Відновлення України після війни: із чого почати?

Після війни на країну та її громадян чекає багато роботи з її відбудови. Наразі вже створено План відновлення країни на найближчі 10 років, згідно з яким заплановані заходи в медичній сфері оцінюються у 5 млрд дол. США та передбачають впровадження великої кількості проєктів, зокрема розбудову мережі сучасних університетських клінік, формування та початок впровадження дорожньої карти діджиталізації у сфері охорони здоров’я тощо. Однак, як втілити в життя задумане та не повторити помилок країн, які вже пройшли цей етап своєї історії? Ці питання обговорювали в рамках онлайн-заходу, що відбувся 13 липня в рамках проєкту, який втілює Лабораторія законодавчих ініціатив та Український центр охорони здоров’я (Ukrainian Health Center — UHC) за підтримки програми «Громадське здоров’я» Міжнародного фонду «Відродження» та у партнерстві з Центром економічної стратегії.

ЯК ВІДБУВАЄТЬСЯ ПІДРАХУНОК ЗБИТКІВ, ЗАВДАНИХ РФ?

Юрій Гайдай, старший економіст Центру економічної стратегії, експерт ініціативи з підрахунку збитків від воєнної агресії проєкту «Росія заплатить»*, розпочавши захід, зазначив, що оцінювати збитки, завдані внаслідок вторгнення рф, вкрай важливо. Адже точна та якісна оцінка збитків — це те, що має лягти в основу планування відновлення країни. Отже, оцінка потреб на відновлення складається з 3 кроків:

  • оцінка прямих збитків для економіки внаслідок фізичних руйнувань та пошкоджень об’єктів,
  • оцінка втрат економіки внаслідок переривань звичних економічних процесів,
  • оцінка непрямих втрат.

Якщо говорити про конкретні результати оцінки збитків у сфері охорони здоров’я, то наразі прямі задокументовані збитки становлять 1,5 млрд дол. США. Від початку війни пошкоджено/зруйновано вже 779 об’єктів охорони здоров’я. Кількісна оцінка шкоди вказаних об’єктів — це лише 3,5% від усіх закладів охорони здоров’я, які постраждали через воєнну агресію рф.

Найбільше пошкоджено амбулаторій — 268, лікарень — 227. За регіональним розташуванням найбільше пошкоджено об’єктів охорони здоров’я в Донецькій (збитки майже 15 млрд грн), Харківській, Київській та Чернігівській областях. Стосовно непрямих втрат галузі охорони здоров’я, то здебільшого вони стосуються приватного сектору. Тобто це неотримані кошти приватними закладами за надані послуги. Наразі ці непрямі втрати оцінюються в 2,7 млрд дол. За словами доповідача, через нерівномірний регіональний розвиток приватної медицини найбільші втрати, відповідно, характерні для Києва, далі йдуть Донецька, Луганська, Київська та Одеська області. Однак варто звертати увагу й на те, яка кількість приватних закладів працювала та який прибуток вони мали станом на 24 лютого 2022 р.

Світовий Банк під час оцінки збитків додатково враховує, зокрема: втрати від інфекційних хвороб, неонатальну смертність та смертність породіль, яка з початком війни збільшилася через неможливість дотримання всіх медичних стандартів. Особливо це стосується тих регіонів, де йдуть активні бойові дії.

«Якщо говорити про оцінку потреб у відновленні медичної галузі, зокрема, фізичних об’єктів, які було зруйновано/пошкоджено, вона становить 2,3 млрд дол. Також сюди входить компенсація оборотних коштів для приватних та державних закладів. Саме такі показники було вказано в презентації, яку було представлено на конференції в Лугано», — зазначив Ю. Гайдай.

Він також наголосив на проблемі кадрового забезпечення закладів охорони здоров’я. Адже лікарні можна відбудувати за найсучаснішими стандартами, але для повноцінної роботи закладу потрібен кваліфікований персонал, якого на сьогодні вкрай не вистачає.

ВІДБУДОВА КРАЇНИ ПІСЛЯ ВІЙНИ: МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД

Олена Сініцина, експерт, керівник проєктів Українського центру охорони здоров’я, розповіла про досвід країн, які пройшли через війни за останні 40 років, зокрема це Косово, Боснія та Герцеговина й Ірак. «Чому Ірак? Тому що в цій країні була найсильніша система охорони здоров’я 1970–1980 рр. в регіоні. Але через тривалі війни її було повністю зруйновано. Стосовно інших вказаних країн — це держави, які географічно знаходяться поблизу. У ході вивчення історії цих країн було цікаво дізнатися, які рішення під час війни країна приймала задля того, щоб медична система продовжувала функціонувати», — зазначила доповідачка.

Надалі О. Сініцина навела тези, які будуть корисними для України в процесі її відновлення та які було сформовані на основі вивчення досвіду інших країн:

  • дбати про показники здоров’я населення (фізичне та ментальне) — це те, що потребує першочергових дій;
  • спроможність населення оплачувати медичні послуги;
  • стабільність сектору охорони здоров’я мають забезпечувати власні постачальники медичних послуг і лідери країни, а не міжнародні донори;
  • розробка чіткої національної стратегії для відновлення країни;
  • налагодження критичної інфраструктури (газо-, водопостачання), що важливо і для лікарень;
  • кадрове забезпечення, а саме: проблеми міграції медичних працівників, їх загибель/поранення. Наприклад, у Косово створювалося багато міжнародних проєктів з відновлення, які включали компонент тренування медичних працівників для підвищення кваліфікації;
  • лідерство і відповідальність центральних органів виконавчої влади за впровадження реформ у сфері охорони здоров’я.

Звернула увагу доповідач і на те, що Україна, як і досліджувані країни, покладається на міжнародну допомогу. У цьому є свої негативні аспекти, наприклад ефективне використання коштів, які надходять в країну у вигляді міжнародної допомоги, залежить від можливостей Уряду доцільно їх освоїти. «Створюючи великі інфраструктурні проєкти, потрібно розуміти, чи ми зможемо надалі самостійно їх обслуговувати, тобто чи будуть кошти, щоб закуповувати дороговартісне медичне обладнання, удосконалювати сучасні лікарні тощо», — підкреслила О. Сініцина та додала, що міжнародна допомога також створює хибні стимули в контексті планування. Адже в певний проміжок часу країна має кошти та не турбується про дохідну частину бюджету, не здійснює довгострокове планування розвитку економіки, що в майбутньому може обернутися серйозними проблемами в економіці.

Не варто забувати і про те, що міжнародні донори забезпечують лише технічну та координаційну підтримку. Відповідальність за імплементацію реформ несе влада країни. Ще одним ризиком стосовно впровадження міжнародних проєктів є те, що вони «забирають» кадри із системи в цілому: з лікарень, урядових структур та ін. Тобто залучити фахівця з міжнародних проєктів до урядової структури для виконання тієї чи іншої роботи стає вкрай складно, адже в першу чергу постає питання оплати праці.

Підсумовуючи свою доповідь, О. Сініцина наголосила, що у питаннях відновлення України потрібно в першу чергу розраховувати на власні сили, а не сподіватися на міжнародну допомогу.

Павло Ковтонюк, співзасновник Українського центру охорони здоров’я, який також виступив у ролі модератора заходу, доповнюючи слова доповідачів, зауважив, що синдром підрахунку грошей зараз дуже поширений у нашій країні: підраховуються збитки, кошти, які потрібні для відновлення або нового будівництва закладів охорони здоров’я, збитки, яких зазнав приватний сектор медицини тощо.

Однак міжнародний досвід підказує, що зараз потрібно вирішувати питання, пов’язані не з будівництвом, а з гуманітарною допомогою людям, захистом їх життя і здоров’я та фінансовою підтримкою, а також кадрові питання, що стосуються медичних працівників.

ПИТАННЯ ТА ВІДПОВІДІ

У рамках онлайн-заходу від його учасників пролунали питання стосовно забезпечення населення ліками для підтримання психічного здоров’я. О. Сініцина нагадала, що минулого року до урядової програми реімбурсації «Доступні ліки» увійшли препарати для пацієнтів з розладами психіки і поведінки та епілепсією. Окрім того, варто зауважити, що рецепт на лікарські засоби для таких хворих може виписати сімейний лікар. Мова йде про 27 препаратів, що застосовуються при епілепсії, включених до програми реімбурсації, а також 30 препаратів, які призначають при:

  • шизофренії, шизотипових станах та маревних розладах;
  • розладах настрою (афективні розлади);
  • невротичних, пов’язаних зі стресом та соматоформних розладах.

В умовах війни програма «Доступні ліки» продовжує працювати та забезпечувати громадян інсулінами, ліками, що застосовуються при серцево-судинних захворюваннях, тощо. Однак, на думку О. Сініциної, надалі за фінансової спроможності держави цей перелік препаратів потрібно розширювати. «Програма реімбурсації буде нагальною для людей, які не мають або втратили засоби до існування. Тому покриття витрат на ліки для них буде як ніколи актуальним питанням», — наголосила вона.

Оксана Миронюк
*Проєкт «Росія заплатить» — це портал збору даних про матеріальну шкоду, завдану громадянам та державі внаслідок російської воєнної агресії. Проєкт здійснюється командою аналітичного підрозділу Київської школи економіки — KSE Institute спільно з Офісом Президента України, Міністерством економіки, Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій та Міністерством інфраструктури.
Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті