 років) на 10–20%; зменшення кількості інсультів не менше ніж на 20% на рік; створення регіональних центрів з надання допомоги хворим з інсультами та інфарктом міокарда.

Віктор Чумак, радник міністра охорони здоров’я УкраїниВіктор Чумак, радник міністра охорони здоров’я України, нагадав, що постановою КМУ від 12 червня 2013 р. № 554 «Питання удосконалення реалізації пілотного проекту щодо запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою» встановлено наступні рівні відшкодування: для препаратів І групи — 90% граничної роздрібної вартості (але не вище фактичної роздрібної ціни), II групи — менше 90%, III групи — не підлягають відшкодуванню. Відповідно до цієї постанови наказом МОЗ України внесено зміни до Порядку розрахунку граничного рівня оптово-відпускних цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою та порівняльних (референтних) цін на такі засоби.

Внаслідок цих нововведень значно збільшилося споживання антигіпертензивних препаратів та, як результат, освоєння бюджетних коштів. За його словами, обсяг споживання зарубіжних препаратів не зазнав змін — пацієнти, прихильні до цих ліків, продовжують їх купувати. Проте збільшилося споживання вітчизняних ліків у натуральному вираженні, більш доступних за ціною. В. Чумак підкреслив, що це відбувається за рахунок залучення до терапії нових пацієнтів, що належать до незахищених верств населення, а також через те, що багато пацієнтів похилого віку відмовляються від застосування застарілих антигіпертензивних засобів на користь сучасних препаратів, вартість яких відшкодовується в рамках Пілотного проекту.

Інна Демченко, перший заступник голови Держлікслужби УкраїниІнна Демченко, перший заступник голови Держлікслужби України, нагадала присутнім, що наказом МОЗ України від 29.11.2013 р. № 1034 затверджено зміни до наказу МОЗ України від 19.07.2005 р. № 360 «Про затвердження Правил виписування рецептів та вимог-замовлень на лікарські засоби і вироби медичного призначення, Порядку відпуску лікарських засобів і виробів медичного призначення з аптек та їх структурних підрозділів, Інструкції про порядок зберігання, обліку та знищення рецептурних бланків та вимог-замовлень».

Відтепер лікарі зобов’язані виписувати рецепти на лікарські засоби за міжнародною непатентованою назвою. Торговельна назва зазначається, якщо лікарський засіб не має міжнародної непатентованої назви, належить до подібних біо­логічних лікарських засобів (біосимілярів), відпускається на пільгових умовах чи безоплатно, підлягає предметно-кількісному обліку. Провізори, у свою чергу, з представленого в аптеці асортименту лікарських засобів повинні підібрати для пацієнта кілька препаратів з однаковими діючою речовиною і властивостями, з яких пацієнт зможе обрати найоптимальніший лікарський засіб у прийнятному для нього ціновому діапазоні.

За словами І. Демченко, Держлікслужба України підтримує таке нововведення, адже воно підвищить інформованість пацієнтів, які не мають коштів на дорогі оригінальні ліки, щодо можливості застосування генеричних препаратів.

Проте як лікарі, так і провізори сьогодні не мають інформації щодо взаємозамінності генеричних лікарських засобів.

25 грудня 2013 р. під час спільної наради з керівниками найбільших аптечних мереж України Костянтин Грищенко, віце-прем’єр-міністр України, дав доручення МОЗ України підготувати перелік взаємозамінних генеричних препаратів. Держлікслужба України є співвиконавцем цього доручення в частині повідомлення аптечних закладів та ознайомлення їх з цим переліком. На жаль, термін доручення спливає, а його досі не оприлюднено. І. Демченко запропонувала внести до проекту рішення Колегії МОЗ пункт, відповідно до якого вже найближчим часом опуб­лікувати цей перелік у доступних для лікарів та пацієнтів джерелах, а Держлікслужба України, у свою чергу, надасть його аптечним закладам.

Ганна Барміна,
фото Сергія Бека

Комментарии

Нет комментариев к этому материалу. Прокомментируйте первым

Добавить свой

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

Другие статьи раздела


Последние новости и статьи