Фармацевтична освіта онлайн — ситуація очима провізора

Досить очевидною та зрозумілою для більшості парадигмою є те, що найголовнішим у житті суспільства та кожної людини сьогодні є якість. Якість життя, товарів, науки, технологій, досліджень, медицини та лікарських засобів. Також усім зрозуміло, що всього цього можна досягти тільки через навчання, якісну професійну освіту та високий професіоналізм. Адже класики Ілля Ільф і Євген Петров у свій час зауважили: «Нет профессий с большим будущим, но есть профессионалы с большим будущим».

20 років тому, у 2000 р., на саміті Ради Європи в Лісабоні було прийнято Меморандум освіти протягом життя. Відповідно, вже 20 років поспіль краї­ни Європи успішно впроваджують у життя принципи дистанційного навчання та освіти протягом усього життя (Lifelong Learninq). Таке рішення об­у­мовлено неспинною появою нової інформації, нових досягнень у науці, техніці, освіті та технологіях, які призводять до передчасного «професійного старіння» фахівця, зниження його компетенції на 50% менше ніж за 5 років.

А за даними Національного інституту стратегічних досліджень, щорічно оновлюється близько 5% теоретичних і 20% професійних знань. У наш час не можна підготувати фахівця для професійної діяль­ності на все життя за період навчання протягом 5–6 років у закладі фармацевтичної освіти.

Крім того, сучасний ринок і динамічний розвиток усіх сфер і галузей висувають перед працівником вимоги до постійного вдосконалення, професійних компетенцій, необхідності розширення знань та володіння сучасними інформаційними технологіями.

Вирішення цієї проблеми, на мою думку, лежить у площині переходу до освіти протягом усього життя, періодично поповнюючи базові знання, поєднуючи європейські практики і вітчизняний досвід.

Так, про онлайн-навчання сьогодні не говорить хіба що ледачий або несвідомий. Але лише розмовами та закликами досягти бажаних результатів неможливо. Усі мають зрозуміти, що безперервна професійна онлайн-освіта — необхідний та важливий чинник розвитку суспільства, освіта майбутнього.

Сьогодні важко знайти людину будь-якого віку, що не має і не користується мобільним телефоном. Також зрозуміло, що в період науково-технічної революції, бурхливого розвитку інформаційних технологій усі сфери життя пов’язані з користуванням комп’ютером, різними інформаційними, дистанційними платформами, технологіями.

Особливо це питання актуальне в період пандемії коронавірусу COVID-19, коли майже всі навчальні заклади, асоціації, а також фармацевти, провізори перейшли на дистанційне навчання. Лекції, семінари, конференції, тренінги, практикуми, круг­лі столи, консультації успішно стали проводитися в режимі онлайн.

Очевидні переваги і пріоритети професійного онлайн-навчання це:

  • наближення освіти до місця проживання, що сприяє її доступності, використання інформаційних технологій, мережі навчальних та консультаційних центрів;
  • застосування інноваційних методик викладання та навчання, що спонукає розробляти нові форми, методи, техніки навчання, які найбільше задовільняють користувача;
  • можливість донести нові базові знання до всіх, хто цього потребує, і гарантувати доступ до освіти, необхідної сучасній людині;
  • нова незалежна об’єктивна система оцінки отриманої інформації, що виключає суб’єктивізм;
  • збільшення інвестицій у людські ресурси, що передбачає підвищення капіталовкладень у фахівців як найважливішого ресурсу.

Так, з розвитком технологій, збільшенням кількості персональних комп’ютерів та розширенням доступу до інтернету в багатьох людей з’явилася можливість автономно продовжувати освіту, вдосконалювати свої знання, підвищувати професійні компетенції.

Особливо це стосується фахівців, що живуть у віддалених від обласних центрів районах, де здебільшого розташовані заклади вищої освіти, осіб з обмеженими можливостями, а також тих, хто в силу різних службових, побутових та інших обставин не може особисто відвідувати традиційні заняття. Аналіз проходження онлайн-навчання моїми колегами, членами нашої асоціації і мій особистий досвід дозволяють зробити висновок, що в центрі онлайн-навчання, в програмі дистанційної освіти має знаходитися студент, слухач, фахівець, що безпосередньо працює в аптечному закладі. Але онлайн-навчання — це не легка прогулянка за новими знаннями.

Дистанційне навчання потребує високого рівня мотивації, внутрішньої організованості, самодисцип­ліни, хороших навичок володіння комп’ютерною технікою, чим відрізняється від традиційних форм навчання. Спосіб, зміст і форма подачі матеріалу не повинні бути шаблонними для всіх категорій і не копіювати програми традиційних нав­чальних лекцій.

Крім того, дистанційне навчання — це індивідуальний процес набуття знань. Викладач не має можливості безпосередньо спілкуватися та бачити слухача, аналогічно і слухач не має можливості спілкуватися й бачити викладача. Це створює своєрідний психологічний і професійний бар’єр, до якого ми не звикли, навчаючись у традиційному форматі. Тому форма подачі матеріалу, інформації повинна бути здебільшого індивідуальною, враховуючи багато факторів, зокрема рівень загальної базової освіти, стаж, вік, досвід роботи, мережу, технічні можливості. Проте якщо подивитися з іншого боку, такий тип навчального процесу створює додаткове навантаження на викладача. Адже він, зокрема, має бути постійно в курсі всіх новин та тенденцій, запроваджувати нові методи інтерактивного викладання. Також викладачам потрібно більше працювати над комунікаціями для зворотного зв’язку.

Однак і слухач повинен мати можливість керувати процесом навчання, впливати на його зміст згідно з особистими потребами й завданнями, мотивацією. Він повинен мати можливість безпосередньої участі в навчанні, взаємодіючи з викладачем у реальному часі або в асинхронний спосіб, який дає можливість обирати зручний час для роботи над матеріалом навчальної програми.

Надзвичайно важливо, щоб слухач, який навчається дистанційно, не відчував себе ізольованим і наодинці з комп’ютером. Наприклад, навчання наших колег на курсах підвищення кваліфікації в Інституті підвищення кваліфікації спеціалістів фармації НФаУ засвідчує, що створена ділова, справжня атмосфера взаємодії, допомоги і підтримки.

У нашої асоціації склалися, на наш погляд, позитивні професійні, ділові стосунки з керівництвом, кафедрами, професорсько-викладацьким складом інституту. Від них ми отримуємо підтримку, партнерську допомогу й максимальне сприяння розвит­ку онлайн-навчання в регіоні.

Одним із напрямків онлайн-навчання є участь фармацевтів та провізорів у науково-практичних семінарах, конференціях, круглих столах тощо, які організовують та проводять різні асоціації, школи, групи компаній, громадські організації.

Здебільшого брати участь у цьому навчанні доводиться, як правило, в домашніх умовах, після роботи й у вечірній час. Це створює певні труднощі в ефективному навчанні, особливо якщо в сім’ї один комп’ютер, яким ще користуються двоє чи троє дітей-школярів чи студентів. Слухати семінар чи конференцію протягом 3–4 год після напруженого трудового дня важко, а якщо семінар проводиться протягом усього дня, тим більше складно для тих, хто працює. На мій погляд, онлайн-навчання потрібно диференціювати на:

  • онлайн-навчання в закладах освіти, що є системним, плановим та обов’язковим для слухачів, студентів відповідно до навчальних програм;
  • онлайн-навчання добровільне, вибіркове, залежно від бажання, що організовують і проводять професійні школи, асоціації;
  • онлайн-навчання ініціативне, самостійне, що залежить від мотивації, інтересу й особистих потреб.

Також, хотілося б зазначити, що не всі лекції, виступи, повідомлення, інфографіка, що пропонуються на різноманітних заходах, є цікавими й необхідними для практичних працівників аптек. У них багато академізму, вже відомих базових знань, застарілої інформації, проте мало практичної інформації, порад тощо.

Аналіз опитування членів нашої асоціації показав, що фармацевтам та провізорам, які працюють за першим столом, хотілось би отримати більше інформації про:

  • застосування на практиці протоколів провізора в період пандемії коронавірусу COVID-19;
  • нові групи лікарських засобів, яких не вивчали в закладах вищої освіти;
  • нові методи лікування цукрового діабету;
  • інформацію про лікарські засоби, які видалили з ринку і з якої причини;
  • зміни до трудового законодавства;
  • новини фармацевтичного ринку;
  • дистанційну торгівлю ліками та інші новації в галузі.

Навчання не заради навчання за принципом: «Ученье — свет, а неученье — тьма». На жаль, в освіті, і не тільки в фармацевтичній, спостерігається тенденція черги за дипломом, сертифікатом, посвідченням, а не за знаннями. Проте треба відходити від відомого всім принципу навчання заради навчання.

Не секрет, що фактом є робота аптечних закладів, спрямована на бізнес, прибуток, максимум продажу й великий чек. Вивчення програм проведення конференцій, семінарів, тренінгів засвідчує, що тематика навчання чи виступів здебільшого спрямована на здобуття вміння ефективного продажу, спонукання пацієнта до придбання лікарських засобів, їх просування та вміння зробити великий чек.

Зрозуміло, що бізнес у фармації є закономірним в економічному розвитку. Адже це і робочі місця, і податки, і добробут, і здоров’я людей. Але ми повинні акцентувати увагу на професійних якостях, фармацевтичній опіці, дотриманні вимог належної аптечної практики, етичного кодексу фармацевта, а не на здібностях фахівця з вищою фармацевтичною освітою вміти продавати.

В іншому разі з висококласного фахівця з вищою фармацевтичною освітою ми отримаємо продавця товарів. А з аптечного закладу у сфері охорони здоров’я — торговельну точку з продажу товарів широкого вжитку.

На жаль, така тенденція вже має місце серед аптечних закладів.

У зв’язку з цим виникають прості й логічні запитання. Для чого навчатися у фармацевтичному закладі вищої освіти 5–6 років? Кому потрібні професійні знання фармацевта, провізора та для чого необхідно підвищувати кваліфікацію кожні 5 років? Для чого потрібні академії, університети, інститути підвищення кваліфікації спеціалістів фармації?

Кому потрібна кваліфікація фармацевта, якщо вона не має мотивації, якщо за неї немає доплати до зарплати?

Мають зрозуміти всі — від міністра охорони здоров’я України до рядового фармацевта й студента першого курсу фармацевтичного факультету — кваліфікація фахівця — це шлях до перетворення аптеки з торгової точки на заклад охорони здоров’я.

Разом з тим сьогодні ніхто по-справжньому не переймається якістю, професіоналізмом та кваліфікацією фармацевтів, захистом його прав і інтересів. Якщо кваліфікація, досвід, професіоналізм фармацевта нікому не потрібні, то держава має чесно повідомити про це суспільству. Так і скажіть: щоб працювати в аптеці, не потрібно отримувати спеціальні знання, адже аптека — це звичайний магазин. Просто товаром у даному випадку виступають лікарські засоби. Зайшов в аптеку з корзиною, як у супермаркеті, набрав ліків за списком чи на власний розсуд, на касі оплатив, і на вихід — іди, лікуйся.

Хочу відзначити, що однією зі значних проб­лем у цьому ключі також є відсутність єдиного координаційного центру закладів освіти у сфері охорони здоров’я, який би міг мобілізувати існуючий науковий, організаційний, методичний, виробничий потенціал і вивести на вищий рівень, що відповідає європейським стандартам «навчання протягом усього життя».

В умовах підпорядкування МОЗ України фармація загубилася на фоні медичної реформи та загальних проблем медицини. Нагадаю, що питання професійної освіти, проблеми підвищення кваліфікації працівників аптечних закладів порушувалась ще під час VIII Національного з’їзду фармацевтів України. Але це воно «висить» уже багато років. Кожен із суб’єктів фармацевтичної науки й освіти — академії, університети, факультети, кафедри, скромно, не вириваючись вперед, «варяться у власному соку». Хоча всім зрозуміло, що потрібно підходити до вирішення цієї проблеми фундаментально, комплексно, невідкладно. Час настав! Наприклад, наша громадська організація підтримує онлайн-навчання через впровадження власного проєкту «Навчання через усе життя».

І альтернативи тут немає. Разом з тим має бути зрозуміло, що навчання потрібне не тільки в режимі онлайн-технологій, а й традиційним чи комбінованим способом на вибір, враховуючи можливості та мотивацію слухача. Освіта майбутнього працює вже сьогодні, а нам не можна відставати!

Лариса Просяник,
голова правління «Вінницька обласна асоціація фармацевтів «Кум Део»

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті