Фармацевтичний ринок України: у фокусі — аптечний сегмент!

Як повідомлялося раніше у «Щотижневику АПТЕКА», 25 листопада у столичному готелі «Русь» відбулася спеціалізована фармацевтична конференція «АПТЕКА–2010. РИНКОВА СИЛА АПТЕК», у якій взяли участь представники МОЗ України, Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів (далі — Держлікінспекція) МОЗ України, аптек та аптечних мереж, виробників лікарських засобів, компаній-дистрибьюторів, юридичних та консалтингових компаній, громадських організацій, спеціалізованої преси.

Організатором заходу, який проходив за підтримки Всеукраїнської аптечної асоціації, Всеукраїнської громадської організації «Фармацевтична асоціація «ФАРМУКРАЇ­НА», асоціацій «Партнерство та довіра», «АПРАД» та «AIPM Ukraine», виступила компанія «МОРІОН», а генеральним партнером — Агентство медичного маркетингу. Пропонуємо до уваги читачів доповіді, що пролунали під час першої пленарної сесії, присвяченої аптечному сегменту фармацевтичного ринку України.

У доповіді Олександра Гудзенка, заступника міністра охорони здоров’я України, йшлося про вдосконалення регулювання фармацевтичної діяльності в Україні. Увага, що приділяється керівництвом держави сфері охорони здоров’я, свідчить про важливість проблем галузі та нагальну потребу у їх вирішенні. МОЗ України протягом 2010 р. розроблено 5 проектів щодо внесення змін до деяких законодавчих актів — законів України «Про лікарські засоби» (нова редакція); «Про медичні вироби»; «Про внесення змін до статті 12 Закону України «Про лікарські засоби» (щодо маркування лікарських засобів шрифтом Брайля)»; «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо проведення клінічних випробувань лікарських засобів)»; «Про внесення змін до статті 9 Закону України «Про лікарські засоби» (щодо захисту прав інтелектуальної власності). Профільним міністерством також розроблено та подано до уряду 12 проектів постанов, з яких 10 вже прийнято КМУ, видано 12 власних наказів, 8 з яких вже пройшли реєстрацію у Міністерстві юстиції України.

Розробка та затвердження законодавчих та нормативно-правових актів відбувається відповідно до Концепції розвитку фармацевтичного сектору галузі охорони здоров’я на 2011–2020 роки, затвердженої наказом МОЗ України від 13.09.2010 р. № 769. Орієнтуючись на положення цього довгострокового плану розвитку фармації, учасники ринку можуть скеровувати свою подальшу діяльність.

Доповідач зупинився на основних стратегічних завданнях, що стоять перед МОЗ України. Розглядаючи нову редакцію Закону України «Про лікарські засоби», він зазначив, що з моменту прийняття цього документа минуло 14 років, а зміни, які вносилися за цей період, суттєво не впливали на його зміст. Тому було прийнято рішення про підготовку нової редакції цього закону, роботу над якою вже закінчено. Законо­проект містить значно розширений глосарій з чітким визначенням термінів та понять, що дозволить учасникам ринку уникнути непорозумінь у їх тлумаченні. Також у документі з’явився новий розділ «Фармацевтична практика», який містить загальні вимоги до провадження діяльності з оптової та роздрібної реалізації лікарських засобів.

Заступник міністра запевнив, що у цьому законопроекті враховано інтереси всіх учасників ринку — від розробників, виробників до споживачів. Він допоможе врегулювати правовідносини, пов’язані зі створенням, реєстрацією, виробництвом, контролем якості та реалізацією­ лікарських засобів, оскільки визначає права та обов’язки підприємств, установ, організацій і громадян, а також повноваження органів державної виконавчої влади і посадових осіб у цій сфері.

Сьогодні залишається актуальним питання забезпечення економічної доступності ліків, над яким також працює МОЗ України. На думку доповідача, вирішити згадану проблему можна шляхом запровадження в Україні системи реімбурсації — практики відшкодування витрат на амбулаторне споживання основних препаратів, яка існує майже в усіх країнах Європи. В той же час в Україні весь тягар витрат на ліки при амбулаторному лікуванні сьогодні лягає на плечі пацієнта та його рідних. Хворі намагаються якомога довше перебувати у стаціонарах, де існує хоча б мінімальна можливість отримання лікарських засобів безкоштовно, що призводить до необхідності утримувати надмірно великий ліжковий фонд.

Відсутність системи реімбурсації позбавляє хворих можливості доступу до нових технологій навіть за умови середньої вартості курсу лікування, якщо воно потребує певного часу. Впровадження такої системи на принципах фінансування амбулаторного споживання лікарських засобів допоможе забезпечити потреби пацієнтів з серцево-судинними, пульмонологічними захворюваннями, патологією ендокринної системи, а також суттєво вплине на розвиток вітчизняної фармацевтичної галузі, оскільки світова практика показує, що в більшості країн в першу чергу відшкодовується вартість генериків.

Фармацевтичний ринок України: у фокусі — аптечний сегмент!

Заступник міністра зазначив, що основ­ні принципи, яких потрібно дотримуватися при запровадженні реімбурсації, — реалістичність та гласність цін. Державне регулювання цін на лікарські засоби пояснюється, з одного боку, соціальною значущістю продукції, від якої певною мірою залежить політична стабільність, виробничий і культурний потенціал країни, а з іншого — специфікою ринку лікарських засобів. Однак державне регулювання цін — це не лише метод забезпечення доступності ліків для населення. Потрібно враховувати не тільки ціни на препарати, а й їх фізичну та економічну доступність. Тому МОЗ України не підтримало проект постанови КМУ, в якому пропонувалося введення регулювання цін на вітчизняні препарати, оптово-відпускна ціна на які нижча 12 грн.

О. Гудзенко наголосив, що доступність лікарських засобів — фактор, що визначає ефективність діяльності системи охорони здоров’я на всіх рівнях лікувально-профілактичної допомоги, а також має велике політичне та соціальне значення. Тому МОЗ України планує реалізувати такі заходи у цьому напрямку:

  • у короткостроковій перспективі передбачено впровадження формулярної системи на всіх рівнях надання лікувально-профілактичної допомоги;
  • у середньостроковій перспективі планується запровадження страхової медицини та відшкодування соціально незахищеним верствам населення вартості ліків, що входять до Національного переліку основних лікарських засобів та виробів медичного призначення (далі — Національний перелік);
  • в довгостроковій перспективі — запровадження відшкодування вартості всіх препаратів, крім тих, що покращують якість життя.

Доповідач також зазначив, що проблема агресивної, не завжди добросовісної реклами лікарських засобів та медичної техніки з порушенням норм законів України «Про лікарські засоби», «Про рекламу», «Про захист прав споживачів» також вимагає швидкого вирішення на загальнонаціональному рівні. МОЗ України підтримує законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів у сфері охорони здоров’я (щодо посилення контролю за обігом лікарських засобів, харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок)», яким передбачається заборона реклами лікарських засобів.

За ініціативи міністерства розроблено та прийнято Правила належної промоції фармацевтичними компаніями лікарських засобів професіоналам охорони здоров’я, а також Меморандум щодо приєднання, прийняття, внесення змін і розгляду скарг у рамках Правил належної промоції фармацевтичними компаніями лікарських засобів професіоналам охорони здоров’я, підписаний представниками 35 зарубіжних та вітчизняних фармацевтичних компаній. Для регулювання діяльності компаній створено Громадську раду з контролю за дотриманням Правил належної промоції фармацевтичними компаніями лікарських засобів професіоналам охорони здоров’я, яка вже розглядає скарги про неетичну поведінку фармацевтичних компаній на ринку при просуванні своєї продукції.

МОЗ України також розроблено проект постанови КМУ «Про внесення змін до порядків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2006 року № 1023», у якому пропонується внести зміни до Порядку віднесення харчових продуктів до категорії харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів і дієтичних добавок та Порядку проведення державної реєстрації харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок. Проект постанови спрямовано на захист прав споживачів та створення умов для потрапляння на ринок безпечної, якісної та ефективної продукції, а його прийняття дозволить усунути недоліки чинного законодавства та створити бар’єр для потрапляння на ринок України продукції сумнівної якості.

Зважаючи на те що, за словами О. Гудзенка, значна кількість аптек перетворилася із закладів охорони здоров’я на звичайні крамниці, розпочато роботу з нормативного забезпечення їх діяльності: оновлено постанову КМУ від 15.07.1997 р. № 765 «Про затвердження порядку державної акредитації закладу охорони здоров’я», наказом МОЗ України від 22.02.2010 р. №158 затверджено протоколи провізора (фармацевта). Також ведеться активна діяльність щодо запровадження рецептурного відпуску лікарських засобів.

Завершуючи доповідь, О. Гудзенко наголосив, що пріоритетним завданням для МОЗ України залишається розробка прозорих та ефективних правил гри на фармацевтичному ринку, що дозволить досягнути основної мети — забезпечити населення якісними, ефективними та доступними (як фізично, так і економічно) лікарськими засобами.

Світлана Хлопіцька, начальник Управління ліцензування та контролю дотримання ліцензійних умов оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами та інспектування з належної дистрибуторської та аптечної практики Держлікінспекції МОЗ України, доповіла про зміни до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами (далі — Ліцензійні умови). Система контролю дотримання і ліцензування оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами у нашій країні гарантує забезпечення населення якісними та безпечними препаратами, відповідає основним європейським вимогам щодо торгівлі та є найкращою на теренах СНД. Сучасний стан розвитку аптечної мережі в Україні дозволяє стверджувати, що питання фізичної доступності препаратів для більшості громадян вирішено. Середнє навантаження на один аптечний заклад становить 3,3 тис. осіб; у містах — 1,8 тис., в сільській місцевості — 3,8 тис. Це відповідає європейським показникам навантаження на 1 аптечний заклад.

Однак система ліцензування вимагає постійного вдосконалення. Основна мета прийняття нової редакції Ліцензійних умов — приведення їх у відповідність з вимогами чинного законодавства. Згідно з попередньою редакцією Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», спеціально уповноважений орган з питань ліцензування — Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва (далі — Держкомпідприємництва) — затверджував Ліцензійні умови та порядок контролю за їх дотриманням спільно з органом ліцензування — Держлікінспекцією МОЗ України. Після прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо подальшого удосконалення порядку ліцензування господарської діяльності» з 25 червня 2009 р. Держлікінспекція МОЗ України самостійно затверджує Ліцензійні умови та порядок контролю за їх дотриманням після погодження з Держкомпідприємництва та Антимонопольним комітетом України.

Розглядаючи нові Ліцензійні умови, С. Хлопіцька зазначила, що зміни торкнулися загально­організаційних вимог:

  • конкретизовано розміщення входу у приміщення, в яких може здійснюватися аптечна практика;
  • в окремих приміщеннях аптеки, до яких є прохід тільки із залу обслуговування населення чи з тамбура/коридору загального користування з відвідувачами, може здійснюватися медична практика у порядку, встановленому законодавством;
  • ліцензіат зобов’язаний повідомляти Держлікінспекцію МОЗ України про всі зміни даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії;
  • за бажанням на фасаді будівлі ліцензіат може встановити сигнальний покажчик, який не вважається рекламою.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні» з переліку підстав про анулювання ліцензії вилучено вимоги щодо складання акта про встановлення факту неподання у встановлений термін повідомлення про зміну даних, зазначених в документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії. Тому у нових Ліцензійних умовах з’явився пункт, згідно з яким ліцензіат зобов’язаний повідомляти Держлікінспекцію МОЗ України про всі зміни даних, зазначених у документах, які додавалися до заяви про видачу ліцензії протягом 10 робочих днів у письмовій формі разом з документами або їх нотаріально засвідченими копіями, які підтверджують зазначені зміни.

Суттєві зміни було внесено в Ліцензійні умови стосовно оптової торгівлі лікарськими засобами, які перш за все стосувалися роз’яснень щодо виробничих, побутових, службових, допоміжних приміщень. Це дозволить ліцензіату краще орієнтуватися у визначенні структури свого аптечного складу. Посилено вимоги до умов транспортування та зберігання лікарських засобів, в тому числі наркотичних, психотропних речовин та прекурсорів. У Ліцензійних умовах зазначено, що факти закупівлі препаратів мають бути підтверджені документально. Вилучено вимогу до приміщення для зберігання тари щодо обладнання його засобами вимірювальної техніки температури та відносної вологості.

Також внесено зміни до Ліцензійних умов стосовно роздрібної торгівлі лікарськими засобами, зокрема:

  • аптеки в торговельних центрах повинні розташовуватися виключно на перших поверхах будівель;
  • не допускається використання кімнати персоналу в якості коридору;
  • заборонено відпуск рецептурних лікарських засобів без рецепта;
  • у залі обслуговування населення на віт­ринах, у скляних та відкритих шафах (до яких немає доступу населення) тощо дозволяється розміщувати лікарські засоби, що відпускаються без рецепта, та ті, що відпускаються за рецептом, з обов’язковою позначкою «Відпуск за рецептом лікаря»;
  • торгівля лікарськими засобами, виготовленими в умовах аптеки, може здійснюватися лише через аптеки, аптечні пункти, аптечні кіоски суб’єкта господарювання, якому належить аптека, що їх виготовила, з дотриманням правил зберігання та відпуску;
  • прохід до приміщень зберігання не може здійснюватися через приміщення спільного користування з населенням (коридори, тамбури тощо);
  • мінімальна загальна площа приміщень зберігання лікарських засобів не може бути меншою 10 м2;
  • наявність приміщення для персоналу;
  • для аптек, які знаходяться у сільській місцевості та місцевості, де відсутні комунікації (водопровід, каналізація), дозволяється розташування вбиральні поза межа­ми аптеки;
  • аптечні кіоски здійснюють торгівлю виключно готовими лікарськими засобами, що відпускаються без рецепта лікаря.
  • факт наявності в аптечному кіоску рецептурних препаратів унеможливлює виконання ліцензіатом Ліцензійних умов.

С. Хлопіцька зауважила, що завдяки прийняттю постанови КМУ від 03.02.2010 р. № 259 «Деякі питання діяльності, пов’язані з торгівлею лікарськими засобами» надмірне спрощення Ліцензійних умов давало багато можливостей для зловживань суб’єктами господарювання у цій сфері. За перше півріччя 2010 р. кількість звернень з приводу отримання ліцензій в декілька разів перевищувала аналогічні показники попередніх років. За словами доповідача, такої динаміки не відзначалося в Україні з середини 90-х років ХХ ст., коли аптечний ринок тільки формувався.

У зв’язку з цим було прийнято постанову КМУ від 04.10.2010 р. № 906 «Про затвердження форми паспорта аптечного закладу (структурного підрозділу)», згідно з якою форма паспорта заповнюється не лише суб’єктом господарювання, а й представником територіального підрозділу Держлікінспекції МОЗ України. Функція останнього зводиться до встановлення фактичної наявності аптечного закладу (структурного підрозділу) за адресою місця провадження діяльності та його ізольованості. Одночасно посадова особа ознайомлюється з документами щодо права користування приміщенням, підтвердження освітньо-кваліфікаційного рівня персоналу, трудових відносин фахівців із суб’єктами господарювання, а також засвідчує відповідність наявних приміщень та устаткування аптечного закладу (його структурного підрозділу) встановленим вимогам і можливість його використання для оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами. Паспорт аптечного закладу (структурного підрозділу) за новою формою складається з 2 розділів:

  • відомості про аптечний заклад (структурний підрозділ);
  • відомості про наявність матеріально-технічної бази, її стан та освітньо-кваліфікаційний рівень персоналу аптечного закладу (структурного підрозділу).

Підбиваючи підсумок, С. Хлопіцька запевнила, що робота над удосконаленням діяльності Держлікінспекції МОЗ України продовжуватиметься і в майбутньому, а також закликала присутніх приєднатися до обговорення проекту наказу МОЗ України «Про внесення змін та доповнень до наказу від 15.12.2004 р. № 626», яким затверджено Правила виробництва (виготовлення) лікарських засобів в умовах аптеки.

Віталій Пашков, заступник директора КП «Полтавафарм», розповів про основи формування державою господарсько-правової політики у сфері аптечної діяльності. Основ­ні законодавчі акти, що регулюють діяльність аптечних закладів сьогодні, — це Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», Конституція України, Господарський кодекс України.

Доповідач детально розглянув розвиток ринкового господарювання та, зокрема, державного сектору економіки, зауваживши, що сьогодні в Україні є тенденція до зменшення питомої ваги державного сектору економіки у ВВП, який станом на 01.01.2010 р. становить 10,4%. Проте у розвинутих країнах частка державних витрат у ВВП становить 30–40%. Аналіз економічних закономірностей функціонування і розвитку державного та корпоративного секторів економіки за останні 130 років в індустріально розвинутих країнах, на які припадає більше 2/3 світового ВВП, таких як Австралія, Австрія, Бельгія, Канада, Франція, Німеччина, Ірландія, Італія, Японія, Нідерланди, Норвегія, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Великобританія, США, свідчить про те, що державні витрати у цих країнах зросли в 4 рази, державний прибуток — в 3,9 раза, а кількість зайнятих у державному секторі збільшилася у 7,7 раза. Тобто держави не лише постійно збільшують витрати на розвиток державного сектору економіки, а й створюють нові робочі місця, знижуючи завдяки цьому рівень безробіття.

Як повідомив В. Пашков, за даними Міністерства економіки України частка державного сектору в галузі охорони здоров’я у 2009 р. становила 9,2%; у 2005 р. — 14,2%. За даними МОЗ України станом на 01.07.2007 р. аптечна мережа України нараховувала з 10 601 аптеку, з них 2462 — державної та комунальної форм власності (приблизно 25% їх загальної кількості). А вже станом на 01.09.2009 р. при збільшенні кількості ліцензованих аптек аптечна мережа нараховувала 11 711 закладів, а частка державних та комунальних аптек зменшилася на 15%.

Для визначення можливості подальшого розвитку господарської діяльності аптечних закладів необхідно врахувати можливі реформи охорони здоров’я. Так, Комітетом з економічних реформ при Президентові України розроблено проект Програми економічних реформ на 2010–2014 роки, в якій пропонуються реформи у цій галузі, головною метою яких є поліпшення здоров’я населення, забезпечення рівного і справедливого доступу всіх членів суспільства до медичних послуг належної якості. Кроки, які необхідно зробити у цьому напрямку:

  • створення прямої залежності між якістю медичних послуг і фінансуванням медичних закладів та їх працівників;
  • підвищення ефективності фінансування охорони здоров’я на основі запровадження єдиної методики розрахунку вартості медичних послуг;
  • зміцнення мережі первинної медико-санітарної допомоги, підвищення частки первинної медичної допомоги у загальному обсязі фінансування медичних послуг;
  • створення стимулів та умов для здорового способу життя населення;
  • підготовка умов для переходу до системи соціального медичного страхування;
  • підтримка розвитку приватного сектору медичних послуг, забезпечення доступу до державного фінансування на конкурсній основі.

Завершуючи доповідь, В. Пашков зазначив, що сьогодні будується нова структура медичного обслуговування, в якій місце господарської діяльності аптечних закладів залишається невизначеним. Із впровадженням цих реформ відбуватиметься переформатування ринку лікарських засобів вже за адміністративно-територіальним принципом залежно від розташування госпітальних округів та з урахуванням швидкого процесу запровадження приватної медицини за наявності медичної допомоги за державним замовленням.

«Ціни на лікарські засоби та їх соціальне навантаження» — тема доповіді Тетяни Котляр, виконавчого директора Всеукраїнської аптечної асоціації, голови Громадської ради при Держлікінспекції МОЗ України. Вона зазначила, що державне регулювання ціни на лікарські засоби існувало вже давно, проте сьогодні це питання часто набуває політичного забарвлення. Ціни на ліки регулюються Законом України «Про ціни і ціноутворення», яким визначено основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організацію контро­лю за їх дотриманням на території України, а також зазначено, що повноваження по регулюванню цін належать КМУ. Контроль за цінами та проведення моніторингу цін і тарифів здійснюється Державною інспекцією з контролю за цінами (далі — Держцінінспекція). Слід зазначити, що у переліку соціально значущих товарів і послуг, відносно яких проводиться постійний моніторинг цін і тарифів на споживчому ринку регіонів, визначеному у постанові КМУ від 13.06.2002 р. № 803 «Про заходи щодо проведення моніторингу цін і тарифів на споживчому ринку», відсутні лікарські засоби. У цій постанові чітко визначено, що моніторинг цін і тарифів — це оперативне дослідження рівня цін і тарифів на окремі товари та послуги у регіонах, аналіз і визначення їх динаміки, які здійснюються на підставі інформації та первинних документів підприємств і не є перевіркою дотримання ними державної дисципліни цін. Моніторинг цін і тарифів проводиться посадовими особами органів державного контролю за цінами на підставі відповідних посвідчень, виданих Держцінінспекцією.

Враховуючи це, перевірки цін на лікарські засоби, які проводилися в аптечних закладах у 2009 р. найрізноманітнішими регуляторними органами, а не Держцінінспекцією, не мали правового підґрунтя. Постановою КМУ від 17.10.2008 р. № 955 «Про заходи щодо стабілізації цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення» (зі змінами) встановлено націнки на препарати, включені до Національного переліку:

  • на лікарські засоби і вироби медичного призначення (крім наркотичних, психотропних лікарських засобів, прекурсорів та медичних газів), граничні постачальницько-збутові надбавки не вище ніж 12% оптово-відпускної ціни та граничні торговельні (роздрібні) надбавки не вище ніж 25% закупівельної ціни;
  • на лікарські засоби і вироби медичного призначення (крім наркотичних, психотропних лікарських засобів, прекурсорів та медичних газів), що повністю або частково придбані за бюджетні кошти, граничні постачальницько-збутові надбавки не вище ніж 10% оптово-відпускної ціни та граничні торговельні (роздрібні) надбавки не вище ніж 10% закупівельної ціни;
  • лікарські засоби і вироби медичного призначення вітчизняного виробництва, оптово-відпускна ціна яких нижча ніж 12 грн. за 1 упаковку, не підлягають державному регулюванню, крім тих, що придбані за бюджетні кошти.

Постановою КМУ від 29.03.2009 р. № 333 «Деякі питання державного регулювання цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення» затверджено новий Національний перелік, який містить 215 міжнародних непатентованих назв препаратів. Згідно з ним і проводиться регулювання цін. У цій постанові також чітко визначено поняття «оптово-відпускна ціна», «закупівельна ціна одиниці товару», «гранична постачальницько-збутова надбавка», «гранична торговельна (роздрібна) надбавка», а також подано алгоритми розрахунку цін.

Восени 2010 р. Міністерство економіки України запропонувало впровадити державне регулювання цін на лікарські засоби та вироби медичного призначення вітчизняного виробництва, що входять до Національного переліку, та оптово-відпускна ціна на які не перевищує 12 грн., і застосувати диференційовані граничні рівні постачальницько-збутових і торговельних надбавок залежно від вартості продуктів. Доповідач подякувала МОЗ України, яке не підтримало цю пропозицію, та висловила сподівання, що фармацевтичний ринок працюватиме в тому ж регуляторному руслі.

Світлана Пасталиця, генеральний директор КП «Ліки України» Чернігівської обласної ради, висвітлила проблеми, які існують у роботі комунальних аптек.

Основні напрямки виробничої діяльності підприємства:

  • роздрібна торгівля лікарськими засобами і виробами медичного призначення, іншими товарами медичного асортименту для населення, в тому числі наркотичними, психотропними препаратами і прекурсорами та ліками, виготовленими в умовах аптеки, в тому числі виготовленими в асептичних умовах;
  • відпуск лікарських засобів і виробів медичного призначення (в тому числі наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та лікарських засобів, виготовлених в умовах аптеки) лікувально-профілактичним закладам;
  • відпуск лікарських засобів і виробів медичного призначення іншим установам і підприємствам.

Комунальне підприємство складається з дирекції, аптечного складу, 12 районних, 18 міських, 28 сільських аптек, 76 аптечних пунктів та 5 аптечних кіосків. В цих закладах працює 433 фармацевтичні фахівці: 221 провізор, 202 фармацевта, 10 провізорів-інтернів.

Соціально спрямована діяльність компанії полягає в утриманні сільської мережі аптечних закладів; виготовленні лікарських засобів в умовах аптеки; здійсненні обігу наркотичних і психо­тропних лікарських засобів, робота в нічний час; обслуговування закупівель лікарських засобів і виробів медичного призначення за бюджетні кошти з 10% націнкою; надання знижки соціально незахищеним верствам населення з роздрібної ціни від 5 до 10%, надання благо­дійної допомоги.

Доповідач перерахувала основні проблеми КП «Ліки України» Чернігівської обласної ради:

  • неможливість досягти запланованих фінансово-економічних показників через відсутність визначених на законодавчому рівні чітких критеріїв щодо відкриття аптечних закладів;
  • нерівні умови господарювання для закладів різних форм власності, що негативно впливає на конкурентоспроможність комунальних комерційних підприємств;
  • необхідність перераховувати частину отриманого чистого прибутку до бюджету;
  • постійне збільшення витрат (за комунальні послуги, курси підвищення кваліфікації, проходження санітарних мінімумів, обстеження дезінфекційної станції);
  • недосконалість нормативно-законодавчої бази щодо реалізації лікарських засобів та виробів медичного призначення через фельдшерсько-акушерські пункти;
  • неузгодженість Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» та Господарського кодексу України, що дає змогу перевіряючим та контро­люючим органам двояко трактувати правила закупівлі для комунальних комерційних підприємств;
  • надмірна кількість перевірок контролюючими органами.

С. Пасталиця також наголосила, що великою проблемою залишаються надмірні витрати підприємства на післядипломну освіту і навчання провізорів-інтернів, які становлять 726 446 грн. на рік, адже щорічно близько 75 провізорів та фармацевтів проходять курси підвищення кваліфікації, стажування, спеціалізацію. Середня сільська аптека з товарообігом 20 000 грн. на місяць після таких курсів стає збитковою у середньому на 3 роки.

Олена Пруднікова, голова Миколаївської обласної фармацевтичної асоціації «ФармРада», зазначила, що сьогодні в Україні не створено сприятливих умов для ведення бізнесу за розумними та чесними правилами гри, а хаотичний розвиток аптечних мереж, власниками яких все частіше є непрофесіонали у фармацевтичній сфері, підриває авторитет цього виду діяльності. Єдиним шляхом вирішення ситуації є запровадження саморегулювання фармацевтичного сектору. Нині за умови внесення змін до діючого законодавства процес саморегулювання можна розпочати з надання громадським організаціям функції проведення акредитації аптечних закладів та ліцензування із запровадженням відповідальності за невиконання саморегулюючими організаціями делегованих державою повно­важень. При запровадженні саморегулювання у цій сфері лише для фармацевтів-професіоналів стане можливим доступ на ринок.

Органи державної влади готові посприяти розвитку саморегулювання бізнесу в Україні. Створено Громадську раду Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва з питань розвитку саморегулювання підприємницької та професійної діяльності, мета якої — системна взаємодія з громадськими організаціями підприємців та їх спілками задля визначення основних стратегічних напрямів впровадження на державному рівні політики саморегулювання підприємницької та професійної діяльності. О. Пруднікова закликала присутніх приєднатися до реформування галузі шляхом запровадження саморегулювання фармації, наголосивши, що більшість громадських організацій залучається до обговорення та впливає на прийняття органами державної влади нормативних актів.

Після пленарних доповідей у залі розгорнулась дискусія, під час якої обговорено нагальні проблеми галузі. Учасники конференції отримали можливість висловити власні думки стосовно подальшого розвитку фармації та обмінятися досвідом щодо вирішення наболілих питань. Широко обговорено проект наказу МОЗ України «Про внесення змін до наказу МОЗ України від 19.07.2005 р. № 360» (див. «Щотижневик АПТЕКА» № 41 (762) від 25.10.2010 р.). Представники регуляторних органів підкреслили, що гравці фармацевтичного ринку повинні активніше долучатися до обговорення кожного документа, що визначає основні умови їх діяльності, та разом шукати ефективні рішення питань регуляторної політики. Присутні змогли поставити запитання Олексію Соловйову, голові Держлікінспекції МОЗ України.

З доповідями, які пролунали під час наступних пленарних сесій конференції, читачі зможуть ознайомитися у наступному номері «Щотижневика АПТЕКА» та на сайті www.apteka.ua.

Ганна Барміна,
фото Сергія Бека

Комментарии

Нет комментариев к этому материалу. Прокомментируйте первым

Добавить свой

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

Другие статьи раздела


Последние новости и статьи