Епідемічна небезпека: чи готова Україна до нових викликів?

«Епідемічна небезпека: чи захищені українці?» — саме це питання стало головною темою дискусії експертів, яка 23 січня 2020 р. відбулася в інформаційному агентстві «Укрінформ». Учасники круглого столу обговорили питання профілактики захворювань в Україні та запропонували власні підходи щодо покращення санітарно-епідемічної ситуації в країні. Організатором заходу виступила Громадська організація «Інститут громадського здоров’я».

Не дивлячись на тривалий процес реформування системи охорони здоров’я, в Україні відсутня посадова особа, відповідальна за епідемічну ситуацію і яка б могла приймати відповідні рішення. Крім того, Україна не має достатнього епідемічного фонду, оскільки в держбюджеті–2020 він становить близько 160 тис. грн при щорічній потребі щонайменше у 100 млн грн. Забезпечення епідемічного фонду дозволить оперативно реагувати на виклики сьогодення — закуповувати необхідні сироватки, вакцини і проводити діагностику захворювань. Таку думку висловив Святослав Протас, почесний голова ГО «Інститут громадського здоров’я», старший науковий співробітник Державної установи «Інститут громадського здоров’я ім. О.М. Марзєєва НАМН України», кандидат медичних наук.

«Міністерство охорони здоров’я на фоні зазначених ризиків публікує проєкт рішення уряду про децентралізацію функцій епідеміологічного нагляду, а фактично це є дезінтеграція цієї функції. Оскільки внаслідок реалізації такого рішення кількість працівників, лікарів-профілактиків, лікарів-епідеміологів планується зменшити з 15 тис. до 1,5 тис. осіб. Крім того, пропонується передати питання епідемічного нагляду та розслідувань на гілку сімейної медицини, яка і без цього навантажена», — зауважив С. Протас.

«Найстрашніше, що на сьогодні відбувається, на мій погляд, це повне руйнування, а зараз воно досягло свого апогею, систем нашого з вами протиінфекційного захисту», — продовжила Ольга Голубовська, завідувачка кафедри інфекційних хвороб Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, доктор медичних наук, професор.

Вона наголосила на тому, що Україна увійшла до трійки країн (поряд з Мадагаскаром та Філіппінами) за рівнем розповсюдження захворювання на кір. На переконання лікаря, спалах цього захворювання в Україні виник внаслідок практичної відсутності необхідної роботи епідеміологів на місцях. «Сильна чи слабка країна у цьому плані характеризується не за кількістю спалахів, а за здатністю держави швидко їх локалізувати», — підкреслила О. Голубовська.

На переконання професора, саме Президент України має взяти питання інфекційної безпеки країни під власний контроль.

Ще у 1994 р. Верховна Рада України ухвалила закон «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення». Наразі він потребує удосконалення. «Закон про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, ясна річ, має бути вдосконалений і переглянутий. Змінилася соціально-економічна, політична ситуація, змінилися підходи, змінилися й наукові здобутки. І тому ми вважаємо, що на сьогодні обов’язково треба прийняти новий закон», — наголосив старший науковий співробітник Державної установи «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України», доктор медичних наук, професор Віктор Марієвський.

За його словами, фахівцями було розроблено сучасну систему епідеміологічного нагляду в країні. «Вона абсолютно чітко структурована, вона економічно обґрунтована, має наукове підґрунтя. Нам потрібно зробити все, щоб привернути увагу і високих посадовців, і особисто Президента держави до того проєкту закону, який був розроблений колективно фахівцями і знаходиться в Офісі президента», — підкреслив експерт.

Людмила Мухарська, голова правління Всеукраїнської спілки громадських організацій «Українська санітарно-епідеміологічна спілка» нагадала, що на рівні Конституції України прописано, що окрім надання медичної допомоги, держава забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя населення. На прикладі нового коронавірусу, який виник у Китаї, доповідач підняла питання здатності будь-якої країни реагувати на нові виклики.

«Чи готові ми захистити українців? Чи є у нас система відслідковування ситуації в аеропортах? Чи готові наші лікарні та лабораторії? Чи мають вони діагностичні тест-системи для того, щоб підтвердити чи спростувати діагноз? Чи є у нас запаси ліків, спеціальний захисний одяг, дезінфектанти? Про це все нам мають розповісти в Міністерстві охорони здоров’я», — зазначила Л. Мухарська.

Найголовніше у даній ситуації — терміновість прийняття рішень. Від цього, за словами експерта, залежить адекватність виконання функцій фахівцями.

«Ліквідація централізованого епідеміологічного нагляду при виникненні інфекційних захворювань призведе перш за все до того, що ми не зможемо в дуже стислий термін провести заходи щодо ліквідації спалаху», — продовжив Володимир Жданов, заступник керівника Державної установи «Луганський обласний лабораторний центр МОЗ України».

Він зазначив, що на сьогодні відповідно до діючих законодавчих актів на центри первинної медико-санітарної допомоги покладено функції з первинного епідеміологічного розслідування спалахів інфекційних захворювань. Лікар первинної медико-санітарної допомоги або сімейний лікар на сьогодні має такий великий обсяг обов’язків, що виконати завдання епідеміологічного нагляду чи профілактики інфекційних хвороб йому дуже важко. «Ліквідація лабораторних центрів — це неправильно, тому що можливості епідеміологічної служби на сьогодні є і вони спроможні забезпечити епідеміологічний нагляд на тому рівні, якого вимагає сучасність», — підкреслив доповідач.

«Безумовно, без участі лікарів, без лікарської компетенції завдання громадського здоров’я не зможуть якісно виконуватися», — продовжив Олександр Яворовський, завідувач кафедри гігієни та екології Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, доктор медичних наук, професор, академік НАМН України, заслужений діяч науки і техніки. Окрім лікарів-епідеміологів, потрібні лікарі-гігієністи, які в здійсненні протиепідемічних заходів йдуть поруч.

Професор підняв питання підготовки кадрів. «Яка б модель громадського здоров’я врешті-решт не була прийнята в нашій державі, питання підготовки кадрів стоятиме», — зауважив він. Проте впродовж 4 останніх років у вищих навчальних закладах не проводиться набір на медико-профілактичну справу. Натомість затверджено спеціальність «Громадське здоров’я», яка виведена за рамки спеціальності «Медицина». «На скільки я ознайомлений зі змістом освітніх стандартів підготовки бакалаврів і магістрів з громадського здоров’я, вони не можуть виконувати лікарські функції… Але без лікарів, які будуть координувати цю всю роботу, а головне — аналізувати і давати рекомендації для прийняття управлінських рішень, це зробити неможливо», — зазначив О. Яворовський, додавши, що наразі виникла ситуація кадрового «голоду» в цій сфері.

Учасники дискусії оприлюднили лист-звернення до Президента України з проєктами змін до законодавства у сфері забезпечення епідеміологічного нагляду. Даний лист було підготовано робочою групою та направлено главі держави в листопаді минулого року. Проте досі відповіді на нього від керівництва держави не отримано.

Президенту України

Зеленському В.О.

Про епідемічну безпеку держави

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ

Вельмишановний Володимире Олександровичу!

Висловлюємо Вам свою повагу та вважаємо за необхідне поінформувати Вас про загрозливу санітарну та епідемічну ситуацію в Україні, що склалася внаслідок руйнації профілактичного напрямку вітчизняної медицини.

Визнана однією з найнадійніших у світі цілісна система державного санітарно-епідеміологічного нагляду, яка протягом останніх дев’яноста років була невід’ємною складовою вітчизняної охорони здоров’я, сьогодні повністю розбалансована.

Так, за результатами діяльності 2 попередніх Урядів в країні повністю ліквідовано систему невідкладного реагування на виникнення випадків інфекційних захворювань. Припинено системну роботу лікарів-епідеміологів та ускладнено застосування протиепідемічних заходів у вогнищах інфекційних хвороб. Втрачено зв’язок між контролем за потенційно небезпечною продукцією та попередженням виникнення захворювань. Функцію державного нагляду за дотриманням законодавства у сфері санітарного та епідемічного благополуччя позбавлено медичної складової, від’єднано від епідеміологічного нагляду та передано до непрофільного органу — Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, що створювалася як компетентний орган у галузі ветеринарної медицини, безпеки харчових продуктів та захисту прав споживачів.

Разом з тим, за індексом Bloomberg Україна віднесена до країн з низьким рівнем здоров’я населення, тобто, є «хворою державою». Країна перебуває у стані епідемії туберкульозу та СНІДу — успішно контрольованих у цивілізованому світі. Зростає кількість випадків невиліковного туберкульозу, резистентного до антибіотиків. Безпрецедентна епідемія кору, що триває протягом останніх 2 років (понад 115 тис. хворих, 50 смертельних випадків серед людей переважно молодого працездатного віку та дітей) набула міжнародного значення. Існує реальна загроза епідемій дифтерії та поліомієліту.

Щотижня реєструється декілька групових спалахів харчових отруєнь. З’явилися непоодинокі випадки промислового ботулізму. Невпинно зростає екологічно зумовлена та професійна захворюваність. Тобто держава фактично втратила контроль за безпекою харчування, праці та довкілля.

Ліквідовано систему попередження занесення особливо небезпечних інфекцій на кордоні. Держава не виконує ратифіковані нею зобов’язання в рамках Міжнародних медико-санітарних правил і, таким чином, виключає себе з глобальної системи біологічної, хімічної та радіаційної безпеки.

Незважаючи на це, заходи з протидії хворобам на національному рівні сьогодні фактично зведено до реалізації коштів міжнародної технічної допомоги для лікування ВІЛ/СНІДу, туберкульозу та гепатитів у рамках діяльності Центру громадського здоров’я МОЗ України, а також закупівлі вакцин без належного контролю за подальшою ефективністю їх застосування.

Спираючись на аналіз ситуації, що склалася, та виходячи із завдання, поставленого особисто міністром, робочою групою, створеною наказом МОЗ України від 13.09.2019 р. № 98‑Адм, підготовлено проєкт відповідних законодавчих змін.

Зокрема, розробленим законопроєктом передбачено утворення на базі існуючих санітарно-профілактичних закладів МОЗ, що залишилися від ліквідованої Державної санітарно-епідеміологічної служби України, мережі центрів контролю та профілактики хвороб. Основним завданням діяльності центрів має стати відновлення системи епідеміологічного нагляду відповідно до Резолюції Всесвітньої організації охорони здоров’я EUR/RC61/R2 «Зміцнення потенціалу та служб суспільної охорони здоров’я в Європі: рамкова основа дій» та глави 22 Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

За аналогією до системи протиепідемічного захисту США та більшості інших великих промислово розвинутих країн, діяльність утворених центрів мала б координуватися через вертикаль головного державного епідеміолога МОЗ та державних епідеміологів на регіональному рівні. При цьому будь-які дозвільні та контролюючі функції, як і можливість втручання у господарську діяльність суб’єктів підприємництва, повністю виключаються.

Цим же проєктом функції нагляду за дотриманням санітарного законодавства передаються муніципальним органам з координуючою роллю МОЗ у разі необхідності попередження загострення епідемічної ситуації та реагування на її виникнення.

Таким чином, планувалося повернути роль Міністерства охорони здоров’я як єдиної координуючої структури у формуванні та реалізації державної політики щодо забезпечення конституційного права на охорону здоров’я, а також санітарного та епідеміологічного благополуччя.

Проте результати роботи робочої групи було проігноровано.

Натомість, Міністерством охорони здоров’я продовжується подальша дезінтеграція існуючої мережі санітарно-профілактичних закладів з перекладанням їх утримання на місцеві бюджети без належного фінансового забезпечення необхідних державних протиепідемічних функцій.

Виникає небезпека подальшої консервації дискредитованої системи державного контролю за діяльністю суб’єктів господарювання та неефективного виконання протиепідемічних функцій у рамках діяльності органів влади, що перебувають поза системою охорони здоров’я.

Вельмишановний Володимире Олександровичу!

З метою запобігання подальшому погіршенню здоров’я народу України звертаємося до Вас з проханням розглянути підготовлений нами законопроєкт «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо системи суспільної охорони здоров’я та епідеміологічного нагляду за хворобами)» та, в разі Вашої згоди, внести його на розгляд Верховної Ради України як невідкладний.

З глибокою повагою та сподіванням на розуміння
Учасники робочої групи
Катерина Горбунова,
фото Сергія Бека
Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті