Кількість госпіталізованих із COVID-19 є одним з найбільш вагомих з точки зору оцінки тяжкості ситуації індикатором. На рис.1 наведено характер співвідношення рухомих середніх прогнозних та реальних (за даними МОЗ) значень цього показника з 19 березня — початку прогнозування Леонідом Гуляницьким, доктором технічних наук (Інститут кібернетики ім. В.М. Глушкова Національної академії наук України), саме кількості госпіталізацій. Прогнозні моделі з використанням названого показника досягають значної точності.
Починаючи з 17 липня, тижнева кількість госпіталізованих почала збільшуватися, що дозволило зробити припущення щодо розвороту тренду поширення коронавірусу в Україні. Воно базувалося на аналізі індексу Н7 (зміна тижневої кількості госпіталізованих із відповідним діагнозом у поточний рухомий тиждень до такої ж кількості у попередній) та зростанні індексу R7 (репродуктивне число інфікувань, що розраховується аналогічними чином, тільки стосовно кількості підтверджених випадків).
Припущення, на превеликий жаль, підтвердилося, і індекс Н7 досягнув 31 липня значення 1,14, тобто маємо 14% приросту (рис. 2). Як свідчать нинішні дані, зокрема динаміка Н7, злам відбувся в період 16–18 липня.
Індекс R7 уже з 19 липня не опускався нижче 1, вийшовши днями на рівень +16–17% (рис. 3). Розворот тренду частки підтверджених випадків (більш адекватного показника, ніж просто їх кількість) відслідковується на рис. 4.
У преамбулі до помірного прогнозу на липень зазначалося, що збільшення кількості госпіталізованих відмічатимуть уже в другій половині липня (рис. 5). Незважаючи на такий тривалий (в даному контексті) період упередження і відмову від коригування, середня відсоткова помилка за помірним сценарієм за 14 днів становила –0,4%, а за весь місяць –7,9% (навряд чи можна перебіг подій у плані цього показника назвати песимістичним чи оптимістичним).
Перш ніж представити (у наступній публікації) черговий прогноз аж до третьої декади серпня, зробимо деякі зауваження щодо впливу вакцинації та попереднього поширення вірусу в популяції. По-перше, дельта-варіант у місці своєї першої появи — Індії, викликав спалах, що тривав близько 3 міс (рис. 6), як було і при хвилях, викликаних попередніми варіантами SARS-CoV-2 (тут і далі — за даними порталу ourworldindata.org).
Подібний розвиток подій, прискорений настанням відпусток і канікул, тепер відмічають у Великобританії, з однією лише різницею: підвищення рівня смертності набагато нижче, ніж раніше (рис. 7).
У Німеччині, Франції, США, де в останні тижні відзначено збільшення кількості виявлених випадків, показники госпіталізації і летальності з COVID-19 також значно відрізняються від таких під час минулої хвилі. Іспанія — ще одна свіжа «гаряча» зона на карті Європи, також фіксує лише невелике збільшення кількості тяжких випадків і смертності (рис. 8).
Столиця Казахстану — Нур-Султан, в ці дні характеризується максимальним в Європі показником 7-денної інцидентності — 993 на 100 тис. жителів (http://www.who.int). Однак популяційний ефект вакцинації, охоплення якої тільки наближається до 30%, тут ще тільки починає проявлятися, і показники летальності досягають найвищих з початку пандемії значень (рис. 9).
Індонезія, в якій щеплення проти COVID-19 отримала ще менша частина громадян (17,3%), також стикається з тяжкими медичними наслідками останньої хвилі, що почалася наприкінці червня (рис. 10).
Сейшели, Малайзія переживають нелегкі за впливом на кількість госпіталізацій і смертей спалахи на тлі високого охоплення вакцинацією: 50% рівень був тут досягнутий наприкінці лютого і третій декаді липня відповідно (рис. 11). Але й населення цих країн до початку підвищення захворюваності було в основному «наївним» щодо COVID-19, оскільки до цього поширеність інфекції була низькою. Тож переважання в місцевих кампаніях вакцинації інактивованих вакцин (Китай), на що раніше вказували, ймовірно, не є першорядним за значимістю фактором.
Тобто попереднє поширення COVID-19 в популяції впливає на наслідки поширення дельта-варіанту, і ті країни, що раніше стикалися із більш вираженим епідемічним процесом, мають надію на відносне послаблення чергової хвилі.
У цьому сенсі доречним є нещодавнє повідомлення ДУ «Центр громадського здоров’я України МОЗ України» (ЦГЗ) про те, що антитіла до SARS-CoV-2 мають не менше ніж 40% українців. На тлі досі невеликого охоплення вакцинацією жителів країни (рис. 12) цей фактор може затримати та знизити тяжкість наслідків розповсюдження дельта-варіанту. Проте зберігаються побоювання, що показники рівня антитіл не чинитимуть вирішального впливу на інтенсивність епідеміологічного процесу, як це було в Бразилії. У такій ситуації від усіх нас потрібне дуже відповідальне, зважене ставлення до небезпеки.
Сплеск захворюваності відбувається тоді, коли «щільність інфікованих контактів», а з нею і кумулятивна доза зараження стають високими, і неспецифічні механізми імунного захисту не справляються з контролем інфекції. Тоді від наслідків масованого потрапляння SARS-CoV-2 в організм потерпають навіть ті, у кого в іншому випадку інфекційний процес відбувся б у інапарантній, безсимптомній формі. Тобто слід якомога більше обмежувати контакти та використовувати маски у приміщеннях у скупченнях людей — міра, до якої знов звернулися у Сполучених Штатах.
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим