Дозвольте нескромне питання руба! Чому в Україні зупинено створення та прийняття Національної політики щодо лікарських засобів?

Напередодні відбуття до Женеви (Швейцарія) для участі в роботі 72-ї Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я (72th World Health Assembly — 72th WHA) у складі офіційної делегації Міжнародної фармацевтичної федерації (International Pharmaceutical Federation — FIP) своїми поглядами та розмірковуваннями, запитаннями та очікуваннями ділиться Олег Клімов, голова правління ГО «Всеукраїнська фармацевтична палата» (ВФП), член Ради FIP.

— Всесвітня асамблея охорони здоров’я є найвищим керівним органом Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ). Щороку цей захід збирає делегації усіх країн — членів ВООЗ, а також представників недержавного сектору, щоб обговорити нагальні питання охорони здоров’я. З моменту створення ВООЗ (рік заснування — 1946), FIP (рік заснування — 1912) набула статусу неурядової організації, яка перебуває в офіційних стосунках з ВООЗ (офіційний партнер ВООЗ). Тому FIP залучається до участі в засіданнях керівних органів ВООЗ, зокрема Асамблеї, та відповідних дотичних до неї заходах, щоб висловлювати свої думки та піднімати ті питання, що хвилюють нас — фармацевтичних працівників (світу загалом і України зокрема) як повноцінних та незамінних членів єдиної медичної команди «лікар — фармацевт — пацієнт». Крім того, делегати від FIP мають можливість відвідувати засідання Пленарної сесії Асамблеї та засідання Комітетів (A та B), де розглядаються як стратегічні напрями діяльності ВООЗ, так і важливі технічні питання.

— Якими були передумови для отримання Вами можливості стати учасником 72th WHA?

— Я вважаю це логічним продовженням зусиль, поваги та підтримки з боку FIP — глобальної організації фармацевтів, до складу якої ГО «ВФП» входить в якості організаційного члена: першого і допоки єдиного з України. А починалося все майже 4 роки тому, коли на 75-му Світовому конгресі FIP з фармації та фармацевтичних наук (Дюссельдорф, Німеччина, 2015 р.) ГО «ВФП» була офіційно зареєстрована в статусі організаційного члена FIP — і тоді вперше з 1912 р. (з часу заснування FIP) пролунало: «FIP Member-Organization — «All-Ukrainian Pharmaceutical Chamber», UKRAINE!».

Коли ми отримали від FIP запрошення взяти участь у відборі членів Ради FIP для поїздки на 72th WHA, відверто кажучи, я ніякої особливої надії не плекав. Адже це такий Еверест, що просто важко собі уявити, як його здолати. Один свій Еверест, думаю, наша професійна громадська організація вже підкорила. Чотири роки поспіль делегація ГО «ВФП» бере участь у Світових конгресах FIP: Дюссельдорф (2015) та Буенос-Айрес (2016), Сеул (2017) та Глазго (2018), попереду — Абу-Дабі (2019) та Монреаль (2020)… А далі буде ще цікавіше й почесніше: обіцяю!

Понад те, у 2017 р. в Сеулі ми вперше за всю понад вікову історію FIP провели фармацевтичну виставку під національним брендом України — «Україна фармацевтична». Підкреслю унікальність цього факту: за всю історію незалежної України жодна інша громадська чи державна організація не взяла на себе роль проведення під національним брендом виставки вітчизняної фармацевтичної продукції за межами країни.

Яскравим підтвердженням того факту, що наші старання не «пішли в пісок, як вода» слугуватиме проведення в Україні 3–4 червня Корейсько-українського медичного форуму (Korea&Ukraine Medical Forum&B2B Meeting). Організатором заходу виступають Посольство Республіки Корея в Україні та KOTRA (Korea Trade-Investment Promotion Agency) за участю Міністерства охорони здоров’я та соціального захисту Республіки Корея та спонсорської допомоги МОЗ України, а також за підтримки Об’єднання організацій роботодавців медичної та мікробіологічної промисловості та ГО «ВФП». На форум прибудуть більше 20 представників провідних виробників фармацевтичних та біофармацевтичних препаратів.

І звісно ж, щорічними офіційними зустрічами наша взаємодія аж ніяк не обмежується: копітка рутинна робота у напрямку гармонізації української практичної фармації зі світовими стандартами, плідні та корисні професійні контакти, дискусії, обмін досвідом з цієї тематики та дотичних аспектів тривають протягом року на всіх можливих щаблях — як за вертикальними, так і горизонтальними векторами.

Для ГО «ВФП» дуже важлива методологічна підтримка FIP у частині розробки та запровадження національних стандартів належної аптечної практики, уніфікована модель яких була розроблена спільними зусиллями ВООЗ та FIP і затверджена їх консолідованим рішенням у 2011 р. Важко переоцінити значення методологічної допомоги FIP у царині розробки стандартів добровільної акредитації аптечних закладів залежно від видів їх діяльності. FIP надає неоціненну методологічну експертизу щодо запровадження в аптечних закладах фармацевтичної допомоги як складової медичної допомоги (зауважу, ми не розглядаємо медичні і фармацевтичні послуги окремо, — незважаючи на те, що нинішнє керівництво МОЗ України взагалі не бачить фармацевтичну послугу частиною медичного обслуговування).

Нас — вітчизняну фармацевтичну спільноту загалом і ГО «ВФП» зокрема — вражає факт відсутності в Україні затвердженої на державному рівні Національної політики забезпечення лікарськими засобами. Багато хто сприймає Національну політику як систему постачання лікарських засобів. Це далеко не так. Це величезний комплекс розуміння стратегічних напрямків роботи держави над побудовою системи охорони здоров’я — починаючи з якості підготовки та професійної спроможності кадрів і закінчуючи системою допуску препаратів на національний фармацевтичний ринок (що охоплює їх виробництво, дослідження, забезпечення та контроль якості тощо). Увесь цей надзвичайно складний, але єдиний (тому що інтегрований) комплекс заходів називається «національна політика». Якби така політика була затверджена в Україні — не було б постійних скандалів із закупівлями, незрозумілих махінацій з електронним рецептом, які ми сьогодні спостерігаємо у виконанні Національної служби охорони здоров’я тощо. Тобто — вдалося б уникнути багатьох негативних явищ, які нині виникають з причини відсутності інвестиційної привабливості поточної реформи системи охорони здоров’я (а гарантом цієї привабливості якраз і мала б бути наявність Національної політики забезпечення лікарськими засобами).

— Відомо: «Не кажи «гоп»». Але все ж таки: чи не могли б Ви стисло поділитися планами роботи делегації FIP — зокрема її українського дивізіону, — у рамках прийдешньої 72th WHA?

— Наша професійна громадська організація пишається тим, що жодною мірою не лобіює інтереси бізнесу. Ми ставимо перед собою інші завдання. А саме — відстоювання інтересів пацієнта, фармацевтичного працівника і держави в цілому (підкреслюючи, — а часто-густо і спонукаючи! — її роль у системі охорони здоров’я).

Тому для нас є дуже важливою методологічна підтримка (тобто конкретний дороговказ) з боку ВООЗ та FIP. Ми наголошуємо: Україна — це не територія для широкого поля діяльності аферистів різного засолу. Ми наполягаємо: Україна — це високоінтелектуальна нація, що потребує поваги та гармонійного розвитку в світовій культурі. І це як ніде повинно відображатися у засадничих принципах діяльності такої сповненої інтелекту і соціальної відповідальності галузі, якою є фармація.

Конкретизуючи цей контекст, наголошую: ГО «ВФП» глибоко стурбована ситуацією, що склалася в Україні з розробкою та прийняттям Національної політики щодо лікарських засобів.

Мабуть, будь-яке важливе питання потребує дослідження «історії питання» (а на наш фаховий лад: anamnesis morbi + anamnesis vitae). Особливо, коли це питання ставиться руба. Отже: понад 3 роки тому під патронатом Європейського регіонального Бюро ВООЗ і Місії ВООЗ в Україні та за підтримки Агенції США з міжнародного розвитку (U.S. Agency for International Development — USAID) при МОЗ України (наказом МОЗ України від 11 квітня 2016 р. № 339 «Про затвердження складу робочої групи з розробки Національної політики щодо лікарських засобів відповідно до рекомендацій ВООЗ та практики держав — членів ЄС») — з метою не просто розроблення, але й подальшого подання до Кабінету Міністрів України проекту постанови КМУ про затвердження Національної політики щодо лікарських засобів відповідно до рекомендацій ВООЗ та практики держав Євросоюзу, — було створено потужну робочу групу, до складу якої увійшли провідні фахівці за ключовими напрямами розробки Національної політики забезпечення лікарськими засобами, — а саме за кожним з 9 компонентів, універсально визначених ВООЗ для будь-якої країни:

Зауважу: згаданий мною наказ МОЗ України є чинним і досі. Його ніхто не відміняв, не скасовував. Роботи було виконано практично на 100%, але зі зміною керівництва МОЗ України всі напрацювання лягли до шухляди. Фактично — результати системної фахової міжвідомчо-міждисциплінарної роботи з розробки Національної політики забезпечення лікарськими засобами зведено нанівець: адже не лише змарновано напружені експертні зусилля, але й згаяно дорогоцінний час.

Що це? Недолугість? Саботаж?.. Що?

На мої неодноразові звернення до МОЗ України, Кабінету Міністрів України, керівництва київського офісу USAID з питанням, чому в Україні реформи в системі охорони здоров’я запроваджуються за відсутності затвердженої Національної політики щодо лікарських засобів, жодної чутної відповіді ми, на жаль, так і не отримали. Натомість, це питання для нас, фармацевтичних працівників, дуже важливе. Оскільки з обойми загальнодержавної програми реформ в системі охорони здоров’я взагалі «випали» основоположні аспекти:

  • фармацевт як член медичної команди,
  • аптека як заклад охорони здоров’я,
  • а для фармацевтичної послуги як такої взагалі не знайдено місця.

Ми виходимо з надважливості наявності в державі національних політик щодо лікарських засобів, висококваліфікованого фармацевтичного обслуговування, забезпечення населення безпечними та ефективними, якісними та доступними лікарськими засобами. Адже це — абсолютно принципові аспекти та невід’ємні складові, стрижневі позиції і фактично наріжні камені системи охорони здоров’я, збудованої згідно із сучасними уявленнями, які спільно — в офіційному партнерстві — сформульовано тандемом двох ключових глобальних галузевих принципалів: ВООЗ та FIP.

Таким чином: не отримавши відповідей на це нагальне запитання у себе на Батьківщині, — ми не маємо ані професійного права (як ключовий національний лобіст інтересів українського фармацевтичного загалу), ані морального права (з огляду на взяту на себе відповідальність перед українським пацієнтом), — згаяти таку рідкісну, відповідальну та ексклюзивну можливість, як перебування у складі делегації FIP на 72th WHA. Ми не можемо не поставити це конче важливе питання на цьому надвисокому — і найавторитетнішому з можливих — щаблі. Тобто ми прагнемо проведення дискусії та отримання нами розуміння цієї проблематики з боку глобального професійного середовища, яке опікується покращанням здоров’я населення планети.

Насамкінець, величезна подяка та низький уклін всім волонтерам та спонсорам, чиїми зусиллями стала можливою наша поїздка для участі в роботі 72th WHA. Переконаний: незважаючи на можливі зустрічні вітри чи бодай навіть шквали, ми потрапимо до Палацу націй в Женеві. І там ми не розгубимося. А про результати запланованих дискусій та отримані відповіді на поставлені нами питання шановний читач «Щотижневика АПТЕКА» дізнається першим.

Пилип Снєгірьов

Комментарии

Нет комментариев к этому материалу. Прокомментируйте первым

Добавить свой

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

Другие статьи раздела


Последние новости и статьи