Кліщі: небезпека може спіткати на кожному кроці

Іксодові кліщі — малопомітні істоти з небезпечним «багажем»

Іксодові кліщі є облігатними гематофагами-ектопаразитами, які харчуються кров’ю практично всіх наземних хребетних, зокрема і людини. Однак найбільша їх небезпека полягає в здатності передавати безліч мікробних (вірусів, бактерій) і паразитарних (найпростіших, гельмінтів) патогенних агентів. Вважається, що глобальне потепління, соціально-демографічні чинники, вирубка лісів і скорочення місць проживання диких тварин, що викликають міграцію популяцій диких тварин, є основними чинниками, що сприяють географічному поширенню кліщів. Більшість видів, що вражають худобу та домашніх тварин у Європі, можуть кусати людей з різним тиском відповідно до кліматичного градієнта, пов’язаного з територією та передачею патогенів (de la Fuente J. et al., 2023; Kapo N. et al., 2024). Особи, які займаються рекреаційною або професійною діяльністю на свіжому повітрі в зоні ризику, мають підвищений ризик укусів кліщів.

Сезонна активність іксодових кліщів в Україні починається навесні з настанням тепла та має два виражених піки — у квітні–травні й серпні–вересні. Проживають вони здебільшого у трав’янистих, чагарникових або лісистих місцевостях, здебільшого у траві, проте зрідка можуть заповзати на невисокі кущі, тож звичайна прогулянка в лісі чи парку може закінчитися контактом людини з непроханим «гостем». Варто наголосити, що доступ до тіла вони можуть отримати лише тоді, коли людина перебуває в статичному положенні й не рухається.

Додаткова небезпека криється в тому, що укус кліща практично невідчутний — тварина виділяє анестетик при присмоктуванні, тому паразитів здебільшого помічають через 2–3 дні, коли на місці укусу з’являються припухлість, свербіж, почервоніння, а сам кліщ збільшується в розмірах. На тілі кліщ може утримуватися до 12 днів. Тривалість перебування паразита на тілі корелює з ризиком інфікування: 1 доба — вірогідність низька, кінець 3-ї — до 100%.

Інфікування відбувається при укусі інфікованого кліща. Після потрапляння збудника в кров починається його поширення в організмі: на ранніх стадіях — в органи ретикулоендотеліальної, серцево-судинної та центральної нервової систем, на пізніх — в нейром’язові утворення, шкірні покриви і скелет. Серед захворювань, які можуть розвинутися — вірусний енцефаліт, бореліоз, гранулоцитарний анаплазмоз, моноцитарний ерліхіоз, Крим — Конго геморагічна гарячка, геморагічна гарячка з нирковим синдромом, туляремія тощо.

У Центральній Європі та значній частині Азії одними з найбільш поширених патологічних станів, що передаються через укус кліща, є кліщовий енцефаліт і бореліоз (хвороба Лайма) (Bröker M., 2012).

• Кліщовий енцефаліт — вірусне інфекційне захворювання людини, що вражає центральну нервову систему та може призвести до паралічу та смерті пацієнта. Ця хвороба найчастіше проявляється як двофазне захворювання, де у 1-шу фазу визначаються такі симптоми, як підвищення температури тіла, втома, головний біль, біль у м’язах і нудота; 2-га фаза включає неврологічну симптоматику з ознаками запалення оболонок головного мозку, що може призвести до інвалідизації, а іноді навіть до летального наслідку. Специфічної терапії енцефаліту немає — лише симптоматичне лікування. Потенційний захист — завчасна вакцинація дітей та дорослих, які перебувають в ендемічних районах. Імунізація рекомендована особам, які живуть у зонах підвищеного ризику кліщового енцефаліту або часто відвідують ліси та луки в таких зонах. Варто зазначити, що інфіковані тварини можуть виділяти вірус кліщового енцефаліту з молоком, тому не варто споживати непастеризоване молоко або молочні продукти в зонах підвищеного ризику.
• Бореліоз (хвороба Лайма, лайм-бореліоз) — інфекційне трансмісивне захворювання, збудниками якого є спірохети комплексу Borrelia burgdorferi sensu lato, а переносниками — іксодові кліщі. Патологічний стан характеризується поліморфізмом клінічних проявів, серед яких найбільш характерними є ураження шкіри, нервової системи, опорно-рухового апарату, серця, має перебіг як у маніфестній, так і латентній формах, часто рецидивує і переходить у хронічне захворювання. Первинними симптомами хвороби є підвищення температури тіла, головний біль, сильна втома та в більшості випадків розвиток специфічної червоної плями в місці укусу (еритеми), яка з часом більшає і стає схожою на мішень. Може також фіксуватися біль у суглобах, серці або частковий параліч обличчя. Відсутність раціонального лікування в перші тижні інфікування може призвести до хронізації патологічного процесу, коригування якого медикаментозним шляхом майже неможливе. Пізні ураження систем і органів є причиною довготривалої непраце­здатності, інвалідизації, а подекуди — і смерті. Щеплення від лайм-бореліозу не існує.

Обережність та пильність — основа «стосунків» з кліщами

У випадку з кліщами профілактиці приділяється особлива увага. Індивідуальна неспецифічна профілактика включає в себе дотримання певних правил поведінки у вогнищах інфекції, використання захисного одягу і засобів, що спрямовані на винищення кліщів-переносників у природних біо­топах. Це може допомогти уникнути безпосереднього контакту з цими малопомітними представниками фауни, та відповідно — уберегти себе від небажаного інфікування, яке ці членистоногі можуть спровокувати.

Щоб не допустити потрапляння паразита на тіло, потрібно прислухатися до наступних порад:

• готуючись до прогулянки — обирати світлий одяг (на світлому краще видно паразита) з довгим рукавом, головний убір, закрите взуття, шкарпетки (бажано штани та заправити їх у шкарпетки);
• кожні 2 год прогулянки оглядати відкриті ділянки тіла на наявність кліщів;
• намагатися йти по центру стежки та не заходити у траву;
• використовувати репеленти (діетиламід толуїлової кислоти (ДЕТА), пікаридин (KBR 3023), етилбутілацетиламінопропіонат (IR3535), ефірну олію лимонного евкаліпту, параментандіол, 2-ундеканон, перметрин). Не зайвою буде обробка захисним засобом, що містить 0,5% перметрину, взуття, одягу зсередини та шкарпеток (користуватися репелентами слід з урахуванням індивідуальних особливостей відповідно до інструкції);
• повернувшись додому, потрібно ретельно оглянути все тіло (особливу увагу звернути на часті місця локалізації кліщів — пахви, вуха і шкіру навколо них, пупок, поверхню під колінами, між ніг, навколо талії, волосисту зону голови), прийняти душ та випрати і попрасувати одяг з вулиці; перевірити речі з прогулянки (підстилки, сумки, намет тощо);
• якщо вигулювали домашню тваринку — обов’язково оглянути і її на наявність кліщів.

Коли укусу уникнути не вдалося

Один з основних «ворогів» людини — паніка. Тому в разі, якщо кліщу все-таки вдалося отримати доступ до тіла, точно не варто панікувати.

По-перше, не всі кліщі заражені та лише частина з них є носіями вірусу (0,1–5%) (за даними Європейського центру профілактики та контролю захворювань (European Centre for Disease Prevention and Control)).

По-друге, усе буде під контролем, якщо кліща якнайшвидше видалити. У осіб, які проживають на ендемічних територіях, швидке видалення кліща знижує ризик розвитку захворювання. Зараження малоймовірне, якщо тривалість прикріплення кліща становила менше 24 год, та високо­ймовірне, якщо понад 72 год.

Оптимально — звернутися до медичного закладу, де допоможуть правильно витягнути паразита та проконсультують щодо подальших дій. Екстрена профілактика полягає у превентивному лікуванні особи, яка зазнала укусу кліща, у випадку виявлення в ньому збудника, або при підозрі на бореліоз (якщо кліщ не досліджувався).

Так, за рекомендацією Центру з контролю та профілактики захворювань США (Centers for Disease Control and Prevention — CDC), щоб знизити ризик розвитку хвороби Лайма після укусу застосовують одноразово антибіотики у рекомендованих дозуваннях, особливо, коли кліщ перебував у тілі понад 36 год.

Антибіотикотерапія може бути застосована й для емпіричного лікування (у разі неможливості обстеження кліща, що присмоктався) осіб, які проживають в ендемічній зоні. Для екстреної профілактики додатково лікар може призначити індуктори інтерферону (йодантипірин, рідостин, циклоферон).

Якщо змоги звернутися по кваліфіковану медичну допомогу тимчасово немає, потрібно самостійно видалити кліща. Варто зауважити, що під час процедури не можна тиснути на паразита, заливати його олією або спиртом чи виривати. Для видалення доцільно застосовувати пінцет з гострими кінчиками або спеціальну ручку-ласо. Знешкоджене місце укусу потрібно ретельно обробити антисептиком, а руки вимити з милом.

Після видалення кліща з тіла протягом 3 тиж потрібно спостерігати за станом постраждалого: щоденно міряти температуру тіла, а в разі її підвищення чи розвитку еритеми — негайно звернутися до лікаря.

Обізнаність населення щодо біологічних особливостей кліщів та методів профілактики може справити суттєву підтримку справі боротьби з кліщовими інфекціями.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!