Друге пленарне засідання ХХХ З’їзду Литовської фармацевтичної асоціації (ЛФА), — нагадаємо, що з першою частиною роботи з’їзду наш читач мав нагоду ознайомитись у «Щотижневику АПТЕКА» № 43 (1014) від 9 листопада 2015 р., — відкрила доповідь Володимира Руденка, директора всеукраїнського громадського об’єднання «Аптечна професійна асоціація України» (ВГО «АПАУ»), заслуженого працівника охорони здоров’я України, доктора фармацевтичних наук. Він насамперед подякував литовським колегам за високу честь та відповідальність обрання його почесним членом ЛФА — визнаної у світі європейської фахової асоціації, яка є членом низки авторитетних міжнародних організацій, — а також загалом Литовській Республіці, яка стало підтримує на міжнародній арені Україну в її не найпростіші часи.
Доповідь на тему «Фармацевтичний сектор України сьогодні і завтра» (див. відео 1) було розпочато з бриф-портрету сучасної фармацевтичної галузі України, основними рушіями якої традиційно (як і у Литовській Республіці) виступають роздрібна, оптова та виробнича ланки (рис. 1).
Законодавчо-ідеологічну будову фармацевтичної діяльності в Україні оратор змалював у порівняльному контексті з інформацією, що пролунала у першій частині з’їзду з вуст литовських доповідачів. «Хто сьогодні впливає на ринок і хто його сьогодні регулює? Так само, як і у вас, основні законодавчі акти у нас видає парламент — Верховна Рада, — це закони України. Міністерство охорони здоров’я України уповноважене генерувати політику в сфері охорони здоров’я та відповідати за її втілення. Крім цього, воно реалізує регуляторну політику у сфері реєстрації лікарських засобів: при Міністерстві створено державне підприємство «Державний експертний центр», яке займається реєстрацією лікарських засобів. Також у нас створена Державна служба України з лікарських засобів — агенція, що відповідає за весь ринок обігу лікарських засобів, крім реєстрації (контроль якості, роздрібна та оптова реалізація ліків, їх експорт та імпорт)», — повідомив В. Руденко.
На його думку, фармацевтичний ринок України доволі жорстко зарегульований (мабуть, найбільш зарегульований серед усіх інших галузей економіки): нині фармацевтичну діяльність регулюють понад 40 нормативно-правових актів (деякі найбільш значущі з них було названо окремо і супроводжено стислим коментарем):
- Закон України від 04.04.1996 р. №123/96-ВР «Про лікарські засоби» (він є застарілим і далеким від реалій ринку; багаточисленні проекти зі створення нової редакції закону досі не принесли результату; численні поправки до закону і велика кількість посилань у його тексті не дають можливості стабільно планувати розвиток бізнесу);
- Закон України від 02.03.2015 р. № 222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» (вийшов влітку цього року і передбачає електронний обіг та аудит документів, електронну видачу ліцензій тощо);
- Закон України від 05.04.2007 р. № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов’язки та відповідальність суб’єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю));
- Закон України від 19.11.1992 р. № 2801-ХІІ «Основи законодавства України про охорону здоров’я»;
- постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2000 р. № 1755 «Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу»;
- Постанова Кабінету Міністрів України від 04.07.2001 р. № 756 «Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності»;
- Постанова Кабінету Міністрів України від 10.09.2008 р. № 843 «Про затвердження критерію, за яким оцінюється ступінь ризику від провадження діяльності у сфері охорони здоров’я для безпеки життя і здоров’я населення та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю)»;
- Наказ МОЗ України від 31.10.2011 р. № 723 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами»;
- Порядок контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами, які затверджені наказом МОЗ України від 31.10.2011 р. № 724 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 07.12.2011 р. за № 1421/20159;
- Наказ МОЗ України від 15.05.2006 р. № 275 «Про затвердження Інструкції із санітарно-протиепідемічного режиму аптечних закладів»,
- Розпорядження Державної служби України з лікарських засобів тощо.
«Де знаходиться український фармринок за підсумками роботи І півріччя? На жаль, події, що нині відбуваються в нашій країні, внесли певні корективи в економічну ситуацію. Відбулася сильна інфляція, знецінилася національна валюта. І це відповідним чином одразу ж позначилося на споживанні лікарських засобів і формуванні цінової політики. Значне здорожчання ліків — тим більше на тлі відсутності системи відшкодування вартості ліків пацієнтам, призвело до того, що українські громадяни не в змозі придбати за свої кошти стільки ж ліків, як 2–3 роки тому. Тому за результатами І півріччя 2015 р. споживання лікарських засобів в Україні демонструє стійкість у національній валюті, натомість помітне зниження у доларовому еквіваленті та натуральному виразі. Споживання лікарських засобів в гривневому еквіваленті (адже гривня у нас знецінилася утричі і, відповідно, ціни у валюті, зокрема євро також підвищилися в рази) збільшилося на 28%, — водночас споживання ліків у доларах США за цей період зменшилося на 38%, а у натуральному вираженні — на 12% (рис. 2; при підготовці доповіді використано аналітичні дані системи дослідження українського фармацевтичного ринку «Фармстандарт»/«PharmXplorer» компанії «Proxima Research»). Саме останній показник найбільш інформативно ілюструє ситуацію на ринку (і викликає особливу тривогу у зв’язку з подальшим зниженням рівня доходів населення — і конгруентним подальшим зменшенням обсягів споживання ліків): у результаті соціально-політичних та, як наслідок, економічних негараздів люди аж ніяк не стали менше хворіти, втім, стали менше лікуватися», — підкреслив український фахівець.
Водночас для лікарських препаратів вітчизняного виробництва характерний удвічі нижчий інфляційний індекс порівняно з імпортними, при цьому у післякризовий період низьковартісні препарати продовжують нарощувати рівень цін. За останні півроку імпортні лікарські засоби здорожчали більше ніж на 100%. Але не набагато відстають від них і вітчизняні виробники. Велика складова у собівартості їх продукції припадає на субстанції, пакувальні матеріали, інші затрати, та й саме виробничо-технологічне обладнання, що закуповується за кордоном, коштує недешево. Усе це спричинило той факт, що ціни на лікарські засоби вітчизняного виробника підвищилися на 45–50% (рис. 3).
В останні часи ємність аптечної мережі в Україні істотно не змінюється: без урахування тимчасово окупованих територій АР Крим та зони проведення Антитерористичної операції нині вона налічує 19 895 торгових точок (15 391 аптек і 4504 аптечних пунктів; динаміку див. на рис. 4). Водночас на макроекономічному рівні роздрібний фармринок демонструє значну стійкість та гнучкість порівняно із загальним роздрібним товарообігом країни, що відображено на рис. 5 (втім, цьому є ще одне — не стільки економічне, скільки медико-соціальне пояснення: від ліків людям відмовитися найважче).
* Без урахування тимчасово окупованої території АР Крим і частини зони АТО
Консолідація аптечних мереж просувається досить повільно, топ-100 аптечних закладів нині займають близько 63% ринку (і така доволі фрагментована структура не створює жодних передумов для того, щоб у найближчі роки очікувати в Україні появи роздрібних мега-операторів або аптечних мереж загальнонаціонального масштабу, як це нерідко спостерігається у країнах Європи). Аптечна націнка також суттєво не підвищується (коливається у межах 21–27%): маржинальний прибуток аптек більшою мірою залежить від росту ринку і взаємодії з виробником. Звісно, здатність впливати на кінцеву ціну продукції залежить від багатьох факторів, але у кожного сегменту є свій ринковий діапазон: роздрібні мережі здебільшого вкладаються у 15–20%, дистрибуція задовольняється 10–15%, лише у виробника її не можна виміряти у відносному вигляді, оскільки собівартість продукту — величина хоча й багатокомпонентна, але «абсолютно абсолютна». Водночас в оптовому сегменті фармринку консолідаційні процеси яскраво виражені: останніми роками в руках 5 найбільших оптових фармацевтичних операторів (причому для топ-5 характерне досить стале представництво) стабільно зосереджується близько 90% ринку (рис. 6).
Що ж стосується вітчизняних фармацевтичних виробників, то вони впевнено нарощують свою частку в загальному обсязі ринку роздрібної реалізації ліків, збільшивши її з 29 до 37% у грошовому вираженні і з 63 до 77% в упаковках (рис. 7).
Коло проблем регулювання фармацевтичного сектору в епоху змін доповідач розділив на два основні сектори — пов’язані з регулюванням цін та з дозволом на реалізацію та впливом на попит. Першій царині притаманні такі ознаки, як:
- зниження доступності та пропозиції дороговартісних генериків;
- зменшення зацікавленості для інноваційних препаратів;
- зміщення балансу «потреба-споживання»;
- збільшення асортименту небрендованих генериків;
- референтні ціни, що не підтверджені державними гарантіями,
натомість у другому секторі домінують:
- недостатня ефективність та забюрократизованість дозвільної системи та процедури реєстрації/перереєстрації ліків;
- мала зацікавленість для входження на ринок новітніх препаратів;
- обмеження реклами безрецептурних препаратів;
- обмеження промоції рецептурних препаратів.
Серед основних ризиків для фармацевтичного ринку України В. Руденком було названо:
- зниження приросту ринку внаслідок зменшення доходів населення;
- вплив введення ПДВ та імпортного збору на лікарські засоби;
- подальше ускладнення процедури ліцензування імпорту лікарських засобів без перегляду всієї системи допуску ліків на ринок;
- контроль якості ліків на ринку та контрафактна продукція;
- нова система маркування упаковки лікарських засобів;
- референтна система для реєстрації цін без гарантованого обсягу споживання препаратів;
- вплив регуляторів на систему промоції та реклами лікарських препаратів,
а серед основних перспективних векторів його розвитку —
- прийняття нової редакції Закону України «Про лікарські засоби» (знаходиться на обговоренні у Верховній Раді України та на громадському обговоренні);
- прийняття нових нормативно-правових актів з метою приведення їх у відповідність із новим Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності»;
- затвердження нових Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів);
- обговорення проекту Закону України «Про фармацевтичне самоврядування»;
- впровадження Етичного кодексу для фармацевтичних компаній;
- дерегуляція фармацевтичного ринку, збільшення впливу громадських організацій.
У заключній частині своєї доповіді В. Руденко представив зріз діяльності ВГО «АПАУ». Нині ВГО «АПАУ» — це:
- 2530 аптечних закладів у всіх регіонах України, що дорівнює 24% роздрібного ринку (у грн.);
- 13 тис. працівників;
- 5 млн клієнтів в аптеках щодня.
Також до складу ВГО «АПАУ» входять:
- 4 аналітичні компанії;
- 3 регіональні громадські організації;
- 2 виробники;
- 1 видавництво.
Позиції ВГО «АПАУ» у структурі українського аптечного ринку представлені на рис. 8.
Місія ВГО «АПАУ» — формувати галузь, змінювати себе, служити людям. Основна мета організації — представництво та захист законних прав та інтересів своїх членів у соціально-трудовій, законодавчій, економічній та інших сферах; бути корисною та значущою для своїх членів. На виконання представницьких функцій ВГО «АПАУ» її представники беруть регулярну участь у засіданнях і нарадах, а також законодавчих ініціативах Комітетів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, робочих групах при МОЗ України та Державній службі України з лікарських засобів. Асоціація є членом Громадських рад при МОЗ України, Державній фіскальній службі України, Державній службі з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва (Громадська комісія з питань ліцензування), Міністерстві соціальної політики України, Антимонопольному комітеті України.
Відповідно до Закону України «Про громадські об’єднання» (у редакції від 22.03.2012 р.) у 2015 р. відбувається переформатування ВГО «АПАУ» в нову організаційну форму діяльності.
Найближчим часом діяльність АПАУ буде розширена та здійснюватиметься у двох напрямках:
- ГО «АПАУ» — загальнонаціональне громадське об’єднання фахівців з фармацевтичною освітою та працівників аптек,
- Громадська спілка «Аптечна спілка України» — загальнонаціональне громадське об’єднання юридичних осіб фармацевтичної галузі, які входять до складу ВГО «АПАУ».
Таким чином, фахівці ВГО «АПАУ» вирішують завдання охоплення обох ланок фармацевтичного сектору України — персоналізованого й організаційного, аби консолідовано надавати повний сервіс високоякісних послуг учасникам фармацевтичного ринку України. Детальна презентація подальшої діяльності ВГО «АПАУ» та ГС «Аптечна спілка України» (АСУ) відбудеться 10 грудня 2015 р. у м. Києві в рамках Аптечного саміту України — 2015.
«Щиро дякую за увагу, шановні колеги. Користуючись нагодою, ми хочемо зробити пам’ятний подарунок вашій асоціації — ось цю цікаву ілюстровану книгу, де можна знайти описи усіх куточків нашої держави. Називається ця книга «Україна: країна і люди». І це дуже символічно. Ми спеціально обрали цей символічний подарунок, щоб показати: кожна країна формує свою націю, і люди, які були згуртовані у націю, достойні жити в гарній країні. У такій країні, в якій живете сьогодні ви. І я бажаю вам процвітання, успіхів вашій асоціації, всього якнайкращого», — підсумував В. Руденко.
Відео 1. ХХХ З’їзд ЛФА: урочисте вшанування кращих литовських фармацевтів; урочисте присвоєння Володимиру Руденку звання почесного члена ЛФА; доповідь В. Руденка «Фармацевтичний сектор України сьогодні і завтра» — див. на сайті http://www.apteka.ua.
Президент Латвійського товариства фармацевтів (Latvijas Farmaceitu Biedrība) Кітія Блюмфельде (Kitija Blumfelde) розповіла колегам, якими новинами живе і чим дихає сьогодні Латвія фармацевтична (див. відео 2). Зокрема, нещодавно у Латвії відбулася легітимізація проведення в аптеках комплексу медичних обстежень. У відповідному законі закріплено норму стосовно того, що аптеки мають право здійснювати вимірювання артеріального тиску та експрес-аналіз загального холестерину і глюкози у сироватці крові, визначати індекс маси тіла і консультувати відвідувачів з цього приводу. Було зазначено, що латвійські аптеки і раніше виконували вказані діагностично-профілактичні функції, втім, оскільки таку діяльність не було юридично закріплено у чинному законодавстві, на практиці виходило, що вони це роблять певною мірою нелегально.
«Ми 3 роки вели бесіди з сімейними лікарями і в кінцевому результаті дійшли згоди щодо спільного колегіального бачення того, як можна і слід виконувати перелік базових діагностично-профілактичних заходів в умовах аптечного закладу, у яких межах фармацевт має право консультувати пацієнта тощо. Цьогоріч ми узгодили всі особливості, прописали відповідні протоколи та стандартні операційні процедури, отримали проголосований парламентом закон — і врешті-решт процес пішов повноцінно», — повідомила оратор. Щоправда, згідно із законодавством надання аптеками зазначених послуг є платним, але, за словами К. Блюмфельде, плата є практично символічною (вимірювання артеріального тиску — близько 20 євроцентів, експрес-аналізи — лише вартість самого діагностичного тесту) і мало впливає як на доступність цих послуг, так і на рішення відвідувача скористатися послугою фармацевтичної допомоги. Натомість користь від надання такої послуги нерідко буває неоціненною для здоров’я пацієнта, оскільки сприяє ранньому виявленню і своєчасному початку лікувально-профілактичних заходів стосовно захворювань, вельми грізних за своїми наслідками та ускладненнями.
Цікаво, що міністерство охорони здоров’я Латвії вже близько року очолює фармацевт, виходець із фармацевтичного бізнесу: щоправда, доповідач не знайшла особливих зрушень чи то користі від цього для фармації Латвії (можливо, зокрема, тому, що коли чиновник споглядає на галузь з точки зору власного бізнесу, це може створювати підґрунтя для певних проблем, неузгодженостей, конфлікту інтересів тощо).
Розглядаючи проблему паралельного імпорту (актуальну не лише для Прибалтійських держав, але й для більшості країн — членів Європейського Союзу загалом), очільник Литовського товариства фармацевтів відзначила, що в цій сфері останнім часом також відбулися відчутні законодавчі зміни. Згідно з цими дерегуляторними новаціями аптека отримує право здійснювати закупівлю лікарських препаратів у оптового постачальника з будь-якої країни ЄС — Польщі, Німеччини тощо — завозити ці ліки у Латвію і реалізовувати зі свого прилавку. «Можливо, на сьогодні це цікаво і добре для аптеки. Однак у перспективі ми бачимо чимало ризиків. Оскільки для фармацевтичних виробників, що мають представництва у Латвії, це знижує товарообіг і примушує їх згортати свою діяльність — як для держави, так і для аптечних закладів це не надто добре», — вважає латвійський фахівець.
Нині Латвійське товариство фармацевтів спільно з міністерством охорони здоров’я Латвії працює над конкретизацією досить суворих вимог до аптек, які виготовляють лікарські препарати. У Латвії функціонує багато аптек, яких доповідач називає «псевдо-виготовлювачами». Така ситуація виникла внаслідок того, що в Латвії існує законодавча вимога: якщо аптека готує ліки, інша аптека не може бути відкрита на відстані ближче ніж за 500 м від неї. Такі псевдо-виготовлювачі насправді не виготовляють ліки (вони заключають договір з іншою аптекою, роблять у неї замовлення і лише відпускають пацієнтові препарат екстемпорального виробництва), — однак формально це все одно дозволяє їм отримати відповідний статус, щоб спричинити зазначене регуляторне обмеження для потенційних конкурентів і відчувати себе більш затишно на своїй території. Все це і спонукало латвійську фармацевтичну громаду до наведення ладу у даному питанні шляхом розробки конкретних вимог до аптечного виготовлення ліків та імплементації цих норм у діюче законодавство. Якою повинна бути аптека, якщо вона насправді виготовляє ліки? На переконання оратора, в майбутньому лише для таких аптек повинна залишитися обмежувальна норма у 500 м.
Від законодавчо-регуляторних колізій К. Блюмфельде перейшла до основних напрямків діяльності очолюваної нею фахової громадської організації. Так, вже 4-й рік поспіль Латвійське товариство фармацевтів проводить соціальну кампанію (як правило, восени). У минулі роки вона була присвячена різним аспектам раціонального застосування ліків; правильній утилізації медикаментів (щоб люди не викидали їх разом з господарськими відходами) тощо. Цьогоріч соціальна кампанія проходить під гаслом кардіоваскулярних ризиків (що природньо у світлі вищезгаданої легітимізації медичних обстежень та вимірювань в аптеках).
«Ми намагаємося давати людям інформацію, щоб вони стежили за своїм здоров’ям. Можливість робити це в аптеці — не лише слушна нагода, але й дуже важлива річ. Кваліфікована фармацевтична допомога сприяє обізнаності громадян щодо статусу свого організму (обізнаний — озброєний). Ці заходи організовує Литовське товариство фармацевтів, причому до них долучаються практично всі аптечні заклади країни (мінімум 98% з них: можливо, за винятком декількох маленьких сільських аптек). Загалом, це стосувалося того, що сьогодні відбувається у Латвії. Водночас, я рада тому, що нині відбувається у Литві. Коли я сьогодні їхала до вас, мене супроводжували яскраве сонце, прекрасна природа, золоте листя беріз, — все це надзвичайно надихало, загострювало і підносило всі почуття. Нині ви відзначаєте не лише 30-й З’їзд, але й 25-річчя відновлення діяльності Литовської фармацевтичної асоціації — суцільні круглі дати. Ваш знаменний день видався чудовим — отже, ви чудові люди. Я бажаю вам такими й залишатися: щоб і люди вас любили, і Той зверху також вас любив і цінив!», — такими теплими побажаннями представник Латвії підсумувала свою промову, під гучні оплески аудиторії пригостивши професора Е. Тарасевічуса латвійською національною спокусою — чорним хлібом у шоколаді.
Відео 2. ХХХ З’їзд ЛФА: виступ Президента Латвійського товариства фармацевтів (Latvijas Farmaceitu Biedrība) Кітії Блюмфельде (Kitija Blumfelde) — див. на сайті www.apteka.ua.
Сподіватимемося на наступні євроінтеграційні кроки представників української фармацевтичної галузі — і за наявності таких кроків зобов’язуємося ретельно та вчасно знайомити з ними свого читача.
Від редакції. Висловлюємо щиру подяку за сприяння у підготовці матеріалу Посольству Литовської Республіки в Україні, особисто Надзвичайному і Повноважному Послу Марюсу Януконісу та аташе з питань культури Юргісу Гєдрісу.
фото та відео автора
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим