Податкові перевірки фармацевтичних компаній у фокусі уваги KPMG Україна

4 червня відбувся вебінар «Виклики для фармацевтичного бізнесу: фокус податківців на бухобліку, огляд нової концепції «постійного представництва», актуальні податкові спори», організатором якого виступила компанія KPMG в Україні. Спікерками заходу були Лілія Таран, менеджерка відділу корпоративного оподаткування KPMG в Україні, Катерина Гамрецька, менеджерка групи міжнародного оподаткування KPMG в Україні, та Наталія Мусієнко, менеджерка, адвокатка практики з вирішення податкових спорів KPMG Law Ukraine. Модерував вебінар Сергій Попов, партнер, керівник відділу податкового та юридичного консультування, керівник сектору охорони здоров’я та фармацевтики KPMG в України. Під час заходу обговорювалися питання податкових перевірок бухгалтерського обліку, перевірки діяльності нерезидентів, податкові судові спори та інше.
Катерина Гамрецька
Лілія Таран
Сергій Попов
Наталія Мусієнко

ПОДАТКОВІ ПЕРЕВІРКИ ТА БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК

Лілія Таран поділилася практикою перевірок фармацевтичних компаній Державною податковою службою України (ДПС) та розповіла про питання, на яких фокусують увагу перевіряючі. Традиційно оскарження витрат та ПДВ-кредиту за операціями з маркетингу, промоції, мотиваційних стимулів займають перше місце серед питань, що досліджуються.

Також звертається увага на собівартість, яка формується в бухгалтерському обліку щодо фармацевтичних товарів. Якщо мова йде про компанію-виробника, то таким компанія варто проаналізувати, яким чином у їх бухгалтерському обліку формується та підтверджується собівартість того чи іншого продукту. Бо під час податкових перевірок ДПС прискіпливо аналізує процес та норми списання сировини на виробництві. У захисті своєї позиції щодо визнаних витрат виробнику можуть допомогти відповідні внутрішні документи, які регулюють облік собівартості, наприклад облікова політика, технологічні картки, положення про облік собівартості.

Для компаній-дистриб’юторів поширеним питанням під час перевірки є відображення вартості транспортування, пакування та зберігання товарів в собівартості чи у витратах періоду, в якому вони були здійснені, а також документування таких операцій. Як правило, ДПС аналізує умови контракту постачання товару, який визначає, хто із сторін договору зобов’язаний нести ті чи інші витрати на транспортування та інші послуги. Тому якщо в компанії є розбіжності між тим, як такі операції відображаються в бухгалтерському обліку, і як це визначається в контрактах, то ДПС може оскаржити ці витрати та відповідний ПДВ-кредит.

Наприклад, якщо за конт­рактом витрати на транспортування має оплачувати постачальник, але де-факто покупець теж оплачує такі витрати. У таких ситуаціях й виникатиме ризик втрати ПДВ кредиту. Тому що податкові органи зможуть наполягати на відсутності зв’язку витрат на транспортування з господарською діяльністю, бо вони неправомірно сформовані.

Податкові ризики, пов’язані з обліком запасів, виникають і під час списання браку та побічної продукції. У таких випадках позиція ДПС під час перевірок досить однозначна, вона полягає в необхідності нарахування ПДВ-зобов’язань, коли відбувається списання бракованої продукції та втрат під час виробництва, транспортування, зберігання. Однак варто враховувати існуючі нормативи щодо втрат та списання такої продукції, обґрунтування виробничої необхідності браку та псування певної кількості продукції, що можна використовувати для аргументованого доказу зв’язку з господарською діяльністю та відсутності обов’язку нараховувати ПДВ-зобов’язання.

Під час податкових перевірок ДПС звертає увагу й на відносини з торговими представниками фармацевтичних компаній. Так, податківці намагаються рекласифікувати такі відносини, якщо вони структуровані як контракти з фізичними особами — підприємцями у трудові відносини. Це призводить до необхідності нарахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску.

Окрім цього, доповідач зазначила, що якщо компанія проводить активну кампанію з рек­лами певної торгової марки, то в таких випадках під ризиком може бути ПДВ-кредит, пов’язаний з операціями з реклами не власної торгової марки (ТМ) чи продукції. Тому платникам податків слушно забезпечити додаткове документальне оформлення, яке б підтвердило, чому витрати на рекламу цих ТМ пов’язані з господарською діяльністю саме цієї компанії.

ВПЛИВ CОVІD-19

Пандемія COVID-19 також внесла свої корективи в господарську діяльність компаній. По-перше, це стосується тих компаній, які орендують значні офісні приміщення. Оскільки під час карантину вони часто отримують пільги з платежів за оренду, і якщо компанія веде облік за міжнародними стандартами, то це може призводити до необхідності відображення в бухгалтерському обліку певних корективів, зокрема, модифікації орендного зобов’язання чи списання частини активу з права користування. У таких випадках не слід виключати ризик нарахування ПДВ — коли відбувається списання активу, або ризик з податку на прибуток — якщо витрати відображаються не у відповідності з міжнародними стандартами.

Тому облікова політика компанії має чітко визначати: чи застосовується спрощення, передбачене положеннями Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ) у зв’язку з COVID та як має відображатися в обліку зміна умов оренди.

Під час пандемії зріс попит на кредити та фінансову допомогу між компаніями групи. У таких випадках слід аналізувати відсотки та терміни за такими договорами на предмет того, чи виникають підстави для дисконтування зобов’язання в бухгалтерському обліку.

Також слід враховувати ризики у разі ситуацій, коли не відбувається погашення відсотків чи тіла заборгованості. Власне під час перевірки, ДПС може трактувати такі операції як прощення певного зобов’язання, що призводить до визнан­ня доходу в обліку компанії, що отримала позику.

Доповідач рекомендувала враховувати необхідність належного документального оформлення додаткових транспортних витрат для співробітників під час запровадження карантинних обмежень та ускладнень з використанням громадського транспорту. Доповідач вбачає в оплаті працівникам транспортних витрат ризики донарахування ПДФО та єдиного соціального внеску (ЄСВ), адже така компенсація може прирівнюватися до частини фонду оплати праці.

Доповідач нагадала, що парламентарі прийняли ряд змін до ПКУ, які теж мають певний вплив на діяльність компанії. Зокрема, під час карантину скасовано нарахування податкових штрафів та пені. Однак це не стосується штрафів за порушення оподаткування ПДВ.

Окрім цього, фармацевтична продукція, необхідна для протидії COVID-19, була звільнена від ПДВ, але вона потребує детального документального оформлення для підтвердження напрямку використання цієї продукції для отримання податкової пільги.

ОБЛІК МОТИВАЦІЙНИХ ВИПЛАТ ТА ЗНИЖОК

Компаніям, які надають знижки або мотиваційні виплати, бонуси та ведуть облік за МСФЗ доповідач порадила враховувати, що специфіка обліку за МСФЗ може потребувати визнання доходу в сумах та періодах, що не відповідають первинним документам. Наприклад, у разі наявності матеріального права у покупця на отримання коштів, додаткового товару в майбутньому в разі досягнення певного критерію кілька нюансів, а саме: що потребує відтермінування визнання виручки. У такому випадку варто приділити увагу положенням облікової політики та додатковим внутрішнім первинним документам для обґрунтування суджень та порядку обліку.

У разі структурування мотиваційних виплат через маркетинговий договір може виникати необхідність поєднувати такий контракт з основним договором постачання товару, через що в бухгалтерському обліку відображатимуться зменшення виручки, а не витрати на маркетинг. Такий порядок обліку може підсилити фіскальну позицію щодо оскарження ПДВ-кредиту через відсутність зв’язку з господарською діяльністю.

Л. Таран звернула увагу, що в разі надання знижки, що коригує ціну товару, та коригування ПДВ-кредиту, наприклад, через кредит-ноти, потрібно належно документально оформлювати акт коригування ціни/кредит-нот, в якому ідентифікуються суми такого коригування.

Спікер зауважила, що позиція ДПС щодо трактування кредит-нот та бонусів як маркетингових послуг, що є об’єктом ПДВ, як правило, є стабільною. Однак цього року ДПС надали консультацію, що за кредит-нотою, яка зменшує заборгованість покупця, не виникає ПДВ-зобов’язання. Тому з ціллю уникнення податкових ризиків необхідно ретельно формулювати положення договорів та супутніх документів щодо таких операцій.

Підсумовуючи свій виступ, доповідач наголосила, що в обліковій політиці компанії доцільно формалізувати:

  • підхід до визнання доходу за МСФЗ 15 у зв’язку з наданням бонусів/знижок та інших маркетингових інструментів покупцям;
  • підхід до визнання доходу у зв’язку з дією програм лояльності;
  • розподіл ретрознижок між собівартістю реалізації запасів та запасами на складі.

ПОДАТКОВІ ПЕРЕВІРКИ НЕРЕЗИДЕНТІВ

Катерина Гамрецька зауважила, що перевірки нерезидентів в Україні розпочинаються з 1 липня 2021 р. Підставою для цього буде отримання податковими органами інформації, що свідчить про ведення нерезидентом певної діяльності в Україні, що відповідає ознакам постійного представництва, яка здійснюється без взяття на облік такого нерезидента в органах ДПС. Цю інформацію ДПС може отримати як від резидентів України шляхом направлення їм певних запитів щодо надання інформації, а також шляхом використання інформації, яка доступна з відкритих джерел. Інформація з доступних джерел може стосуватися як діяльності нерезидентів в Україні, так і ознак, що можуть свідчити про наявність фактичних повноважень здійснювати певні дії в інтересах та/або за рахунок нерезидента чи на користь нерезидента.

ДПС для цілей отримання інформації аналізуватиме дані, що містяться в податкових деклараціях, розрахунках та інших звітних документах, які подаються резидентами України. Також вони можуть отримувати певну інформацію від Національного банку України та аналізувати певні імпортні операції, зокрема щодо постачання товарів на територію України.

Окрім цього, ДПС наразі проводять практику направлення запитів до податкових органів іноземних держав, в яких вони цікавляться діяльністю нерезидентів на території України, а у разі наявності акредитованого представництва в Україні можуть запитувати більш детальну інформацію, в тому числі щодо обсягів операції з такими представництвами, їх функціонала, ролі і мети здійснення діяльності в Україні через представництво.

К. Гамрецька порадила в разі отримання запиту від ДПС надавати відповідь максимально коректно та лаконічно задля того, аби не наразити свого нерезидента на перевірку з боку ДПС.

Якщо під час перевірки в нерезидента відсутні ознаки, які можна кваліфікувати як постійне представництво на території України, ДПС складатиме довідку, яка надсилатиметься нерезиденту або уповноваженій особі, яка зазначалася під час реєстрації нерезидента, якщо така реєстрація проводилася.

У разі виявлення певних порушень податкового законодавства ДПС складатиме акт перевірки, який надсилатиметься нерезиденту або його уповноваженому представнику на території України.

Доповідач звернула увагу, що в разі виявлення порушень з боку нерезидента, окрім накладення штрафу у розмірі 100 тис. грн за невстановлення на облік в органах ДПС (у тому числі в якості платника податку на прибуток), примусового встановлення на облік, донарахувань з податку на прибуток, також у ДПС є можливість накласти адміністративний арешт на майно нерезидента. Тому вона порадила у разі проведення такої перевірки залучати кваліфікованих спеціалістів зі знанням процесуальних прав ДПС, і вчиняти заходи для зниження можливості ДПС накладати арешт на майно нерезидента.

Для уникнення негативних наслідків податкових перевірок К. Гамрецька порадила звернути увагу, що з 1 січня 2021 р. в ПКУ змінено концепцію постійного представництва.

Як і раніше, під постійним представництвом розуміється місце здійснення діяльності, через яке нерезидент проявляє «присутність» в Україні, і ПКУ містить певний перелік таких місць діяльності. Для фармацевтичного сектору актуальними, зокрема, є місце управління, філія, офіс, фабрика, а також склад.

Доповідач наголосила, що наявність місця діяльності в Україні автоматично не призводить до виникнення постійного представництва, оскільки другою обов’язковою умовою для отримання такого статусу представництва має бути те, що через таке місце діяльності нерезидент має здійснювати комерційну діяльність. Якщо він проводить діяльність підготовчого або допоміжного характеру, то така діяльність не призводитиме.

Окрім цього, за ПКУ діяльністю, яка не призводить до виникнення постійного представництва, є зберігання запасів виключно для цілей їх зберігання на території України або для цілей демонстрацій, чи для переробки іншим підприємством, або утримання постійного місця діяльності виключно для закупівлі товарів/виробів чи для збору інформації для нерезидента. Тому некомерційним представництвам, в яких наявні ті чи інші ознаки допоміжного або підготовчого характеру, варто розробити певну стратегію для захисту своєї позиції перед ДПС. Вона повинна ґрунтуватися на положеннях ПКУ, які визначають таку діяльність як підготовчу або допоміжну, що не призводить до набуття статусу постійного представництва.

Доповідач звернула увагу, що цей перелік не є вичерпним, а отже, в нього можуть додаватися й інші види діяльності, які також можуть бути охарактеризовані такими, що мають підготовчий чи допоміжний характер. Через це діяльність представництва оцінюється ДПС індивідуально в кожному випадку.

Окрім того, з 1 січня 2021 р. діяльність особи-посередника може призводити до виникнення постійного представництва на території України. Це питання є актуальним, в тому числі для товариств з обмеженою відповідальністю (ТОВ), які здійснюють певні агентські функції на користь нерезидента в Україні. Якщо в Україні є резидент, який діє на підставі договору або іншого правочину чи фактично має і зазвичай реалізує повноваження ведення переговорів щодо суттєвих умов правочинів від імені нерезидента, то діяльність такої особи призводить до виникнення постійного представництва в Україні.

При цьому ПКУ містить певні ознаки, наявність яких, зокрема, дозволяє нівелювати та відстояти позицію, що діяльність нерезидента через посередника в Україні не призводить до виникнення постійного представництва. Для цього повинні дотримуватися такі критерії:

  • нерезидент має здійснювати господарську діяльність через посередника-резидента і при цьому такий посередник-резидент має надавати послуги в рамках основної (звичайної) діяльності та на звичайних умовах та
  • посередник-резидент не повинен діяти виключно за рахунок, в інтересах та/або на користь одного або кількох осіб-нерезидентів, які є пов’язаними особами.

В іншому разі посередник-резидент визнаватиметься постійним представництвом такого нерезидента або кожної особи — нерезидента, якщо вони є пов’язаними особами.

РЕЄСТРАЦІЯ НЕРЕЗИДЕНТА

З 1 січня 2021 р. ПКУ почав зобов’язувати нерезидентів, які здійснюють діяльність на території України через відокремлені підрозділи, в тому числі постійні представництва, стати на податковий облік у ДПС. При цьому неважливо, здійснюється така діяльність через постійне чи некомерційне представництво. Якщо діяльність здійснюється через постійне представництво, то нерезидент зобов’язаний, окрім встановлення на облік в загальному порядку, зареєструватися також платником податку на прибуток.

Для реєстрації в ДПС за місцем реєстрації представництва нерезиденту необхідно подати:

  • супровідний лист;
  • заяву за формою 1-ОПН;
  • витяг з бізнес-реєстру, виданого в країні реєстрації іноземної компанії (апостильований у країні реєстрації нерезидента та перекладений українською мовою, переклад має бути нотаріально завіреним);
  • документ, що підтверджує присвоєння ідентифікаційного номера нерезидента в країні його реєстрації (якщо такий номер міститься у витязі, цей документ не потрібно надавати);
  • документ, що підтверджує повноваження представника — довіреність (нотаріально завірена копія);
  • документ про акредитацію відокремленого підрозділу нерезидента.

Згідно з ПКУ нерезидент, який розпочав господарську діяльність через своє постійне представництво до реєстрації в ДПС, вважатиметься таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважатимуться прихованими від оподаткування.

ПОДАЧА ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ НЕРЕЗИДЕНТОМ

К. Гамрецька поінформувала, що згідно з інформаційними листами ДПС нерезидент, зареєстрований платником податку на прибуток підприємств, повинен готувати окрему фінансову звітність, пов’язану з діяльністю через таке постійне підприємство, за відповідний звітний період. При цьому за умови, якщо річний дохід його відокремленого підрозділу за 2020 р. перевищив 40 млн грн, такий нерезидент повинен подавати щоквартальну звітність за відповідні періоди 2021 р. після встановлення його на облік в якості платника цього податку. Податкову звітність з податку на прибуток нерезидент розпочинає подавати, починаючи з періоду, в якому відбулася реєстрація нерезидента платником податку на прибуток підприємств.

З моменту реєстрації нерезидента його постійне представництво не може продовжувати подавати, вести звітність або сплачувати податок на прибуток підприємств, якщо воно не отримало відповідне доручення від компанії-нерезидента на такі подачу звітності та сплату податку від імені нерезидента.

Сплату грошових зобов’язань з податку на прибуток нерезидент має здійснювати виключно в національній валюті. Тому в нерезидентів є два варіанти їх сплати: відкрити банківські рахунки в Україні або уповноважити відокремлений підрозділ (представництво) на здійснення відповідних грошових розрахунків з державним бюджетом України від імені нерезидента.

ДОВЕДЕННЯ РЕАЛЬНОСТІ ГОСПОДАРСЬКИХ ОПЕРАЦІЙ

Наталія Мусієнко навела кілька прикладів судової практики з питань міжнародних податкових спорів. Зокрема, щодо доведення в судовому порядку реальності господарських операцій. Так, в одному з таких судових спорів ДПС зайняла позицію, що компанією не доведено зв’язок отримання маркетингових послуг з господарською діяльністю. Оскільки в актах приймання-передачі виконаних робіт не зазначено змісту та обсягу господарської операції, не надано документів, в яких визначено місця надання послуг, не вказано, на яку кількість продукції були надані послуги, та інше.

Водночас у цій справі Верховний суд України (ВСУ) зайняв позицію компанії. Позиція суду полягала в тому, що маркетингові послуги можуть підтверджуватися широким колом доказів, і складання детального акта приймання-передачі виконаних робіт — не єдиний доказ, який може надаватися платником податків. Це можуть бути й наказ підприємства про проведення маркетингового дослідження, й договір на отримання маркетингових послуг, й звіти тощо.

Крім того, ВСУ, повіривши в реальність отриманих маркетингових послуг, зазначив, що саме ДПС має доводити, що маркетингові послуги не надано, і твердження про відсутність деталізації акта приймання-передачі виконаних робіт чи документів, в яких визначено місця надання маркетингових послуг, не впливає на реальність господарської діяльності.

На завершення доповідач озвучила механізм протидії незаконним податковим перевіркам, а саме оскарження включення компанії до плану перевірок на 2021 р. (далі — план перевірок). Вона зазначила, що підставою для такого оскарження є юридично неправильне оформлене Парламентом скасування мораторію на перевірки, яке було введено у 2020 р. Оскільки відповідні зміни в ПКУ не були внесені, і на основі цього компанії можуть оскаржувати включення їх у план перевірок на 2021 р. Для цього їм потрібно звернутися до ДПС із запитом, чи включено їх у план перевірок і в більшості випадків відповідь ДПС є неповною, неточною. Завдяки цьому підстави для включення компанії в план перевірок оскаржуються в адміністративному суді.

Також компанії можуть почекати отримання ними наказу ДПС про проведення перевірок і оскаржувати як підстави до включення в план перевірок, так і наказ про їх проведення.

Окрім цього, доповідач звернула увагу, що останньою редакцією Кодексу України про адміністративне судочинство передбачена норма, яка дозволяє повною мірою відшкодувати позивачам витрати, понесені за послуги адвокатів. Відповідно, це також може стати важелем впливу на податкові перевірки. Адже тепер у ДПС, розуміючи, що написання незаконного акта перевірки, видача повідомлень-рішень і не скасування їх у досудовому порядку, тягнуть за собою фінансові втрати на повернення платнику податків коштів, сплачених ним за надання правової допомоги адвокатам.

Євген Прохоренко,
фото KMPG Україна
Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті