МОНОПОЛІЗАЦІЯ АПТЕЧНОГО РИТЕЙЛУ — НАДУМАНА ПРОБЛЕМА
В обґрунтуванні необхідності прийняття законопроекту № 8591 зазначено, що на ринку роздрібної торгівлі лікарськими засобами з’являються негативні тенденції до монополізації ринку лікарських засобів та зниження професійного рівня обслуговування. З точки зору ініціаторів законопроекту, якщо держава найближчим часом не втрутиться, то така ситуація призведе до створення можливостей для зловживання домінуючим становищем на фармацевтичному ринку й, відповідно, до підвищення цін на лікарські засоби.
Щоб розібратися, чи є на аптечному ринку ознаки монополізації, слід спочатку звернутися до термінології. Отже, що таке монополізація?
Відповідно до Закону України «Про захист економічної конкуренції» монополізація — це досягнення суб’єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища. Монопольним (домінуючим) вважається становище суб’єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35%, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції. Монопольним (домінуючим) також може бути визнано становище суб’єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35% або менше, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам.
Монопольним (домінуючим) також вважається ситуація на ринку, при якій:
- сукупна частка не більше ніж 3 суб’єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 50%;
- сукупна частка не більше ніж 5 суб’єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 70%.
Яка ж ситуація складається в аптечному ритейлі насправді?
До монополізації аптечному бізнесу ще дуже далеко. Відповідно до даних за I кв. 2018 р. аптечна мережа — лідер займає трохи більше 11% обсягів ринку серед юридичних осіб, топ-3 — 23,6%, топ-5 — 30%, а топ-100 аптечних мереж акумулюють 76% роздрібного товарообігу. Станом на 01.08.2018 р. поодиноким аптекам та аптечним мережам, які мають у своєму складі до 10 аптечних закладів, належить 46% торгових точок. Мегамережам (що мають більше 50 торгових точок у своєму складі) загалом належить 7,5 з 20,5 тис. торгових точок, що наразі працюють в Україні, або 36%*.
Відповідно до українського законодавства сама по собі наявність у суб’єкта господарювання монопольного становища не є протиправною. Такими є дії чи бездіяльність монополістів, які обмежують конкурентоспроможність інших учасників ринку, ущемляють їх інтереси чи інтереси споживачів. Найчастіше зловживання монопольним становищем проявляється у вигляді завищення цін та зниження якості товарів та послуг.
Захист конкуренції у підприємницькій діяльності, зокрема контроль за недобросовісною конкуренцією, наявністю антиконкурентних узгоджених дій та зловживання монопольним становищем на ринку — сфера діяльності Анимонопольного комітету України (АМКУ).
ЧИ МАЮТЬ МОЖЛИВІСТЬ АПТЕЧНІ МЕРЕЖІ СУТТЄВО ВПЛИВАТИ НА ЦІНУ?
Думки операторів ринку з приводу того, наскільки аптеки можуть впливати на формування роздрібних цін на лікарські засоби, розходяться. Так, Олександр Чумак, представник Асоціації «Виробники ліків України», стверджує, що на сьогодні для того, щоб препарат виробника потрапив в аптечну мережу, потрібно сплатити до 40% його вартості за розміщення на аптечній полиці. Олег Клімов, голова правління ГО «Всеукраїнська фармацевтична палата», вважає, що маркетингові угоди виробників з аптечними мережами підвищують вартість лікарських засобів в аптеках приблизно на 50%. З точки зору Володимира Руденка, директора громадської спілки «АПАУ», 40–50% завищення ціни внаслідок маркетингових угод — це надумана цифра. Маркетингові договори — це частина промоційних заходів, які проводить виробник стосовно своїх ліків. Одні виробники готові платити за отримання певних послуг від аптеки, інші — ні. Насправді, на думку В. Руденка, частка маркетингу в загальному обігу аптечного закладу становить 2–5%, з якої ще й податки потрібно сплатити.
Слід розуміти, що кінцева ціна лікарського засобу формується з ціни виробника, націнки дистриб’ютора та роздрібної націнки.
На сьогодні середня аптечна націнка на лікарські засоби становить 19%**. Частка маркетингу може відрізнятися. Частина аптечних закладів реалізує лікарські засоби в тій послідовності, в якій вони були закуплені у дистриб’ютора, тому ціна на один і той самий лікарський засіб може відрізнятися у тому числі залежно від партії.
Проте найбільшу частку вартості лікарського засобу формує виробник (рис. 1). Аптечні заклади, як і дистриб’ютори, здатні впливати на ціну в межах націнки, яка до того ж у відношенні до певних груп товарів регулюється на законодавчому рівні.
Маркетингові договори — розповсюджена в світі практика співпраці виробників та аптечних мереж. Для виробника це інструмент для ефективної реалізації таких завдань, як розширення представленості своїх препаратів у аптечних мережах з максимальним використанням можливостей аптечних закладів і, як наслідок, — збільшення обсягів продажу. А для аптеки — одне з джерел доходу (окрім націнки), що в умовах необхідності розподіляти видатки (на оренду приміщення та утримання робочих площ в конкурентному стані, заробітну плату та підвищення кваліфікації працівників тощо) та обмежених можливостей щодо підвищення націнки (закон попиту ніхто не відміняв) може, навпаки, давати внутрішні резерви для того, щоб ставити нижчу націнку і таким чином відпускати лікарський засіб за трохи нижчою ціною.
НОВІ ОРГАНІЗАЦІЙНІ ТА ТЕРИТОРІАЛЬНІ ВИМОГИ
Законопроектом передбачається закріплення підвищених вимог до фахівців, які можуть на підприємницьких засадах безпосередньо здійснювати діяльність з роздрібної торгівлі лікарськими засобами або бути допущеними до організації такої діяльності через механізми корпоративного управління юридичними особами — суб’єктами роздрібної торгівлі лікарськими засобами. Так, вони повинні мати:
- документ про вищу освіту не нижче другого (магістерського) рівня за спеціальністю «Фармація»;
- сертифікат провізора-спеціаліста, виданий закладом післядипломної освіти, або посвідчення про присвоєння (підтвердження) відповідної кваліфікаційної категорії.
При цьому фізична особа — підприємець (ФОП) може мати лише 1 аптеку, а юридична особа — не більше 4 аптек включно із структурними підрозділами (аптечними пунктами), що мають бути розташовані в межах лише однієї області України. А якщо діяльність підприємства пов’язана з екстемпоральним виробництвом і обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, то дозволяється мати 8 торгових точок. Виникає питання: чому саме 4 і 8 відповідно?
Також відстань по прямій лінії між аптеками має становити не менше 500 м.
Проте варто зазначити, що законопроектом не враховується такий важливий фактор, як щільність населення. Сьогодні на 1 торгову точку припадає близько 2 тис. жителів. В основному за рахунок високої концентрації аптечних закладів у містах. Що є цілком природним, адже велика кількість аптек у місті з великою кількістю жителів — необхідність. Натомість у селах розташовано трохи менше третини загальної кількості торгових точок. Чи відповідає запропоноване територіальне регулювання аптек інтересам споживачів та чи призведе дана ініціатива до збалансованого розподілу торгових точок, у тому числі в невеликих населених пунктах, — досить спірне питання.
ЯК ФАРМАЦЕВТУ ЗАСНУВАТИ БІЗНЕС?
Поки в Україні не обов’язково мати вищу фармацевтичну освіту, щоб відкрити аптеку. А що справді необхідно, то це фінансові можливості, власний інтерес, схильність до підприємництва, готовність ризикувати та брати на себе відповідальність за бізнес. Наразі ФОП належить майже 6 тис. торгових точок з роздрібної реалізації фармацевтичної продукції, а юридичним особам — 14,5 тис. Відсоткове співвідношення становить 29:71%* (рис. 2).
Законопроект вводить освітні вимоги, яким необхідно відповідати, щоб бути власником аптеки. Звідси випливає питання: чи є на сьогодні у магістрів фармації бажання та фінансові ресурси ставати ФОП, відкривати та утримувати аптечний заклад?
Щодо матеріального боку питання. Перш за все, потрібно подбати про приміщення (у разі необхідності може знадобитися перевести квартиру з житлового у нежитловий фонд, забезпечити окремий вхід тощо), ремонт, системи кондиціювання та вентиляції, протипожежної безпеки і відеоспостереження, холодильне обладнання, торгове обладнання, касові апарати, програмне забезпечення. Не слід забувати й про зовнішню рекламу.
За оцінкою В. Руденка, тільки відкриття (без врахування асортименту) однієї торгової точки потребує початкового капіталу близько 500–600 тис. грн., або більше 20 тис. дол. США (за нинішнім курсом). Для багатьох пересічних громадян це непідйомна сума. Щоб відкрити бізнес, швидше за все доведеться брати кредит у банку.
Після розгляду пакета документів банк або відмовляє, або надає кредит. Менше шансів отримати кредит у тих, у кого погана кредитна історія (або зовсім її немає). Адже треба переконати банк у своїй доброчесності та платоспроможності, особливо коли мова йде про велику суму (наявність нерухомості, авто тощо у цьому допоможуть).
Окрім того, банк все одно може відмовити, зокрема, у зв’язку з наявністю лімітів по галузях. Наприклад, якщо банк вже видав багато кредитів кредиторам, які працюють у певній галузі, то він може почати відмовляти іншим позичальникам із цієї сфери.
Щомісячний платіж по кредиту складається з двох частин. Перша — так зване тіло кредиту, або сума, яку позичили. Друга — процентна ставка і різні комісії. Загальна сума у другій частині платежу — це переплата по кредиту, або його вартість. Річна ставка кредиту на розвиток бізнесу може варіювати від 17,5 до 26%.
Що стосується кредиту під заставу, існує декілька варіантів: фінансові установи, що видають «швидкі гроші», приватні кредитори і банки. Сума грошей може становити до 80% вартості застави.
Припустимо, що фахівець з вищою фармацевтичною освітою знайшов фінансові ресурси, приміщення, зробив ремонт, закупив необхідне обладнання тощо. Далі необхідно забезпечити асортимент продукції. Зазвичай з дистриб’ютором можна домовитися про відстрочку платежу за поставлений товар. Проте строк відстрочки та ліміт кредиту визначаються з урахуванням кредитної історії. У провізора, який щойно відкрив аптеку, її немає. Чи готовий дистриб’ютор надати йому товар на суму близько 10–20 тис. дол., щоб той розпочав власний бізнес, з 30–40-денною відстрочкою платежу? Швидше за все, необхідно буде здійснити попередню оплату.
У той же час не слід забувати, що бізнес матиме щомісячні витрати — на оренду приміщення, комунальні послуги, оплату праці тощо. При цьому доходи повинні перевищувати видатки.
Дійсно, на відкриття аптеки з нуля потрібно багато часу та зусиль. Звичайно, один з варіантів — купити готовий бізнес. Сьогодні пропозиції з продажу аптеки можна знайти, починаючи з 10–20 тис. дол. Чи можна очікувати, що у разі прийняття законопроекту подібних пропозицій побільшає? Напевно, що так. Або ж можна звернутися до агентств, які надають широкий спектр послуг — від допомоги в пошуках приміщення під аптеку до відкриття аптеки «під ключ».
НА ЗАВЕРШЕННЯ
Варто зазначити, що багато положень запропонованих змін мають намір запровадити в Україні практику, що вже застосовується в багатьох європейських країнах. Зокрема, вимога, відповідно до якої володіти аптекою може лише фахівець із фармацевтичною освітою, є, наприклад, у Франції та наших сусідів — Угорщині та Польщі.
Слід зауважити, що в Угорщині із введенням такої норми фахівці з фармацевтичною освітою стикнулися з проблемою, яка, напевно, виникне і в українських спеціалістів — нестача коштів на відкриття/придбання аптеки. У зв’язку із цим уряд Угорщини передбачив кредити та субсидії з низькою процентною ставкою (3%), якими можна було скористатися протягом 5 років. Чи подбає так само Уряд України про вітчизняних фахівців?
Окрім того, на отримання відповідної освіти або продаж бізнесу в Угорщині передбачено 6 років (перехідний період). В Україні ж у разі прийняття законопроекту № 8591 діяльність юридичних осіб та ФОП має бути приведена у відповідність з організаційними та освітніми вимогами лише протягом 1 року. Цього явно недостатньо для отримання фаху магістра фармації (вистачить хіба що на пошук та реалізацію схем, щоб обійти це обмеження).
Ще одна важлива ремарка. В Угорщині, так само як і в Польщі, введено територіальне регулювання аптек. Проте, окрім встановлення мінімальної відстані між торговими точками, враховується ще й щільність населення.
Варто також звернути увагу на те, що законопроект № 8591 надає преференції комунальним підприємствам, а «захист прав пацієнтів» має суто декларативний характер.
Як зазначено в тексті документа, одним із завдань запропонованих нововведень є обмеження монополізму у сфері роздрібної торгівлі лікарськими засобами, що, як ми з’ясували, є надуманою проблемою. Для зловживання монопольним становищем необхідна 35% частка ринку.
По суті дана ініціатива спрямована на ліквідацію аптечних мереж. Але чи дійсно їх наявність є проблемою? Поглянемо на ситуацію з іншої точки зору: які переваги для пацієнтів можуть запропонувати аптечні мережі порівняно з поодинокими аптеками?
Так, аптечна мережа має можливості та ресурси для запровадження програм лояльності, надання персональних знижок та бонусів, сервісів (наприклад нагадування про необхідність поповнити запас ліків для хронічних хворих або підтримка кол-центру), утримання цілодобових аптек. Іноді це дуже спрощує життя в сучасному світі. Також не слід забувати, що аптечні мережі беруть участь у соціальних проектах, які реалізує держава («Доступні ліки»).
Однією публікацією охопити весь спектр проблемних питань досить важко. Продовження — в наступних номерах «Щотижневика АПТЕКА».
Коментарі